Страница 2: ДСТУ ENV 342-2001. Одяг спеціальний для захисту від знижених температур (61100)

Теплоізоляцію всього комплекту спеціального одягу (зовнішній спеціальний костюм і стандартний внутрішній комплект білизни) визначають за допомогою виміряного значення підсумкової теплоізо­ляції. Проте рівень захисних властивостей одягу, що забезпечує теплову рівновагу за звичайної температури тіла, залежить і від величини теплового потоку від тіла.

Тому ступінь захисту всього комплекту одягу класифікують з урахуванням виміряної теплоізо­ляції костюма і розрахованого параметра потрібного рівня ізоляції (IREQ). Результати розрахунків подано в таблиці С.1.

Повітропроникність слід класифікувати відповідно до таблиці 1.

Таблиця 1 — Класифікація повітропроникності

Повітропроникність слід визначати згідно з 5.2.

Якщо дотримуватись методики випробовувань із 5.3, то зовнішній шар матеріалу і прошарок (див. додаток D, рисунки D.1, D.2 і D.3) слід класифікувати відповідно до таблиці 2 (але із засторогою, щодо 4.3.2).

Таблиця 2 — Класифікація за опором потоку водяної пари (випаровуванням)

Якщо до складу комбінованого матеріалу входить теплоізолівний прошарок (наприклад, нетка­ний матеріал (мембрана — ламінат), як зазначено у додатку D, рисунок D4), то умови 4.3.1 втрача­ють чинність і на заміну висуваються такі вимоги: якщо коефіцієнт проникності водяної пари /_mt і тепловий опір теплоізолівного прошарку визначати згідно з методиками із 5.4 і 5.5, то класифіку­вати його слід за таблицею 3 із урахуванням мінімального коефіцієнта /_mtmj_n, який розраховується за формулою

і

(3)

™ 133,3'^ + 20’

за S 6 60 Па/К

Таблиця 3 — Класифікація за коефіцієнтом проникності водяної пари

Опір роздиранню зовнішнього шару матеріалу повинен бути не менше 25 Н за обома напрям­ками.

Метод визначання опору роздиранню, описаний у 5.6.

4. МЕТОДИКА ВИПРОБОВУВАНЬ

   1. Основна підсумкова теплоізоляція, /_сі_>г

Основну підсумкову теплоізоляцію визначають на манекені за правилами, описаними в додат­ку А. Виміряють основну підсумкову терлоізоляцію всього комплекту одягу, зокрема зовнішній спе­ціальний одяг і стандартний внутрішній комплект білизни. У додатку В регламентовані значення ос­новної підсумкової теплоізоляції різних частин одягу.

Повітропроникність виміряють відповідно до EN ISO 9237.

У випадку, якщо комбінований багатошаровий матеріал за технічними причинами не можна випробувати як єдине ціле, його необхідно розділити на окремі компоненти і виміряти повітропро­никність кожного з них, причому для класифікування вибирати компонент з найменшим показником проникності.

1. випробовування трьох зразків згідно з EN 31092;

2. можна застосовувати інші методи випробовування, наприклад, метод випробовування теку­чості по стаканчику (без осушувача). Значення опору потоку водяної пари, одержані за різними ме­тодами, можуть відрізнятися між собою.

Результати, одержані за методами а) і Ь), для певних матеріалів можна скорелювати, але слід ураховувати, що для різних матеріалів існує різна кореляція.

Метод випробовування згідно з EN 31092.

Коефіцієнт розраховується із відношення теплового опору до опору потоку випаровування за формулою (1) із 3.8.3.

Метод випробовувань регламентований нормативними документами EN 31092, ISO 5085-1 на певній моделі (на пластині). У протоколі випробовувань повинен бути зазначений використаний метод.

Випробовування згідно з ISO 4674, спосіб А1 з трьома зразками і швидкістю розтягування (100± 10) мм/хв.

4. МАРКОВАННЯ ТА СИМВОЛИ ДОГЛЯДУ

Марковання та символи догляду слід позначати згідно з EN 340, EN 23758.

Піктограма з параметрами та класами спеціального одягу для знижених температур повинна мати вигляд згідно з ENV 342.

