Будівельні матеріали. Добавки активні мінеральні та добавки-навповнювачі до цементу. Технічні умови

5.2.2 Вміст органічних домішок у добавках-наповнювачах допускається в такій кількості, за якої добавка при обробці її розчином NaOH (колориметричний метод визначення органічних домішок згідно з ГОСТ 8735) не надає розчину забарвлення, темнішого ніж колір еталона.

3. Якщо проведеними дослідженнями установлена ефективність використання в якості добавки
   до цементу інших мінеральних матеріалів, дозвіл на їх застосування надає асоціація "Укрцемент" на
   підставі позитивного висновку базової організації з науково-технічної діяльності у сфері виробництва
   цементу.

4. Вологість добавок установлюють за домовленістю між постачальником і споживачем, але не
   вище ніж 15%.

5.5 Розмір кусків крупнокускових матеріалів не повинен перевищувати:
50 мм - при постачанні в дробленому вигляді;

300 мм -при постачанні в недробленому вигляді.

ДСТУ Б В.2.7-128:2006

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

1. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у мінеральних добавках до
   цементу відповідно до вимог ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати 370 Бк/кг.

2. При роботі з добавками, яка супроводжується виділенням пилу, необхідно контролювати
   вміст пилу в повітрі робочої зони за методичними вказівками МОЗ України відповідно до вимог
   ГОСТ 12.1.005 щодо гранично допустимої концентрації пилу (ГДК) в повітрі робочої зони для даного
   конкретного виду добавки.

3. При виконанні виробничих операцій із використанням добавок, які супроводжуються виді­-
   ленням пилу в повітряне середовище, необхідне застосування індивідуальних засобів захисту пра­-
   цюючих: респіраторів "Лепесток" згідно з ГОСТ 12.4.028, захисних окулярів згідно з ГОСТ 12.4.013,
   рукавиць згідно з ГОСТ 12.4.010.

4. При виготовленні та використанні добавок повинні бути враховані загальні положення та
   вимоги щодо безпечності промислових підприємств, наведені в ДСТУ 3273.

5. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 і
   СНиП ІИ-4.

6. Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003
   і ГОСТ 12.3.002.

7. Для забезпечення охорони довкілля викиди в атмосферу шкідливих речовин (за наявності)
   не повинні перевищувати гранично допустимих концентрацій, встановлених ДСП 201.

8. Охорона грунту і поверхневих вод від забруднення промисловими відходами повинна здійс-
   нюватись згідно з СанПиН 4690 та СанПиН 4630.

7 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

7.1 Активні мінеральні добавки та добавки-наповнювачі до цементу транспортують насипом в
транспортних засобах будь-якого виду згідно з правилами, діючими на даному виді транспорту.

Тонкодисперсні добавки транспортують у спеціалізованих вагонах-цементовозах, хопрах, суднах, а також в автоцементовозах.

2. Добавки повинні транспортуватись і зберігатись окремо за видами.

3. При транспортуванні та зберіганні на складах постачальника і споживача повинні бути вжиті
   заходи щодо запобігання зволоженню та забрудненню добавок.

4. Тонкодисперсні добавки зберігають у силосах та інших критих ємкостях.

8 ВІДБІР ПРОБ

8.1 Відбір проб від кожної партії добавок проводять у такому порядку:

• відбирають точкові проби;

• з точкових проб складають об'єднану пробу;

• з об'єднаної проби скороченням отримують середню лабораторну пробу.

2. Від кожної партії добавки відбирають не менше 7 точкових проб.

2. Від партії добавки при завантаженні залізничних транспортних засобів (або суден) у виго-­
   товлювача або при вивантаженні у споживача точкові проби відбирають безперервно за допомогою
   відповідного пристрою чи періодично, але не менше 7 разів через рівні проміжки часу.

3. Для контролю якості добавки, що відвантажується автотранспортом, точкові проби відби­-
   рають з кожної транспортної одиниці, якщо кількість їх у партії складає менше семи.

