Страница 5: ДСТУ EN 54-2:2003/Зміна № 1:2012. Зміна 1 (60169)

Вилучити 15.14.2.1 та замінити на:

15.14.2.1  Загальні положення

Застосовувати методику випробовування згідно з EN 60068-2-78.

Вилучити 15.15.2.1 та замінити на:

15.15.2.1  Загальні положення

Застосовувати методику випробовування згідно з EN 60068-2-6.

Вилучити 15.15.2.3 та замінити на:

15.15.2.3     Стан зразка під час впливання

Зразок встановити відповідно до 15.1.3 та згідно з EN 60068-2-47 та підімкнути до відповідного устатковання електроживлення, контролювання та навантажування (див. 15.1.4). Під час впливання на зразок не повинна подаватися напруга живлення.

ДОДАТОК А

(довідковий)

ПОЯСНЮВАННЯ РІВНІВ ДОСТУПУ

Вилучити в тексті для «4 рівня доступу» та замінити на:

Другий абзац

У підрозділі 12.6 визначено мінімальні вимоги щодо доступності. Лише 1 та 2 рівні доступу мають чітку ієрархію. Спеціальними процедурами для одержання доступу 2 і (або) 3 рівня є використовування:

Друга позиція зі списку:

— набору коду, принаймні, трьома послідовними ручними діями;

ДОДАТОК В

(довідковий)

НЕОБОВ’ЯЗКОВІ ФУНКЦІЇ З ВИМОГАМИ ТА АЛЬТЕРНАТИВИ

Замінити в таблиці В. 1 назви таких необов'язкових функцій

Для 7.13 Лічильник тривог

Для 7.12 Залежність від більше ніж одного сигналу тривоги

Для 7.11 Затримки на виходи

ДОДАТОК Е

(довідковий)

ЗАТРИМКИ ВИХІДНИХ СИГНАЛІВ

Вилучити назву та наявний текст додатка Е та замінити на:

Е.1 Загальні положення

Підрозділ 7.11, що містить вказівки щодо затримок вихідних сигналів, дозволяє ППКП бути сконфігурованим за 3-го рівня доступу так, що наявність пожежі може бути перевірена після приняття сигналу тривоги до спрацювання автоматики або проведення організованого евакуювання людей.

Якщо виробник декларує, що одна і та сама зона може містити пожежні сповіщувачі та ручні пожежні сповіщувачі, а також можуть здійснюватися затримки вихідних сигналів, то для виконання вимог 7.11.1а) ППКП повинен бути здатен відрізняти сигнали ручних пожежних сповіщувачів від сигналів пожежних сповіщувачів.

Зазначений максимальний час затримки є верхньою межею часу, що насьогодні використовується в країнах, які є членами Європейського союзу, та не є рекомендованим часом. Рекомендований час вказується в настановах щодо використовування. Затримки сигналів від ручних пожежних сповіщувачів повинні застосовуватися лише у виняткових випадках.

Затримки можуть бути впорядковані так, щоб початковий короткий період затримки міг бути подовжений за допомогою використовування ручного елемента керування, однак, загальний час затримки не повинен перевищувати зазначеного максимуму. Також може бути бажаним, щоб спрацьовування будь-якого ручного пожежного сповіщувача в системі могло скасувати затримку для негайної активізації тривоги, якщо обстеження людиною місця події підтверджує наявність пожежі.

У першій опублікованій версії цього стандарту потребувалось, щоб затримки на виходи були здатні до вмикання та вимикання та затримки відображувалися як вимикання. У цій зміні стандарту признано, що затримки можуть бути постійно сконфігуровані як нормальний режим функціювання устатковання і в таких випадках не має потреби в їх індикації та контролюванні. Однак, якщо відповідно до 7.11.2 забезпечено вмикання затримок (які можуть бути додані до нормально сконфігурованих затримок) за 2-го рівня доступу, цей стан треба відображувати. Це загальноприйнята практика для вмикання затримок за допомогою ручної дії та вимикання їх програмованим таймером, який повинен підтримуватися принаймні протягом 7 діб. Це зазвичай стосується так званого режиму функціювання «день/ніч». Такий режим функціювання не обов'язково має відношення лише до вмикання та вимикання затримок, але може також бути використаним для змін інших параметрів функціювання системи (наприклад, чутливості пожежних сповіщувачів), за умови, що це відповідає вимогам інших частин EN 54.

Е.2 Залежність від більше ніж одного сигналу тривоги (необов’язкова функція з вимогами)

Підрозділ 7.12 дозволяє, щоб ППКП був сконфігурований за 3-го рівня доступу так, щоб перехід у режим пожежної тривоги або спрацювання автоматики, пов'язані з пожежною тривогою, були залежними від більше ніж одного сигналу тривоги. Цей намір призначений для зменшення появи хибних тривог і (або) мінімізації їхніх наслідків. Представлені та коротко пояснені три основні типи залежності. Це не перешкоджає тому, що більше ніж один тип може бути використаний одночасно, наприклад, тип А може бути скомбінований із типом В або з типом С. Для інформації щодо прийнятного(-их) типу(-ів), які можуть бути використані в наданих випадках, посилання повинно бути зроблено у настановах щодо використовування.

