Будівельні матеріали. Суміші золошлакові теплових електростанцій для бетонів. Технічні умови

Приклад умовної познаки марки крупнозернистої антрацитової золошлакової суміші з пористим шлаком, яку застосовують для залізобетонних конструкцій:

ЗШС-КАПо-І ДСТУ Б В.2.7-211:2009 3.3 Характеристики

1. Питома поверхня дрібнозернистої золошлакової суміші повинна бути не менше 150 м²/кг,
   а повний залишок на ситі № 008 - не більше 30 % за масою.

2. Насипна густина золошлакової суміші для легкого бетону повинна бути не більше 1200 кг/м³.

4

ДСТУ Б В.2.7-211:2009

3.3.3 Втрата маси при прожарюванні (в. м. п.), обумовлена окремо для зольної та шлакової складової золошлакової суміші, не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 2.

Таблиця 2

4. Вміст оксиду кальцію СаО в зольній складовій золошлакової суміші і в дрібнозернистій
   суміші повинен бути не більше 10 % за масою.

5. Вміст оксиду магнію МgО у зольній складовій золошлакової суміші і у дрібнозернистій
   суміші повинен бути не більше 5 % за масою.

6. Вміст сірчаних і сірчанокислих з'єднань у перерахуванні на SO₃ у зольній і шлаковій скла-
   довій золошлакової суміші повинен бути не більше 3 % за масою, у тому числі сульфідної сірки - не
   більше 1 % за масою.

7. Вміст лужних оксидів натрію і калію в перерахуванні на Na₂O в зольній складовій золошла-
   кової суміші і в дрібнозернистій суміші повинен бути не більше 3 % за масою.

8. Зольна складова золошлакової суміші і дрібнозерниста суміш у композиціях з портлан-
   дцементом повинна забезпечувати рівномірність зміни об'єму при випробуванні зразків кип'ятінням
   у воді.

9. Шлаковий щебінь золошлакової суміші повинен мати стійкість проти силікатного і залізис-
   того розпадів. Втрата маси при визначенні стійкості проти силікатного і залізистого розпадів повин-
   на бути відповідно не більше 8 % і 5 %.

3.3.10 За морозостійкістю шлаковий щебінь, що входить у золошлакову суміш, підрозділяють
на марки: F15, F25, F50, F100, F150, F200. Морозостійкість шлакового щебеню характеризують чис-
лом циклів поперемінного заморожування і відтавання, при якому втрата щебеню за масою після
випробування не перевищує значень, наведених у таблиці 3.

Таблиця З

5

ДСТУ Б В.2.7-211:2009

3.3.11 Суміші золошлакові залежно від величини ефективної сумарної питомої активності при-
родних радіонуклідів А_еф використовують:

-для виробництва матеріалів, виробів і конструкцій, які застосовують для будівництва і реконструкції житлових та громадських будинків - А_еф до 370 Бк/кг;

- для виробництва матеріалів, виробів і конструкцій, які застосовують для будівництва інших
будинків і споруд - А_еф понад 370 до 740 Бк/кг.

12. Золошлакова суміш не повинна містити включень, що забруднюють її.

13. Вологість золошлакової суміші, яка відвантажується, повинна бути не більше 15% за ма-
    сою. Допускається за узгодженням постачальника зі споживачем поставка золошлакової суміші з
    більшою вологістю.

4 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

4.1 За ГОСТ 12.1.007 мінеральні матеріали та підприємства з їх виробництва відносяться до
III класу небезпеки.

Згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005 рівень забруднення повітря робочої зони пилом мінеральним при виробництві та застосуванні матеріалів за призначенням не повинен перевищувати 4 мг/м³.

2. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у золошлакових сумішах не
   повинна згідно з ДБН В.1.4-1.01 перевищувати наведеної у 3.3.11. Контроль - згідно з
   ДБНВ.1.4-2.01.

