7.1 Маркування стояків виконується згідно з ДСТУ Б В.2.6-2. Маркувальні написи слід наносити на 250 мм вище репера умовного уступу фундаменту.
7.2 Риски, які визначають положення центра маси стояків, повинні бути нанесені у місцях, визначених у робочих кресленнях.
7.3 Транспортування і зберігання стояків повинно здійснюватись відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-2 і цього стандарту.
7.4 Стояки належить транспортувати і зберігати у горизонтальному положенні в штабелях, розсортованими за марками.
7.5 При укладанні стояків у штабелі необхідно чергувати ряди, в яких стояки вкладені верхніми рядами в один бік, з рядами, в яких стояки вкладені нижніми торцями в той самий бік. Число рядів стояків у штабелі по висоті повинне бути не більше п'яти. Допускається зберігання і перевезення стояків у шість рядів за умови вкладання нижнього ряду на дерев'яні прокладки з вирубками не менше 50 мм і радіусом, який дорівнює радіусу стояків у місцях їх спирання.
а) – повний опір; б) – опір однієї деталі
1 – ізолюючі елементи; 2 – випуск діагностичного провідника; 3 – земля; 4 – лінія; 5 – провід.
Рисунок 3 – Схема вимірювання електричного опору між деталями для кріплення консолей та кронштейнів і арматурою
7.6 При зберіганні стояків у штабелях і їх перевезенні між горизонтальними рядами стояків необхідно укладати дерев'яні прокладки. Прокладки належить розташовувати на відстані 1/5 довжини стояка від кожного його кінця. Товщина прокладки має бути призначена з таким розрахунком, щоб було забезпечене зберігання стояків від пошкодження деталями для кріплення консолей і кронштейнів, а також внаслідок різного прогину стояків під дією власної маси. На кінцях прокладок повинні бути обмежувальні бруски, які перешкоджають скочуванню стояків.
1 – ізолюючий елемент; 2 – сталева шайба; 3 – арматура; 4 – стояк; 5 – клема "Екран"; 6 – земля; 7 – лінія; 8 – екран із мідного дроту діаметром 3 мм
Рисунок 4 – Схема вимірювання електричного опору між деталлю для кріплення консолі (кронштейна) і арматурою з використанням екрана
7.7 Навантаження і розвантаження стояків повинні проводитись кранами за допомогою траверс або стропів відповідно до схем підйому, що наведені в робочій документації.
7.8 У зимову пору вивезення стояків на склад готової продукції повинне здійснюватись після їх охолодження. При цьому перепад температур зовнішнього повітря і бетону стояків не повинен бути більше 35 °С.
7.9 Транспортування стояків тракторами і автомобілями дозволяється тільки за наявності причепів, обладнаних спеціальними турнікетами з гніздами для стояків і відповідними засобами кріплення.
7.10 Стояки, які знаходились довгий час як резерв на складах споживачів, при використанні за призначенням повинні відповідати вимогам цього стандарту.
8.1 При експлуатації стояків повинен забезпечуватися необхідний рівень їх несучої здатності, встановлений цим стандартом.
8.2 При експлуатації стояків електричний опір між арматурою і закладними деталями не повинен бути менше 10000 Ом.
8.3 Періодичність і методи контролю, які використовуються, приймаються відповідно до вимог експлуатаційно-технічної документації.
8.4 При відновленні гідроізоляційних і антикорозійних покриттів повинні використовуватись матеріали, які не містять речовин, що можуть призвести до забруднення навколишнього середо вища.
При нанесенні захисних покриттів вживають заходів проти розбризкування речовини, стікання її зі стояків і попадання у грунт і грунтові води.
9.1 Загальні вимоги безпеки при виробництві стояків повинні відповідати ДБН А.3.2-2 або СНиП ІІІ-4.
9.2 Рівень шуму у робочій зоні не повинен перевищувати значень, які наведені у ГОСТ 12.1.003.
9.3 Санітарно-гігієнічні показники повітря робочої зони нормуються згідно з ГОСТ 12.1.005.
9.4 Виробничі приміщення та параметри виробничого середовища повинні відповідати вимогам державних санітарних норм і норм пожежної безпеки ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.021, ДБН В.1.1-7.
9.5 Персонал, що працює на виготовленні стояків, має бути забезпечений засобами індивідудального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.
9.6 Визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони і контроль за їх вмістом повинні здійснюватись згідно із ГОСТ 12.1.005.
9.7 Бетон, з якого виготовляються стояки, є негорючим, вибухобезпечним матеріалом, який не виділяє токсичних речовин під час виготовлення і використання. У повітряному середовищі, у стічних водах та у контакті з іншими матеріалами і речовинами токсичних сполук і твердих відходів не утворюється.
9.8 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись згідно з ДСТУ Б В.2.6-2, ГОСТ 12.3.009.
10.1 Оцінювання відповідності стояків вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі – Технічний регламент) здійснюється сертифікацією призначеним в установленому порядку органом з оцінки відповідності (далі – орган оцінки) за показниками їх механічного опору та стійкості, пожежної безпеки та безпеки експлуатації, запровадженим розділом 4 цього стандарту.
10.2 Оцінювання відповідності стояків здійснюється згідно з положеннями, запровадженими Технічним регламентом, ДСТУ Б А. 1.2-1, ДСТУ-Н Б А. 1.1-83 та цим розділом стандарту.
10.3 Сертифікація стояків здійснюється згідно з наступними процедурами, запровадженими Технічним регламентом:
1) випробування виробником виробу певного типу;
2) здійснення виробником контролю за виробництвом на підприємстві;
3) випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
4) подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
5) випробування органом оцінки виробу певного типу;
6) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
7) проведення органом оцінки перевірки та оцінки системи контролю за виробництвом;
8) перевірка органом оцінки системи якості виробництва;
9) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи контролю за виробництвом;
10) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості вироб ництва;
11) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику відповідно до програми аудиту.
Процедури оцінки відповідності 1-4 реалізуються виробником, а 5-11 – органом оцінки.
Сертифікація продукції може здійснюватись також із використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва) або модулем F (перевірка продукції).
10.4 Для кожного окремого виробництва стояків орган оцінки на підставі аналізу факторів, наведених у 20 Технічного регламенту, конкретизує перелік процедур оцінки відповідності, зазначених у 10.3. Усі застосовані при сертифікації продукції процедури оцінки відповідності документуються виробником.
10.5 Відсутність на підприємстві, що виготовляє стояки, контролю за виробництвом згідно ДСТУ-Н Б А.1.1-83 унеможливлює наявність позитивного висновку щодо видачі сертифіката від повідності.
10.6 Наявність системи якості виробництва стояків не є обов'язковою вимогою при сертифікації продукції. Відповідність системи контролю за виробництвом ДСТУ ISO 9001 є достатньою для позитивної оцінки цієї системи.
10.7 Для випробування навантажуванням стояків, які виготовляються за однією документацією в однакових технологічних умовах (далі за ДСТУ Б А 3.1-6 – однорідна продукція), при достатньому обґрунтуванні можливий відбір зразків марок-представників. Такий підхід можливий у випадку, якщо марка-представник/марки-представники може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо безпеки та інші вимоги щодо використання продукції. Роботи з визначення зразків-представників здійсню ються органом оцінки. Матеріали з обґрунтування використання марок-представників зберігаються органом оцінки протягом 10 років після закінчення робіт із сертифікації продукції.
10.8 Вибір марок-представників однорідної продукції залежить від конструктивних рішень і полягає у визначенні такого параметра/параметрів, який є найбільш чутливим до найменших коливань у технології виготовлення продукції.
Для випробувань навантаженням відбираються марки-представники/марка-представник, які мають мінімальні (максимальні) величини зазначеного параметра/параметрів.
Випробування навантаженням марок-представників однорідної продукції не звільняє від випробувань інших марок зазначеної продукції, що заявлена на сертифікацію, неруйнівними методами контролю.
(рекомендований)
При маркуванні стояків слід застосовувати познаки додаткових характеристик, які відображають умови їх експлуатації:
М – для стояків, які призначені для районів із розрахунковою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 55 °С;
К – для стояків, які призначені для експлуатації у випадках впливу сильно агресивного газоподібного середовища, а також у грунтах і ґрунтових водах з сильно агресивними ступенями впливу на залізобетонні конструкції з обов'язковим нанесенням захисного покриття на зовнішню поверхню стояків;
Е – для стояків, що призначені для встановлення на ділянках з підвищеною електрокорозійною небезпекою (на ділянках постійного струму).
