Кінець таблиці 1

3.1.8 Норми обмеження вад деревини і обробки лицьових поверхонь фрезерованих деталей (лобові дошки, нащільники, розкладки, плінтуси, пілястри, стояки ґанку, присхідці тощо) повинні відповідати нормам, установленим для деталей І групи.

На лицьовій поверхні деталей гнилі і сучки, що загнили і випадають, велика червоточина і кишеньки шириною до 10 мм повинні бути зашпакльовані, а понад 10 мм – забиті пробками (планками) на клеї.

3.1.9 Деталі виготовляють цільними або клеєними за довжиною і перерізом. Склеювання за перерізом повинно здійснюватись на гладку хуру згідно з ГОСТ 9330, а за довжиною – на зубчастий шип згідно з ГОСТ 19414.

Для склеювання слід застосовувати клеї не нижче середнього ступеня водостійкості. Міцність клейового з'єднання повинна бути не менше, МПа:

• на сколювання 5,0

• на вигин для деталей, склеєних на зубчастий шип:

• при навантаженні крайки 24,0

» » плоскості 27,0

10. У деталях допускаються інші види з'єднань, у тому числі на металевих зубчастих пластинах згідно з нормативною документацією.

11. Вологість деревини деталей повинна бути, %:

- клеєних 12 ±3

- фрезерованих не більше 18

- пиляних » » 22

Вологість брусів стін установлюють за узгодженням виробника зі споживачем.

3.1.12 Шорсткість поверхонь деталей (Rm_max) згідно з ГОСТ 7016 не повинна бути більше, мкм:

- фрезерованих лицьових 200

- каліброваних і фрезерованих нелицьових 500

- пиляних 1250

3.1.13 Деталі і вироби, наведені в таблиці 2, повинні підлягати обробці біозахисними засобами. Параметри захищеності деревини повинні відповідати вимогам ГОСТ 20022.0.

Деталі і вироби за необхідності обробляють сертифікованими вогнезахисними засобами згідно з ДБН В.1.1-7 та іншими чинними нормативними документами.

3.1.14 Номінальні розміри, познаки (маркування), породу деревини, групу якості, вимоги до захисної обробки деталей і виробів установлюють у проектній документації з урахуванням вимог чинних будівельних норм і правил.

Таблиця 2

3.2 Комплектність, пакування, маркування

3.2.1 Деталі і вироби слід поставляти повним комплектом на один будинок відповідно до проектної документації за комплектувальною відомістю (відвантажувальною специфікацією).

За узгодженням виробника зі споживачем допускається поставка неповного комплекту.

2. Документацію на комплект будинку слід упаковувати в матеріал, що не промокає, і відвантажувати разом із деталями і виробами.

3. Деталі і вироби повинні бути упаковані в транспортні пакети і блок-пакети відповідно до правил перевезення вантажів, затверджених відповідними відомствами.

Допускається укладати в пакет деталі і вироби різної довжини і марок.

Під час перевезення спеціально обладнаними транспортними засобами і у контейнерах деталі і вироби допускається не пакувати.

3.2.4 Деталі перерізом менше 50 мм × 50 мм повинні бути упаковані в пачки згідно з ДСТУ Б В.2.6-150.

Деталі завдовжки менше 1 м повинні бути упаковані в ящики або за узгодженням зі споживачем поставлятися кратними за довжиною.

3.2.5 Вироби з виступаючими елементами (лиштвами, накладками, відливами тощо) повинні охоронятися від пошкодження прокладками.

3.2.6 Засоби пакетування повинні відповідати:

- для строп і обв'язок – ГОСТ 19041;

- для контейнерів – ГОСТ 26598:

- для дерев'яних піддонів – ГОСТ 22831 і іншої нормативної документації.

7. Пакети з панелями і фрезерованими деталями повинні бути обгорнуті або накриті зверху з напуском на бічні сторони не менше 0,3 м і водонепроникними матеріалами (поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 10354, бітумованим папером згідно з ГОСТ 515, пергаміном згідно з ГОСТ 2697, руберойдом згідно з ГОСТ 10923) або знімними інвентарними засобами.

8. У місцях стропування на ребрах пакетів панелей слід установлювати дерев'яні, фанерні і т.п. планки, що охороняють деталі і вироби від механічних пошкоджень при транспортуванні.

3.2.9 На деталях і виробах повинен бути нанесений незмивною фарбою штамп із указанням марки, установленої в проектній документації, і номер контролера ВТК.

Штамп повинен наноситись:

• на балках, обв'язках, прогонах, фермах, кроквах та інших великих деталях і виробах – на торцях або плоскості на відстані 20 см – 30 см від торця;

• для деталей, упакованих у пачки, – на ярлику, прикріпленому до пачки, або на нелицьовій стороні фрезерованих деталей, у кількості не менше 10 % деталей;

• на панелях перекриттів – на обв'язці;

• на панелях стін – на верхній обв'язці;

• на щитах – на поперечних планках.

