---

У три сухі круглодонні або конічні колби місткістю 150 см³ вносять скляні кульки, наливають 30-40 см³ розчинника, швидко вносять зважені в закритому бюксі наважки свіжоприготовленого кальцій оксиду масою 0,03 – 0,04 г, енергійно збовтують і герметичне приєднують до зворотного холодильника.

Розчин нагрівають до кипіння на піщаній бані і кип'ятять до появи інтенсивного рожевого забарвлення розчину. Потім колбу від'єднують від холодильника і негайно ж титрують її вміст розчином бензойної кислоти до зникнення забарвлення. Знову приєднують колбу до зворотного холодильника і кип'ятять розчин. Кип'ятіння і титрування чергують, доки при наступному кип'ятінні забарвлення буде відсутнє протягом 20 – 30 хв.

За значення титру приймають середнє арифметичне результатів не менше ніж від трьох титрувань.

16.2.3 Проведення аналізу

У залежності від очікуваної масової частки кальцій оксиду вільного наважку свіжорозтертої проби масою 0,1 – 0,5 г вносять у конічну або круглодонну колбу місткістю 150 см³ і додають 30 – 40 см³ розчинника. Вміст колби збовтують. Колбу приєднують до зворотного холодильника і кип'ятять 20 – 30 хв на піщаній бані. З появою рожевого забарвлення розчину колбу від'єднують від холодильника і негайно ж титрують гарячий розчин розчином бензойної кислоти до зникнення забарвлення. Кип'ятіння і титрування чергують, доки при наступному кип'ятінні забарвлення буде відсутнє протягом 20 – 30 хв, після чого титрування вважають закінченим.

Примітка 1. При масовій частці кальцій оксиду вільного менше ніж 0,1 % наважку збільшують до 1,0 г.

Примітка 2. Проби для визначення кальцій оксиду вільного зберігають у запарафінованих ємностях.

16.2.4 Обчислення результатів

17 ВИЗНАЧЕННЯ МАНГАН (II) ОКСИДУ

17.1 Нормативи точності ±Δ і нормативи оперативного контролю точності D₂, d₂ визначення масової частки манган (II) оксиду не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 14.

Таблиця 14

У відсотках

17.2 Фотометричний перманганатний метод

Метод заснований на окиснюванні іонів мангану (II) в середовищі нітратної кислоти амоній пероксодисульфатом до фіолетово-рожевих перманганат-іонів у присутності іонів аргентуму.

17.2.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви

Фотоелектроколориметр концентраційний із межею вимірювання оптичної густини розчинів D від 0 до 3 або ступеня пропускання (Т, %) від 0,1 % до 100 % або спектрофотометр, або інші засоби вимірювальної техніки подібного типу, які забезпечують таку саму точність вимірювання.

Суміш для сплавлення згідно з 9.4.1.

Гідроген пероксид і розчин (1:10).

Кислота нітратна і розчини (1:4) із молярною концентрацією 1 моль/дм³ (1 М).

Кислота ортофосфатна.

Аргентум нітрат, розчин з масовою концентрацією 2 г/дм³.

Калій перманганат стандарт-титр, розчин з молярною концентрацією еквівалента 1/5 КМn0₄ 0,1 моль/дм³.

Амоній персульфат.

Кислота аскорбінова харчова.

Гідроксиламін сульфат.

17.2.2 Підготовка до аналізу

17.2.2.1 Приготування стандартних розчинів

Для приготування вихідного стандартного розчину манган оксиду стандарт-титр калій перманганату розчиняють в 1 дм³ води. Масова концентрація розчину за манган оксидом – 1,419 мг/см³.

Для приготування стандартного розчину манган оксиду 14,1 см³ вихідного стандартного розчину розводять у мірній колбі місткістю 200 см³ до позначки водою і ретельно перемішують. Масова концентрація стандартного розчину за манган оксидом – 0,1 мг/см³.

17.2.2.2 Побудова градуювального графіка

У п'ять мірних колб місткістю 100 см³ вносять відповідно 2,5; 5,0; 7,5; 10,0; 15,0 см³ стандартного розчину, що відповідає 0,25; 0,50; 0,75; 1,00; 1,5 мг манган (II) оксиду; доливають до позначки розчином нітратної кислоти концентрацією 1 моль/дм³ (1М), перемішують і фотометрують отримані градуювальні розчини з зеленим світлофільтром за довжини хвилі 530 нм в кюветі з товщиною поглинаючого світло шару 10 мм відносно дистильованої води.