X (А або В) — виміряна основна підсумкова теплоізоляція (зі стандартним комплектом внут­рішньої білизни А або В), величина /_сі._г виражена у м²Па- К/Вт

X — клас повітропроникності

X — клас опору водяної пари (випаровування) або клас коефіцієнта 7_mt (за вибором).

7. РОЗМІРИ

Розміри повинні відповідати EN 340.

7. ІНФОРМАЦІЯ ВИРОБНИКА

Інформація виробника повинна відповідати вимогам EN 340 і містити таке:

• марковання виробу;

• правила користування комплектом спеціального одягу (як одягати і знімати, за необхідності);

• посилання на джерело більш докладної і детальної інформації щодо експлуатації ЗІЗ;

• пояснення щодо марковання виробу (за необхідності);

• класифікація за опором потоку випаровування R_et або за коефіцієнтом/^ (див. 4.3);

• необхідні заходи попередження для уникнення помилок під час експлуатації (див. додаток С, наприклад, обмеження терміну носіння);

вказівки щодо можливості зниження теплоізоляції костюма після того, як він підлягав будь- якому чищенню

.ДОДАТОК А
(довідковий)

ТЕПЛОФІЗИЧНА МОДЕЛЬ МАНЕКЕНА ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ
ОСНОВНОЇ ПІДСУМКОВОЇ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЇ

А.1 Галузь застосування

У додатку описано вимоги до манекена і методу випробовувань у процесі моніторингу характе­ристик основної підсумкової теплоізоляції.

А.2 Основні вимоги до манекена

Манекен повинен бути виготовлений за формою і розмірами дорослої людини і нагрітий до постійної середньої температури шкіри людини. Розподілення температури за площею поверхні манекена повинно бути таким самим, як і за площею поверхні тіла.

Манекен повинен бути здатний виконувати рухи частотою (45 ± 2) кроків за хв.

Він повинен складатися із голови, грудей, спини, живота, сідниць, рук, кистей рук (краще з витягнутими пальцями, щоб можна було одягти рукавички), ніг (стегно і гомілка) і ступнів. Загаль­на площа поверхні повинна бути (1,8 ±0,3) м², а зріст (175± 10) см. Розміри манекена повинні відпо­відати стандартним розмірам одягу.

А.З Опис

Манекен повинен бути сконструйований таким чином, щоб підтримувати температуру поверхні оголеного тіла на постійному рівні, не допускаючи наявності гарячих або холодних ділянок. Серед­ня температура поверхні манекена повинна бути у межах 32—35 °С. Бажано, щоб середня темпе­ратура кистей і ступнів була нижчою.

Потужність подавання енергії на манекен слід вимірювати так, щоб одержати точні середні дані і їх значення за весь період дослідження. Точність контролю за подаванням енергії повинна бути у межах ± 2 % відхилу від середніх значень за період випробовування.

Середню температуру поверхні манекена слід вимірювати точковими або розподіленими по ній температурними датчиками. На кожній ділянці, що контролюється, повинен бути установлений, як мінімум, один датчик. Як точкові датчики можна застосовувати термопари, датчики-термоопору (RTD), термістори та інші аналогічні сенсори. Вони повинні бути товщиною не більше 3 мм і щільно меха­нічно і термічно прилягати до поверхні манекена. З’єднувальні проводи повинні щільно прилягати до поверхні манекена, або проходити усередині нього. Допустимі обидва варіанти одночасно. Точність вимірювання температури повинна бути ± 0,2 °С. Якщо використовувати розподілені по поверхні датчики (наприклад, дротяні опори), то вони повинні бути розміщені по поверхні манекена так, щоб усі ділянки були розподілені рівномірно. Якщо для вимірювання температури на різних ділянках використовують декілька таких датчиків, то, розраховуючи середню температуру поверхні, слід ура­ховувати конкретні показники, виміряні на площі ділянки. Розподілені по поверхні датчики повинні мати невеликий діаметр, менше 1 мм і щільно прилягати до поверхні манекена по всій довжині.

Манекен повинен бути поміщений в камеру розміром мінімум 2 мх2 мх2 м, що дозволяє за­безпечити рівномірні умови у просторі і часі.

Просторові вимірювання величин в камері не повинні перевищувати: для температури повітря ±1,0 °С, відносної вологості ±5 %, швидкості повітря ± 50 % середніх значень. Крім того середня радіаційна температура не повинна відрізнятись від середньої температури повітря більш ніж на 2 К.

