відведення земельної ділянки під будівництво - з метою перевірки принципової можливості забезпечення безпеки на відведеній та прилеглій територіях;
проектування - з метою прогнозу очікуваного рівня безпеки;
будівництва, коли здійснюється авторський і технічний контроль та при введенні підприємства в експлуатацію;
експлуатації підприємств;
при виведенні підприємств з експлуатації.Усі будівлі та споруди підлягають обстеженню та паспортизації згідно з нормативними документами з питань обстеження, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель та споруд.
РОЗМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ТА ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА МІСТ
Загальні положення
При розміщенні нових об’єктів виробничого призначення враховуються обмеження, визначені Генеральною схемою планування території України, державними програмами розвитку видів економічної діяльності, схемами планування територій Автономної Республіки Крим, областей, районів, генеральними планами населених пунктів.
Нові промислові підприємства не повинні розміщуватись у зонах можливих сильних руйнувань категорованих міст та об’єктів, у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого хімічного забруднення, а також у регіонах та містах, де будівництво та розширення промислових підприємств заборонені або обмежені, за винятком підприємств, необхідних для безпосереднього обслуговування населення, а також для потреб промислового, комунального та житлово-цивільного будівництва у місті.
Віддаленість меж зони можливих сильних і зовнішніх меж зон можливих слабких руйнувань від меж проектної забудови категорованих міст та категорованих об’єктів, розміщених поза катего- рованими містами, слід приймати за таблицею 1.
Таблиця 1
|
Категоровані міста та об’єкти |
Межі зон можливих руйнувань |
||
|
сильних |
слабких |
||
|
Категоровані міста |
У межах проектної забудови міста |
7 км від межі проектної забудови міста |
|
|
Категоровані об’єкти, розміщені поза категорованими містами |
3 км від межі проектної забудови об'єкта |
10 км від межі проектної забудови об’єкта |
|
Примітка. Межа проектної забудови категорованого міста (об’єкта) приймається за затвердженим генеральним планом, розробленим на розрахунковий термін у відповідності з вимогами державних норм.
Розвиток діючих промислових підприємств, розміщених у категорованих містах, а також категорованих об’єктів повинен здійснюватись за рахунок їх реконструкції та технічного переоснащення, як правило, за технологіями, що не мають шкідливих відходів і викидів.
Групи нових промислових підприємств та окремі категоровані об’єкти слід розміщувати у малих та середніх містах, селищах та сільських населених пунктах, в яких є передумови промислового розвитку, розміщених від межі проектної забудови категорованих міст та об’єктів на відстані:
не менше ніж 60 км - для міст особливої та першої груп з цивільного захисту (цивільної оборони);
не менше ніж 40 км - для міст другої групи з цивільного захисту (цивільної оборони);
не менше ніж 25 км - для міст третьої групи з цивільного захисту (цивільної оборони) та категорованих об’єктів з цивільної оборони (у тому числі АЕС).
Примітка. 1. Уточнені параметри цих показників будуть визначені при розробленні відповідних нормативно-методичних документів.
Примітка 2. Перелік підприємств, що пов’язані з обслуговуванням населення міста і потребами промислового, комунального, дорожнього і житлово-цивільного будівництва у місті, визначається у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Усі об’єкти, що є джерелами хімічного, фізичного та біологічного забруднення навколишнього середовища, повинні відокремлюватись санітарно-захисними зонами згідно з санітарною класифікацією, встановленою ДСП 173.
Розміщення об’єктів, які мають НХР, вибухові речовини і матеріали, легкозаймисті та горючі речовини
Розміщення будівництва базових складів для зберігання НХР, вибухових речовин і матеріалів, горючих речовин слід передбачати у заміській зоні на відстанях від міських та сільських поселень і окремих об’єктів згідно з ДСП 173, ДБН 360-92ХХ.
Склади паливно-мастильних матеріалів (ПММ) повинні розміщуватись на ділянках, розміщених нижче за відмітками місцевості відносно споруд об’єкта, сусідніх підприємств, міських і сільських поселень.
У випадках, коли розміщення складів ПММ можливе тільки вище або в одному рівні відносно вказаних об’єктів, слід передбачати заходи, які виключають витікання нафтопродуктів при можливому ушкодженні наземних резервуарів.
