Співвідношення значень порога спрацьовування уmах : уmin або mmах : mmin не повинно перевищувати 1,6.

5.15 Вібрація синусоїдна (стійкість)

5.15.1 Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача протистояти впливанню вібрації з рівнями, властивими нормальним умовам експлуатування.

5.15.2 Методика випробовування

5.15.2.1 Посилання

Випробовувальне устатковання і процедура випробовування повинні відповідати ІЕС 60068-2-6:1995+ + Согг.:1995, випробовування Fc і зазначеним нижче умовам.

5.15.2.2 Стан зразка під час впливання

Зразок треба установлювати на твердій підставі відповідно до 5.1.3 і з'єднувати з устаткованням електроживлення і контролювання відповідно до 5.1.2. Вібрацію треба прикладати по черзі уздовж кожної з трьох взаємно перпендикулярних осей. При цьому зразок треба установлювати так, щоб одна з трьох осей була перпендикулярна до площини його монтування.

5.15.2.3 Умови впливання

Треба застосовувати такі умови впливання:
діапазон частот - від 10 Гц до 150 Гц;

амплітуда пришвидшення - 5 м/с2 ( ≈ 0,5 gn);
кількість осей - 3;

швидкість зміни частоти - 1 окт/хв;

кількість циклів коливань -1 на вісь.

Примітка. Випробовування на стійкість щодо вібрації можна комбінувати з випробовуванням на тривкість щодо вібрації так, щоб зразок піддавати випробуванню на стійкість, а потім випробовуванню на тривкість уздовж тієї самої осі до зміни на подальшу вісь. У цьому випадку проводять тільки одне завершальне вимірювання.

5.15.2.4 Контролювання під час впливання

Під час впливання треба контролювати зразок із метою виявлення будь-яких сигналів тривоги або несправності.

5.15.2.5 Завершальне вимірювання

Завершальне вимірювання в звичайному випадку виконують відповідно до 5.16.2.4 після випробовування на тривкість щодо вібрації і виконують у цьому пункті, якщо випробовування зразка на стійкість проводять окремо.

5.15.3 Вимоги

Під час впливання зразок не повинен видавати ні сигнал тривоги, ні сигнал несправності. Співвідношення значень порога спрацьовування уmах : уmin або mmах : mmin не повинно перевищувати 1,6.

5.16 Вібрація синусоїдна (тривкість)

5.16.1 Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача протистояти тривалому впливанню вібрації з рівнями, властивими умовам експлуатування.

5.16.2 Методика випробовування

5.16.2.1 Посилання

Випробовувальне устатковання і процедура випробовування повинні відповідати ІЕС 60068-2-6:1995+ + Согг.:1995, випробовування Fc, і зазначеним нижче умовам.

5.16.2.2 Стан зразка під час впливання

Зразок треба установлювати на твердій підставі відповідно до 5.1.3, але під час впливання електроживлення подавати не треба. Вібрацію треба прикладати по черзі уздовж кожної з трьох взаємно перпендикулярних осей. При цьому зразок треба установлювати так, щоб одна з трьох осей була перпендикулярна до площини його монтування.

5.16.2.3 Умови впливання

Треба застосовувати такі умови впливання:


діапазон частот - від 10 Гц до 150 Гц ;

амплітуда пришвидшення - 10 м/с2 ( ≈ 1,0 gn);
кількість осей - 3;

швидкість зміни частоти - 1 окт/хв; кількість циклів коливання - 20 на вісь.

Примітка. Випробовування на стійкість щодо вібрації можна комбінувати з випробовуванням на тривкість щодо вібрації так, щоб зразок піддавати випробовуванню на стійкість, а потім випробовуванню на тривкість уздовж тієї самої осі до зміни на подальшу вісь. У цьому випадку проводять тільки одне завершальне вимірювання.

5.16.2.4 Завершальне вимірювання

Після впливання треба вимірювати значення порога спрацьовування відповідно до 5.1.5.

Більше зі значень порога спрацьовування, виміряних у цьому випробовуванні та у випробовуванні на відтворність цього самого зразка, треба позначати як уmах або mmах, а менше - як уmin або mmin .

5.16.3 Вимоги

Після підімкнення до устатковання електроживлення і контролювання зразок не повинен видавати сигнали несправності, що викликані тривалим впливанням.

Співвідношення значень порога спрацьовування уmах : уmin або mmах : mmin не повинно перевищувати 1,6.

5.17 Електромагнітна сумісність (ЕМС), випробовування на захищеність (стійкість)

Згідно з EN 50130-4:1995 + А1:1998 треба проводити випробовування на впливання:

  1. електростатичних розрядів;

  2. випромінюваних електромагнітних полів;

  3. кондуктивних завад, викликаних електромагнітними полями;

  4. пачок короткочасних перехідних імпульсів;

  5. повільних кидків напруги великої енергії.

Для цих випробовувань треба застосовувати зазначені нижче критерії відповідності згідно з EN 50130-4:1995 +А1:1998:

1) Функційні перевіряння, необхідні як початкові і завершальні вимірювання треба виконувати у такий спосіб:

Вимірювати значення порога спрацьовування відповідно до 5.1.5.

Більше зі значень порога спрацьовування, виміряних у цьому випробовуванні та у випробовуванні на відтворність цього самого зразка, треба позначати як уmах або mmах, а менше - як уmin або mmin .

2) Стан зразка під час впливання повинен відповідати 5.1.2.

3) Критерій відповідності для функційного перевіряння після впливання такий:
Співвідношення значень порога спрацьовування уmах : уmin або mmах : mmin не повинно перевищувати 1,6.

5.18 Чутливість до пожежі

5.18.1 Мета випробовування

Довести, що сповіщувач має достатню чутливість до виявляння широкого спектра типів диму, якщо це потрібно під час використовування його в системах пожежної сигналізації для будівель.

5.18.2 Принцип

Зразки треба встановлювати у кімнаті тестових пожеж і піддавати впливанню серії пожеж, у ході яких утворюється широкий спектр типів диму і різні умови його поширення.

5.18.3 Методика випробовування

5.18.3.1 Кімната тестових пожеж

Випробовувати на чутливість до пожеж треба в прямокутній кімнаті із плоскою горизонтальною стелею і такими розмірами:

довжина - від 9 м до 11 м;

ширина - від 6 м до 8 м;

висота - від 3,8 м до 4,2 м.

Кімната тестових пожеж повинна бути обладнана такими вимірювальними приладами, розташованими відповідно до додатка F:

іонізаційна вимірювальна камера (ІВК);

вимірювач питомої оптичної щільності;

пристрій для вимірювання температури.

5.18.3.2 Тестові пожежі

Зразки треба піддавати чотирьом тестовим пожежам - від TF2 до TF5 (див. примітку і додатки від G до J). Тип, кількість і розташування пального матеріалу, а також спосіб його підпалювання зазначені в додатках від G до J для кожної тестової пожежі із вказівкою умов закінчення тесту і представленням графіків граничних значень параметрів.


Причому, дійсною тестовою пожежею будуть вважати таку, розвиток пожежі в якій відбувається так, що графіки залежності m від у та m від часу не виходять за встановлені межі протягом усього часу випробовування до видавання сигналу тривоги всіма зразками або до досягнення умови закінчення випробовування. Якщо ці умови не виконані, то випробовування вважають недійсним і його треба проводити повторно. Припустимо і може бути необхідним змінити кількість, якість палива (наприклад, вміст вологи) і його розташування для одержання дійсних тестових пожеж.

Примітка. Щоб запобігти плутанині, нумерацію тестових пожеж (TF) запозичено з EN 54-9.

5.18.3.3 Установлювання зразків

Чотири зразки сповіщувачів (номери 17, 18, 19 і 20) треба установлювати у позначеному місці на стелі кімнати тестових пожеж (див. додаток F). Монтувати зразки треба відповідно до рекомендацій виробника в положенні з найменшою чутливістю стосовно очікуваного напрямку повітряного потоку від центра кімнати до зразка.

Кожен зразок треба з'єднувати з устаткованням електроживлення і контролювання відповідно до 5.1.2 і стабілізувати у режимі спокою перед початком кожної тестової пожежі.


Національна примітка.

Тут і надалі під «режимом спокою» треба розуміти «черговий режим».

Примітка. Для сповіщувачів, чутливість яких із часом змінюється відповідно до змін умов довкілля, може знадобитися проведення спеціальних процедур скидання і (або) стабілізування. У цих випадках треба звернутися до настанов виробника, щоб переконатися, що сповіщувач на початку кожної тестової пожежі відповідає нормальному режиму спокою.

5.18.3.4 Початкові умови

Для досягнення нижчезазначених умов перед кожною тестовою пожежею кімнату треба провітрювати, доки вона не стане вільною від диму.