Зміни величин в камері за 5 хв вимірювання не повинні перебільшувати середніх значень: для температури повітря ± 0,5 °С, відносної вологості ± 5 %, середньої радіаційної температури ±0,5 К і швидкості повітря ±20 %.

Для вимірювання відносної вологості повітря можна застосовувати будь-який прилад з точні­стю показів ±5%, а у разі відтворення результатів, ±3 %. Датчик вологості встановлюють тільки в одному місці, що забезпечує дотримання вимог рівномірності за часом.

Для вимірювання температури повітря можна застосовувати будь-який датчик температури з точністю ±0,15 °С і постійним складником за часом менше 1 хв. Датчик встановлюють перед ма­некеном на відстані 0,5 м. Дозволено використання одного датчика, але бажано — декількох. У пер­шому випадку (один датчик) його установлюють на висоті 1,0 метра від підлоги, у другому (декіль­ка датчиків) їх розміщують через однакові інтервали за висотою, після цього одержані результати усереднюють.

Для вимірювання швидкості повітря слід застосовувати ненаправлений анемометр з точністю ± 0,05 м/сек. Дані виміри протягом щонайменше однієї хвилини повинні усереднюватись для кож­ної точки вимірювання. Якщо з’ясовується, що швидкість руху повітря варіюється у межах не більше 0,05 м/сек, необхідність її моніторингу під час випробовувань відпадає.

А.4 Вибирання зразка

Бажано досліджувати два ідентичних комплекти одягу, щоб уникнути нерівномірності даних в одержаних результатах. Якщо усе ж таки в наявності тільки один комплект, тоді необхідно повто­рити на ньому, як мінімум, три незалежних випробовування.

А.5 Підготовка дослідного одягу

Необхідно вибрати розмір одягу відповідний розміру манекена. Звичайно, одяг перед випробову­ванням не підлягає ні пранню, ні хімчищенню, тому що це може вплинути на результати вимірю­вання. Якщо одяг усе ж таки підлягав цим процедурам, то потрібно надати спеціальні рекомендації.

А.6 Порядок проведення випробування

В кліматичній камері забезпечують такі умови: швидкість руху повітря від 0,3 до 0,5 м/сек, віднос­на вологість між ЗО %—70 % , середня температура поверхні манекена — між 32—35 °С, темпера­тура повітря повинна бути щонайменше на 15 °С нижче за середню температуру поверхні манекена або загальні тепловтрати з поверхні манекена повинні бути не менше 40 Вт/м².

Щоб вимірювати загальну підсумкову теплоізоляцію /_{t r}, на манекен треба одягти комплект одягу, що його досліджують, і встановити ритм його рухів (45 ±2) кроків за хв. Потім температуру поверхні одягнутого манекена, що знаходиться в камері, доводять до середнього значення і очікують, доки уся система не досягне стабільного рівня (тобто показники середньої температури поверхні мане­кена і споживання енергії не встановляться на постійному рівні) відповідно до вказівок, наведених у розділі А.З.

Після досягнення рівноважного стану реєструють температуру поверхні манекена і температу­ру навколишнього повітря щонайменше кожну хвилину. Усереднений показник усіх вимірів протягом ЗО хв буде достатній для визначання значення Ізоляції. Крім того, кожної хвилини слід реєструвати показники потужності енергії, що споживається. Для випробовування одягу слід повторити два не­залежних експерименти. Якщо досліджують одну частину захисного одягу або один його комплект, то перед кожним випробовуванням одяг необхідно знімати з манекена і потім знову одягати. Таким чином враховують стандартні зміни, що мають місце під час одягання і технічного обслуговування манекена.

Підсумкову теплоізоляцію пограничного шару повітря /_{а г} вимірюють на оголеному манекені, що рухається, у тих самих вищенаведених умовах експерименту. Оголений манекен повинен бути про- тестований на початку кожної серії випробовувань одягу.

А.7 Розрахунок результатів випробування

Розрахунок підсумкової загальної теплоізоляції /_tir (містячи теплоізоляцію пограничного шару повітря /_{а г}) проводять на основі результатів, одержаних на одягненому манекені, за формулою: