10.1.9 На територіях складів потрібно періодично скошувати траву й вивозити її за межі складів.

10.1.10 При прокладці або заміні трубопроводів, які проходять через обвалування наземних резервуарів, прориті траншеї після закінчення робіт повинні бути негайно засипані і обвалування відновлено.

10.1.11 На кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій вказуються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання.

10.1.12 У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезагороджувачів.

При температурі повітря вище нуля перевірка повинна проводитись не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищуватися від льоду.

Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід використовувати пристосування, які унеможливлюють іскроутворення в разі ударів.

10.1.13 Люки, що служать для вимірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу, яке унеможливлює іскроутворення.

10.1.14 Підігрівати в'язкі нафтопродукти та такі, що застигають в резервуарах (у встановлених межах), дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше 0,5 м.

10.1.15 Для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.

10.1.16 При виникненні тріщин у швах стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений.

10.1.17 Ремонт резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття усіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації.

10.1.18 Перед ремонтом резервуарів необхідно їх, а також усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах накрити повстю, просоченою антипіренами (влітку повсть змочити водою). Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів.

Електро- та газозварювальні роботи повинні проводитись з оформленням наряду-допуску, а місця їх виконання забезпечуються первинними засобами пожежогасіння.

10.1.19 На території складів з нафтопродуктами забороняється:

установлювати тимчасові інвентарні будівлі і побутові вагончики, а також зберігати різні матеріали і обладнання, які не відносяться до технології перероблення та зберігання нафтопродуктів;

використовувати відкритий вогонь при оглядах та підігріванні труб, а також палити поруч з резервуарами, в насосних, у камерах засувок і допоміжних приміщеннях.

10.1.20 Стаціонарні установки пожежогасіння наземних металевих резервуарів повинні бути в справному стані.

10.1.21 У виробничих приміщеннях і на території складів повинні бути встановлені знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

10.1.22 Тунелі, камери засувок і канали трубопроводів слід підтримувати в чистоті, регулярно очищати від розлитих нафтопродуктів, води і інших матеріалів.

10.1.23 Блискавкозахист, електричне освітлення складів нафтопродуктів, а також охоронне освітлення вздовж периметра повинні бути в справному стані.

10.1.24 Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть використовуватись акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

10.1.25 Зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, які унеможливлюють іскроутворення від удару.

10.1.26 Залізничні шляхи, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим власником підприємства.

10.1.27 Технічний нагляд за системами пожежного захисту і протипожежного водопостачання і їх експлуатація повинні проводитись згідно з вимогами цих Правил.


10.2 Зливні естакади і причали


10.2.1 На зливних естакадах рідкого палива (нафтопродуктів) лотки мають бути постійно закриті негорючими плитами, а в місцях зливу залізничних цистерн - відкидними кришками.

10.2.2 Бетоновані площадки естакад і причалів, їхні бортові огородження (від розтікання нафтопродуктів) слід періодично ремонтувати для запобігання вибоїнам і тріщинам.

10.2.3 Перед початком зливних операцій необхідно перевіряти правильність відкриття всіх зливних пристроїв і засувок, щільність з'єднань усіх зливних шлангів або труб на причалах, а також берегових пристроїв заземлення нафтоналивних суден.

Після зливних операцій потрібно прибрати розлиті нафтопродукти.

10.2.4 Під час зливу рідких нафтопродуктів повинні використовуватись переносні лотки або кожухи для недопущення розбризкування.

10.2.5 При з'єднуванні або роз'єднуванні трубопроводів на причалах, а також при відкритті зливних пристроїв у нафтоналивних суднах і залізничних цистернах повинні використовуватись інструмент, фланцеві і муфтові з'єднання, які не утворюють іскор.

10.2.6 Нафтоналивні судна, які пришвартовані до причалу, повинні заземлюватись до з'єднування трубопроводів із зливними пристроями. Заземлення слід знімати тільки після закінчення зливних операцій і роз'єднання трубопроводів із шлангами причалу і судна.

10.2.7 Обслуговуючі працівники причалу і судна зобов'язані вести постійний нагляд за процесом зливних робіт і станом обладнання.

10.2.8 Трубопроводи для зливу нафтопродуктів із нафтоналивних суден повинні обладнуватися аварійною засувкою, яка встановлюється на відстані не менше 30 м від причалу.

10.2.9 Забороняється рух тепловозів залізничними коліями зливних естакад. Залізничні цистерни під злив повинні подаватись і виводитись плавно, без поштовхів і ривків.

10.2.10 Застиглі нафтопродукти повинні підігріватись тільки парою або в спеціальних тепляках.

При розігріві мазуту в залізничних цистернах відкритим паровим приладдям його слід вмикати в роботу тільки після повного занурення шланга в мазут.

Підігрів у цистернах і в інших ємностях (лотках) має бути на 15С нижче температури спалаху цих нафтопродуктів, але не вище +90 С.

10.2.11 При зливі нафтопродуктів і інших горючих рідин, які мають температуру спалаху нижче 120С (за винятком мазуту), зливні пристрої повинні бути закритого виконання (гнучкий шланг з наконечником або фланцеве з'єднання). Довжина шланга має бути такою, щоб можна було опускати його до дна залізничної цистерни. Наконечники (фланці) шлангів повинні виготовлятися з іскробезпечних матеріалів.