Підприємства з переробки легкозаймистих і горючих рідин, а також базисні склади цих рідин (наземні склади першої групи згідно з нормами проектування складів нафти і нафтопродуктів) слід розміщувати нижче по ухилу місцевості відносно житлових зон і промислових підприємств кате- горованих міст і об’єктів, автомобільних доріг і залізниць з урахуванням можливості відводу горючих рідин у безпечні місця у випадку ушкодження ємкостей.
На діючих підприємствах, де не забезпечені такі умови, необхідно по периметру території цих підприємств передбачати полотно автомобільної дороги, підняте над спланованою територією об’єкта на висоту, яка забезпечує утримання розливу рідин у кількості не менше ніж 50 % від ємкостей усіх резервуарів і технологічних пристроїв з легкозаймистими і горючими рідинами.
Підземні сховища нафти, нафтопродуктів і скраплених газів необхідно розміщувати відповідно до вимог СНиП 2.II.04.
При розміщенні у категорованих містах і на категорованих об’єктах баз і складів для зберігання НХР і вибухових речовин їх запаси установлюються центральними органами виконавчої влади за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Розміщення атомних електростанцій
Розміщення атомних електростанцій (АЕС), інших ядерних установок, а також об’єктів, призначених для роботи з радіоактивними відходами, регулюється Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та вимогами СП АС.
Обгрунтування вибору майданчика для розміщення АЕС повинно здійснюватись за вимогами СППНАЭ (не менше трьох варіантів).
Розміри і межі санітарно-захисної зони та зони спостереження визначаються проектом згідно з вимогами НРБУ, ДСП 239, інших нормативних актів у сфері використання ядерної енергії та затверджуються місцевими радами.
Щільність населення, яке проживає у зоні радіусом 25 км навколо АЕС (ураховуючи будівельників та експлуатаційників), розрахована на весь період до закінчення експлуатації станції, не повинна перевищувати 100 осіб на 1 км2. При цьому повинна бути передбачена мережа доріг та транспортні засоби, які дозволяють забезпечити за необхідності евакуацію населення із зони протягом 4 год.
Розміщення АЕС вище водозабірних споруд, а також над джерелами водопостачання з затвердженими запасами підземних вод, що використовуються або намічені для питного водопостачання, мінеральних вод, не допускається.
Забороняється використання наливних водойм охолоджувачів АЕС для водопостачання об’єктів, які не мають відношення до АЕС без дозволу органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
На існуючих АЕС, а також на тих, що проектуються та будуються, передбачається створення систем автоматизованого контролю за радіаційною обстановкою на території АЕС та у зоні спостереження за цими станціями, оповіщення та інформації обслуговуючого персоналу та населення про радіаційну небезпеку, а також розміщення захищених пунктів управління протиаварійними заходами на території АЕС та у місцях розселення працівників цих станцій.
Розміщення інших об’єктів
Розміщення будівництва нових портів та судноремонтних заводів проводиться поза зонами можливих руйнувань категорованих міст та об’єктів на відстані від них, яка дорівнює найбільшій зоні можливих руйнувань, а також з урахуванням найменшого впливу гравітаційних хвиль підводних ядерних вибухів.
Розміщення нових центрів приймання та передачі радіосигналів, тваринницьких комплексів та великих ферм, птахофабрик слід передбачати поза зонами можливих руйнувань, зонами можливого катастрофічного затоплення та зонами можливого хімічного забруднення. Перелічені об’єкти повинні розміщуватись на безпечній відстані від об’єктів, які можуть бути джерелом вторинних факторів ураження (хімічні підприємства, АЕС, сховища НХР, нафти, нафтопродуктів, газу тощо).
Базисні склади та зональні бази матеріально-технічного забезпечення міністерств, а також склади матеріалів та обладнання для проведення відновлювальних робіт слід розміщувати поза зонами можливих руйнувань та зонами можливого катастрофічного затоплення.
Розміщення будівництва нових баз, розподільних холодильників, сховищ, призначених для зберігання товарів поточного постачання населення категорованих міст і об’єктів, повинно здійснюватись в об’ємі, який не перевищує потреби у складських ємкостях для зберігання запасів цих товарів у відповідності з нормами, установленими Кабінетом Міністрів України за погодженням із зацікавленими організаціями.
Розміщення будівництва нових баз і складів системи Держкомрезерву України у категорованих містах повинно здійснюватись в об’ємі, який не перевищує потреб у складських ємкостях, призначених для поточного постачання матеріальними ресурсами промислових підприємств цих міст за нормами мирного часу.
