1) здійснення контролю за виробництвом на підприємстві;

2) випробування органом оцінки продукції певного типу;

3) подальше випробування виробником зразків продукції, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

4) перевірка органом оцінки системи якості виробництва;

5) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості виробництва;

6) випробування органом оцінки зразків продукції, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику відповідно до програми аудиту.

Г.5 Застосування національного знака відповідності

Після складення декларації про відповідність продукції або отримання сертифіката відповідності виробник наносить національний знак відповідності. Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками.

Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупроводжувальну документацію тощо.

Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, травлення, штампування тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Зображення знака відповідності може бути плоским або рельєфним і виконується двома контрастними кольорами.

Зображення знака відповідності може бути виконано будь-яким технологічним способом (включаючи застосування голограми).

Розмір знака відповідності визначається виробником або постачальником продукції, виходячи з конкретних умов та місця його нанесення, але він не може бути меншим ніж 5 мм.

Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі продукції.

У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом із оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

Наявність на продукції національного знака відповідності означає, що фізична чи юридична особа, яка здійснила маркування або відповідає за це, перевірила і засвідчує відповідність продукції вимогам регламенту і проходження належних процедур оцінки відповідності.

Національний знак відповідності є єдиним знаком, що свідчить про відповідність продукції вимогам регламенту.

Виробник проводить маркування продукції національним знаком відповідності після позитивних результатів виробничого контролю.

Забороняється маркування продукції будь-яким іншим знаком, що може своєю формою ввести в оману щодо наявності національного знака відповідності.

Продукція може мати маркування кількома знаками, наприклад такими, що вказують на відповідність національним чи міжнародним (європейським) стандартам тощо, за умови, що національний знак відповідності залишається добре видимим і зрозумілим.

У разі коли встановлено, що національний знак відповідності застосовується з порушенням вимог законодавства, виробник або уповноважена ним особа – резидент України чи особа, що відповідає за введення продукції в обіг, – повинні вжити заходів із припинення порушення на умовах, визначених органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести продукцію до стану відповідності вимогам, зазначеним у регламенті та цьому стандарті, і підтвердити цю відповідність у встановленому порядку. У разі тривалого порушення законодавства органи виконавчої влади вживають відповідних заходів згідно із законами України щодо обмеження чи заборони введення в обіг продукції або вилучення її з обігу.

Рисунок ГА.1 – Приклад інформації на маркуванні національним знаком відповідності

ДОДАТОК Д

(довідковий)

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА ЗАГАЛЬНОГО ПРОПУСКАННЯ РОЗСІЯНОГО СВІТЛА

Д.1 Сутність методу

Сутність методу полягає у визначенні коефіцієнта загального пропускання розсіяного світла узорчатим склом за допомогою фотометричної кулі – дифузометра діаметром (1,5 – 2,0) м.

Д.2 Засоби та допоміжні пристрої

Кульовий дифузометр діаметром (1,5 – 2) м із діафрагмою завтовшки не більше 8 мм. Схема дифузометра наведена на рисунку Д1.

1 – діафрагма; 2 – зразок; 3, 4 – півсфери дифузометра; 5 – отвір у діафрагмі; 6 – фотоелемент; 7 – люксметр; 8 – джерела світла; 9 – захисний екран фотоелемента від попадання прямих променів джерела світла; 10 – кронштейн екрана; 11 – рефлектор; 12 – пристрій для кріплення зразка в робочому положенні

Рисунок Д.1 – Схема дифузометра

Уся установка повинна бути відцентрованою.

У центрі діафрагми повинен бути квадратний отвір розміром 200 х 200 мм.

Внутрішня поверхня дифузометра й поверхня всіх пристосувань до нього (діафрагма, екран, рефлектор та ін.) повинні бути пофарбовані дифузно відбиваючою білою фарбою, відповідно до ГОСТ 17616.

Джерело світла – лампи розжарювання потужністю (60-75) Вт повинні бути рівномірно розташовані по периметру діафрагми.

Д.3 Підготовка зразків скла і проведення випробування

З відібраних для випробування листів скла вирізують по три зразки розміром (250 х 250) мм. Зразки повинні бути чистими, без подряпин і тріщин.

Півсфери дифузометра 3 і 4 розсувають. Зразок 2 закріплюють на поверхні діафрагми 1 у робочому положенні. Встановлюють фотоелемент 6 люксметра 7 у робоче положення. Джерела світла 8 включають у мережу й дифузометр закривають.

Роблять відлік за шкалою люксметра, що визначає величину Ф_і.

Дифузометр відкривають, зразок виймають. Дифузометр закривають. Роблять відлік за шкалою люксметра, що показує величину Ф_і.

Кожний зразок піддають не менше ніж трикратним випробуванням. Коефіцієнт загального світлопропускання кожного зразка визначають як середнє арифметичне значення результатів трьох вимірів за формулою Д1

, (Д1)

де – коефіцієнт загального світлопропускання кожного випробовуваного зразка;

– показання люксметра, які відповідають величині світлового потоку, що пройшов через зразок скла, що знаходиться в отворі діафрагми, відповідно при першому, другому й третьому вимірах;

– показання люксметра, які відповідають величині світлового потоку, що падає на зразок скла, і отримані при відкритому отворі в діафрагмі відповідно при першому, другому й третьому вимірах.

За величину коефіцієнта загального світлопропускання скла, що входить до складу партії, приймають середнє арифметичне значення результатів випробувань трьох зразків.

ДОДАТОК Е

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

EN 410:1998 Glass in building – Determination of luminous and solar characteristics of glazing (Скло для будівництва. Визначення світлових і сонячних характеристик віконного скла)

ISO 9050:2003 Glass in building – Determination of light transmittance, solar direct transmittance, total solar energy transmittance, ultraviolet transmittance and related glazing factors (Скло для будівництва. Визначення світлопропускання, прямого сонячного пропускання, загального пропускання сонячної енергії, ультрафіолетового пропускання і відповідні параметри скління)

EN 12600:2002 Glass in building – Pendulum test – Impact test method and classification for flat glass (Скло для будівництва. Випробування з використанням маятникового дослідного приладу. Метод випробування на удар і класифікація листового скла)

EN 12758:2002 Glass in building – Glazing and airborne sound insulation – Product descriptions and determination of properties (Скло для будівництва. Скління і звукоізоляція. Опис продукції і визначення властивостей)

EN 13501-1:2002 Fire classification of construction products and building elements – Part 1: Classification using test data from reaction to fire tests (Скло для будівництва. Класифікація пожежобезпечності будівельних виробів і елементів. Частина 1. Класифікація з використанням дослідних даних випробувань на пожежобезпечність)

EN 13501-2:2002 Fire classification of construction products and building elements – Part 2: Classification using data from fire resistance tests, excluding ventilation services (Скло для будівництва. Класифікація пожежобезпечності будівельних виробів і елементів. Частина 1. Класифікація з використанням даних випробувань на вогнестійкість, крім вентиляційних систем)

81.040.20

Ключові слова: скло будівельне листове узорчате, класифікація, технічні вимоги, розміри, характеристики, пакування, маркування, методи контролювання, оцінка відповідності.

5