---

Якщо на шкірі з'явились пухирі - їх ні в якому разі не можна

розтинати, слід накласти на них мазеву пов'язку.

 

Перша передлікарняна допомога при опіках

Опіки бувають трьох ступенів, починаючи від легкого почерво-

ніння і кінчаючи важким омертвінням ділянок шкіри, а інколи - та-

кож глибше розташованих тканин. При опіках першого ступеня на ура-

жену поверхню накладають примочку зі слабкого розчину марганцево-

кислого калію /рожевого кольору/, після чого її слід забинтувати.

Надаючи допомогу потерпілому, для уникнення зараження не мож-

на торкатись руками опечених ділянок шкіри чи змазувати їх мазя-

ми, жирами, вазеліном присипати питною содою тощо.

Не можна розтинати пухирі, віддирати від тіла шматки обгорі-

лого одягу. Одяг та взуття з опеченого місця краще не знімати,

розрізати, виконати перев'язку та відправити потерпілого до медич-

ної установи. Якщо обгорілий одяг прилипнув до опеченої поверхні

тіла, то зверху слід накласти стерильну пов'язку і відправити по-

терпілого до медичного закладу.

У разі важких та розповсюджених опіків потерпілого необхідно

загорнути у чисте простирадло або тканину не роздягаючи, вкрити

якомога тепліш, напоїти теплим чаєм та надати йому спокій до при-

буття лікаря.

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

При ураженні електричним струмом необхідно якнайшвидше звіль-

нити потерпілого від діяння струму.

Першим заходом особи, що надає допомогу мусить стати негай-

не вимкнення тієї частини електроустаткування, до якої доторкуєть-

ся потерпілий.

Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника

або інших вимикаючих апаратів шляхом зняття запобіжників, роз'єд-

нання штепсельних сполучень тощо.

 

 

246

 

Продовження додаткa 20

 

Якщо досить швидке вимкнення установки неможливе слід засто-

сувати інші прийоми або звільнити потерпілого від діяння струму.

Звільнивши потерпілого від діяння струму слід оцінити його

стан. Ознаки, що дозволяють зробити подібну оцінку, є наступним:

а) притомність: ясна, відсутня, порушена /потерпілий збудже-

ний або загальмований/;

б) колір шкірних покровів та видимих слизових /губ, очей/:

рожевий, синюшний, блідий;

в) дихання: нормальне, відсутнє, порушене /неритмічне, по-

верхневе, хрипке/;

г) пульс на сонних артеріях: добре визначається /ритм пра-

вильний або неправильний/, погано визначається, відсутній;

д) зіниці: вузькі, широкі.

Маючи певні навички та володіючи собою, той хто подає допомо-

гу, здатний протягом однієї хвилини оцінити стан потерпілого та

вирішити у якій послідовності подавати йому допомогу. Колір шкір-

них покровів та наявність дихання /по підніманню та опусканню груд-

ної клітини/ оцінюють візуально. Про втрату свідомості, як прави-

ло, також судять візуально. Пульс на сонній артерії промащують по-

душечками другого, третього та четвертого пальців руки, розміщу-

ючи їх уподовж поміж кадиком /адамове яблуко/ та кивальним м'язом

та злегка притискуючи до хребта.

Ширину зіниці при заплющених очах визначають таким чином: по-

душечки вказівних пальців кладуть на верхні повіки обох очей та,

злегка притискуючи їх до очних яблук, підіймають догори. При цьо-

му очна щілина відкривається і на білому тлі стає видимою кругла

райдужка, а у центрі круглі чорні зіниці, стан яких /вузькі чи ши-

рокі/ оцінюють, виходячи з того, яку площадь райдужки вони займа-

ють. Якщо у потерпілого відсутні: свідомість, дихання, пульс,

шкірний покрів синюшний, а зіниці широкі (0,5 см у перерізі) -

можна вважати, що він знаходиться у стані клінічної смерті і слід

якнайшвидше приступати до оживлення організму за допомогою штучно-

го дихання за способами "з вуст до вуст" або " з вуст до носа" і

зовнішнього масажу серця. Якщо потерпілий дихає різко та перерив-

часто, але пульс у нього промацується, слід негайно розпочати

штучне дихання.

Почавши оживлення, слід потурбуватись про виклик лікаря або

швидкої допомоги. Це має зробити не той, хто надає поміч, а хтось

інший.

Якщо потерпілий прийшов до тями, хоча до цього був зомлілий,

знаходився в непритомному стані, хоча зі збереженими стійкими ди-

ханням та пульсом, його слід покласти на підстилці, розстебнути

одяг, який перешкождає диханню, створити приплив свіжого повітря,

зігріти тіло, якщо холодно, чи відповідно забезпечити прохолоду,

якщо жарко, подбати за повний спокій, безперервно спостерігаючи

за пульсом та диханням; сторонніх осіб слід видалити.

У разі знаходження потерпілого у непритомному стані необхід-

но спостерігати за його диханням і у разі порушення дихання нас-

лідком западання язика змістити нижню щелепу вперед, взявшись

пальцями за її кути, та підтримувати її у такому стані, доки не

припиниться западання язика.

У випадку виникнення у потерпілого блювання слід повернути

його голову та плечі наліво для відходу блювотиння.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатись,

або, тим більш, продовжувати працю, оскільки відсутність видимих

тяжких уражень, спричинених електричним струмом або іншими факто-

рами /падіння тощо/, далеко не виключає можливості наступного

погіршення його стану. Лише лікар здатний вирішити питання про

стан здоров'я потерпілого. Переносити потерпілого до іншого місця

 

 

247

 

Продовження додаткa 20

 

слід лише у випадках, коли йому або ж особі, що подає допомогу

продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на міс-

ці неможливе /наприклад, на опорі/.

Ні в якому разі не можна закопувати потерпілого у землю, ос-

кільки це лише спричинить шкоду та втрату дорогоцінних для його

урятування хвилин.

Н а п р у г а д о 1 0 0 0 В

Для відриву потерпілого від струмоведучих частин або проводу

слід скористатись вірьовкою, палицею, дошкою чи будь-яким іншим

сухим предметом, що не проводить електричний струм. Можна також

відтягнути його за сухий одяг, уникаючи при цьому дотику до оточу-

ючих металевих предметів чи частин тіла потерпілого.

Щоб ізолювати руки того, хто подає допомогу потерпілому, якщо

у нього виникає необхідність доторкнутись його тіла, не прикрито-

го одягом, повинен одягнути діелектричні рукавички або обмо-

тати руку шарфом, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогу-

мовану або просто суху тканину. Можна також ізолювати себе, став-

ши на гумовий килимок, суху дошку тощо.

Відокремлюючи потерпілого від струмоведучих частин рекомен-

дується діяти однією рукою, тримаючи другу в кишені або поза спи-

ною.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і

цей останній спазматично стискує в руці один токоведучий елемент,

простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі. Мож-

на перерубати дроти сокирою з сухим дерев'яним топорищем або пере-

кусити дроти пофазно, стоячи при цьому на сухих дошках, дерев'-

яній драбині тощо.

Основні правила проведення штучного дихання

Штучне дихання роблять у випадках, коли потерпілий не дихає

або дихає дуже рідко, спазматично.

Перш, ніж приступити до штучного дихання слід швидко, не

втрачаючи жодної секунди, звільнити потерпілого від одягу, що ут-

руднює дихання, швидко звільнити його рот від сторонніх предметів,

розтулити міцно затиснуті вуста.

Прийоми штучного дихання

Перший спосіб

Потерпілого кладуть горілиць, під лопатки підкладають тугий

валик, а під голову - м'яку підстилку; голова повинна дещо звиса-

ти та бути відкинута назад; потерпілому відкривають вуста пальця-

ми, оберненими марлею або чистою хусточкою, обережно витягають

язика, утримуючи його в такому положенні.

Надавши потерпілому вказане положення, той хто подає допомо-

гу, стає на коліна біля голови потерпілого, бере його руки біля

кистей та рівномірно відводить їх у боки і назад, роблячи широке

півколо; при цьому грудна клітина розширюється і відбувається

вдих;

відвівши руки потерпілого за голову той, хто подає допомо-

гу, утримує їх у цьому положенні протягом 3 секунд;

зігнувши обидві руки в ліктях той, хто подає допомогу, скла-

дає їх на грудях потерпілого, а ліктями плавно, але енергійно на-

тискає з боків на грудну клітину протягом 2 секунд; при цьому від-

бувається видих; потім усі рухи повторюють знову у наведеній пос-

лідовності.

Цей спосіб не може бути застосований, якщо у потерпілого уш-

коджені рука або ребро /перелом, серйозне поранення/.

 

 

248

 

Продовження додаткa 20

Другий спосіб

Найдієвішим способом штучного дихання є спосіб "з вуст до

вуст" або "з вуст до носа". Спосіб "з вуст до вуст" або "з вуст

до носа" належить до способів штучного дихання за методом вдуван-

ня, коли повітря, що видихує той, хто надає допомогу, примусово

нагнітається до дихальних шляхів потерпілого. Вдування можна

здійснювати крізь марлю, хусточку, за допомогою спеціального

пристрою "повітроводу".