Залежність типу А (7.12.1) забезпечує дію затримок після приняття первинного сигналу пожежі, який, зазвичай, може бути інтерпретований як пожежна тривога. Перехід до режиму пожежної тривоги, зазвичай, відбувається після приняття подальших сигналів пожежної тривоги від того самого пожежного сповіщувача. Загальними технічними прийомами 2-режимних димових сповіщувачів є автоматичне скидання тривоги в зоні після первинного сигналу тривоги, тоді як подальший сигнал інтерпретується як пожежна тривога. Можна також використовувати альтернативні методи обробляння сигналу. Прикладом може бути дозвіл на короткочасну концентрацію аерозолю (наприклад, диму від готування їжі) до розсіювання його звичайним шляхом або очищення повітря людиною до того, як це у підсумку призведе до пожежної тривоги. ППКП повинен бути здатний до

приняття другого сигналу пожежної тривоги від того самого пожежного сповіщувача не пізніше 60 с, та це практично встановлює максимальні значення затримок, які можуть бути введені у ППКП та пожежному сповіщувачі. Для первинного сигналу тривоги не потрібно забезпечення індикацією, але у деяких випадках може бути прийнятним забезпечення локального попередження (наприклад, звукового). Ефект зменшується, якщо часовий період затримки після первинного сигналу тривоги є надто довгий та зазначено максимальний час ЗО хв.

Залежність типу В (7.12.2) забезпечує перехід у режим пожежної тривоги прийняттям сигналу пожежі від двох або більше пожежних сповіщувачів. У цьому випадку первинний сигнал пожежі повинен відображуватись, але не таким самим чином як режим пожежної тривоги. За винятком окремих випадків, у тому самому контрольованому просторі повинні бути розміщені кілька пожежних сповіщувачів, тобто у випадку з димовими сповіщувачами продукти згоряння повинні мати можливість вільно розповсюджуватися від джерел загоряння більше ніж до одного пожежного сповіщувача або до точки забирання повітря. Те саме і зі сповіщувачами полум'я: джерело загоряння повинно бути видимим для більше ніж одного сповіщувача. Якщо пожежні сповіщувачі знаходяться в різних зонах, тоді ці зони повинні знаходитися поруч у такий спосіб, щоб відповідати наведеним вище критеріям. Повинно бути можливим скасувати вручну стан первинної тривоги за 2-го рівня доступу. Стан первинної тривоги також може бути автоматично скасований за мінімальний час залежності 5 хв. Цей період часу залежить від застосованого способу виявлення пожежі та може бути значно довшим для виявляння пожеж, що розвиваються повільно.

Залежність типу С (7.12.3) також забезпечується прийняттям сигналу пожежі від двох або більше сповіщувачів, які можуть бути сигналами як від пожежних сповіщувачів, так і від ручних пожежних сповіщувачів. У цьому випадку ППКП переходить у режим пожежної тривоги за умов первинної тривоги, але активізацію обов’язкових виходів може бути заборонено. У випадку пожежних сповіщувачів вибір їх розміщення є таким самим, як у випадку залежності типу В. Затримки на виходи (відповідно до 7.11) у загальному випадку використовують у взаємозв’язку з залежністю типу С для забезпечення автоматичної активізації виходів, якщо сигнал пожежі не прийнятий до закінчення дії затримок.

Вилучити наявний текст Додатка Н та замінити на:

ДОДАТОК Н

(довідковий)

ЦІЛІСНІСТЬ ЛІНІЙ ЗВ’ЯЗКУ

Пункт 12.5.2 відноситься до можливості обмежування наслідків несправності в колах виявляння та в інших лініях зв'язку, що забезпечено у ППКП. Прийняті обмеження несправностей зазначені в національних настановах щодо планування, розробляння та інсталювання систем виявляння пожежі та сигналізування про пожежу (нормах та правилах) тощо та можуть відрізнятися в різних країнах. Це може бути віднесено до того, що виробник може декларувати максимальну кількість компонентів, під’єднаних у лінії зв'язку (наприклад, що компоненти в колі виявляння повинні покривати лише одну зону) або компоненти, які виконують лише визначені функції, можуть бути під'єднані в лінію зв’язку. Якщо використовують фізичні засоби, принаймні, повинно виконуватися наведене нижче:

—  відповідні кола виявляння або лінії зв’зку повинні бути здатні до інсталювання у вигляді петлі;

—  інтерфейси ППКП повинні бути здатні до незалежного живлення та незалежного отримання сигналів від кожного кінця петлі;

—  сумісні пристрої, які здатні автоматично ізолювати коротке замикання, повинні бути доступні до інсталювання в колах виявляння або в лініях зв’язку. Пристрої можуть бути фізично інтегровані в інші компоненти, на які росповсюджуються відповідні частини EN 54.

