3.1.2 бетонна суміш
Суміш ретельно перемішаних регламентованих складових, що має здатність до ущільнення за допомогою обраного методу
3.1.3 вплив середовища експлуатації
Фізичні і хімічні впливи з боку навколишнього середовища, яким піддається бетон і які не розглядаються як навантаження в будівельному проектуванні
3.2 Познаки та скорочення
Кхс - коефіцієнт стійкості в агресивних середовищах бетону хімічно стійкого;
Ср - познака класу бетону хімічно стійкого за міцністю на стиск;
fcptk - познака класу бетону хімічно стійкого за міцністю на осьовий розтяг;
Dp - познака класу бетону хімічно стійкого за густиною;
Fp - познака класу бетону хімічно стійкого за морозостійкістю.
Бетони хімічно стійкі класифікують за хімічною стійкістю, видом зв'язуючого і заповнювачів.
Залежно від стійкості в агресивних середовищах бетони хімічно стійкі поділяють на:
високостійкі (Кхс ≥ 0,8);
стійкі (0,5 ≤ Кхс < 0,8);
малостійкі (0,3 ≤ Кхс < 0,5);
нестійкі (Кхс < 0,3).
4.3 Залежно від виду зв'язуючого бетони хімічно стійкі можуть бути на основі:
фуранових смол;
поліефірних смол;
фураново-епоксидних смол;
карбамідних смол;
акрилових мономерів;
рідкого натрієвого або калієвого скла.
4.4 Залежно від виду заповнювача бетони хімічно стійкі можуть бути на:
щільних заповнювачах;
пористих заповнювачах.
4.5 Найменування бетонів хімічно стійких призначають відповідно до ДСТУ Б В.2.7-221.
5.1 Технічні вимоги до бетонів хімічно стійких
Якість бетону хімічно стійкого повинна відповідати вимогам цього стандарту і забезпечувати виготовлення виробів конкретних видів, що задовольняють вимоги державних стандартів і технічних умов на ці вироби.
Встановлюють такі класи бетонів хімічно стійких:
1) за міцністю на стиск:
бетони на щільних заповнювачах - Ср 25/30; Ср 30/35; Ср 32/40; Ср 35/45; Ср 40/50; Ср 45/55; Ср 50/60; Ср 55/67; Ср 60/75;
бетони на пористих заповнювачах - Ср 20/25; Ср 25/30; Ср 30/35; Ср 32/40; Ср 35/45;
2) за міцністю на осьовий розтяг:
бетони на щільних заповнювачах - fcptk 3,0; fcptk 4,0; fcptk 5,0; fcptk 6,0; fcptk 7,0;
бетони на пористих заповнювачах - fcptk 2,0; fcptk 3,0; fcptk 4,0; fcptk 5,0;
3) за середньою густиною:
- для бетонів на щільних заповнювачах - не менше ніж Dp 2200;
- для бетонів на пористих заповнювачах - Dp 1500; Dp 1600; Dp 1700; Dp 1800;
4) за морозостійкістю - Fp 100; Fp 200; Fp 300; Fp 400; Fp 500; Fp 600; Fp 700; Fp 800.
Залежно від умов експлуатації і вимог замовника можуть призначатися і більш високі класи за міцністю на стиск та осьовий розтяг при проведенні відповідних досліджень та випробувань.
Залежно від умов роботи і виду виробів у робочих кресленнях можуть встановлюватися інші показники якості, передбачені ДСТУ Б Г.1-10, а також тангенс кута діелектричних втрат, горючість, питома ударна в'язкість.
Хімічна стійкість бетону характеризується відповідним значенням коефіцієнта хімічної стійкості, що залежить від виду зв'язуючого, заповнювача і середовища експлуатації. Значення коефіцієнта хімічної стійкості повинно бути не менше значень, наведених у таблиці А.1 додатка А.
Бетонні суміші повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-96 і ДСТУ Б В.2.7-176.
5.2 Вимоги до сировинних матеріалів
Матеріали, що застосовуються для виготовлення бетонів хімічно стійких, повинні відповідати вимогам національних стандартів і технічних умов на ці матеріали та забезпечувати отримання бетону заданих технічних характеристик.
Для виготовлення бетонів хімічно стійких застосовують такі види зв'язуючих:
фурфурол-ацетонову смолу;
ненасичену поліефірну смолу;
уніфіковану карбамідну смолу;
мономер метилметакрилат;
рідке скло;
фураново-епоксидну смолу.
5.2.3 В якості затверджувача застосовують такі матеріали:
бензолсульфокислоту;
поліетиленполіамін;
гідроперекис ізопропилбензолу;
солянокислий анілін;
пасту з перекисом бензоїлу та дибутилфталату;
кремнієфтористий натрій.
5.2.4 В якості заповнювача і наповнювача слід застосовувати:
гранітний щебінь згідно з ДСТУ Б В.2.7-75 і ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0);
пористі заповнювачі згідно з ДСТУ Б В.2.7-17;
кварцовий пісок згідно з ДСТУ Б В.2.7-32;
мінеральне борошно згідно з ГОСТ 9077, ДСТУ Б В.2.7-32, ГОСТ 17022.
5.2.5 В якості добавок застосовують:
пластифікатори або суперпластифікатори згідно з ДСТУ Б В.2.7-69;
нафтенат кобальту;
фосфогіпс (гіпс) згідно з ДСТУ Б В.2.7-82;
нафтовий парафін згідно з ДСТУ 4153;
емульсійний полістирол згідно з ГОСТ 20282;
диметиланілін згідно з ГОСТ 2168;
фуриловий спирт;
катапін;
сульфанол;
ГКЖ-10(ГКЖ-11).
Наповнювачі та заповнювачі, що застосовують для приготування бетонів хімічно стійких, повинні мати кислотостійкість не нижче (97 - 98) %, яка визначається згідно з ГОСТ 473.1.
Вологість наповнювачів повинна бути не більше ніж 1 %, а заповнювачів - не більше ніж 0,5 %.
Усі сировинні матеріали, що використовуються для приготування бетонів хімічно стійких, повинні відповідати чинним в Україні нормативним документам.
Сировинні матеріали повинні супроводжуватись документами про якість та бути дозволені до використання за призначенням центральним органом виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я.
5.3 Вимоги до технології виготовлення бетонів хімічно стійких
Приготування полімербетонної та полімерсилікатної суміші, як правило, повинно здійснюватися із застосуванням технологічного устаткування, призначеного для приготування бетонів на цементному в'яжучому.
Для приготування бетонної суміші необхідно застосовувати бетонозмішувачі примусової Дії.
Формування виробів із бетонної суміші здійснюють у сталевих формах, що відповідають вимогам ГОСТ 25781.
Ущільнення бетонної суміші виконують на віброплощадках.
Твердіння бетонів хімічно стійких (відформованих виробів) має відбуватися за температури навколишнього повітря не нижче 18 °С і вологості (705) % протягом 28-30 діб. Для прискорення процесу твердіння вироби слід піддавати термообробці в термокамерах сухого прогрівання за температури (80±2) °С не менше 14 год, крім полімербетону на зв'язуючому з мономера метилметакрилату.
Склади бетонів хімічно стійких, а також технологічні режими перемішування, формування та твердіння бетонної суміші перевіряють перед початком масового виробництва і при зміні застосовуваних матеріалів або їх співвідношення.
Технологічні режими приготування бетонів хімічно стійких повинні бути наведені в стандартах підприємств або технологічних картах, затверджених у встановленому порядку.
Склади та основні фізико-технічні властивості полімерсилікатних бетонів наведені у таблиці Б.1 додатка Б та таблиці В.1 додатка В.
Склади полімербетонів і технологію їх приготування слід призначати відповідно до "Інструкції з технології приготування полімербетонів та виробів з них", затвердженої в установленому порядку.
Матеріали для приготування бетонів хімічно стійких повинні випробовуватися відповідно до вимог, встановлених стандартами на методи їх випробувань.
Технічні характеристики бетону хімічно стійкого визначають відповідно до вимог таких стандартів:
коефіцієнт хімічної стійкості - згідно з ДСТУ Б В.2.7-213;
середню густину і водопоглинання - згідно з ДСТУ Б В.2.7-170;
міцність на стиск та осьовий розтяг - згідно з ДСТУ Б В.2.7-214;
модуль пружності при стиску і коефіцієнт Пуассона - згідно з ДСТУ Б В.2.7-217;
лінійну усадку - згідно з ГОСТ 18616;
термостійкість за Мартенсом - згідно з ГОСТ 21341;
теплопровідність - згідно з ДСТУ Б В.2.7-105 (ГОСТ 7076);
морозостійкість - згідно з ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0), ДСТУ Б В.2.7-48 (ГОСТ 10060.1), ДСТУ Б В.2.7-49 (ГОСТ 10060.2);
коефіцієнт лінійного теплового розширення - згідно з ГОСТ 15173;
стираність - згідно з ДСТУ Б В.2.7-212;
тангенс кута діелектричних втрат - згідно з ГОСТ 22372;
показник горючості - згідно з ГОСТ 12.1.044;
питому ударну в'язкість - згідно з ГОСТ 14235.