За отриманими результатами вимірювань поглинання і відомої маси манган оксиду у градуювальних розчинах будують градуювальний графік або складають аналітичне рівняння.

17.2.3 Проведення аналізу

Наважку проби масою 0,1 – 0,5 г, в залежності від очікуваної масової частки манган оксиду, сплавляють у тиглі з закритою кришкою з 2 г суміші для сплавлення. Плав розчиняють в 50 см³ нагрітого до температури 50 – 70 °С розчину нітратної кислоти (1:4) у склянці місткістю 150 см³. Тигель обмивають мінімальною кількістю води і кількісно переводять розчин в мірну колбу місткістю 100 – 250см³.

Можливе виділення бурих пластівців манган (IV) оксиду. У цьому випадку варто додати до розчину, який аналізують, 1 – 2 краплі гідроген пероксиду або кристалик аскорбінової кислоти. Прозорий розчин доливають до позначки водою і перемішують.

У мірну колбу місткістю 100 см³ відбирають аліквоту об'ємом 10 – 50 см³ від розчину, який аналізують, додають 5 см³ ортофосфатної кислоти, 5 см³ аргентум нітрату, 2 -3 г амоній пероксидисульфату і нагрівають колбу на водяній бані до встановлення постійної інтенсивності забарвлення, колбу охолоджують, доповнюють до позначки водою і фотометрують згідно з 17.2.2.2.

17.2.4 Обчислення результатів

Масу манган (II) оксиду у міліграмах знаходять за градуювальним графіком і обчислюють масову частку аналіту за формулою (11).

Безпосередньо масову частку манган оксиду у відсотках можна визначити за градуювальним графіком, побудованим в координатах "поглинання – масова частка аналіту у відсотках" або знайти за аналітичним рівнянням. При відступі від умов градуювання при зміні наважки, об'єму аліквоти або ступеня розведення обчислення проводять за формулою (12).

17.3 Фотометричний формальдоксимний метод

Метод заснований на взаємодії іонів мангану (II) з формальдоксимом у лужному середовищі і утворенні забарвленого в червоно-бурий колір розчину формальдоксимату мангану (III).

Вади від впливу феруму (III) усувають, відновлюючи його до феруму (II). Інші присутні оксиди металів маскують триетаноламіном і натрій флюоридом. Присутність хлоридів не заважає аналізу, що дозволяє визначити масову частку манган (II) оксиду у хлориднокислому розчині, приготовленому згідно з 9.4.3.

17.3.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви

Ваги лабораторні загального призначення не нижче 2-го класу точності з найбільшою границею зважування не менше 200 г і з похибкою зважування не більше ±0,0003 г згідно з ГОСТ 24104.

Фотоелектроколориметр концентраційний з межею вимірювання оптичної густини розчинів D від 0 до 3 або ступеня пропускання (Т, %) від 0,1 % до 100 % або спектрофотометр, або інші засоби вимірювальної техніки подібного типу, які забезпечують таку саму точність вимірювання.

Кислота хлоридна і розчин (1:3).

Амоніак: 100 см³ амоніаку розводять водою до 250 см³.

Кислота аскорбінова.

Натрій сульфат зневоднений, розчин з молярною концентрацією 1 моль/дм³.

Гідроксиламін гідрохлорид.

Формалін технічний масовою часткою 40 %.

Натрій флюорид.

Триетаноламін.

Формальдоксим, розчин з масовою концентрацією 20 г/дм³: розчиняють 4 г гідроксиламін гідрохлориду і 5 см³ розчину формаліну в 250 см³ води.

Маскуючий реагент (МР): розчиняють 5 г натрій флюориду і 10 см³ триетаноламіну в 300 см³ води, розчин фільтрують і розводять водою до 1 дм³.

Калій перманганат стандарт-титр, розчин з молярною концентрацією еквівалента 1/5 КМnO₄ 0,1 моль/дм³.

17.3.2 Підготовка до аналізу

17.3.2.1 Приготування стандартних розчинів

Стандартний розчин манган (II) оксиду вихідний готують згідно з 17.2.2.1.

Для приготування стандартного розчину манган оксиду 14,1 см³ вихідного розчину вносять у склянку місткістю 300 см³, додають 200 см³ розчину хлоридної кислоти (1:3), 3–5 крапель розчину натрій сульфату до знебарвлення перманганату калію. Розчин кип'ятять до зникнення запаху сірководню, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм³, охолоджують до кімнатної температури, доливають водою до позначки і перемішують. Масова концентрація манган оксиду в розчині – 0,02 мг/см³.

17.3.2.2 Побудова градуювального графіка

У п'ять мірних колб місткістю 100 см³ відбирають відповідно 1; 2; 3; 4; 5 см³ стандартного розчину, що відповідає 0,02; 0,04; 0,06; 0,08; 0,10 мг манган оксиду; додають по 5 см³ розчину хлоридної кислоти, 20 см³ води, 5 см³ МР, 8 см³ розчину амоніаку, 5 см³ розчину формальдоксиму, доповнюють вміст колб до позначки водою, перемішують і залишають на 30 хв.

Отримані градуювальні розчини фотометрують із синім світлофільтром із максимумом світлопропускання за довжини хвилі 420 – 453 нм в кюветі з товщиною поглинаючого світло шару 20 мм відносно дистильованої води.

За отриманими результатами вимірювань поглинання і відомої маси манган оксиду у градуювальних розчинах будують градуювальний графік або складають аналітичне рівняння.

17.3.3 Проведення аналізу

Із хлоридно-кислого розчину, отриманого згідно з 9.4.3, відбирають аліквоту об'ємом 25 см³ і вносять у мірну колбу місткістю 100 см³, додають 25 см³ води, 5 см³ МР, 0,05 г аскорбінової кислоти, 8 см³ розчину амоніаку і 5 см³ розчину формальдоксиму. Подальші операції – згідно з 17.3.2.2.

17.3.4 Обчислення результатів – згідно з 17.2.4.

18 ВИЗНАЧЕННЯ ХРОМУ ЗАГАЛЬНОГО

18.1 Нормативи точності ±Δ і нормативи контролю точності D₂, d₂ визначення масової частки хрому загального в перерахунку на хром (III) оксид не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 15.

18.2 Фотометричний метод

Метод ґрунтується на переведенні хрому в розчинний хромат окиснювальним сплавленням з сумішшю для сплавлення та подальшого фотометричного визначення дихромату з дифенілкарбазидом. Вміст хрому загального виражають як масову частку хром (III) оксиду.

Таблиця 15

У відсотках

18.2.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви

Ваги лабораторні загального призначення не нижче 2-го класу точності з найбільшою границею зважування не менше 200 г і з похибкою зважування не більше +0,0003 г згідно з ГОСТ 24104.

Фотоелектроколориметр концентраційний з межею вимірювання оптичної густини розчинів D від 0 до 3 або ступеня пропускання (Т, %) від 0,1 % до 100 % або спектрофотометр, або інші засоби вимірювальної техніки подібного типу, які забезпечують таку саму точність вимірювання.

Кислота хлоридна і розчин (1:5).

Кислота ортофосфатна, розчин (1:2).

Спирт етиловий ректифікований технічний згідно з ГОСТ 18300.

Дифенілкарбазид: 0,25 г дифенілкарбазиду розчиняють при слабкому нагріванні в 100 см³ розчину етилового спирту (1:1). Дифенілкарбазид нестійкий, і його розчин готують безпосередньо перед визначенням.

Калій дихромат, перекристалізований і висушений до сталої маси за температури 130 °С. Фенолфталеїн (індикатор) готують так: 0,1 г індикатора розчиняють в 100 см³ етилового спирту. Кислота сульфатна, розчин (1:10). Суміш для сплавлення згідно з 9.4.1.

18.2.2 Підготовка до аналізу

18.2.2.1 Приготування стандартного розчину

Для приготування вихідного стандартного розчину наважку калій дихромату масою 0,0484 г розчиняють в 100 см³ води; розчин кількісно переводять у мірну колбу місткістю 250 см³, доповнюють до позначки водою і ретельно перемішують.