У разі влаштування спеціальних колодязів, їх конструкція повинна виключати можливість вторинного забруднення води при бункеровці та води самих колодязів.
2.5.6. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що слугують джерелом господарсько-питного водопостачання суден, повинно бути обладнане шлангове господарство із спеціальним приміщенням для зберігання та сушіння шлангів.
2.5.7. Ділянки миття автомобілів і автонавантажувачів повинні обладнуватись системою зворотного водозабезпечення.
2.6. Стічні системи
2.6.1. СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути облаштовані системою каналізації для відводу стічних вод, господарчо-побутових, виробничих та атмосферних стоків. Причали повинні бути оснащені засобами збору й подальшої передачі стоків до плавучих збирачів або берегових споруд.
2.6.2. Проектування і будівництво системи каналізації СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні здійснюватися у відповідності до вимог БНіП 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі та спорудження" (86), СанПіН № 4630-88 (8), СанПіН № 4631-88 "Охорона поверхневих вод від забруднення у місцях водокористування" № 4631-88 (87) з урахуванням необхідності відводу стоків як від об'єктів, що розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, так і від суден, що ремонтуються або будуються.
2.6.3. За відсутності умов для організації відводу господарчо-побутових стоків у міську каналізацію, за домовленістю з органами держсанепідслужби та регіональним управлінням з охорони й раціонального використовування природного середовища, слід передбачати будівництво заводських очисних споруд.
2.6.4. Баластові й льяльні нафтомісні води у каналізаційну мережу не зливають. Для них повинні використовуватися берегові або плавучі зачисні станції. Очищені води зливають у море, ріку, озеро. При скиданні кількість шкідливих речовин не повинна перевищувати ГПК у стіних водоскидах за наявності відповідного узгодження з органами держсанепідслужби та регіонального управління з охорони й раціонального використовування природного середовища.
2.6.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, де немає приймально-зачисних споруджень повинні бути плавзбирачі льяльних вод від суден, обладнані засобами очистки, або плавзбирачі та плавзасоби для транспортування й здавання зібраних льяльних вод на приймально-очисні споруди.
2.7. Система збирання і видалення сміття
2.7.1. При проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ необхідно передбачити влаштування по збиранню, видаленню відходів виробництва і сміття, а також спеціальний транспорт для вивозу їх з території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у будь-який час року.
2.7.2. Система збирання і видалення повинна задовольняти вимогам санітарних правил "Порядок накопичення, транспортування, знешкодження і поховання токсичних промислових відходів" № 3183-84 (88).
2.7.3. Майданчики під сміттєзбірники повинні бути забетоновані або заасфальтовані з виступаючими краями не менш, як 1,5 м від сміттєзбірника і мати нахили до лотків для відводу атмосферних вод. Над сміттєзбірниками повинні встановлюватися навіси. Місця розташування майданчиків слід обсажувати дерево-кущевою рослинністю.
2.7.4. Кількість і об'єм сміттєзбірників, а також транспорту повинні бути достатніми для щоденного приймання й вивозу сміття на міські звалища як з території, так і з суден, що будуються або ремонтуються.
2.7.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути обладнані спеціальні установи (термопечі) для знешкодження промаслених відходів (віхоті, обтирочного матеріалу і т.п.). Організація заводських сміттєспалювачів і утилізаційних станцій здійснюється за особливим проектом, який узгоджується з органами держсаннагляду.
2.7.6. Кількість накопичення токсичних промислових відходів та їх граничний зміст регламентується відповідно за вимогами ГПК "Гранична кількість накопичення токсичних промислових відходів на території підприємств (установ)" № 3209-85 (89) і ГПК "Граничний зміст токсичних сполук у промислових відходах в накопичувачах, розміщених поза територією підприємства" № 4015-85 (90).
2.7.7. Місця для збирання й зберігання відходів, що містять радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам ДСТ 17.606-1979 "Переробка і поховання радіоактивних відходів. Відходи радіоактивні і дезактивовані" (91), санітарних правил "Поводження з радіоактивними відходами" № 3938-85 (92).
2.8. Освітлення території та об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ
2.8.1. При проектуванні освітлення території та об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ слід керуватися вимогами БНіП II-4-79 (61) та змінами до них (62). Природне і штучне освітлення у приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, штучне освітлення їх території повинні задовольняти вимогам "Методичних вказівок по проведенню попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням не промислових підприємствах" № 1322-75 (93).
2.8.2. У виробничих приміщеннях необхідно максимально використовувати природне освітлення. При неможливості забезпечити значення КПО, що вимагає БНіП II-4-79 (61) повинно передбачити систему комбінованого освітлення.
2.8.3. Для загального освітлення виробничих приміщень слід застосовувати газорозрядні джерела світла люмінесцентні лампи, ртутні лампи високого тиску ДРН, металогалагенові лампи типу ДРН, натрієві лампи високого тиску ДНаТ. Вибір джерел світла повинен здійснюватися з урахуванням характеру зорових робіт, будівельних вирішень цехів і техніко-економічних показників освітлювальних установок.
2.8.4. Люмінентні лампи типів ЛБ і ЛБХ слід використовувати для загального освітлення у приміщеннях висотою до 6 м і для місцевого освітлення, а газорозрядні лампи високого тиску ДРП і ДРН - у приміщеннях висотою більше за 6 м. Використання ламп ДНаТ разом із лампами ДРП і ДРН (для покращення кольоропередачи) припустиме при установці світильників на висоті не менше 10 м за умовами виконання на освітлювальному майданчику зорових робіт IV розряду і нижче. Ламппи накалу можна застосовувати у всіх випадках за умови їх технічної та техніко-економічної доцільності.
2.8.5. Локалізоване розташування світильників загального освітлення, не залежно від системи освітлення, слід передбачити у виробничих приміщеннях із нерівномірним розташуванням технологічного обладнання, зосередженням робочих місць, що вимагають рівного освітлення, а також при виконанні на площі, того ж самого приміщення здорових робіт різної точності.
2.8.6. При виконанні в одному і тому приміщенні робіт різної точності нормативні вимоги до загального освітлення повинні вибиратися за більш точними зоровими роботами, якщо кіл кість таких робочих місць не менше половини.
2.8.7. У виробничих приміщеннях, де передбачається місцеве освітлення окремих робочих місць, освітлювання від загального освітлення слід вибирати у відповідності до характеру основної роботи. Сумарна освітлюваність на робочих місцях із місцевим освітленням повинна відповідати нормованій при системі комбінованого освітлення.
2.8.8. Мостові крани слід обладнувати підкрановим освітленням, виконаним лампами накалу, що забезпечуватиме нормований рівень освітлення у зонах затемнених кранами.
2.8.9. У районі причальної зони, оперативних дільниць відкритої території повинні бути встановлені освітлювальні щогли із спрямованим потоком світла на причал і до зон робіт. У темний час доби освітлення на робочих місцях і дільницях на відкритій території повинно бути прийнято з урахуванням розряду зорової праці і характеру робіт відповідно до вимог п. 4.21. БНіП II-4-79 (61).
2.8.10. Для аварійного освітлення, що забезпечуватиме роботу у замкнених і важкодоступних приміщеннях і роботи пов'язані із застосуванням вибухонебезпечних і пальних газів або легко запалювальних рідин, повинні передбачуватися резервні незалежні джерела живлення з автоматичним вводом у дію або переносні акумуляторні ліхтарі. Аварійне освітлення повинне складати 5% загальної освітленості, але не менше 2 лк. у нутрі приміщення.
2.8.11. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітлення місць небезпечних для проходу людей, у тому числі сходи. Найменший рівень евакуаційного освітлення - 0,5 лк.
2.8.12. Освітлення охорони передбачаються вздовж кордонів охороняємої території, освітлювання на рівні землі повинно бути не менше 0,5 лк.
3.1. Вимоги до санітарного контролю за небезпечними і шкідливими факторами виробничого середовища
Вимоги до попередження шкідливого впливу хімічних факторів
3.1.1. Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинен здійснюватися у відповідності до вимог ДСТ 12.1.007-76 "Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки", (94), ДСТ 12.1.005-88 (77), методичних вказівок "Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони" № 3936-85 (95).
3.1.2. Концентрація пару і пилу пожежно- і вибухонебезпечних речовин у повітрі робочих приміщень не повинна перевищувати 5% від нижньої межі вибуховості.
3.1.3. При проведенні робіт, у процесі яких можливе утворення вибухонебезпечних сумішей парів, газів і пилу з повітрям, повинно застосовуватися електрообладнанням у вибухозахищеному виконанні (стаціонарне і переносне). До початку робіт повинно відключатися загальне і місцеве освітлення приміщення (відсотку), що виконано як вибухобезпечне, знеструмлені кабелі й електрод роти, що проходять транзитом через це приміщення, забезпечена надійна робота чергового й аварійного освітлення у коридорах, проходах та інших приміщеннях дотичних до даного.
3.1.4. Вказані у п. 3.1.3. заходи повинні і у період сушіння після проведення фарбувальних, ізольованих, облицювальних і тому подібних робіт. Пилозбирувачі (фільтрувальні коробки), що з'єднані з приміщеннями, повинні бути розташовані на відкритому повітрі. Забороняється використовувати обладнання, взуття, інструмент, які можуть видати іскру. Повинна бути забезпечена безперебійна робота вентиляційного обладнання.