Бетони хімічно стійкі можуть бути дозволені до реалізації і застосування в будівництві після отримання результатів санітарно-епідеміологічної оцінки продукції відповідного підприємства уповноваженим органом виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я.
Показники пожежної небезпеки матеріалів в умовах виробництва, переробки, транспортування та зберігання визначають згідно з ГОСТ 12.1.044.
Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у сировинних матеріалах природного походження визначається згідно з ДБН В.1.4-1.01 і не повинна перевищувати 370 Бк/кг (І клас).
Результати радіологічного контролю постачальники сировинних матеріалів повинні надавати виробнику продукції згідно з ДБН В.1.4-2.01.
Сировинні матеріали необхідно зберігати у спеціально відведених для цього приміщеннях, запакованими, з дотриманням вимог безпеки, зазначених у нормативних документах на відповідні матеріали.
При виробництві та зберіганні сировинні матеріали не повинні виділяти у повітря робочої зони шкідливих речовин у кількостях, що перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК), встановлені залежно від сировинного складу матеріалів згідно з ГОСТ 12.1.005.
Контроль концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні здійснювати відповідні уповноважені служби центрального органу виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я відповідно до ГОСТ 12.1.005 і згідно з чинними на момент контролю методичними документами.
7.6 Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони потрібно здійснювати відповідно до вимог МУ 1994, МУ 3119, МУ 4436.
Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273, СНиП 2.09.02 та СНиП 2.09.04 та бути обладнані системами припливно-витяжної і місцевої вентиляції і опаленням згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 та СНиП 2.04.05.
Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати санітарним нормам згідно з ДСН 3.3.6.042.
7.9 Виробничі приміщення повинні бути обладнані водопровідною системою і каналізацією згідно зі СНиП 2.04.01, питною водою згідно з ГОСТ 2874.
7.10 Освітленість робочих місць на підприємстві повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28. Контроль рівня освітленості здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.2-6.
7.11 Обладнання та комунікації повинні бути надійно заземлені згідно з вимогами ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.1.030.
При вантажно-розвантажувальних роботах працівники повинні дотримуватись вимог безпеки згідно з ГОСТ 12.3.009.
За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004 та НАПБ А.01.001.
Категорія виробничих приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою визначається згідно з НАПБ Б.03.002.
Підприємства необхідно забезпечувати первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ А.01.001 та НАПБ.Б.03.001.
Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених відповідно до ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.
Особи, зайняті на виробництві бетонів хімічно стійких, повинні проходити періодично медичний огляд відповідно до графіка медичних оглядів, чинного на підприємстві, та навчання і спеціальний інструктаж із пожежної безпеки згідно з НАПБ Б.02.005.
Порядок організації навчання на підприємстві встановлюють згідно з НАПБ Б.06.001.
7.17 Працюючі повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту:
спецодягом - згідно з ГОСТ 12.4.111, ГОСТ 12.4.112;
взуттям - згідно з ДСТУ 3962;
- засобами індивідуального захисту очей - згідно з ГОСТ 12.4.013;
засобами індивідуального захисту рук - згідно з ГОСТ 12.4.010;
засобами захисту органів дихання - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041.
Охорону ґрунтів від забруднення побутовими та промисловими відходами на підприємстві необхідно забезпечувати відповідно до СанПиН 42-128-4690 та СанПиН 4630.
Стічні води на підприємстві повинні утилізуватись у каналізаційну систему за дотримання вимог СанПиН 4630.
Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря виробник повинен здійснювати відповідно до ГОСТ 17.2.3.01, ГОСТ 17.2.3.02.
Рівень викидів шкідливих речовин в атмосферу не повинен перевищувати гранично-допустимих значень, встановлених в ДСП 201.
7.21 При виготовленні бетонів хімічно стійких відходи сировинних матеріалів, придатні для використання, повертають до технологічного циклу для повторної переробки.
Відходи, не придатні для повторної переробки, та відходи засобів пакування складають у спеціально відведених для цього місцях та утилізують відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.
Підприємство-виробник гарантує відповідність бетонів хімічно стійких зазначеним у стандарті характеристикам за умови дотримання споживачем правил транспортування, зберігання та застосування.
Гарантійний строк зберігання та гарантійний строк експлуатування виробів з бетону хімічно стійкого визначають у нормативному документі на конкретний виріб.
