У військових частинах і місцях позбавлення волі храми чи каплиці на 100-300 людей розташовуються на територіях частин, зон або в’язниці.
Католицькі храми
Католицькі храми згідно з ієрархією поділяються на кафедральні, єпископські, парафіяльні - головні храми парафії; філіальні (приписні) - маленькі парафіяльні, залежні від парафіяльних; базилікальні (з особливими папськими привілеями); колегіальні, при яких існує капітула каноників; каплиці.
Функціонально католицькі храми розрізняються як монастирські, госпітальні, кладовищенські, меморіальні.
Місткості католицьких храмів за аналогією з православними храмами можуть бути прийняті відповідно до таблиці 2.
Склад храмових комплексів, до яких входять богослужебні та допоміжні будинки, споруди та приміщення, можна приймати згідно з вимогами 3.16-3.18 даного посібника.
Мусульманські мечеті
Основними типами культових мусульманських храмів є соборні мечеті, квартальні мечеті, мечеть-дюбре та мечеть-медресе.
Мечеть - культовий мусульманський будинок, "дім молитви” для прибічників ісламу.
Соборна мечеть - це храм, де богослужіння відбувається по п’ятницях та у святкові дні (джамі або куллійєт) і відрізняється великими розмірами. Вона має загальноміське значення.
Квартальна мечеть - храм для молитов у будні дні, призначається для віруючих певного району або значного житлового кварталу.
Мечеть-дюбре - храм у поєднанні з гробницею (мавзолеєм), який, як правило, розташовується на кладовищі.
Мечеть-медресе - храм, зкооперова- ний з ісламським навчальним закладом медресе (середній і вищий навчальний заклад).
За місткістю мечеті поділяються на малі, середні та великі. Вибір місткості мечеті, як правило, залежить від конкретних містобудівних умов, величини населеного пункту, кількості віруючих, наявності у поселенні та у його структурних елементах діючих мусульманських храмів.
П
Таблиця З
|
Тип культового будинку |
Місткість, людей, залежно від містобудівного призначення |
Містобудівне розміщення |
||
|
загальноміські |
районні |
СІЛЬСЬКІ |
||
|
Соборна мечеть |
1000 500 300 |
- |
200 |
У складі громадського центру міста, селища чи села |
|
1 Квартальна мечеть |
- |
250 150 |
100 |
У складі громадського центру житлового району міста, селища чи села, у кварталі, мікрорайоні |
|
гчеть-дюбре |
|
50 |
25 |
На території кладовища (цвинтаря) |
|
НІечеть-медресе |
|
100 50 |
50 |
У сельбищній зоні |
Синагоги
Типологія іудейських культових будинків зводиться, як правило, до єдиного типу будівлі - синагоги, які розташовувалися в містах і селах України та за кордоном у єврейських кварталах. З кінця XIX і на початку XX віків синагоги будувалися у великих містах, причому поза межами традиційних єврейських кварталів.
Синагога - іудейський молитовний будинок. Функціональна специфіка визначає її не тільки як молитовний дім, але і як місце релігійних дискусій.
Синагоги поділяються на чотири типи: центральну (хоральну) синагогу з розвиненим складом приміщень, меморіальну синагогу, синагогу і молитовний дім із скороченим складом приміщень.
У
Таблиця 4
|
Тип культового будинку |
Місткість, людейх залежно від містобудівного призначення |
Містобудівне розміщення |
|
|
загальноміські |
районні |
||
|
(Центральна (хоральна) синагога |
500 300 150 |
- |
У центральній частині міста |
|
Меморіальна синагога |
300 200 100 |
|
У меморіальних центрах та зонах |
|
Синагога |
- |
200 100 75 |
У житловому районі, мікрорайоні, кварталі |
|
Молитовний дім |
- |
75 50 |
У житловому районі, мікрорайоні, кварталі |
Загальні вимоги і рекомендації
Е
Вхідні вузли в культових І будинках та спорудах необхідно проекту- вати відповідно до вимог ДБН В.2.2-9. [.При додаткових входах, які слугують як евакуаційні виходи, тамбури допускається s не передбачати. Ширину дверей у світлі І
. для основних входів до храму рекоменду- істься приймати не менше 1.2 м, ширину Вільного проходу внутрішніх дверей - ІНЄ менше 1,0 м.
