7.2.5 Труби та інші поверхні перед нанесенням захисного покриття необхідно очистити від бруду, іржі, окалини, пилу, знежирити, а при необхідності висушити. Очищення слід виконувати до необхідного ступеня очищення згідно з НД на покриття і додатком Ж. Після очищення поверхня металу повинна залишатися шорсткою і забезпечувати достатнє зчеплення захисного покриття з трубою.
Ступінь знежирювання поверхні повинен бути не нижче першого згідно з ГОСТ 9.402.
7.2.6 Не допускається нанесення захисних покриттів під час дощу, туману, снігопаду, сильного вітру, за різких перепадів температур, коли на робочій поверхні конденсується волога (температура металу повинна бути не менше ніж на 3 °С вище точки роси атмосфери).
Попереднє підсушування поверхні труби під час випадіння роси чи паморозі, а також у випадку застосування ґрунтовок з малою швидкістю полімеризації необхідно виконувати сушильними пристроями, які виключають виникнення кіптю чи забруднення поверхні труби.
7.2.7 Для збереження покриття, нанесеного в заводських або базових умовах, в період транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, складування труб і будівництва газопроводів необхідно вживати спеціальні заходи, що виключають механічні пошкодження покриття, згідно з чинними НД.
7.3.1 При виконанні робіт по ізоляції труб і резервуарів, а також в процесі нанесення покриттів на зварні стикові з'єднання газопроводів, фасонні вироби тощо і при ремонті місць пошкоджень покриттів повинен проводитися контроль підготовки поверхні, якості нанесення покриття, його зовнішнього вигляду, товщини, адгезії і діелектричної суцільності.
Якість очищення сталевої поверхні від оксидів необхідно контролювати відповідно до додатку Ж. Якість знежирювання слід перевіряти згідно з ГОСТ 9.402 за допомогою бавовняної серветки. При протиранні поверхні на ній не повинно залишатися відбитої темної плями.
При нанесенні покриття необхідно візуально контролювати його зовнішній вигляд: не допускаються здуття, гофри, складки, тріщини, каверни, наскрізні пошкодження, зморшки, відшарування і інші дефекти, здатні істотно знизити показники властивостей покриттів.
7.3.4 Товщину захисних покриттів контролюють методом неруйнівного контролю із застосуванням товщиномірів та інших вимірювальних приладів не менше ніж у чотирьох точках по колу труби і в місцях, що викликають сумніви:
а) у заводських і базових умовах – на 100 % ізольованих труб;
б) в трасових умовах – на 10% зварних стиків труб та ділянок, що ремонтуються;
в) на резервуарах – в одній точці на кожному квадратному метрі поверхні, а в місцях перегинів ізоляційних покриттів – через 1 м по довжині кола.
7.3.5 Адгезію захисних покриттів до сталі контролюють приладами залежно від типу покриття (додаток И):
а) у заводських і базових умовах – на 2% кожної партії труб, а також в місцях, що викликають сумніви (але не менше ніж на одній трубі);
б) в трасових умовах – на 2% зварних стиків труб та ділянок, що ремонтуються, а також в місцях, що викликають сумніви;
в) на резервуарах – не менше ніж в двох точках по колу.
Для мастикових бітумних покриттів допускається визначення адгезії методом вирізання трикутника з кутом 45° і довжиною сторони не менше ніж 4,0 см з наступним відшаровуванням покриття від вершини кута. Адгезія вважається задовільною, якщо при відшаровуванні більше ніж 50 % мастики залишається на металі.
Діелектричну суцільність покриттів труб контролюють за методикою додатку П по всій поверхні неруйнівним методом за допомогою іскрового дефектоскопу при випробувальній електричній напрузі згідно з таблицею 3 (залежно від матеріалу покриття) – після закінчення процесу ізоляції труб, а також в умовах траси – після ізоляції стиків і ремонту газопроводів.
Дефектні місця, а також наскрізні пошкодження захисного покриття, виявлені та зроблені під час перевірки його якості, повинні бути виправлені. При ремонті повинна бути забезпечена однотипність і монолітність захисного покриття. Після виправлення відремонтовані місця підлягають повторній перевірці на діелектричну суцільність згідно
з 7.3.6.
7.3.8 Не менше ніж один раз на рік в заводських та базових умовах або в спеціалізованих лабораторіях необхідно проводити контроль показників 2, 3, 5-13, 15
таблиці 3.
7.3.9 Контроль грибостійкості покриттів проводять для кожного нового типу сировини та вихідних матеріалів в спеціалізованих лабораторіях.
