Водогрійні котли без барабанів теплопродуктивністю 0,4 МВт (0,35 Гкал/год) і менше можуть бути обладнані одним запобіжним клапаном.
Кількість і розміри запобіжних клапанів визначаються розрахунком.
12.2.15. Діаметр сполучного чи атмосферного трубопроводу розширювальної посудини повинен бути не менше 50 мм. Для запобігання замерзанню води посудину і трубопроводи слід утеплювати.
12.2.16. У разі включення котлів у систему опалення без розширювальної посудини заміняти запобіжні клапани на котлах обводами не дозволяється.
12.2.17. У водогрійних котлах, що працюють на систему гарячого водопостачання, замість запобіжних клапанів допускається улаштування окремої вихлопної труби, що з’єднує верхню частину котлів із верхньою частиною бака для води. На цій вихлопній трубі не має бути запірних пристроїв, а бак слід з’єднати з атмосферою. Діаметр вихлопної труби повинен бути не менше 50 мм.
12.2.18. У разі наявності в котельні кількох секційних або трубчатих водогрійних котлів без барабанів, працюючих на загальний трубопровід гарячої води (якщо, крім запірних пристроїв, на котлах є запірні пристрої на загальному трубопроводі), дозволяється замість запобіжних клапанів улаштовувати на кожному котлі обводи зі зворотними клапанами у запірних пристроях котлів, а на загальному трубопроводі гарячої води (в межах котельної) – два запобіжних клапани між запірними пристроями на котлах і запірними пристроями на загальному трубопроводі. Діаметр кожного запобіжного клапана слід застосовувати за розрахунком для одного з котлів, що має найбільшу теплопродуктивність, але не менше 50 мм.
12.2.19. Встановлювати важільно-вантажні запобіжні пристрої на пересувних котельних установках забороняється.
12.3.1. Водогрійний котел повинен забезпечуватись водопробним краном, встановленим у верхній частині барабана котла, а за відсутності барабана – на виході води з котла в магістральний трубопровід (до запірного пристрою).
12.3.2. На паровому котлі для постійного спостереження за рівнем води в його барабанах встановлюють не менше двох покажчиків рівня води прямої дії.
12.3.3. Для чавунних і стальних трубчатих котлів із площею поверхні нагріву менше 25 м2 допускається встановлювати один покажчик рівня води. Чавунний котел із барабаном (парозбірником) обладнують циркуляційними трубами, що з’єднують нижню частину барабана з секціями котла.
12.3.4. Водовказівні прилади прямої дії слід установлювати вертикально або з нахилом уперед під кутом не більше 30° і розміщувати та освітлювати так, щоб рівень води було добре видно з робочого місця машиніста (кочегара), оператора.
12.3.5. Висота прозорого елемента покажчика рівня води повинна перевищувати допустимі границі рівня води не менше як на 25 мм кожного граничного рівня.
На кожному водовказівному приладі прямої і непрямої дії повинні бути вказані допустимі верхні і нижні рівні.
12.3.6. Водовказівні прилади чи пробкові крани влаштовують на барабані котла окремо один від одного. Допускається спільне розміщення двох покажчиків рівня води на сполучній трубі (колонці) діаметром не менше 70 мм.
Якщо водовказівні прилади з’єднують із котлом за допомогою труб довжиною до 500 мм, то внутрішній діаметр цих труб повинен бути не менше 25 мм, а довжиною понад 500 мм – не менше 50 мм.
Труби, що з’єднують водовказівні прилади з котлами, повинні бути доступними для внутрішньої очистки. Встановлення на них проміжних фланців і запірних органів не допускається. Конфігурація труб, які з’єднують водовказівні прилади з барабаном котла, повинна виключати можливість утворення в них повітряних і водяних мішків.
12.3.7. Труби, що з’єднують водовказівні прилади з барабаном котла, повинні бути захищені від замерзання.
12.3.8. У покажчиках рівня прямої дії парових котлів застосовують плоске прозоре скло. Водовказівні прилади з циліндричним склом можуть бути використані на парових котлах продуктивністю не більше 0,5 т/год.
12.3.9. Покажчики рівня води повинні мати зовнішні захисні пристрої, що забезпечують безпеку обслуговуючого персоналу при розриві скла. Захисні пристрої не повинні ускладнювати спостереження за рівнем води.
12.3.10. Водовказівні прилади повинні мати запірну арматуру для відключення від парового і водяного простору котла, що забезпечує можливість заміни скла і корпусу під час роботи котла, а також продувальну арматуру. Допускається застосування для цієї мети пробкових кранів. Для спускання води при продуванні водовказівних приладів необхідно користуватися лійками з захисним пристроєм і відвідною трубкою для вільного зливу.
12.4.1. Манометри, що встановлюються на котлах і живильних лініях, повинні мати клас точності не нижче 2,5.
12.4.2. Манометри повинні вибиратися з такою шкалою, щоб при робочому тиску їх стрілка знаходилась у другій третині шкали.
12.4.3. На шкалу манометра наносять червону риску на рівні поділки, що відповідає робочому тиску в котлі з урахуванням додаткового тиску від ваги стовпа рідини.
Замість червоної риски допускається прикріпляти до корпусу манометра металеву пластину, пофарбовану в червоний колір, яка щільно прилягає до скла манометра над відповідною поділкою шкали. Наносити червону риску на скло фарбою забороняється.
12.4.4. Манометр улаштовують так, щоб його показання було чітко видно обслуговуючому персоналу, при цьому його шкала повинна бути розміщена вертикально або з нахилом уперед до 30°.
12.4.5. Діаметр корпусу манометра, що встановлюється від рівня площадки спостереження за манометром на висоті до 2 м, повинен бути не менше 100 мм, на висоті 2–5 м – не менше 160 мм і на висоті понад 5 м – не менше 250 мм.
12.4.6. На кожному паровому котлі повинен бути встановлений манометр, що сполучається з паровим простором котла. Перед манометром повинен бути встановлений триходовий кран або інший аналогічний пристрій для продувки манометра. Крім того, перед манометром повинна бути сифонна трубка умовним діаметром не менше 10 мм або інший аналогічний пристрій з гідравлічним затвором.
12.4.7. У котлів, працюючих на рідкому паливі, на трубопроводі підводу палива до форсунок (пальників) влаштовують манометри після останнього по ходу палива запірного органу. Це правило не поширюється на ротаційні пальники.
12.4.8. Не допускається користуватись манометром, якщо:
– на манометрі відсутня пломба або клеймо про здійснення перевірки;
– прострочений термін перевірки манометра;
– стрілка манометра при його відключенні не повертається до нульової позначки шкали на величину, що перевищує половину допустимої похибки для даного манометра;
– розбите скло чи існують інші пошкодження, які можуть відбитися на правильності показань.
12.4.9. На водогрійних котлах манометри встановлюють:
– на вході води в котел після запірного органу і на виході до запірного органу;
– на всмоктувальних і нагнітальних лініях циркуляційних і підживлюючих насосів.
12.4.10. У кожного парового котла манометр установлюють на лінії перед органом, регулюючим живлення котла.
При наявності в котельні кількох котлів паропродуктивністю менше 2 т/год допускається встановлення одного манометра на загальній живильній лінії.
12.4.11. У разі використання водопровідної мережі замість другого живильного насоса у безпосередній близькості від котла на цій водопровідній лінії повинен бути встановлений манометр.
12.4.12. Перевірка, опломбування (таврування) манометрів проводиться Держстандартом не рідше одного разу на 12 місяців. Крім того, не рідше одного разу на 6 місяців власник котла повинен зробити перевірку робочих манометрів контрольним чи перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу і клас точності з тим манометром, що перевіряється. Результати перевірки заносять в журнал контрольних перевірок.
Перевірка справності дії манометрів за допомогою триходових кранів або запірних вентилів, що заміняють їх, повинна проводитися не рідше одного разу на зміну.
12.5.1. На водогрійних котлах для вимірювання температури води встановлюють термометри при вході води в котел і на виході з нього.
На виході води з котла термометр повинен бути встановлений між котлом і запірним органом.
При наявності в котельні двох і більше котлів термометри, крім того, встановлюють на загальних подавальному і зворотному трубопроводах. У цьому випадку встановлення термометра на зворотному трубопроводі кожного котла не обов’язкове.
Допустима температура гарячої води повинна бути позначена на шкалі термометра червоною рискою.
12.5.2 На живильних трубопроводах парових котлів установлюють термометри для вимірювання температури живильної води.
12.5.3. При роботі котлів на рідкому паливі, що потребує підігріву, на паливопроводі повинен бути встановлений термометр для вимірювання температури палива перед форсунками.
12.6.1. Арматура, встановлена на котлах і трубопроводах, повинна мати маркування, в якому належить указувати:
– діаметр умовного проходу;
– умовний або робочий тиск і температуру середовища;
– напрям потоку середовища.
На маховиках арматури повинен бути позначений напрям обертання при їх відкриванні і закриванні.
12.6.2. На паропроводі від котла встановлюють запірний вентиль чи засувку. Запірний орган на паропроводі встановлюють по можливості ближче до котла.
12.6.3. На живильному трубопроводі встановлюють зворотний клапан і запірний орган (вентиль).
На водогрійних котлах слід установлювати по запірному органу на вході і на виході води з котла.
12.6.4. При наявності кількох живильних насосів, що мають спільні всмоктувальні і нагнітальні трубопроводи, в кожному насосі на стороні всмоктування і на стороні нагнітання встановлюють запірні органи. На напірному патрубку живильного чи циркуляційного відцентрового насоса до запірного органу встановлюють зворотний клапан.
12.6.5. Живильний трубопровід повинен мати патрубки для випускання повітря з верхньої точки трубопроводу і дренажі для спускання води з нижніх точок трубопроводу.
12.6.6. Кожний котел обладнують такими трубопроводами для:
– продувки котла і спускання води при зупинці котла;
– видалення повітря з котла при розтопленні;
– відбору проб води і пари;
– видалення конденсату з паропроводів;
– введення коректуючих реагентів при експлуатації та миючих – при хімічному очищенні котла.
12.6.7. Система продувальних і дренажних трубопроводів повинна забезпечувати можливість видалення води й осадів із нижніх частин котла. Діаметр умовного проходу дренажних трубопроводів повинен бути не менше 25 мм.
12.6.8. На кожному дренажному трубопроводі влаштовується запірний орган (вентиль, засувка). Запірні органи розміщуються якомога ближче до котла. На ділянці трубопроводу між котлом і запірним органом не має бути фланцевих з’єднань, крім тих, які необхідні для сполучення цього трубопроводу з котлом або запірним органом.
12.6.9. У місцях можливого скупчення повітря в котлі або водопідігрівачі повинні бути встановлені пристрої для його видалення. При випусканні повітря через запобіжні клапани наявність таких приладів не обов’язкова.
12.6.10. На ділянках паропроводу, які можуть бути відключені запірними органами, мають бути передбачені дренажі, що забезпечують відведення конденсату.
12.6.11. У кожного водогрійного котла, підключеного до загальних трубопроводів питної води, на подавальному і зворотному трубопроводах котла слід влаштовувати по одному запірному органу (вентилю чи засувці).
12.6.12. Для запобігання перегріву стінок котла і підвищенню в ньому тиску при випадковій зупинці живильних насосів у системі з примусовою циркуляцією між котлом і вентилем (засувкою) повинен бути встановлений трубопровід із запірним пристроєм для відведення води у безпечне місце.
12.7.1. Кожний водопідігрівач (бойлер) повинен бути обладнаний такою арматурою:
– з боку первинного теплоносія (на стороні, що нагрівається) – запірним вентилем (засувкою), манометром і термометром, якщо первинним теплоносієм є вода;
– з боку підігріву води – манометром, запобіжним пристроєм, що виключає можливість перевищення тиску в тій частині водопідігрівача ємнісного типу, що підігрівається більше ніж на 10% вище допустимого, і термометром на виході підігрітої води.
12.8.1. Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і з механічними топками для твердого палива повинні мати автоматику безпеки.
12.8.2. Автоматика безпеки котлів, працюючих на газоподібному або рідкому паливі, повинна припинити подачу палива при припиненні подачі електроенергії, несправності ланцюгів захисту, погасанні факелів пальників, відключення яких при роботі котла не дозволяється, а також при досягненні допустимих значень таких параметрів:
– тиску палива перед пальником;
– розрідження в топці для котлів з урівноваженою тягою;
– тиску повітря перед пальником з примусовою подачею повітря;
– температури води на виході з водогрійного котла;
– при пониженні або підвищенні рівня води в паровому котлі;
– при підвищенні тиску пари вище дозволеного в паровому котлі;
– при неполадках пристроїв обдувки, відводів і рециркуляції продуктів спалення.
12.8.3. Автоматика безпеки котлів із механічною топкою повинна відключати подачу палива і дуттьові вентилятори при припиненні подачі електроенергії, а також при досягненні граничних значень таких параметрів:
– температури води на виході з водогрійного котла;
– тиску води на виході з водогрійного котла;
– розрідження в топці для котлів зі зрівноваженою тягою;
– рівня води в паровому котлі;
– тиску пари в паровому котлі.
12.8.4. На парових котлах повинні бути встановлені автоматичні звукові сигналізатори верхнього і нижнього граничних положень рівня води.