Для проведення штучного дихання потерпілого слід покласти го-

рілиць, розстебнувши одяг, що утруднює дихання.

Перш, ніж почати штучне дихання слід забезпечити проходи-

мість верхніх дихальних шляхів, які в положенні горілиць та у неп-

ритомному стані завжди закриті язиком, що западає. Окрім того, в

ротовій порожнині може знаходитись сторонній вміст, що його слід

видалити пальцями, обгорнувши їх хусточкою, тканиною чи бинтом.

Після цього той, хто подає допомогу, розмістившись збоку від

голови потерпілого, підсовує одну руку під шию цього останнього,

а долонею другої руки натискує йому на чоло, максимально відкида-

ючи голову назад. При цьому корінь язика піднімається та звільняє

вхід до горлянки, а рот потерпілого відкривається. Той, хто подає

допомогу нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих

відкритим ротом, повністю щільно охоплює відкритий рот потерпілого

і робить енергійний видих з деяким зусиллям вдихаючи повітря йому

до рота, одночасно закриваючи ніс потерпілого щокою чи пальцями

руки, що знаходиться на чолі. При цьому слід спостерігати за груд-

ною клітиною потерпілого, яка повинна піднятись.

Як тільки грудна клітина підніметься, нагнітання повітря при-

зупиняють той, хто подає допомогу відвертає обличчя вбік, у по-

терпілого відбувається пасивний видих. Якщо у потерпілого добре

визначається пульс і необхідне лише проведення штучного дихання,

то інтервал поміж штучними вдихами повинен складати 5 сек./12

дихальних циклів щохвилини/.

При проведенні штучного дихання той, хто подає допомогу му-

сить слідкувати, щоб повітря не потрапляло до шлунка потерпілого.

При потраплянні повітря до шлунка, про що свідчить здуття живота

"під ложечкою", обережно натискують долонею на живіт поміж груди-

ною та пупком. При цьому не виключене виникнення блювання; тоді

голову та плечі потерпілого повертають убік.

Якщо після вдування повітря грудна клітина не розпрямлюєть-

ся, слід змістити нижню щелепу потерпілого допереду. Для цього чо-

тирма пальцями обох рук нижню щелепу захоплюють ззаду за кути та,

впираючись великими пальцями в її край нижче куточків вуст, відтя-

гують її допереду так, щоб ніжні зуби знаходились перед верхніми.

Якщо щелепи потерпілого міцно затиснені, а відкрити рот не

вдається, слід виконувати штучне дихання "з вуст до носа".

Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого

достатньо глибокого та ритмічного самостійного дихання.

Зовнішній масаж серця

У разі зупинки серця слід, не гаючи ані секунди, покласти по-

терпілого на рівну, жорстку основу: лаву, підлогу, підкласти під

спину дошку /ніяких валиків під плечі та шию підкладати не можна/.

Якщо допомогу подає одна людина, вона розміщується збоку від

потерпілого і нахилившись, робить два швидких енергійних вдуван-

ня /способом "з вуст до вуст" або "з вуст до носа"/,потім підніма-

ється, лишаючись на тому ж боці від потерпілого, долоню однієї ру-

ки кладе на нижню половину грудини, а пальці злегка піднімає. До-

 

 

249

 

Продовження додаткa 20

лоню другої руки вона накладає на першу долоню упоперек або пов-

здовж і натискає, допомагаючи нахилом свого корпусу. Руки при на-

тисненні повинні бути розпрямлені у ліктьових суглобах.

Натискання слід виконувати швидкими поштовхами, таким чином,

щоб зміщувати грудину на 4-5 см; тривалість натиснення щонай-

більш 0,5 с, інтервал поміж окремими натисненнями 0,5 с.

В часі пауз руки з грудини не знімають, пальці лишаються пря-

мими, руки повністю випрямленими у ліктьових суглобах.

Якщо оживлення виконує одна людина, то на кожні два вдування

вона виконує 15 натиснень на грудину. За хвилину слід виконати не

менш 60 натиснень та 12 вдувань.

Якщо в оживленні приймають участь дві особи, співвідношення

"дихання-масаж" складає 1:5. У часі штучного вдиху потерпілого

той, що виконує масаж серця натиснення не виконує.

Якщо реанімаційні заходи здійснюються як слід шкірні покро-

ви рожевіють, зіниці звужуються, самостійне дихання відновлюєть-

ся. Пульс на сонних артеріях в часі масажу мусить добре відчува-

тись. Після відновлення серцевої діяльності та визначення доброго

пульсу масаж серця негайно припиняють, продовжуючи штучне дихання

у разі слабкого дихання потерпілого. З відновленням повноцінного

самостійного дихання штучне дихання також припиняють.