Продовольчі склади, холодильники і склади непродовольчих товарів першої необхідності державного значення, а також сховища товарів, призначених для постачання населення категорованих міст в об’ємах, більших ніж указані у 2.16 цих Норм, повинні розмішуватись поза зонами можливих сильних руйнувань і зонами можливого катастрофічного затоплення.
У зонах можливого катастрофічного затоплення існуючих і перспективних великих водосховищ, як правило, не допускається розміщення будівництва нових міських і сільських поселень, а також об’єктів, які мають важливе значення для національної економіки або національної безпеки. їх розміщення допускається лише у виняткових випадках з проведенням відповідних інженерно-технічних заходів щодо захисту населення і територій.
існуючих містах розміщення нових житлових районів у зонах можливого катастрофічного затоплення без проведення інженерно-технічних заходів захисту забороняється.
Лікарні відновлювального лікування, онкологічні, туберкульозні і психіатричні лікарні, а також пансіонати (за винятком пансіонатів для осіб похилого віку і профілакторіїв для працюючих), будинки і бази відпочинку, санаторії, туристичні бази, притулки, спортивні і молодіжні табори цілорічного і сезонного функціонування, підсобні господарства промислових підприємств, а також кооперативно-садівничі товариства, як правило, повинні розміщуватись поза зонами можливих руйнувань, зонами можливого катастрофічного затоплення та зонами можливого хімічного забруднення.
Розвиток мережі вказаних закладів, господарств, установ і кооперативно-садівничих товариств повинен здійснюватись з урахуванням використання їх в особливий період для розміщення населення, евакуйованого із категорованих міст, та розгортання лікувальних установ.
Лікувальні установи, які розгортаються в особливий період, розміщуються у пристосованих для них капітальних громадських будівлях і спорудах цілорічного функціонування незалежно від форм власності (загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах, технікумах, школах-інтер- натах, будинках відпочинку, пансіонатах, туристичних базах і кемпінгах, готелях і мотелях, базах відпочинку, адміністративних будівлях, будинках культури, клубах), які мають загальну площу не менше ніж 2000 м
При розміщенні евакуйованого населення у заміській зоні забезпечення його житлом здійснюється з розрахунку не менше ніж 2,5 м2 загальної площі на одну людину.
У підземних гірничих виробках, у тому числі пройдених за заданими параметрами, при технічній можливості і економічній доцільності слід розміщувати об’єкти і виробництва, які мають важливе значення для національної економіки та оборони (бази державних матеріальних і продовольчих резервів, розподільні холодильники, склади рідинного пального, інших стратегічних матеріалів і сировини).
Розміщення об’єктів національної економіки у підземних гірничих виробках і їх проектування слід здійснювати у відповідності з вимогами СНиП 2.01.55.
Планування і забудова міст
При плануванні і забудові міст слід керуватись ДБН 360-92**, ДСП 173, протипожежними нормами, іншими чинними нормативними документами.
Вимоги щодо щільності населення, обмеження поверховості будинків міст визначаються ДБН 360-92**.
Територіальний розвиток міст у міжрайонній системі розселення, у тому числі катего- рованих міст, як правило, не слід передбачати у напрямку розміщення інших категорованих міст і об’єктів.
У проекті генерального плану категорованого міста, у детальному плані території, у проекті забудови територій мікрорайону, кварталу, містобудівного комплексу або групи громадських будівель і споруд, проекті планування промислової зони (району, міста) розробляється план "жовтих ліній" - меж максимально можливого розповсюдження завалів житлової та громадської забудови, промислових, складських будівель, розміщених, як правило, уздовж магістральних вулиць сталого функціонування. Відстань між "жовтими лініями" (проїзд, що не завалюється) слід приймати не менше ніж 7 м.
Відстані від "жовтих ліній" до забудови визначаються з урахуванням зон можливого розповсюдження завалів від будівель різної поверховості у відповідності з додатком Г.
При плануванні і забудові нових, розвитку і реконструкції існуючих категорованих міст зелені насадження (парки, сади, бульвари) і вільні від забудови території міста (водойми, спортивні майданчики і тощо), як правило, слід пов’язувати в єдину систему, яка забезпечує розподіл сель- бищної території міста протипожежними розривами не менше ніж 100 м на ділянки площею не більше ніж 2,5 км“ при переважній забудові будівлями і спорудами I, II, III, Ша ступенів вогнестійкості і не більше ніж 0,25 км2 при переважній забудові будівлями Шб, IV, V ступенів вогнестійкості за ДБН В. 1.1-7.