4. Для відбору проб добавки, що знаходиться в складах, в нерухомих транспортних засобах
   застосовують метод вичерпування. За цим методом у кожній точці відбору виконують невелике
   заглиблення (0,2-0,4) м, після чого за допомогою лопати або совка із заглиблення відбирають точкову
   пробу. При відборі повинно зберігатись близьке до існуючого в масі матеріалу співвідношення
   крупних і дрібних кусків. Маса точкових проб повинна бути приблизно однакова.

5. 3 завантаженого залізничного вагону чи платформи відбирають не менше п'яти точкових проб.
   Точки відбору повинні знаходитись в центрі і в кутах транспортного засобу.

6. 3 насипу конічної форми проби добавки в кількості не менше семи відбирають по периметру
   конуса через приблизно рівні відрізки відстані на висоті (0,8±0,2) м (рисунок 1).

ДСТУ Б В.2.7-128:2006

Рисунок 1- Схема відбору проб добавки з насипу конічної

форми

8. маса точкової проби дробленої добавки повинна складати не менше 2 кг, недробленої - не
   менше 5 кг.

9. 3 точкових проб дробленої добавки утворюють об'єднану пробу масою не менше 12 кг, з проб
   недробленої добавки - масою не менше 3О кг.

Недроблену добавку після складання об'єднаної проби слід роздробити до розміру кусків не більше 50 мм.

10. 3 об'єднаної проби утворюють шляхом усереднення і квартування дві однакові лабораторні
    проби масою в кг кожна. Одна з них використовується для визначення якості добавки згідно з
    вимогами цього стандарту, друга зберігається у постачальника добавки протягом трьох місяців на
    випадок потреби в повторних випробуваннях.

11. Лабораторні проби поміщають в чисті, сухі ємкості, на які наклеюють етикетки з позначенням
    найменування добавки, позначення нормативного документа, дати відбору проби і номера партії.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Фізико-механічні характеристики активних мінеральних добавок за показниками, нормо­
   ваними в 5.1.1, таблиця 1, визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-100.

2. Хімічний аналіз добавок виконують згідно з ГОСТ 5382.

Допускається застосування інших атестованих в установленому порядку методик хімічного аналізу, які забезпечують похибку визначення, що не перевищує відповідну похибку ГОСТ 5382.

3. Масова частка кальцію карбонату (СаСОз) визначається розрахунком, виходячи з вмісту
   кальцію оксиду (СаО).

4. Вміст мулистих і глинистих часток в добавках-наповнювачах визначають згідно з ГОСТ 6139.

5. Визначення масової частки органічних домішок виконують відповідно до ГОСТ 8735.

6. Вологість добавок визначають як масову частку води в складі добавки.

З лабораторної проби добавки шляхом скорочення відбирають частину матеріалу, відважують на вагах 4 класу точності наважку масою 1 кг і висушують її протягом 2 год у сушильній шафі за температури від 105 °С до 110 °С.

Вологість добавки W, у відсотках, розраховують за формулою (1):

m_lzm2 ._100|(1)

/772

де m₁ - маса проби до висушування, кг;

m₂- маса проби після висушування, кг.

7. Максимальний розмір кусків дробленої добавки визначають із використанням сита з отво­
   рами діаметром 50 мм, недробленої - з допомогою шаблона з діаметром 300 мм або металевої
   лінійки. Для перевірки використовують пробу добавки масою 10 кг.

8. Ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів у добавках визначають
   згідно з ДБН В.1.4-2.01.

ДСТУ Б В.2.7-128:2006

10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Приймання добавок здійснюється партіями. Партією вважають кількість добавки одного
   найменування, що виготовлялась протягом не більше трьох діб і оформлена одним документом про
   якість. Розмір партії не повинен перевищувати 500 т. Поставка добавки в кількості менше 500 т
   вважається цілою партією.

2. Кожну партію добавки супроводжують документом про якість, в якому зазначають:

• найменування і адресу підприємства-постачальника, його товарний знак;

• номер і дату видачі документа;

• найменування добавки, масу нетто;

• номер партії і дату відвантаження;

• результати приймального контролю;

• ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів;

• позначення цього стандарту.