Влаштування порогів заввишки ^більше 0,02 м у прорізах дверей притворів не рекомендується.
Входи до храмів і допоміжних Будинків храмових комплексів, пандуси і Катоди, допоміжні засоби і пристосування ■поручні, ручки і т.п.) необхідно проектувати ВІДПОВІДНО до вимог ВСН 62.
Зовнішні сходи в культових ■удинках та спорудах рекомендується виймати завширшки не менше 2,2 м, а ощадки (ґанки) заввишки від рівня землі ие 0,45 м, які знаходяться біля входів Б» храмів, повинні мати огородження зав- Кржи не менше 0,9 м.
■ 4.4. У культових будинках та спору- Кк допускається передбачати сходи на ■м. галереї з гвинтовими або забіжними ■рями, при цьому ширина проступів у ■Йдині повинна бути не менше 0,18 м. У Ирв’яних храмах східці на хори можна ■Ндбачати дерев'яними. Ширину маршів ■Йв рекомендується приймати 0,9 м.
Мінімальну висоту приміщень від підлоги до стелі храмів рекомендується приймати не менше 3 м. На хорах, галереях, у допоміжних приміщеннях і у підвалі висота приміщень може бути зменшена до 2,5 м.
Будівельні та опоряджувальні матеріали застосовують відповідно до гігієнічних вимог. Згідно з традицією перевагу віддають природним матеріалам, у тому числі каменю і дереву, враховуючи їхню довговічність, акустичні властивості та придатність до наступного розпису (у християнських храмах).
У центральній частині храму - обрядовому просторі (молитовному залі) - підлогу рекомендується влаштовувати з природного каменю, кераміки, дерева.
Культові будинки та споруди за ступенем відповідальності належать до 1-го класу капітальності з коефіцієнтом надійності за призначенням, що дорівнює 1,0, відповідно до вимог СНІП 2.01.07.
Нормативні значення рівномірно розподілених часових навантажень на плити перекриття, сходи і підлогу на грунтах необхідно приймати відповідно до таблиці З СНІП 2.01.07, що дорівнює 400 кгс/м2.
Огороджувальні конструкції і(ультових будинків та споруд необхідно проектувати відповідно до вимог СНІП ІІ-З щодо громадських будинків та споруд.Такі специфічні для храмової архітектури елементи, як арки, склепіння і куполи можуть бути виконані із цегли, бетону або гіпсобетону (наприклад, системи “Птор"). В окремих випадках покриття склепінь виконуються з використанням торкрет-бетонування по металевому каркасу. Для влаштування бань великого діаметра каркас може бути металевим.
Перехід від квадратної або багатокутної основи до круглого у плані купола утворюється за допомогою парусів, які, в більшості випадків, мають вигляд сферичних трикутників. Паруси можуть бути виконані з цегли, бетону або за технологією торкрет-бетонування.
Для влаштування шатрових покриттів використовують цеглу, дерев'яні або металеві конструкції
Для покриття куполів (бань), шатрового покриття використовують мідні листи або листи із нержавіючої сталі.
У планувальних вирішеннях культових будинків та споруд рекомендується враховувати розміщення їхнього обладнання.
Кіоски для продажу свічок, богословської літератури, як правило, влаштовуються в притворах або приміщеннях, відокремлених від молитовних частин храму.
Підйом на дзвіниці, мінарети здійснюється внутрішніми сходами з поручнем заввишки не менше 0,8 м.
Обладнання дзвіниць, дзвінниць та мінаретів передбачається на підставі завдання на проектування.
Проектування будинків богаділень, готелів, ж<итлових будинків причта, келійних корпусів, недільних шкіл, які входять до складу храмових і монастирських комплексів, єпархіальних центрів, належати» здійснюють згідно із завданням на проектування з додержанням вимог нормативних документів проектування відповідних об’єктів.
За наявності, наприклад, у монастирях виробничих будівель та споруд, їхнє проектування слід проводити із додержанням вимог СНІП 2.09.02.