Систему вентиляції треба вимкнути, зачинити усі двері, вікна та інші отвори. Після цього повітряні потоки в кімнаті повинні стабілізуватися і до моменту початку тесту відповідати таким умовам:

температура повітря Т - (23 ± 5) °С;

рух повітря - незначний, можна зневажити;

концентрація диму (іонізаційна) - у 0,05;

концентрація диму (оптична) - m 0,02 дБ/м.

Примітка. Стабільність повітря і температури в приміщенні впливає на поширювання диму. Це особливо важливо для таких тестових пожеж, за яких виділяється незначна кількість тепла (наприклад, TF2 і TF3). Тому бажано, щоб різниця температури між підлогою і стелею становила < 2 К і в приміщенні не було більше ніяких джерел тепла, які б могли стати причиною конвекційних повітряних потоків (наприклад, освітлювальні або нагрівальні прилади). У разі потреби присутності людей у кімнаті на початку тестової пожежі, вони повинні залишити її якнайшвидше, намагаючись пересуватися дуже обережно, щоб не викликати переміщування повітряних мас.

5.18.3.5 Реєстрування параметрів пожежі і значень порога спрацьовування

Під час кожної тестової пожежі треба постійно або, принаймні, один раз у секунду, реєструвати нижче зазначені параметри.


Параметр

Познака

Одиниця виміру

Зміна температури

T

К

Концентрація диму (іонізаційна)

y

безрозмірна

Концентрація диму (оптична)

т

дБ/м

Сигнал пожежної тривоги, виданий устаткованням електроживлення і контролювання, є підтвердженням того, що зразок зреагував на цю тестову пожежу.

Для кожного зразка необхідно зареєструвати час спрацьовування, а також значення параметрів пожежі уа і mа в момент спрацьовування.

5.18.4 Вимоги

Під час проведення кожної тестової пожежі всі чотири зразки повинні видати сигнал тривоги до моменту досягнення умови закінчення відповідного тесту.


ДОДАТОК А

(обов'язковий)


ДИМОВИЙ КАНАЛ

ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ЗНАЧЕННЯ ПОРОГА СПРАЦЬОВУВАННЯ


Цей додаток зазначає характеристики димового каналу, що є найважливішими для забезпечення повторності і відтворності результатів вимірювання значення порога спрацьовування димових сповіщувачів. Однак, тому що практично неможливо визначити і виміряти усі параметри, що можуть вплинути на результати вимірювань, додаткова інформація в додатку К під час проектування димового каналу повинна бути ретельно обдумана і прийнята до уваги для проведення вимірювань згідно з цим стандартом.

Димовий канал повинен мати горизонтальну робочу секцію, що містить робочий об'єм. Робочий об'єм є визначеною частиною робочої секції, у якій температура і швидкість повітряного потоку відповідають необхідним умовам випробовувань. Відповідність цим вимогам треба регулярно перевіряти в статичних режимах, за допомогою вимірювання у достатній кількості точок, розосереджених у середині об'єму і на його умовних межах. Робочий об'єм повинен бути досить великим, щоб цілком вмістити випробний сповіщувач і чутливі елементи вимірювального устатковання. Робоча секція повинна бути спроектована так, щоб у ній можна було встановлювати пристрій для випробовування осліплюванням, зазначений в додатку D. Випробний сповіщувач треба встановлювати у його нормальному робочому положенні на нижню сторону плоскої плити, вирівняної паралельно повітряному потоку в робочому об'ємі. Розміри плити повинні бути такими, щоб її край(-ї) відставали від будь-яких частин сповіщувача, як мінімум, на 20 мм. Розташовання спо-віщувача не повинно занадто перешкоджати повітряному потоку між плитою і стелею каналу.

Треба передбачити наявність пристрою, який забезпечує створення в робочому об'ємі практично ламінарного повітряного потоку з необхідною швидкістю (а саме - (0,2 ± 0,04) м/с або (1,0 ± 0,2) м/с). Треба забезпечити можливість регулювання температури повітря в необхідних межах і її підвищення до 55 °С зі швидкістю не більше ніж 1 К/хв.

Вимірювати концентрацію аерозолю для визначання m і у треба в робочому об'ємі поблизу сповіщувача.

Треба передбачити наявність засобів, які забезпечують подавання випробовувального аерозолю так, щоб у робочому об'ємі досягати рівномірної концентрації аерозолю.

У канал треба встановлювати тільки один сповіщувач, за винятком випадків, коли доведено, що вимірювання, виконані одночасно для більшої кількості сповіщувачів, збігаються з вимірюваннями, виконаними за умов індивідуального випробовування. У спірних випадках треба приймати результат, отриманий під час індивідуального випробовування.