3. Виробничі ділянки, на яких переробляють золошлакові суміші, повинні відповідати вимогам
   СНиП 2.09.02, бути оснащені припливно-витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 та
   СНиП 2.04.05, питною водою згідно з ГОСТ 2874, освітленням з урахуванням вимог ДБН В.2.5-28.

Побутові приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04.

4.4 При перероблянні золошлакових сумішей повинні виконуватись вимоги санітарних правил
організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого устаткування, встановлені
ГОСТ 12.2.003, ДСТУ ГОСТ 12.2.061, ГОСТ 12.2.062, ГОСТ 12.3.002, СП 1042.

4.5 Устаткування і комунікації повинні мати захисне заземлення та занулення згідно з
ГОСТ 12.1.019 та ГОСТ 12.1.030.

4.6 Захист від статичної електрики слід виконувати у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.018 та
ГОСТ 12.1.019.

4.7 Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норм, які встановлені
ДСН 3.3.6.037. Вимоги безпеки - згідно з ГОСТ 12.1.003.

Контроль рівня шуму - згідно з ГОСТ 12.1.050 та ДСТУ 2867.

4.8 Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, які встановлені
ДСТУ ГОСТ 12.1.012 та ДСН 3.3.6.039.

Контроль рівня вібрації - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.1.012та ГОСТ 12.4.012.

4.9 Параметри мікроклімату на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042. Кон-
троль - згідно з ДСН 3.3.6.042.

10. При перероблянні золошлакових сумішей слід виконувати вимоги пожежної безпеки, вста-
    новлені ГОСТ 12.1.004, НАПБ А.01.001.

11. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати у відповідності з вимогами
    ГОСТ 12.3.009 та ГОСТ 12.3.020.

10. Працівники повинні використовувати засоби індивідуального захисту:

• рукавиці згідно з ГОСТ 12.4.010;

• окуляри захисні згідно з ГОСТ 12.4.013;

• костюми захисні згідно з ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575.

6

ДСТУ Б В.2.7-211:2009

4.13 Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати норм, установлених для
підприємства-виробника золошлакових сумішей, на підставі ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201. Конт-
роль-згідно з ГОСТ 17.2.3.01.

Концентрація пилу мінерального в повітрі населених місць у районі розміщення підприємств із виробництва матеріалів не повинна перевищувати 0,05 мг/м³ відповідно до вимог ДСП-201. Контроль - згідно з МУ 4436.

4.14 Стічні води повинні відповідати вимогам СанПиН 4630.
Контроль стічних вод - згідно з ДСТУ 3812.

15. Відходи, які утворюються при виробництві золошлакових сумішей, утилізуються у відпо-
    відності із вимогами ДСанПіН 2.2.7.029.

16. До виконання робіт з переробляння золошлакових сумішей допускаються особи не молод-
    ше 18 років, які пройшли:

• попередній медичний огляд у відповідності з вимогами наказів МОЗ України;

• професійну підготовку;

• вступний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки та електробезпеки.

4.17 Під час виготовлення золошлакових сумішей необхідно:
- дотримуватись установлених технологічних процесів;

• виконувати інструкції з безпеки праці на кожному робочому місці;
  - дотримуватись правил особистої гігієни;

• використовувати засоби індивідуального захисту.

5 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1 Золошлакову суміш транспортують у відкритих залізничних вагонах, піввагонах, піввагонах
з люковим розвантаженням і судах, а також в автомобілях згідно із правилами перевезення ван-
тажів відповідним видом транспорту.

При транспортуванні золошлакової суміші у відкритому транспорті постачальник повинен вживати заходів, що виключають її розпилення.

При транспортуванні залізничним транспортом повинні дотримуватися вимоги ГОСТ 22235 і "Правил перевезень вантажів і технічних умов навантаження й кріплення вантажів", затверджених центральним органом виконавчої влади з питань транспорту. Вагони слід завантажувати з урахуванням повного використання їх вантажопідйомності.