Православні храми
Будинок храму призначається для молитовних зборів віруючих і складається, як правило, з трьох основних частин: вівтаря, середньої частини, притвору. Він може включати до свого об’єму також дзвіницю, трапезну частину, хрещальню і декілька приділів.
Храм може складатися й з одного приміщення, розділеного вівтарною перепоною на вівтар і власне храм (рис. 11, 12,13).
Об’ємно-планувальні вирішення православних храмів, що стоять окремо, рекомендується формувати на основі варіантів, наведених у таблиці 5.
Будинки парафіяльних і монастирських храмів, а також храмів, що стоять окремо, розташованих у громадських комплексах, рекомендується проектувати одноповерховими або з цокольним поверхом (стилобатом), призначеним для7
Рисунок 12. Схема завершення мурованої церкви: l-шдкліт; 2-гульбище;
3-восьмерик; 4-купол(баня);5-барабан(підбанник); 6-банька; 7-ліхтар
ЗО
■
1 .Нартекс
* 2.Нава
£ 3.Бічна нава
£ 4.Головна апсида
Г 5.Бічна апсида
.Стовпи
.Хори
.Лопатки
4.3акомари
.Купол (баня) б.Підкупольний простір 7.Конха апсиди
8.Аркасолій
ріЗ. Об’ємно-планувальна структура давньоруського храму. Кирилівська церква у Києві, ХІІст. А.Розріз-аксонометрія. Б.План
Таблиця 5
|
Об’єкти об’ємно-планувальних вирішень |
Основні варіанти вирішення |
|
Кількість нав |
Однонавний Трьохнавний П'ятинавний і більше |
|
Кількість стовпів |
Безстовпний Чотиристовпний Шестистовпний і більше |
|
Структура плану |
Двочастинна: вівтар-храм Тричастинний: вівтар - середня частина - притвор (+ трапезна) |
|
Розташування проділів |
У середній частині У трапезній частині Прибудовані |
|
Розташування дзвіниці (дзвінниці) |
Розташована окремо Прибудована Надбудована Вбудована, у тому числі в барабан глави |
|
Розташування вівтаря |
Вбудований Прибудований |
|
Розташування хорів у середній частині |
На західному боці П-подібне з північного, західного і південного боків |
|
Кількість глав у завершенні |
Одноглава Багатоглава (3,5 і більше) |
|
Кількість поверхів (ярусів) |
Один поверх Один поверх з цокольним поверхом (стилобатом) Два поверхи |
розміщення приміщень богослужебного та допоміжного призначення.
Кафедральні та монастирські собори можуть бути двоповерховими. При цьому над вівтарними частинами'храмів нижнього поверху, як правило, не влаштовуються приміщення іншого призначення, крі» вівтаря.
Домові церкви і церкви, вбудовані громадські будинки закладів медичного т соціального призначення, навчальні заклг ди та інш., рекомендується розміщувати
н
поверхах або таким чином, щоб вівтарем не було приміщень іншого
У домових церквах місткістю людей висота усіх частин церкви бути однаковою і дорівнювати будинку, у який вбудована домова
Під час проектування об'єм ■ів храмів рекомендується приймати іне місце місткості в парафіяльних м 4-6 м3, у соборах - 6-8 м3. Залежно об’ємно-планувального вирішення ■ве збільшення або зменшення міх величин до 20%.
423. Площу частини храму, де юовуються віруючі для молитов, видується приймати із розрахунку не в 0,5 м2 на одну людину (парафія-
Загальну площу храму рекомендуєть- Іймати із розрахунку від 0,5 до 1,0 м2 ■мцю місткості храму без урахування Ш криласами і вівтаря, ь- jfev
■£4. Форми основних елементів Елісто функціональні та декоративні ■гм визначаються православною ■ю і символікою. До цих елементів
завершення храму главою з
£ лщнятість рівня підлоги храму над ■■млі та солеї з вівтарем над рівнем ■драму (може не передбачатися в ■і церквах);
округлі форми склепінь, арок, куполів, глав, завершень прорізів для вікон і дверей у кам'яних храмах або інші форми, які підвищуються до його центру;
система організації освітлення середньої частини храму зверху з барабанів глав і прорізів у верхній частині стін (рис. 14-27).
