Можливість застосування в складі бетонів добавок нітратів, нітритів, тіоціонатів (роданіду) і форміату у випадках 1)–5), а також у захисних рецептурах, що використовуються для ремонту та відновлення залізобетонних конструкцій, що експлуатуються в умовах впливу агресивних середовищ, повинна бути перевірена в спеціалізованих лабораторіях.

За наявності в заповнювачах потенційно реакційне-здатних порід не допускається введення в бетон в якості добавки солей натрію або калію.

Кількість введених у бетон мінеральних добавок повинно визначатися, виходячи з вимог забезпечення необхідної довговічності бетону на рівні не нижче ніж бетону без таких добавок.

6.4.4 Воду для замішування бетонної суміші та зволоження тверднучого бетону необхідно застосовувати відповідно до ГОСТ 23732.

6.5 Вимоги до бетону залізобетонних конструкцій в залежності від класів середовищ експлуатації наведено в додатку Г, таблиця Г.1.

6.6 Вимоги до бетону залізобетонних конструкцій, що працюють в умовах знакоперемінних температур (клас агресивності середовища експлуатації XF), наведені в додатку Г, таблиці Г.2, Г.3. До бетону залізобетонних конструкцій, що піддаються одночасному впливу перемінного заморожування і відтавання і агресивних рідких середовищ (хлоридів, сульфатів, нітратів та інших солей, у тому числі за наявності поверхонь, що випаровують), повинні висуватися підвищені вимоги з морозостійкості. Випробування на морозостійкість проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-47, ДСТУ Б В.2.7-48, ДСТУ Б В.2.7-49.

6.7 Бетони конструкцій будівель і споруд, що піддаються впливу води і знакоперемінних температур, марок за морозостійкістю більше F150 рекомендується виготовляти із застосуванням повітровтягувальних або газоутворювальних добавок, а також комплексних добавок на їх основі. Обсяг втягнутого повітря в бетонній суміші для виготовлення залізобетонних конструкцій і виробів повинен відповідати ДСТУ Б В.2.7-96 та наведеним у таблиці 1 значенням, або в нормативних доку ментах на бетони конкретних видів.

Таблиця 1 – Об'єм втягнутого повітря в бетонній суміші для будівництва дорожніх та аеродромних покриттів

6.8 Підбір складу бетону з урахуванням впливу середовища експлуатації рекомендується виконувати в спеціалізованих лабораторіях у випадках, якщо:

1) визначені проектом терміни експлуатації споруди істотно перевищують 50 років;

2) споруда повинна мати підвищену надійність і мінімальний ризик виходу з ладу;

3) середовище експлуатації агресивне, але характер агресивності не цілком зрозумілий;

4) можливе підвищення агресивності середовища в період експлуатації будівлі чи споруди;

5) необхідно забезпечити підвищену якість робіт при зведенні будівлі чи споруди;

6) експлуатація споруди передбачає спеціальний моніторинг;

7) планується масове зведення однотипових конструкцій;

8)для приготування бетону використовуються нові матеріали (цементи, заповнювачі, наповнювачі, добавки тощо).

6.9 Розрахунок залізобетонних конструкцій, що піддаються впливу агресивних середовищ, слід виконувати з урахуванням норм із категорії вимог до тріщиностійкості і граничнодопустимої ширини розкриття тріщин згідно з ДБН В.2.6-98, ДСТУ Б В.2.6-2, СНиП 2.03.01. При цьому категорію вимог до тріщиностійкості залізобетонних конструкцій, а також граничне допустиму ширину розкриття тріщин слід призначати з урахуванням класу арматурної сталі, яка застосовується, і в залежності від ступеня агресивного впливу середовища.

Для конструкцій, призначених до експлуатації в газоподібних і твердих агресивних середовищах, дані вимоги наведені в додатку Г, таблиця Г.4, а для рідких агресивних середовищ – у додатку Г, таблиця Г.5.

При визначенні ширини нетривалого розкриття тріщин, наведених у додатку Г, таблиці Г.4, Г.5, допускається:

1) приймати вітрове навантаження в розмірі 30 % характеристичного значення;

2) враховувати кранове навантаження від одного мостового або підвісного крана на кожному крановому шляху. При цьому ширина нетривалого розкриття тріщин від навантажень, передбачених у ДБН В.1.2-2, не повинна перевищувати значень, нормованих у ДБН В.2.6-98, СНиП 2.03.01.

При розрахунку споруд типу веж, димових труб, опор ліній електропередач, щогл, для яких вітрове навантаження є визначальним, вітрове навантаження необхідно враховувати повністю.

6.10 Арматурні сталі за ступенем небезпеки корозійного ушкодження підрозділяються на групи І-ІІІ (див. додаток Г, таблиці Г.4, Г.5), групу IV утворює неметалева композиційна арматура.

Для армування попередньо напружених залізобетонних конструкцій, що експлуатуються в агресивних середовищах, слід застосовувати арматурні сталі групи II і неметалеву арматуру групи IV (при відповідному захисті від впливу агресивного середовища бетону).

У залізобетонних конструкціях без попереднього напруження, що експлуатуються в середньо-агресивних і сильноагресивних середовищах, допускається застосування термомеханічне зміцненої арматури класів А400С, А500С, гарячекатаної арматури класу А500С та холоднодеформованої арматури класу В500, що витримують випробування на стійкість проти корозійного розтріскування згідно з ДСТУ 3760, ДСТУ Б В.2.6-ХХ2, ДСТУ ENV 10080 протягом не менше 40 год. У середньоагресивних і сильноагресивних середовищах для армування може застосовуватися неметалева композиційна арматура, за винятком згинальних елементів.

6.11 Вимоги до товщини захисного шару і водонепроникності бетону при дії газоподібних і твердих агресивних середовищ слід встановлювати згідно з додатком Г, таблиці Г.4 і Г.6, а при дії рідких середовищ – з додатком Г, таблиця Г.5, з урахуванням вимог до захисного шару бетону залежно від класу вогнестійкості, визначених у ДСТУ-П Б В.2.6-ХХ1.

6.12 Товщину захисного шару важкого і легкого бетонів конструкцій плоских плит, полиць ребристих плит і полиць стінових панелей допускається приймати такою, що дорівнює 15 мм для слабоагресивного і середньоагресивного ступенів впливу газоподібного середовища і 20 мм – для сильноагресивного ступеня, незалежно від класу арматурних сталей.

Товщину захисного шару монолітних конструкцій слід приймати на 5 мм більше значень, зазначених у додатку Г, таблиці Г.4 і Г.5.

При цьому ці значення товщини захисного шару бетону мають бути не менше ніж такі, що визначені під час проектування для конструкцій певного класу вогнестійкості.

6.13 Для конструкцій, що експлуатуються в ґрунтах із перемінним рівнем води, застосування дроту класів В і Вр діаметром менше 4 мм не допускається.

6.14 Попередньо напружені залізобетонні конструкції для будівель з агресивними середовища ми не допускається виготовляти способом натягу арматури на затверділий бетон.

6.15 Арматурні канати для попередньо напружених залізобетонних конструкцій слід виготовляти з дроту діаметром не менше 2,5 мм у зовнішніх і не менше 2,0 мм – у внутрішніх шарах каната.

6.16 Застосування бетонних і залізобетонних конструкцій з легких бетонів в агресивних середовищах допускається при відповідності їх водонепроникності вимогам згідно з додатком Г (таблиці Г.4 і Г.5).

6.17 Несучі конструкції з легких бетонів на пористих заповнювачах із водопоглинанням понад 14 % за об'ємом для застосування в агресивних середовищах не допускаються.

6.18 Огороджувальні конструкції з легких і ніздрюватих бетонів для виробництв із агресивними газоподібними і твердими середовищами слід застосовувати згідно з додатком Д, таблиця Д.1.

6.19 Залізобетонні конструкції з армоцементу допускається застосовувати в слабоагресивному газоподібному і твердому середовищах. У газоподібному середовищі товщина захисного шару по винна бути не менше 4 мм, водопоглинання бетону – не більше 8 % при захисті поверхні конструкцій лакофарбовим покриттям групи III згідно з додатком Е (таблиці Е.1 і Е.2). У твердому середовищі в доповненні до зазначених вище заходів слід здійснювати одночасно захист арматури і поверхні залізобетонної конструкції.

6.20 При зовнішньому бетонуванні сталевих закладних деталей з'єднувальних елементів, що не мають захисних покриттів, товщина захисного шару і марка бетону за водонепроникністю по винні відповідати вимогам, що висуваються до бетону конструкцій, що стикуються.

7 ВИМОГИ ДО ЗАХИСТУ ПОВЕРХОНЬ БЕТОННИХ І ЗАЛІЗОБЕ-ТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ВІД КОРОЗІЇ

7.1 Захист поверхонь конструкцій слід призначати в залежності від виду та ступеня агресивного впливу середовища.

7.2 У технічних умовах на конструкції, для яких передбачається вторинний захист від корозії, слід вказувати:

1) вимоги до поверхні, що захищається (шорсткість, міцність, чистоту, допустиму вологість у момент нанесення покриття тощо);

2) вимоги до форми конструктивного елемента, що захищається, і твердості його поверхневого шару з визначенням допустимого розкриття тріщин і необхідної герметичності захисного покриття;

3) вимоги до матеріалів захисного покриття з урахуванням можливої його взаємодії з матеріалом конструкції;

вимоги до спільної роботи матеріалу конструкцій і захисного покриття в умовах змінних температур;

4) періодичність огляду стану конструкцій та відновлення їх захисту.

7.3 При проектуванні захисту поверхонь конструкцій слід передбачати:

1) лакофарбові покриття – при дії газоподібних і твердих середовищ (аерозолів);

2) лакофарбові товстошарові (мастичні) покриття – при дії рідких середовищ, при безпосередньому контакті покриття з твердим агресивним середовищем;

3) обклеювальні покриття – при дії рідких середовищ, у фунтах, в якості непроникного підшару в облицювальних покриттях;

4) облицювальні покриття, у тому числі з полімербетону, – при дії рідких середовищ, у фунтах, як захист від механічних пошкоджень обклеювального покриття;

5) просочення (ущільнююче) хімічно стійкими матеріалами – при дії рідких середовищ, у ґрунтах;

6) гідрофобізації – при періодичному зволоженні водою або атмосферними опадами, утворенні конденсату, в якості обробки поверхні до нанесення шару грунтовки під лакофарбові покриття;

7) біоцидні матеріали – при дії бактерій, що виділяють кислоти, і грибів.

7.4 Захист від корозії поверхонь будівельних конструкцій повинен здійснюватися з урахуванням вимог ДБН В.1.1-7 щодо межі вогнестійкості та пожежно-технічної класифікації антикорозійних матеріалів. Вибір антикорозійних матеріалів повинен здійснюватися з урахуванням їх показників пожежної небезпеки та сумісності з вогнезахисними матеріалами.

7.5 Системи покриттів відповідно до їх захисних властивостей поділяють на чотири групи. Вимоги до систем покриттів наведені в додатку Д, таблиця Д.2, захисні властивості покриттів підвищуються від першої групи до четвертої.

Лакофарбові тонкошарові покриття, що використовуються для захисту поверхонь залізобетонних конструкцій, наведені в додатку Е, таблиця Е.1.

Лакофарбові товстошарові, комбіновані, просочувально-кольматуючі системи захисних покриттів, а також сфери їх застосування наведено у додатку Е, таблиця Е.2.

Тріщиностійкість лакофарбових покриттів слід передбачати для конструкцій, деформації яких супроводжуються розкриттям тріщин у межах, зазначених у додатку Г, таблиці Г.4 і Г.5.

7.6 Захист поверхонь підземних конструкцій вибирають у залежності від умов експлуатації з урахуванням виду залізобетонних конструкцій, їх масивності, технології виготовлення та зведення.

Зовнішні бічні поверхні підземних конструкцій будівель і споруд, а також огороджувальних конструкцій підвальних приміщень (стін, підлог), що піддаються впливу агресивних ґрунтових вод, захищають, як правило, мастичними, обклеювальними або облицювальними покриттями.

Вимоги до ізоляції різних типів наведено у додатку Д, таблиці Д.3, а характеристики матеріалів захисної дії – у додатку Л.

7.7 Для захисту підошви бетонних і залізобетонних фундаментів і споруд слід передбачати влаштування ізоляції, стійкої до впливу агресивного середовища.

Матеріали підготовки під фундаментні конструкції повинні бути корозійне стійкими до ґрунтового середовища в зоні фундаменту.

7.8 Бічні поверхні підземних бетонних і залізобетонних конструкцій, що контактують з агресивною ґрунтовою водою або ґрунтом, слід захищати з урахуванням можливого підвищення рівня ґрунтових вод та їх агресивності в процесі експлуатації споруди.

За наявності в ґрунтах водорозчинних солей у кількості понад 1 % маси ґрунту для районів із середньомісячною температурою найжаркішого місяця понад 25 °С при середній місячній відносній вологості повітря менше 40 % необхідне влаштування гідроізоляції всіх поверхонь фундаментів.

7.9 За наявності рідких агресивних середовищ бетонні і залізобетонні фундаменти під металеві колони та обладнання, а також ділянки поверхонь інших конструкцій, що примикають до підлоги, по винні бути захищені хімічно стійкими матеріалами на висоту не менше 300 мм від рівня чистої підлоги. При систематичному потраплянні на фундаменти рідин середнього і сильного ступенів агресивного впливу необхідно передбачати влаштування піддонів. Ділянки поверхонь залізобетон них конструкцій, де неможливо технологічними заходами уникнути обливання або обризкування агресивними рідинами, повинні мати місцевий додатковий захист обклеювальними, облицювальними або іншими покриттями.

7.10 Трубопроводи підземних комунікацій, що транспортують агресивні по відношенню до бетону або залізобетону рідини, повинні бути розташовані в каналах або тунелях і бути доступними для систематичного огляду.

Стічні лотоки, приямки, колектори, що транспортують агресивні рідини, повинні бути віддалені від фундаментів будівель, колон, стін, фундаментів під обладнання на відстань не менше 1 м. Внутрішні поверхні зазначених будівельних конструкцій повинні бути доступні для обстеження і ремонту.