5.2 Зберігання золошлакової суміші здійснюють у критих складах, обладнаних дренажною сис-
темою. Допускається зберігання золошлакової суміші у відкритих складах за умови збереження її
від забруднення, перезволоження і змішування з іншими матеріалами.

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

6.1 Зерновій склад і вологість золошлакової суміші визначають згідно з ГОСТ 8735.

Питому поверхню дрібнозернистої золошлакової суміші і залишок на ситі № 008 визначають згідноз ДСТУБВ.2.7-188.

2. Насипну густину і густину зерен шлакової складової золошлакової суміші визначають у сухо-
   му стані згідно з ГОСТ 9758.

3. Хімічний аналіз зольної і шлакової складової і вміст сульфідної сірки визначають згідно з
   ДСТУ Б В.2.7-72.

4. Рівномірність зміни об'єму дрібнозернистої золошлакової суміші і зольної складової золош-
   лакової суміші проводять у суміші із портландцементом при співвідношенні 1:1 (цемент: зола)
   згідно з ДСТУ Б В.2.7-185 методом кип'ятіння зразків у воді.

7

ДСТУ Б В.2.7-211:2009

6.5 Стійкість шлакового щебеню проти силікатного і залізистого розпадів, морозостійкість визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-71, втрату маси при прожарюванні в зольній і шлаковій складовій визначають згідно з ГОСТ 11022.

7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Приймання золошлакової суміші проводять на основі даних попередньої оцінки її якості в
   золовідвалі і результатів приймального контролю.

2. Порядок проведення попередньої оцінки якості золошлакової суміші, а також число і спосіб
   відбору проб, що забезпечують їх об'єктивність, установлюють у технологічній документації, роз-
   робленій у встановленому порядку, з урахуванням конкретних умов роботи теплової станції і об'єму
   золовідвалу.

3. При попередній оцінці якості золошлакової суміші проводять випробування відповідно до
   3.3.1-3.3.13.

4. На основі результатів попередньої оцінки якості золошлакової суміші на ділянки, призначені
   для розробки, постачальником повинні бути складені карти обстеження золовідвалу і технічні пас-
   порти.

5. У технічному паспорті повинні бути наведені наступні показники: найменування станції, вид
   вугілля, що спалюється, річний об'єм розроблення, якісні показники золошлакової суміші.

6. Золошлакову суміш, що відвантажується, приймають партіями. Партією вважають кількість
   суміші одного типу, яку відвантажують одночасно одному споживачеві в одному поїзді або одному
   судні. При відвантаженні автомобільним транспортом партією вважають кількість золошлакової
   суміші одного типу, що відвантажується одному споживачеві протягом доби.

7. Приймальний контроль здійснюють відповідно до вимог цього стандарту шляхом проведен-
   ня періодичних і приймально-здавальних випробувань.

8. При періодичних випробуваннях визначають:

• один раз на тиждень - насипну густину суміші і густину зерен шлакової складової;

• один раз на квартал - стійкість шлакового щебеню проти силікатного і залізистого розпадів,
  вміст сірчаних і сірчанокислих з'єднань, оксидів кальцію, магнію, натрію і калію, а також рівно
  мірність зміни об'єму зольної складової суміші або дрібнозернистої золошлакової суміші;

• один раз на рік - морозостійкість шлакового щебеню золошлакової суміші й вміст природних
  радіонуклідів у золошлаковій суміші.

7.9 При приймально-здавальних випробуваннях кожної партії золошлакової суміші визначають:
тип суміші, вміст шлакової і зольної складової, втрату маси при прожарюванні (в. м. п.) у зольній і
шлаковій складових, вологість, а також питому поверхню і залишок на ситі № 008 для дрібнозернис-
тої суміші.

7.10 Для проведення випробувань відбір точкових проб проводять через рівні проміжки часу з
потоку матеріалу при завантаженні транспортних засобів. Масу точкової проби приймають залежно
від найбільшої крупності матеріалу, але не менше, кг: