7 МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

7.1 Маркування стояків виконується згідно з ДСТУ Б В.2.6-2. Маркувальні написи слід наносити на 250 мм вище репера умовного уступу фундаменту.

7.2 Риски, які визначають положення центра маси стояків, повинні бути нанесені у місцях, визначених у робочих кресленнях.

7.3 Транспортування і зберігання стояків повинно здійснюватись відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-2 і цього стандарту.

7.4 Стояки належить транспортувати і зберігати у горизонтальному положенні в штабелях, розсортованими за марками.

7.5 При укладанні стояків у штабелі необхідно чергувати ряди, в яких стояки вкладені верхніми рядами в один бік, з рядами, в яких стояки вкладені нижніми торцями в той самий бік. Число рядів стояків у штабелі по висоті повинне бути не більше п'яти. Допускається зберігання і перевезення стояків у шість рядів за умови вкладання нижнього ряду на дерев'яні прокладки з вирубками не менше 50 мм і радіусом, який дорівнює радіусу стояків у місцях їх спирання.

а) – повний опір; б) – опір однієї деталі

1 – ізолюючі елементи; 2 – випуск діагностичного провідника; 3 – земля; 4 – лінія; 5 – провід.

Рисунок 3 – Схема вимірювання електричного опору між деталями для кріплення консолей та кронштейнів і арматурою

7.6 При зберіганні стояків у штабелях і їх перевезенні між горизонтальними рядами стояків необхідно укладати дерев'яні прокладки. Прокладки належить розташовувати на відстані 1/5 довжини стояка від кожного його кінця. Товщина прокладки має бути призначена з таким розрахунком, щоб було забезпечене зберігання стояків від пошкодження деталями для кріплення консолей і кронштейнів, а також внаслідок різного прогину стояків під дією власної маси. На кінцях прокладок повинні бути обмежувальні бруски, які перешкоджають скочуванню стояків.

1 – ізолюючий елемент; 2 – сталева шайба; 3 – арматура; 4 – стояк; 5 – клема "Екран"; 6 – земля; 7 – лінія; 8 – екран із мідного дроту діаметром 3 мм

Рисунок 4 – Схема вимірювання електричного опору між деталлю для кріплення консолі (кронштейна) і арматурою з використанням екрана

7.7 Навантаження і розвантаження стояків повинні проводитись кранами за допомогою траверс або стропів відповідно до схем підйому, що наведені в робочій документації.

7.8 У зимову пору вивезення стояків на склад готової продукції повинне здійснюватись після їх охолодження. При цьому перепад температур зовнішнього повітря і бетону стояків не повинен бути більше 35 °С.

7.9 Транспортування стояків тракторами і автомобілями дозволяється тільки за наявності причепів, обладнаних спеціальними турнікетами з гніздами для стояків і відповідними засобами кріплення.

7.10 Стояки, які знаходились довгий час як резерв на складах споживачів, при використанні за призначенням повинні відповідати вимогам цього стандарту.

8 ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ

8.1 При експлуатації стояків повинен забезпечуватися необхідний рівень їх несучої здатності, встановлений цим стандартом.

8.2 При експлуатації стояків електричний опір між арматурою і закладними деталями не повинен бути менше 10000 Ом.

8.3 Періодичність і методи контролю, які використовуються, приймаються відповідно до вимог експлуатаційно-технічної документації.

8.4 При відновленні гідроізоляційних і антикорозійних покриттів повинні використовуватись матеріали, які не містять речовин, що можуть призвести до забруднення навколишнього середо вища.

При нанесенні захисних покриттів вживають заходів проти розбризкування речовини, стікання її зі стояків і попадання у грунт і грунтові води.

9 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

9.1 Загальні вимоги безпеки при виробництві стояків повинні відповідати ДБН А.3.2-2 або СНиП ІІІ-4.

9.2 Рівень шуму у робочій зоні не повинен перевищувати значень, які наведені у ГОСТ 12.1.003.

9.3 Санітарно-гігієнічні показники повітря робочої зони нормуються згідно з ГОСТ 12.1.005.

9.4 Виробничі приміщення та параметри виробничого середовища повинні відповідати вимогам державних санітарних норм і норм пожежної безпеки ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.021, ДБН В.1.1-7.

9.5 Персонал, що працює на виготовленні стояків, має бути забезпечений засобами індивідудального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.

9.6 Визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони і контроль за їх вмістом повинні здійснюватись згідно із ГОСТ 12.1.005.

9.7 Бетон, з якого виготовляються стояки, є негорючим, вибухобезпечним матеріалом, який не виділяє токсичних речовин під час виготовлення і використання. У повітряному середовищі, у стічних водах та у контакті з іншими матеріалами і речовинами токсичних сполук і твердих відходів не утворюється.

9.8 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись згідно з ДСТУ Б В.2.6-2, ГОСТ 12.3.009.

10 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

10.1 Оцінювання відповідності стояків вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі – Технічний регламент) здійснюється сертифікацією призначеним в установленому порядку органом з оцінки відповідності (далі – орган оцінки) за показниками їх механічного опору та стійкості, пожежної безпеки та безпеки експлуатації, запровадженим розділом 4 цього стандарту.

