---

- при значних ушкодженнях використовують новий прасований мармур по всій ушкодженій поверхні;

- при втраті блиску поверхня полірується воскуванням.

6.9.5.8 Втрати брускового штучного мармуру відновлюються за таких обставин:

- при незначних ушкодженнях розчищається та відновлюється тільки верхній шар гіпсовою масою, близькою за складом до первинної, потім пошкоджені місця шлі­фують;

- при великих ушкодженнях - поверхню зрубують в межах карти і виконують послідовно всі процеси обробки поверхні під брусковий мармур.

6.10 Виконання ремонтно-реставраційних робіт на фасадах

6.10.1 Загальні підходи до ремонтно-реставраційних робіт на фасадах

6.10.1.1 При виконанні ремонтно-реставраційних робіт на фасадах необхідно ке­руватись даними нормами та чинними нормативними документами на будівельні та ремонтні роботи в тій частині, яка не суперечить нормам на виконання реставраційних робіт.

6.10.1.2 Основною метою ремонтно-реставраційних робіт на фасадах є макси­мальне збереження автентичності пам'ятки та характерних для окремих будівельних періодів рис, які ілюструють історичні етапи розвитку будівництва.

6.10.1.3 Слід ідентифікувати, зберігати і консервувати фасади та їх функціональні частини, які є важливими у визначенні загального історичного характеру будівлі (двері, фрамуги, вікна, знаки, стовпи, колони).

6.10.1.4 Якщо тип і характер пофарбування е важливою (характеризуючою) озна­кою у визначенні загального історичного характеру пам'ятки, її декору або певного історичного етапу розвитку будівництва або будівельної технології, то їх необхідно зберігати при реставрації і зміна природи пофарбування забороняється.

6.10.1.5 Забороняється радикально змінювати вид і оздоблення фасадів та їх еле­ментів, які є важливими у визначенні загального історичного характеру будівлі та знімати історичний матеріал з фасаду в процесі пристосування під нове призначення.

6.10.1.6 При реставрації фасаду потрібно консервувати історичний матеріал; до­пускається часткова заміна пошкоджених частин фасаду, коли існують їх прототипи.

6.10.1.7 Забороняється замінювати оздоблення всього фасаду, коли можлива ре­ставрація або заміна деяких його частин, та використовувати замінники, які мають інший вигляд або фізично і хімічно несумісні з первинним матеріалом.

6.10.1.8 При проектуванні фасаду повинні бути грунтовно опрацьовані історична, художня і автентична документація виробів та деталей. Забороняється створювати фальшивий історичний вигляд, а також новий дизайн, несумісний за розміром, мас­штабом, матеріалом або кольором з історичним, та нові елементи освітлення, які пошкоджують характерні риси історичної будівлі.

6.10.1.9 Перед початком робіт потрібно провести обстеження будівлі та стану схо­ронності, уточнити категорію пам'ятки архітектури.

6.10.1.10 Залежно від ступеня схоронності на пам'ятках архітектури потрібно про­вадити:

- консервацію автентичної субстанції та історичних елементів;

- реставрацію первісних форм і оздоблень;

- відтворення втраченого.

6.10.1.11 Перед початком виконання опоряджувальних робіт на пам'ятці або окре­мій її частині потрібно за актом прийняти поверхні конструктивних елементів, що підлягають опорядженню, у відповідності з вимогами стандартів і технічних умов.

6.10.1.12 Ремонтно-реставраційні роботи на фасадах потрібно виконувати на основі розробленого та затвердженого в установленому порядку проекту виконання робіт (ПВР).

6.10.1.13 Ремонтно-реставраційні роботи на фасадах включають:

- розчищення поверхні;

- ремонт мурування;

- реставрацію штукатурного опорядження;

- реставрацію облицювання;

- оздоблювальні роботи;

- ремонт системи водовідведення;

- ремонт столярних виробів;

- ремонт вимощення.

6.10.1.14 Хід, порядок та способи виконання окремих видів робіт, необхідні мате­ріали і розчини визначаються робочою документацією та технологією ремонтно-реставраційних робіт, розробленою на основі натурного обстеження та лабораторного дослідження фізико-хімічних характеристик первісних матеріалів.

6.10.2 Розчищення фасадів

6.10.2.1 Розчищення фасадів від ремонтних нашарувань фарби, штукатурних роз­чинів, які втратили адгезію до мурування, потрібно виконувати механічним або хі­мічним способами.