10.3 Кількість добавки при постачанні визначають у перерахунку на суху речовину.

4. Приймальний контроль здійснюють шляхом проведення приймально-здавальних і періо­-
   дичних випробувань. Відбір проб добавок виконують згідно з розділом 8.

5. Приймально-здавальні випробування партії добавки включають:

• визначення втрат при прожарюванні (якщо вони регламентовані для цієї добавки);

• визначення вологості добавки;

• визначення розміру кусків (гранул) добавки.

10.6 Періодичні випробування кожного виду добавки проводять:

• один раз на квартал - визначення показників хімічного складу згідно з вимогами, наведеними
  в таблицях 2, 3;

• один раз на 6 місяців - визначення показників якості, зазначених в таблиці 1 (для активних
  мінеральних добавок - t-критерію при випробуванні на стиск; кінця тужавлення тіста, приготовленого
  з добавкою; водостійкості; розширення зразків-циліндрів (для добавок, які застосовують при вироб-­
  ництві сульфатостійких цементів);

• один раз на рік - визначення величини ефективної сумарної питомої активності природних
  радіонуклідів, яке виконують спеціалізовані служби радіаційного контролю.

7. Результати періодичних випробувань поширюються на всі партії добавок до чергових періо­
   дичних випробувань.

8. При одержанні незадовільних результатів випробувань щодо однієї з особливих вимог цього
   нормативного документа, а саме: фізико-механічних показників - для активних мінеральних добавок
   (таблиця 1), вмісту хлоридів, вмісту органічних домішок, втрат при прожарюванні та ефективної
   сумарної питомої активності радіонуклідів у добавках, проводять повторне визначення цього по­-
   казника.

При одержанні незадовільних результатів повторних випробувань партію бракують і здійснюють контроль цього показника у всіх наступних партіях добавки доти, поки стабільно позитивні результати будуть одержані не менше ніж у чотирьох партіях підряд.

Якщо при періодичних випробуваннях виявлена невідповідність вимозі, що не віднесена до особливих, то приймання і відвантаження добавки допускається за домовленістю зі споживачем за умови, що в договорі на постачання не зазначено, що ця вимога неодмінно повинна дотримуватись.

10.9 Результати приймально-здавальних і періодичних випробувань заносять у журнали. Жур-­
нали випробувань повинні бути пронумеровані, прошнуровані і опечатані.

10. Підприємство-споживач здійснює вхідний контроль добавок за показниками, встановле­-
    ними технологічним регламентом цього підприємства.

11. За потреби контрольної перевірки споживачем відповідності добавок вимогам цього стан­-
    дарту повинні застосовуватись порядок відбору проб, наведений в розділі 8, та методи контро­-
    лювання, зазначені в розділі 9.

ДСТУ Б В.2.7-128:2006

11 ГАРАНТІЇ ПОСТАЧАЛЬНИКА

1. Постачальник гарантує відповідність активних мінеральних добавок і добавок-наповнювачів
   до цементу вимогам цього стандарту на момент поставки та протягом гарантійного терміну збе­-
   рігання.

2. Гарантійний термін зберігання добавок- 12 місяців віддати поставки за умови дотримання
   вимог щодо зберігання.

Після закінчення гарантійного терміну зберігання добавки перевіряють на відповідність цьому стандарту і використовують відповідно до отриманих результатів.

ДСТУ 5 3.2.7-128:2006

КодУКНД 91.100.10

Ключові слова: цемент, добавки активні мінеральні, добавки-наповнювачі, технічні вимоги, відбір проб, випробування, приймання.

Відповідальний за випуск - В.М.Чеснок

Редактор - А.О.Луковська Комп'ютерна верстка - Т.І. Цапро

Формат 60 х 84 1/8. Папір офсетний. Гарнітура "Cvoboda Cyrillic". Друк офсетний.

Державне підприємство "Укрархбудінформ".

Вул. м. Кривоноса, 2-А, Київ-037, 03037, Україна. Тел. 249-36-62

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців

ДК№ 690 від 27.11.2001 р.