3.2.10 Кожний транспортний пакет повинен мати ярлик, на якому вказують:

• найменування або знак для товарів і послуг підприємства-виробника;

• номер пакета і відвантажувальної специфікації;

• число деталей за марками; – дату виготовлення;

• штамп ВТК.

3.2.11 Транспортне маркування – згідно з ГОСТ 14192.

4 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Деталі і вироби повинні бути прийняті ВТК підприємства-виробника за результатами перевірки на відповідність вимогам цього стандарту.

2. Деталі і вироби приймають партіями.

За об'єм партії підприємство-виробник приймає число деталей і виробів однієї марки, що не перевищує змінний випуск.

Допускається приймати за об'єм партії число деталей або виробів однієї марки, що входять до складу одного транспортного пакета або транспортної одиниці (вагон, автомобіль тощо), оформлених супровідним документом.

4.3 Випробування деталей і виробів за показниками, наведеними в 3.1.1, 3.1.5-3.1.8, 3.1.11-3.1.13, є приймально-здавальними.

Для перевіряння застосовують вибірковий одноступінчатий контроль за альтернативною ознакою згідно з ДСТУ-Н Б В.1.3-1. Плани контролю наведені в таблиці 3.

4.4 При партії об'ємом деталей і виробів групи до 15 шт., а також при перевірці комплектації, пакування і маркування застосовують суцільний контроль.

4.5 Приймальний контроль здійснюють у такому порядку:

• з партії деталей і виробів здійснюють вибірку методом випадкового відбору;

• перевіряють кожну деталь у вибірці на відповідність вимогам цього стандарту і визначають кількість деталей з неприпустимими дефектами;

• партію приймають, якщо кількість дефектних деталей і виробів у вибірці менше або дорівнює приймальному числу;

• партію не приймають, якщо кількість дефектних деталей і виробів у вибірці дорівнює або більше бракувального числа.

Таблиця 3

4.6 Міцність клейових з'єднань деталей групи І на сколювання і вигин перевіряють протягом кожної зміни на кожній лінії склеювання, деталей групи II – не рідше одного разу на місяць і при одержанні кожної нової партії клею.

Випробування проводять на п'яти зразках не раніше ніж через 24 год після їх виготовлення.

Якщо при випробуванні зразків міцність клейового з'єднання хоча б одного зразка не відповідає наведеній в 3.1.9, то проводять повторні випробування на десяти зразках. При негативному результаті партію не приймають.

4.7 Параметри захищеності деталей і виробів після просочення визначають з періодичністю раз на тиждень; глибину просочення визначають не пізніше ніж через 2 год після просочення на п'яти зразках.

За невідповідності параметрів захищеності проводять повторне просочення деталей і виробів.

4.8 Кожний комплект деталей і виробів повинен супроводжуватись документом ВТК, що включає:

• найменування і адресу підприємства-виробника;

• познаку типового проекту;

• комплектувальну відомість;

• дату виготовлення і штамп ВТК;

• познаку цього стандарту.

4.9 Споживач має право здійснювати контроль якості деталей і виробів, користуючись правилами приймання і методами контролю, встановленими цим стандартом.

5 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Розміри деталей і виробів вимірюють металевими лінійками згідно з ДСТУ ГОСТ 427, металевими рулетками згідно з ДСТУ 4179, штангенциркулями згідно з ДСТУ ГОСТ 166.

2. Відхили від перпендикулярності деталей і виробів вимірюють косинцями згідно з ГОСТ 3749 і набором щупів відповідно до чинної нормативної документації вимірюванням максимального зазору.

Відхили від площинності і прямолінійності визначають набором щупів, вимірюючи найбільший зазор між поверхнею деталі або виробу, що перевіряється, і перевірочною лінійкою згідно з ГОСТ 8026, установленої на ребро.

5.3 Породу деревини, а також групу деталей і виробів оцінюють візуально. Вади деревини і обробки визначають і вимірюють відповідно до ГОСТ 2140.

Розміри сучків визначають за відстанню між дотичними до контуру сучка, проведеними паралельно поздовжній осі деталі.

5.4 Комплектність, а також вимоги до пакування і маркування деталей і виробів перевіряють зовнішнім оглядом.

5. Міцність клейового з'єднання на сколювання уздовж волокон визначають згідно з ГОСТ 15613.1.

6. Міцність зубчастого клейового з'єднання при статичному вигині визначають згідно з ГОСТ 15613.4.

5. Вологість деревини деталей визначають згідно з ДСТУ 4922.

5. Шорсткість поверхні визначають згідно з ГОСТ 15612.

6. Якість біозахисної обробки деревини визначають згідно з ГОСТ 20022.6.

6 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

1. Деталі і вироби перевозять транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту.

2. Деталі і вироби повинні зберігатись у складському приміщенні або під навісом у транспортних пакетах або штабелях розсортованими за марками і перерізами.

Зберігання і транспортування пакетів повинні відповідати вимогам правил перевезення вантажів, затверджених відповідними відомствами.