Вибір способу розчищення залежить від складу та стану матеріалу, який ре­ставрується:

- розчищення вручну за допомогою шпателів, стеків, щетинних, металевих щіток;

- механічний спосіб (гідроструминний та піскоструминний з регульованим тиском матеріалу - води, піску) дозволяється застосовувати тільки до матеріалів з високою міцністю (бетон, пісковик, граніт);

- водяною парою (тиском до 1,5 атм);

- для м'яких матеріалів (гіпс, вапняна штукатурка, цегла, різновиди вапняку) слід застосовувати хімічний метод очищення або комбінований.

6.10.2.2 Перед вибором матеріалів і способів розчищення потрібно зробити серію пробних досліджень, щоб визначити ефект і вплив обробки на фізико-хімічні та фізико-механічні характеристики матеріалу, який розчищається.

6.10.2.3 Категорично забороняється застосовувати розчини сильних кислот для очищення мармуру та вапняку.

6.10.2.4 При видаленні штукатурки, яка втратила адгезію до мурування, необхідно стежити за тим, щоб не пошкодити цінні у художньому та історичному відношенні елементи пам'ятки. Видаляти штукатурне покриття потрібно під наглядом архітектора.

6.10.2.5 Кам'яні поверхні фасадів після очищення необхідно захистити від впливу зовнішніх факторів (гідрофобізація, біообробка тощо).

6.10.2.6 Видаленню підлягає тільки той шар штукатурки, який не має історичної цінності.

Штукатурка, яка за своєю субстанцією або способом виконання є унікальною, або має характерні риси, що ілюструють історичні етапи розвитку будівництва, повинна бути максимально збереженою.

6.10.2.7 Збереження первісної штукатурки виконується шляхом укріплення її ме­тодом ін'єктування або бортового укріплення фрагментів.

6.10.3 Ремонт та реставрація мурування (кладки)

6.10.3.1 Згідно з розробленим проектом реставрація мурування може включати:

- ін'єктування тріщин;

- перекладку та доповнення втрачених ділянок;

- реставрацію лицевої частини мурування.

6.10.3.2 Доцільність використання методу ін'єкційного укріплення потрібно ви­значити після детального обстеження стану мурування, закладання зондажів, шурфів, встановлення контрольних маяків і визначення причин виникнення тріщин та фіксації в документації з інженерно-технологічного обстеження.

6.10.3.3 Технологія ін'єкційного укріплення для кожної конкретної будівлі розроб­ляється окремо і є складовою частиною проектної документації та матеріалів тех­нологічного обстеження.

6.10.3.4 Вибір складу ін'єкційного розчину потрібно робити із врахуванням фізико-механічних характеристик матеріалу мурування. Розчин для ін'єктування повинен від­повідати за фізико-механічними властивостями в затверділому стані характеристикам матеріалу або розчину закріплюваного мурування і бути сумісним з ними.

6.10.3.5 При реставрації відкритого декоративного мурування необхідно врахо­вувати положення розділу "Реставрація кам'яних поверхонь" цих Норм.

6.10.3.6 На пам'ятках з живописом ін'єктування тріщин потрібно виконувати тільки спеціалізованими бригадами та під наглядом художника-реставратора.

6.10.1.7 Доповнення в муруванні слід виконувати матеріалами, які за своїми влас­тивостями близькі до первинних.

6.10.1.8 Мурувальний розчин за складом повинен бути максимально наближеним до первинного.

6.10.1.9 Реставрація лицевої поверхні мурування фасадів полягає в шпаклюванні каверн, сколів, раковин тощо. її рекомендується виконувати по цеглі та каменю, які мають втрати глибиною не більше ніж 2...З см. При більш глибоких втратах необхідно розробляти спеціальні заходи реставрації (з армуванням, використанням спеціальної композиції або частковою заміною).

6.10.3.10 Для закріплення деструктованої поверхні мурування та покращання адгезії наступних шарів слід просочувати поверхні розчинами матеріалів, які приводять до структурного укріплення і повинні відповідати таким вимогам:

- покращувати фізико-механічні властивості матеріалу;

- мати високе проникнення в глибину матеріалу;

- не змінювати кольору і фактури поверхні, яка укріплюється;

- бути сумісними з автентичною субстанцією.

6.10.4 Реставрація штукатурного опорядження фасадів

(Див. також 6.9.3 Штукатурні роботи в інтер'єрі)

6.10.4.1 Штукатурка як монолітне покриття конструкцій призначається для ство­рення рівних, гладких, пластичних або спеціально оброблених рельєфних поверхонь, захисту конструкцій від атмосферних опадів, пожежі, поліпшення теплотехнічних, зву­коізоляційних та інших властивостей, створення необхідних санітарно-гігієнічних і ес­тетичних умов як в інтер'єрах, так і на фасадах будівель.

6.10.4.2 Штукатурка є характеристичним елементом як самої пам'ятки, так і епохи, в яку вона створена. Необхідно зберігати всі елементи автентичних штукатурок на пам'ятці. При реставрації штукатурки в першу чергу слід укріпити автентичні шту­катурні шари і декор.

