Страница 2: ДСТУ Б В.2.7-107:2008. Будівельні матеріали. Склопакети клеєні будівельного призначення. Технічні умови (60215)

3.4 герметичність склопакета

Властивість склопакета не пропускати гази, водяну пару та воду в прошарки між стеклами

3.5 точка роси міжскляного прошарку

Температура повітря або газу, що знаходиться в склопакеті, за якої водяна пара, що міститься в повітрі або газі, досягає стану насичення та конденсується на поверхні стекол у вигляді рідини

3.6 скло сонцезахисне енергозберігаюче

Скло забарвлене у масі для поглинання сонячного випромінювання

3.7 ефективність вологопоглинача

Здатність вологопоглинача, який знаходиться в конструкції дистанційної рамки, що визначає його властивість поглинати водяну пару з повітря або газу міжскляного прошарку

3.8 довговічність склопакета

Характеристика, що визначає здатність склопакетів зберігати експлуатаційні властивості впродовж заданого строку, що оцінюється за результатами лабораторних випробувань при імітації кліматичних експлуатаційних впливів

3.9 умовний рік експлуатації склопакета

Одиниця виміру довговічності склопакетів, що умовно оцінюється за результатами лабораторних циклічних кліматичних впливів на зміну їх експлуатаційних властивостей

4 КЛАСИФІКАЦІЯ

4.1 Склопакети в залежності від кількості камер поділяють на типи:

СПО – однокамерні;

СПД – двокамерні.

Типи і конструкцію склопакетів наведено на рисунку 1.

Камери склопакетів можуть бути заповнені:

- висушеним повітрям;

- інертним газом (аргон – Ar, криптон – Kr, ксенон – Xe, або їх сумішами).

Допускається за узгодженням виробника зі споживачем виготовляти склопакети з чотирьох та більше плоских листів скла, а також встановлювати декоративні рамки всередині склопакетів.

4.2 Склопакети в залежності від призначення поділяються на види:

- склопакети загальнобудівельного призначення;

- склопакети будівельного призначення із спеціальними властивостями;

- стійкі при механічній дії (Уд);

- енергозберігаючі (Е);

- сонцезахисні енергозберігаючі (С);

- морозостійкі (М);

- шумозахисні (Ш).

1 – скло; 2 – рекомендовані варіанти розташування низькоемісійного покриття у разі його застосування; 3-дистанційна рамка; 4 – вологопоглинач; 5 – нетверднучий герметик; 6 – тверднучий герметик; 7 – повітряний прошарок (міжскляна відстань); 8 – дегідраційні отвори: δ – товщина скла; h – товщина склопакета; h_с – відстань між стеклами; D – глибина герметизуючого шару

Рисунок 1 – Типи і конструкції склопакетів

4.3 Види скла, які застосовують при виготовленні склопакетів, в залежності від призначення виробів, вказані у таблиці 1.

4.4 Умовна познака склопакета повинна складатись: Із познаки типу, характеристики скла, що застосовується (вид скла та його товщина), відстані між стеклами, виду газонаповнення, висоти, ширини, товщини склопакета, виду склопакета та позначення даного стандарту.

Приклад умовної познаки однокамерного склопакета, який складається з двох листових стекол завтовшки 4 мм марки М₁ згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111), з м'яким низькоемісійним покриттям на внутрішній поверхні скла, відстанню між стеклами 16 мм, заповненого аргоном, заввишки 1500 мм, завширшки 800 мм, завтовшки 24 мм, загальнобудівельного призначення:

СПО 4М₁-16Ar-4i–1500×800×24 ДСТУ Б В.2.7-107-2008.

Таблиця 1 – Види скла, які застосовують при виготовленні склопакетів

Приклад умовної познаки двокамерного склопакета, який складається з трьох листових стекол завтовшки 4 мм марки М₁ згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111), з відстанню між стеклами 16 мм, заповненого повітрям, заввишки 1500 мм, завширшки 800 мм, завтовшки 36 мм, загальнобудівельного призначення:

СПД 4М₁-16-4М₁-16-4М₁–1500×800×36 ДСТУ Б В.2.7-107-2008.

Приклад умовної познаки двокамерного склопакета, який складається з трьох листових стекол завтовшки 4 мм марки М1 згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111), з м'яким низькоемісійним покриттям на внутрішньому склі, відстань між стеклами 12 мм, заповнення: зовнішня камера – повітря, внутрішня камера-аргон, заввишки 1500 мм, завширшки 800 мм, завтовшки 36 мм, морозостійкого, енергозберігаючого:

СПД 4М₁-12-4М₁-12Аг-4і–1500×800×36–ME ДСТУ Б В.2.7-107-2008.

5 ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

5.1 За нормами обмеження вад зовнішнього вигляду скла склопакети повинні відповідати вимогам, вказаним у стандартах і (або) технічних умовах на види скла, які застосовують.

5.2 Вимоги, які ставляться до кожного виду склопакетів будівельного призначення, що доповнюють вимоги даного стандарту, повинні бути викладені у НД (тут і далі за текстом – стандартах, технічних умовах, технічних свідоцтвах, затверджених у встановленому порядку) на відповідний вид склопакета.