3.1.5. Якщо у приміщенні цеху або судна проводились фарбувальні, облицювальні, ізольовальні, зварочні та інші роботи із застосуванням газів, токсичних чи вибухонебезпечних розчинників, наступні роботи можуть бути дозволені тільки за результатами аналізу повітряного середовища приміщення на вміст вибухонебезпечних і шкідливих парів і газів.
3.1.6. До початку робіт у суднових приміщеннях (трюмах, цистернах і т.п.), що містять нафту, продукти рослинного походження, вугілля (або залишки цих продуктів), необхідно провести їх очищення за технологією, що прийнята на підприємстві і затверджена у відповідальному порядку. Проведення подальших робіт може бути дозволене тільки за результатами аналізу повітряного середовища на вміст вибухонебезпечних і шкідливих парів і газів.
3.1.7. У приміщеннях підвищеної вибухонебезпеки при проведені робіт без зупинення технологічного процесу забороняється проводити роботи з відкритим вогнем.
3.1.8. Процеси зарядки акумуляторів, заміна акумуляторів і т.п. повинні бути механізовані, щоб виключити ручну працю і необхідність контакту з розчинами. Для зберігання хімічних матеріалів і обладнання в акумуляторних повинно бути відокремлено спеціальне приміщення забезпечене ви тяговою шафою для приготування електролитів і ремонту акумуляторів. У приміщенні акумуляторної повинні бути: аптечка із набором необхідних медикаментів, умивальники з гарячою й холодною водою, пристосування для застосування нейтралізуючих розчинів, фонтанчик для оборки уражених місць сильним струмом води.
3.1.9. При виконанні робіт пов'язаних із зварюванням, наплавленням, різанням металів з допомогою електродугової зварки, під флюсом, елетрошламовою зваркою під тиском, плазменою обробкою, газовою зваркою і термічним різанням необхідна наявність механічної загально обмінної припливно-витягової вентиляції від обладнання (місцеві відсмоктувачі) згідно з вимогами ДСТ 12.3.036-84 "Газоплазмова обробка металів. Вимоги безпеки" (96), ДСТ 12.3.039-85 "Плазмова обробка металів. Вимоги безпеки", ДСТ 12.3.003-86 (23), СН № 1009-73 (21) і "Санітарних правил до будови й експлуатації обладнання для плазмової обробки матеріалів" № 4053-85 (98).
3.1.10. При проведенні робіт, що вказані у п. 3.1.9., внутрі замкнутих або напівзамкнутих просторів слід передбачити місцеву витяжну або здійснювати загально обмінну вентиляцію, як за рахунок видалення з них забрудненого повітря, так і шляхом подавання до них чистого повітря. Швидкість руху повітря повинна становити 0,7-2,0 м/с, температура повітря, що подається, не повинна бути нижче 20 град. С.
3.1.11. За неможливості здійснення місцевої витяжки або загального вентилювання в середені виробів слід передбачати примусове подавання під маску зварника чистого повітря у кількості 15- 30 куб. м/годину, у зимовий період року повітря повинне бути підігрітим до температури не нижче 18 град. С. Таке повітря подавати доцільніше також для зварювання виробів з антикорозійним покриттям, а також при роботі, що проводиться у приміщенні при високих концентраціях зварочного аерозолю, коли немає можливості організувати ефективну місцеву вентиляцію (наприклад, електрозварювання кольорових металів, чавуну).
3.1.12. При проведенні зварювання на постійних робочих місцях для дрібних і середніх деталей у кабіні на столі, для великих деталей за наявності повортно-каптовочних пристроїв, необхідне обладнання відсмоктувачів, що розташовані над столом на рівні 0,2-0,24 м. Швидкість руху повітря у перетині ви тягових насадок повинна бути від 0,25 до 2,1 м/с.
3.1.13. У замкнутих ємкостях або просторах слід застосовувати місцеве кондиціонування повітря або забезпечити тягу від усього об'єму з мінімальним повітряобміном 2000-2500 куб. м на 1 кг розплавлених електродів.
3.1.14. За розсіяній ручній зварці з великою кількістю точок, як по площині, так і по висоті, коли організувати постійний витяг неможливо необхідно застосовувати загальнообмінну штучну вентиляцію з видаленням від верхньої зони та розсіяною подачею повітря до нижньої робочої зони з деяким віддаленням від робочих місць. Об'єм повітря, що подається до цехів розсіяної зварки повинен складати від 2000 до 12000 куб. м на 1 кг витраченого зварювального матеріалу.
3.1.15. При газоплазмових роботах у приміщеннях рекомендується застосовувати загальообмінну вентиляцію за розрахунком 2500-3000 куб. м повітря на 1 куб. м спаленого ацетилену, а у приміщеннях малих об'ємів (у сосудах, відсіках, цистернах і т.п.) - 4000-5000 куб. м спаленого ацетілена.