6.10.4.3 Реставраційна штукатурка повинна бути сумісною з автентичними буді­вельними матеріалами пам'ятки і не завдавати їм шкоди.

6.10.4.4 Специфіка реставраційних робіт пов'язана з глибоким вивченням тех­нології і рецептури старих розчинів. Склад розчинів для набризку та ґрунту, їх марку, пластичність та властивості потрібно підбирати лабораторним шляхом і в залежності від матеріалу, з якого виконана основа.

6.10.4.5 Реставраційна штукатурка повинна відповідати автентичній за міцністю, кольором, фактурою, природою в'яжучого і наповнювача, технологією приготування і нанесення, пористістю та коефіцієнтом розширення тощо.

6.10.4.6 Роботи на відповідальних ділянках пам'ятки необхідно проводити при чітко організованому технологічному нагляді. Декоративні елементи штукатурки повинні бути виконані з високоякісних матеріалів із добре продуманим кріпленням до основи.

6.10.4.7 Перед відновленням штукатурки потрібно встановити причини, що ви­кликають її пошкодження: відремонтувати покрівлю, водостоки тощо.

6.10.4.8 При реставрації штукатурки застосовують такі види робіт:

- затирання по цегляній або кам'яній поверхні, що є особливим видом опоряд­жувальних робіт. Перед нанесенням розчину поверхню цегляного мурування треба ретельно змочити водою, щоб не було інтенсивного відсмоктування вологи цегляним муруванням з розчину. Розчин наносять вручну рукавичкою або пензлем шаром зав­товшки не більше 5 мм;

- поліпшена штукатурка, яку спочатку наносять шаром набризку завтовшки не більше 9 мм по дерев'яних та до 5 мм - по кам'яних, цегляних та бетонних поверхнях; потім наносять один або кілька шарів грунту завтовшки до 7 мм при вапняних і

вапняно-алебастрових розчинах та покривний шар до 2 мм з перевіркою поверхні правилом, без провішування поверхонь. Середня товщина накиду не повинна пере­вищувати 15 мм. Покривний шар завтовшки до 2 мм затирають дерев'яними або повстяними терками та загладжують гумовими або сталевими гладилками;

- високоякісна штукатурка, яка виконується під спеціальні високоякісні опоряд­ження і пофарбування будівель презентабельного характеру, по гіпсових або але­бастрових маяках, заздалегідь встановлених на поверхні стін за допомогою виска, косинця та рейки. При штукатуренні поверхонь маяки вирубують, а гнізда штукатурять врівень. Високоякісна штукатурка виконується з шару набризку, одного або кількох шарів грунту та накривки з провішуванням поверхонь. Середня загальна товщина накривки не повинна перевищувати 20 мм;

- армована штукатурка наноситься по металевій чи синтетичній сітці, тваринній шерсті чи природних волокнах або містить армуючі добавки в масі штукатурного роз­чину. Застосовується для кам'яних та дерев'яних поверхонь, а також архітектурних деталей (колон, карнизів, тяг тощо), де потрібна підвищена міцність і велика товщина накиду;

- теразитова або кам'яна штукатурка, яка є шаром кам'яноподібного матеріалу, застосовується для створення рівних спеціально оброблених поверхонь, забезпечує повну або часткову негорючість конструкцій, захищає від шкідливого атмосферного впливу, покращує теплотехнічні та звукоізоляційні властивості;

- спеціальна штукатурка виконується під різні види монументального живопису, мозаїки та інші унікальні види робіт. Така штукатурка може мати декоративне при­значення, яке досягається шляхом утворення спеціальної фактури поверхні методом підбору складу розчину по матеріалу та кольору, способу його нанесення та остаточної обробки шару різними інструментами;

- сануюча штукатурка - спеціальна штукатурка для забезпечення підвищеного парообміну та знесолення мурувань стіни (див. 6.2.9).

6.10.4.9 Послідовність виконання операцій при штукатурних роботах:

- розчищення поверхні від пізніх нашарувань

- розшивання і заповнення тріщин і раковин;

- очищення і знепилення;

- часткове шпаклювання нерівностей на поверхні;

- шліфування шпакльованих місць;

- нанесення штукатурних шарів.

6.10.4.10 Штукатурку наносять на кам'яні, дерев'яні, цегляні, глинобитні та інші поверхні.

При засоленості мурування та підвищеній вологості цокольної частини стін (во­логість вище 8 %) при реставрації рекомендується застосування сануючих штукатурок (див. 6.2.9), які мають високу паропроникність, пористість (не нижче 25 %) та здатність до соленакопичення.