5.3 Номінальна товщина склопакетів повинна складати від 14 мм до 60 мм, відстань між стеклами – від 8 мм до 36 мм.

Граничний відхил номінальної товщини склопакетів – (±1) мм.

У складних конструкціях склопакетів (наприклад, у випадку застосування багатошарового скла) допускається за узгодженням виготовлювача зі споживачем збільшення граничних відхилів товщини до (±1,5) мм.

5.4 Номінальні розміри склопакетів за висотою і шириною встановлюють у договорі на їх виготовлення (поставку) у відповідності з можливостями виробничого обладнання.

Не рекомендується виготовлення склопакетів із співвідношенням сторін більше 5:1, а також склопакети із розмірами менше ніж 300 мм × 300 мм.

Склопакети складної конфігурації (наприклад, круглі, овальні, трикутні) виготовляють за робочими кресленнями або шаблонами, що затверджені у встановленому порядку, або кресленнями в електронному вигляді.

5.5 Граничні відхили номінальних розмірів склопакетів за висотою і шириною повинні відповідати значенням, вказаним у таблиці 2. При цьому зміщення стекол одне відносно одного не повинне перевищувати 1,0 мм.

Таблиця 2 – Граничні відхили номінальних розмірів склопакетів за висотою і шириною

У міліметрах

5.6 Для склопакетів прямокутної форми різниця довжин діагоналей не повинна перевищувати значень, вказаних у таблиці 3.

Таблиця 3 – Різниця довжин діагоналей для склопакетів прямокутної форми

У міліметрах

5.7 Відхил від площинності листів скла у склопакеті не повинен перевищувати 0,001 довжини найменшої сторони склопакета при використанні листового скла згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111). У разі використання інших видів стекол відхил від площинності не повинен перевищувати значень, встановлених у НД на матеріали. У разі відсутності у НД вимог до цього показника значення відхилів від площинності допускається приймати 0,1 % довжини найменшої сторони склопакета.

5.8 Відхили від прямолінійності кромок склопакета не повинні перевищувати граничних відхилів за висотою і шириною, вказаних у таблиці 2.

5.9 Для склопакетів, які мають складну конфігурацію, відхили форми повинні бути у межах полів допусків, які встановлюють у кресленнях (шаблонах) на їх виготовлення.

5.10 Герметизуючі шари у склопакетах (у тому числі у місцях кутових з'єднань і на межі першого та другого шарів герметизації) повинні бути суцільними, без розривів і порушень герметизуючого шару.

Герметик не повинен потрапляти всередину камери склопакета.

5.11 Глибина внутрішнього герметизуючого шару (перший шар) повинна бути не менше ніж 4 мм. Глибина зовнішнього герметизуючого шару по торцю склопакета повинна бути не менше ніж 3 мм, а загальна глибина герметизуючого шару – не менше ніж 9 мм. Товщину першого герметизуючого шару встановлюють у технологічній документації залежно від виду герметика, що застосовують. Герметизуючі шари склопакета наведені на рисунку 2.

D – загальна глибина герметизуючого шару; F – глибина внутрішнього (першого) герметизуючого шару; G – глибина другого герметизуючого шару; Е – глибина зовнішнього (другого) герметизуючого шару; h – товщина першого герметизуючого шару

Рисунок 2 – Герметизуючі шари склопакета

5.12 Склопакети повинні мати рівні кромки та цілі кути. Щерблення краю скла у склопакеті, сколення, виступи краю скла, пошкодження кутів скла не допускаються.

Рекомендується використовувати скло з обробленою кромкою (при застосуванні загартованого або термічно зміцненого скла кромку обробляють до її загартування).

5.13 Поверхні стекол у склопакетах повинні бути чистими, не допускаються будь-які забруднення.

5.14 Основні фізичні характеристики склопакетів повинні відповідати вимогам, вказаним у таблиці 4.

Довідкові значення фізичних властивостей найбільш поширених конструкцій склопакетів наведені у додатку А.

Таблиця 4 – Основні фізичні характеристики склопакетів

5.15 Теплотехнічні характеристики склопакетів повинні забезпечувати мінімальний приведений опір теплопередачі світлопрозорих конструкцій в цілому відповідно до вимог ДБН В.2.6-31.

5.16 Склопакети повинні відповідати вимогам герметичності відповідно до встановленого в цьому стандарті методу оцінки.

5.17 Склопакети повинні відповідати вимогам довговічності та мати стійкість до циклічних кліматичних впливів відповідно до встановлених у цьому стандарті методів. Довговічність (надійність) склопакетів повинна становити не менше 20 умовних років експлуатації.

5.18 Об'єм заповнення склопакетів газом повинен складати (95 ±5) % об'єму міжскляного простору склопакета.

5.19 Конструкції склопакетів повинні витримувати експлуатаційні навантаження згідно з чинними будівельними нормами з урахуванням вимог даного стандарту.

5.20 Оптичні викривлення склопакетів (крім склопакетів, виготовлених із застосуванням армованого скла), які можна побачити у світлі, що проходить, під час спостереження екрану "цегляна стіна" під кутом більше або який дорівнює 60°, не допускаються.