Приклад умовного позначення (марки) стояка типу СС завдовжки 10800 мм і несучою здатністю 98 кН-м з напруженою арматурою з високоміцного дроту класу Вр-ІІ, призначеного для застосування в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 55 °С при неагресивному, слабо- та середньоагресивному ступенях впливу газоподібного середовища на залізобетонні конструкції або при ґрунтових водах із неагресивним і слабоагресивним ступенями впливу:
СС 108.7–4.1–М.
Те саме при застосуванні напруженої стрижньової арматури класу А800:
СС 108.7–4.3–М.
Те саме стояка типу СС завдовжки 13600 мм, товщиною стінки 60 мм, несучою здатністю 79 кН-м із напруженою арматурою з високоміцного дроту класу Вр-ІІ, призначеного для застосування в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 55 °С і вище при сильноагресивному ступені впливу газоподібного середовища або грунту із захисним покриттям на зовнішній поверхні:
СС 136.6–3.1–К.
Те саме стояка типу ССА завдовжки 10000 мм, товщиною стінки 60 мм, несучою здатністю 79 кН-м із напруженою арматурою з високоміцного дроту класу Вр-ІІ, призначеного для застосування в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 55 °С і вище при неагресивному, слабо- і середньоагресивному ступенях впливу газоподібного середовища або при грунтах і ґрунтових водах із неагресивним і середньоагресивним ступенями впливу:
ССА 100.6–3.1.
Такий самий стояк, який призначений для установлення на ділянках постійного струму, належить маркувати так:
ССА 100.6–3.1–Е.
(обов'язковий)
Таблиця В.1 – Ступені прикладання навантаження при випробуванні стояків опор контактної мережі залізниць
Супені навантаження |
Згинальний моменту рівні умовного уступу фундаменту в частках Мн |
Зусилля натягування троса Р, кН(кгс), для стояків з нормативним згинальним моментом Мн, кН-м (тс-м) |
|||
49 (5.0) |
59 (6,0) 66 (6,7) |
79 (8,0) 88 (9,0) |
98(10,0) 111 (11,3) |
||
1 |
0,00 |
0,00 (0) |
0,00 (0) |
0,00 (0) |
0,00 (0) |
2 |
0,20 |
1,84 (188) |
2,47 (251) |
3,31 (335) |
4,11 (419) |
3 |
0,40 |
3,69 (377) |
4,94 (502) |
6,62 (670) |
8,21 (828) |
4 |
0,60 |
5,53 (565) |
7,42 (754) |
9,93(1005) |
12,32 (1257) |
5 |
0,80 |
7,38 (754) |
9,89 (1005) |
13,24 (1341) |
16,43 (16760) |
6 |
0,90 |
8,30 (848) |
11,13(1131) |
14,90 (1508) |
18,48 (1885) |
7 |
0,95 |
8,76 (895) |
11,74 (1194) |
15,00 (1592) |
19,51 (1990) |
8 |
1,00 |
9,22 (942) |
12,36 (1257) |
16,55 (1676) |
20,53 (2095) |
9 |
1,05 |
9,68 (9,90) |
12,98 (1320) |
17,38 (1760) |
21,56 (2200) |
10 |
1,10 |
10,14(1037) |
13,60 (1382) |
18,21 (1843) |
22,59 (2304) |
11 |
1,20 |
11,06(1131) |
14,83 (1508) |
19,86 (2011) |
24,64 (2514) |
12 |
1,30 |
11,99 (1225) |
16,07 (1634) |
21,52 (2179) |
26,69 (2723) |
13 |
1,40 |
12,81 (1320) |
17,31 (1760) |
23,17 (1760) |
28,75 (2933) |
14 |
1,50 |
13,83 (1414) |
18,54 (1885) |
24,83 (2514) |
30,80 (3143) |
15 |
1,60 |
14,75 (1508) |
19,78 (2011) |
26,49 (2682) |
32,85 (3352) |