Пункт 12.5.3 відноситься до обмеження наслідків несправностей в лініях зв’язку між різними частинами ППКП, що розміщений в більш ніж одному корпусі. У цьому випадку ймовірно, що фізичні засоби будуть необхідними для обмеження наслідків несправностей. Функції стосуються компонентів, зазначених на рисунку 1 EN 54-1 (наприклад, пожежні сповіщувачі, ручні пожежні сповіщувачі, пожежні оповіщувачі).

Вилучити наявний текст Додатку J, позначити як Додаток І та замінити на:

ДОДАТОК I

(довідковий)

ВИМОГИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ПРОГРАМНО-КЕРОВАНИХ ПОЖЕЖНИХ ПРИЙМАЛЬНО-КОНТРОЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

ППКП можуть містити програмно-контрольовані елементи, які необхідні для виконання обов'язкових вимог цього стандарту, але які постачаються виробнику. Гарним прикладом є модуль алфавітно-цифрового дисплея, але в ньому є багато можливостей, зокрема як фізичний модуль, так і вбудоване програмне забезпечення (наприклад, операційні системи). Такі елементи можуть продаватися у торговельній мережі як одиниці товару та детальна документація щодо програмного забезпечення (та подробиці апаратного проектування) можуть не бути доступні виробнику ППКП. Метою цього стандарту не є заборона використовування відповідних технологій, та в цих випадках детальні вимоги до документації та проектування відповідно до 13.2 та 13.3 можуть бути спрощені, але щоб наданої інформації було достатньо для проведення оцінювання. Проте, передбачено, що продукція від третьої сторони, яка спроектована та розроблена винятково для ППКП, повністю задокументована та відповідає вимогам. Виробник повинен гарантувати, що елемент є надійний та придатний для використовування. Надійність може бути передбачувана, якщо компоненти, що розглядаються, є вільно доступними на ринку та є достатній досвід використовування (наприклад, 1 рік). Взаємозв'язок з основною програмою повинен бути чітко та всебічно визначеним та ця документація повинна бути доступною для випробовувальних організацій.

Пункт 13.4 пов'язаний з програмним моніторингом. Програма — це програмне забезпечення, необхідне для виконання ППКП обов'язкових функцій (включаючи будь-які задекларовані необов’язкові функції з вимогами). Контролюватися повинне виконання всієї програми. Контролювання може бути виконане або за допомогою апаратної системи самоконтролю, або іншим процесором. Програма може містити в собі програмне забезпечення, яке виконується в більше ніж одному процесорі та програмне забезпечення в елементах, які постачаються виробнику. Рівень контролювання повинен бути достатнім для забезпечення того, щоб ППКП був здатен задовольняти вимоги цього стандарту. У випадку модуля алфавітно-цифрового дисплея обгрунтованим є постійне перевіряння того, що дані, записані в модуль, можуть бути прочитані з нього.

Пункт 13.4.5 вимагає, щоб у випадку збою у виконанні програми, ППКП переходив у безпечний режим. Цей безпечний режим визначає виробник, але він не повинен призводити до хибного спрацювання обов’язкових виходів, та не давати хибне уявленння користувачу, що ППКП лишається у режимі функціювання, якщо він у ньому не знаходиться. На практиці може бути прийнятно одне з двох: або зупинити, або автоматично перезапустити виконання програми. Якщо є можливість пошкодження пам'яті, то процедура перезапуску повинна перевіряти зміст пам’яті та, якщо необхідно, переініціалізувати поточні дані для гарантування переходу ППКП у безпечний режим. Якщо перезапуск програми пройшов успішно, важливо попередити користувача про цей випадок. У зв’язку з цим може бути корисною здатність ППКП автоматично записувати подробиці перезапуску. У будь-яких випадках індикація системної помилки повинна бути зафіксована до ручного втручання.

Пункт 13.5.1 вимагає, щоб усі виконавчі коди та дані, необхідні для відповідності цьому стандарту, зберігалися у пам'яті, яка здатна до безперервної, без обслуговування, надійної роботи, протягом не менше ніж 10 років. В існуючій сфері технологій пам’ять із рухомими механічними механізмами вважають недосить надійною. Наприклад, для зберігання програми та даних стрічки або магнітні чи оптичні диски не можуть бути використані на час розробляння цього стандарту.

ДОДАТОК ZA

(довідковий)

РОЗДІЛИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПОЛОЖЕНЬ ДИРЕКТИВИ ЄС ЩОДО БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ (89/106/ЕЕС)