10.2 Оцінювання відповідності стояків здійснюється згідно з положеннями, запровадженими Технічним регламентом, ДСТУ Б А. 1.2-1, ДСТУ-Н Б А. 1.1-83 та цим розділом стандарту.

10.3 Сертифікація стояків здійснюється згідно з наступними процедурами, запровадженими Технічним регламентом:

1) випробування виробником виробу певного типу;

2) здійснення виробником контролю за виробництвом на підприємстві;

3) випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

4) подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

5) випробування органом оцінки виробу певного типу;

6) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

7) проведення органом оцінки перевірки та оцінки системи контролю за виробництвом;

8) перевірка органом оцінки системи якості виробництва;

9) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи контролю за виробництвом;

10) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості вироб ництва;

11) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику відповідно до програми аудиту.

Процедури оцінки відповідності 1-4 реалізуються виробником, а 5-11 – органом оцінки.

Сертифікація продукції може здійснюватись також із використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва) або модулем F (перевірка продукції).

10.4 Для кожного окремого виробництва стояків орган оцінки на підставі аналізу факторів, наведених у 20 Технічного регламенту, конкретизує перелік процедур оцінки відповідності, зазначених у 10.3. Усі застосовані при сертифікації продукції процедури оцінки відповідності документуються виробником.

10.5 Відсутність на підприємстві, що виготовляє стояки, контролю за виробництвом згідно ДСТУ-Н Б А.1.1-83 унеможливлює наявність позитивного висновку щодо видачі сертифіката від повідності.

10.6 Наявність системи якості виробництва стояків не є обов'язковою вимогою при сертифікації продукції. Відповідність системи контролю за виробництвом ДСТУ ISO 9001 є достатньою для позитивної оцінки цієї системи.

10.7 Для випробування навантажуванням стояків, які виготовляються за однією документацією в однакових технологічних умовах (далі за ДСТУ Б А 3.1-6 – однорідна продукція), при достатньому обґрунтуванні можливий відбір зразків марок-представників. Такий підхід можливий у випадку, якщо марка-представник/марки-представники може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо безпеки та інші вимоги щодо використання продукції. Роботи з визначення зразків-представників здійсню ються органом оцінки. Матеріали з обґрунтування використання марок-представників зберігаються органом оцінки протягом 10 років після закінчення робіт із сертифікації продукції.

10.8 Вибір марок-представників однорідної продукції залежить від конструктивних рішень і полягає у визначенні такого параметра/параметрів, який є найбільш чутливим до найменших коливань у технології виготовлення продукції.

Для випробувань навантаженням відбираються марки-представники/марка-представник, які мають мінімальні (максимальні) величини зазначеного параметра/параметрів.

Випробування навантаженням марок-представників однорідної продукції не звільняє від випробувань інших марок зазначеної продукції, що заявлена на сертифікацію, неруйнівними методами контролю.

ДОДАТОК А

(рекомендований)

При маркуванні стояків слід застосовувати познаки додаткових характеристик, які відображають умови їх експлуатації:

М – для стояків, які призначені для районів із розрахунковою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 55 °С;

К – для стояків, які призначені для експлуатації у випадках впливу сильно агресивного газоподібного середовища, а також у грунтах і ґрунтових водах з сильно агресивними ступенями впливу на залізобетонні конструкції з обов'язковим нанесенням захисного покриття на зовнішню поверхню стояків;

Е – для стояків, що призначені для встановлення на ділянках з підвищеною електрокорозійною небезпекою (на ділянках постійного струму).

Приклад умовного позначення (марки) стояка типу СС завдовжки 10800 мм і несучою здатністю 98 кН-м з напруженою арматурою з високоміцного дроту класу Вр-ІІ, призначеного для застосування в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 55 °С при неагресивному, слабо- та середньоагресивному ступенях впливу газоподібного середовища на залізобетонні конструкції або при ґрунтових водах із неагресивним і слабоагресивним ступенями впливу:

СС 108.7–4.1–М.

Те саме при застосуванні напруженої стрижньової арматури класу А800:

СС 108.7–4.3–М.

Те саме стояка типу СС завдовжки 13600 мм, товщиною стінки 60 мм, несучою здатністю 79 кН-м із напруженою арматурою з високоміцного дроту класу Вр-ІІ, призначеного для застосування в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 55 °С і вище при сильноагресивному ступені впливу газоподібного середовища або грунту із захисним покриттям на зовнішній поверхні:

СС 136.6–3.1–К.

Те саме стояка типу ССА завдовжки 10000 мм, товщиною стінки 60 мм, несучою здатністю 79 кН-м із напруженою арматурою з високоміцного дроту класу Вр-ІІ, призначеного для застосування в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 55 °С і вище при неагресивному, слабо- і середньоагресивному ступенях впливу газоподібного середовища або при грунтах і ґрунтових водах із неагресивним і середньоагресивним ступенями впливу:

ССА 100.6–3.1.

Такий самий стояк, який призначений для установлення на ділянках постійного струму, належить маркувати так:

ССА 100.6–3.1–Е.

ДОДАТОК Б

(обов'язковий)

Таблиця В.1 – Ступені прикладання навантаження при випробуванні стояків опор контактної мережі залізниць