7.3.10 Перевірку захисного покриття після засипання газопроводу на відсутність зовнішніх пошкоджень, що викликають безпосередній електричний контакт між металом труб і ґрунтом, виконують приладами – шукачами пошкоджень ізоляції. Роботи виконують не раніше ніж через одну добу після засипання траншеї (витримка необхідна для ущільнення ґрунту). При цьому рекомендується застосовувати спеціальні додаткові заходи для ущільнення ґрунту.
При невідповідності покриття вимогам таблиці 3 необхідно визначити ділянки пошкодження покриття, відремонтувати їх відповідно до вимог НД на даний вид покриття і повторно провести контроль.
7.3.11 Оцінку стану ізоляційного покриття в процесі експлуатації слід проводити відповідно до діючих НД.
Порядок проведення обстеження якості захисних покриттів діючих газопроводів під час планових обстежень в шурфах згідно з "Правилами обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-запобіжних ремонтів газопроводів і споруд на них" [3] включає визначення:
товщини захисного покриття;
адгезії захисного покриття;
суцільності захисного покриття;
перехідного електричного опору захисного покриття;
наявності або відсутності захисного потенціалу між газопроводом і землею та його величини.
7.4.1 При будівництві газопроводів зварні стики труб, фасонні елементи та місця пошкодження захисного покриття ізолюють в трасових умовах тими ж матеріалами, що і газопроводи, або іншими, які за своїми захисними властивостями не нижче вимог, наведених в таблиці 3, і сумісні з покриттям лінійної частини труби.
7.4.2. Критерієм сумісності двох покриттів з різних матеріалів є показник адгезії між ними, який повинен бути не нижчим ніж адгезія покриття, що наноситься, до сталі або в напустку.
7.4.3 При ремонті газопроводів, що експлуатуються, допускається застосовувати покриття, аналогічні нанесеним на газопровід раніше, або сумісні з ними.
Примітка. Для ізоляції стиків та ремонту місць пошкодження газопроводів з мастиковими покриттями не допускається застосовувати липкі стрічки.
7.4.4 Ізоляцію зварних з'єднань труб з покриттям з екструдованого поліетилену в умовах траси слід виконувати за допомогою термоусадочних стрічок і манжет, показники яких повинні відповідати вимогам таблиць 2, 3.
Товщина покриття над посиленням зварного шва повинна бути не менше ніж товщина основного покриття.
7.4.5 При ізоляції зварних з'єднань газопроводів з мастиковими покриттями та ремонті місць пошкоджень мастикових покриттів допускається в якості армуючого та обгорткового матеріалу використовувати ізол згідно з ГОСТ 10296. При цьому необхідна загальна товщина покриття досягається за рахунок нанесення двох шарів бітумної мастики та ізолу.
7.4.6 Захист від корозії місць з'єднань сталевих газопроводів з поліетиленовими слід виконувати згідно з проектом, матеріалами, сумісними з поліетиленом та захисним покриттям сталевого газопроводу, наприклад, термоусадочними матеріалами з температурою термоусадки не вище 100°С.
7.4.7 При підземних переходах газопроводів в сталевих футлярах в місцях перетину із залізничними коліями та автомобільними дорогами І та II категорій на футлярах повинно передбачатися захисне покриття дуже посиленого типу згідно з таблицею 2 і ЕХЗ. При цьому не допускаються безпосередні контакти металевої поверхні труби і футляра.
У випадку перетину, по узгодженню з експлуатуючими дорожніми організаціями, підземними газопроводами автодоріг та вулиць в населених пунктах безтраншейним способом, де футляр являється тільки засобом збереження ізоляційного покриття газопроводу, ізоляція та ЕХЗ футлярів не потрібні.
7.4.8 При прокладанні газопроводів в захисному футлярі на підземних та водних переходах кільцевий простір на торцях між футляром і трубою повинен бути герметизований за допомогою торцевих муфт, а трубопровід повинен бути відокремлений від футляра за допомогою спеціальних центраторів з біостійких діелектричних матеріалів.
Конструкція і матеріал центраторів повинні забезпечувати відсутність електричного контакту між захисним футляром і трубопроводом протягом усього періоду експлуатації.
7.4.9 При укладанні газопроводів в скельних, валунних ґрунтах або в ґрунтах, що містять крупний щебінь, гравій, будівельне сміття та інші тверді включення, під газопроводом необхідно влаштовувати основу з піщаного або глинистого ґрунту товщиною не менше 10 см (над виступаючими нерівностями основи). Засипку газопроводів на висоту не менше 20 см над верхньою твірною труби слід робити таким же ґрунтом, як для основи.
Примітка. При розташуванні газопроводу в траншеї, виконаній в скельних ґрунтах, рекомендується захист покриття від механічних пошкоджень з застосуванням спеціальних матеріалів.
7.5.1 При надземному прокладанні газопроводи захищають алюмінієвими, цинковими, лакофарбовими, склоемалевими або іншими атмосферостійкими покриттями.
Вибір покриттів проводять згідно з НД залежно від умов прокладання й експлуатації газопроводу.
7.5.2 Захисні покриття газопроводів при надземному прокладанні контролюють за зовнішнім виглядом, товщиною, адгезією і суцільністю.
Контроль зовнішнього вигляду проводять відповідно до 7.3.3.
Товщину покриттів контролюють відповідно до 7.3.4.
7.5.5 Адгезію покриттів контролюють методом ґратчастих надрізів згідно з ГОСТ 15140 або за методикою додатку И (метод В) не менше ніж на 1 % труб та в місцях, що викликають сумніви. Адгезія повинна задовольняти вимогам НД на даний тип покриття.
7.5.6 Діелектричну суцільність лакофарбових покриттів встановлюють за допомогою переносного електроконтактного дефектоскопа за відсутністю пробою при електричній напрузі, що складає 1 кВ на всю товщину покриття, для склоемалевих покриттів – 2 кВ на 1 мм товщини покриття.
8.1.1 Вимоги до ЕХЗ при відсутності небезпечного впливу блукаючих струмів
Катодна поляризація ПССГ при відсутності небезпечного впливу блукаючих струмів повинна виконуватися таким чином, щоб значення поляризаційних потенціалів металу знаходилися в межах між мінімальним, рівним мінус 0,85 В, і максимальним, рівним мінус 1,15 В відносно насиченого МЕП.
На діючих підземних газопроводах при неможливості вимірювання поляризаційних потенціалів металу катодна поляризація повинна здійснюватися таким чином, щоб значення сумарних виміряних потенціалів (різниць потенціалів, що включають поляризаційну й омічну складові) між ПССГ і МЕП знаходилися в межах від мінус 0,9 В до мінус 2,5 В для газопроводів з мастиковими і стрічковими покриттями і від мінус 0,95 В до мінус 3,5 В для газопроводів з покриттям з екструдованого поліетилену. Метод вимірювання сумарного потенціалу наведений в додатку В.
8.1.2 Вимоги до ЕХЗ при наявності небезпечного впливу блукаючих струмів
Катодна поляризація ПССГ при наявності небезпечного впливу блукаючих струмів повинна здійснюватися таким чином, щоб на них забезпечувалася відсутність анодних і знакозмінних зон та підтримувався мінімальний захисний потенціал за умови забезпечення захищеності газопроводу в часі.
При захисті ПССГ у ґрунтах високої корозійної агресивності, з одночасним небезпечним впливом блукаючих струмів захисний діапазон виміряних чи поляризаційних потенціалів (різниці потенціалів) повинен відповідати встановленому у 8.1.1. При цьому миттєві значення потенціалів (за абсолютною величиною) повинні бути не менше значення стаціонарного потенціалу, а при відсутності можливості його визначення – не менше мінус 0,7 В.
8.1.3 Катодна поляризація ПССГ повинна здійснюватися таким чином, щоб виключити шкідливий вплив її на підземні суміжні металеві споруди і комунікації, який визначається за методикою додатка Г.
Шкідливим впливом катодної поляризації підземного газопроводу, що захищається, на суміжні споруди вважається:
зменшення за абсолютною величиною мінімального чи збільшення за абсолютною величиною максимального захисного потенціалу на суміжних підземних металевих спорудах і комунікаціях, що забезпечені ЕХЗ;
поява небезпеки електрохімічної корозії на суміжних підземних металевих спорудах чи комунікаціях, які раніше не вимагали захисту від неї;
зміщення у будь-яку сторону величини виміряного потенціалу на підземних металевих спорудах.
У випадках, коли при здійсненні катодної поляризації з'являється шкідливий вплив на сусідні металеві споруди і комунікації, необхідно вжити заходи по усуненню шкідливого впливу.
8.1.4 Можливість і необхідність використання ПССГ, які тривалий час експлуатувалися в корозійно-небезпечних умовах і мають корозійні пошкодження, вирішується після проведення робіт з оцінки їх технічного і корозійного стану на підставі техніко-економічного обґрунтування.
8.1.5 ЕХЗ сталевих вставок довжиною не більше 10 м на лінійній частині поліетиленових газопроводів і на ділянці з'єднання поліетиленового газопроводу із сталевим вводом в будинок (при наявності на вводі ізолювальних з'єднань), сталевих футлярів з ізоляцією дуже посиленого типу довжиною не більше 10 м допускається не передбачати. При цьому засипку траншеї в тій її частині, де прокладена сталева вставка, за всією глибиною передбачають піщаною.