Нижній злив ЛЗР (нафтопродуктів) допускається тільки через герметизовані зливні пристрої. Забороняється злив указаного палива у відкриті лотки.

10.2.12 У разі надходження на склад рідкого палива з температурою спалаху нижче 45С злив його забороняється.

10.2.13 Забороняється злив мазуту, дизельного палива й інших нафтопродуктів на залізничних зливних естакадах і водних причалах під час грози.

10.2.14 При зливних операціях забороняється: виконувати електрогазозварювальні роботи та користуватись відкритим вогнем ближче 30 м; застосовувати для освітлення переносні електролампи відкритого виконання, крім акумуляторних у вибухобезпечному виконанні.


10.3 Приміщення для підготовки і перекачки нафтопродуктів


10.3.1 Приміщення для підготовки і перекачки нафтопродуктів (мазутонасосні, маслонасосні, регенерації масла та ін.) повинні постійно утримуватись у чистоті.

Забороняється для чистки підлоги й обладнання користуватись легкозаймистими рідинами.

10.3.2 Перед пуском устаткування необхідно перевіряти стан обладнання, герметичність засувок і трубопроводів, включення автоматичних систем захисту і блокування.

10.3.3 Протікання нафтопродуктів на засувках, фільтрах, фланцевих з'єднаннях або ущільненнях обладнання повинно негайно усуватись.

При виявленні значного витоку нафтопродуктів, що порушує нормальний режим роботи обладнання, необхідно включити резервне обладнання або аварійно зупинити установку.

10.3.4 Технічний стан стаціонарних автоматичних газоаналізаторів, пристроїв звукової і світлової сигналізації щодо наявності у виробничих приміщеннях небезпечної концентрації парів у повітрі належить регулярно перевіряти.

10.3.5 Маслоочисні установки (сепаратори), які встановлені стаціонарно, повинні мати справну дренажну систему, а приймальний бак брудного масла - мірне скло із захисним кожухом.

10.3.6 При очищенні масла потрібно вести контроль за його тиском, температурою, вакуумом, безперервністю подавання масла в маслопідігрівачі.

10.3.7 Обладнання маслоочисних установок повинно встановлюватись на негорючих фундаментах (основах).

10.3.8 Пости первинних засобів пожежогасіння потрібно розміщувати раціонально для можливості швидкого і безпечного використання.

10.3.9 У приміщеннях для підготовки і перекачки нафтопродуктів забороняється:

зберігати різні матеріали і обладнання; залишати промаслені (замазучені) обтиральні матеріали;

сушити на нагрітих поверхнях обладнання і трубопроводах спецодяг;

улаштовувати тимчасові зварювальні пости в приміщеннях насосних та проводити вогневі роботи без попереднього контролю за станом повітряного середовища засобами експрес-аналізів з застосуванням газоаналізаторів;

захаращувати евакуаційні проходи і виходи із приміщення матеріалами і обладнанням.


10.4 Зберігання ЛЗР та ГР у тарі


10.4.1 Зберігання ЛЗР та ГР у тарі слід здійснювати в будівлях або на майданчиках під навісами. Навіси слід улаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалаху 45С і нижче.

10.4.2 Зберігання рідин з температурою спалаху парів вище 120С у кількості до 60 м3 дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умов улаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання її шаром утрамбованої землі завтовшки не менше 0,2 м.

10.4.3 Будівлі та споруди складів для зберігання ЛЗР та ГР (за винятком металевих резервуарів) повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

10.4.4 Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерховими.

10.4.5 Загальна місткість однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис.м3 ЛЗР або 6 тис.м3 ГР. При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис.м3 ЛЗР або 1 тис.м3 ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм.

10.4.6 Дверні отвори у приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідини до лотків та трапів.

10.4.7 У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:

вручну вкладати бочки на підлогу не більше ніж у 2 яруси;

укладати бочки механізовано не більше ніж у п'ять ярусів для ГР і у три яруси - для ЛЗР;

укладати не більше двох бочок за шириною штабеля або стелажа;

укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд за висотою, незалежно від виду нафтопродуктів;

проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м.

10.4.8 При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:

у межах однієї огородженої (обвалованої) території розміщувати не більше шести штабелів;

довжина штабеля не повинна перевищувати 25 м, а ширина 15 м;

відстань між штабелями на одному майданчику повинна бути не менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше 5 м;

укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два ряди.

10.4.9 Бочки повинні укладатися пробками догори.

10.4.10 Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.

10.4.11 Для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідним приладдям для виконання робіт.

Відпускати ЛЗР та ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та поліетиленові посудини забороняється.

10.4.12 Прямий телефонний зв'язок нафтобази з найближчою пожежною частиною повинен постійно утримуватись справним, із щоденним контролем справності перед початком роботи бази.

10.4.13 Не дозволяється: зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами; укладання бочок без прокладок між ярусами; приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі; застосування інструменту для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри.


10.5 Автозаправні станції


10.5.1 АЗС розподіляються на стаціонарні (САЗС), пересувні (ПАЗС) та контейнерні (КАЗС).

10.5.2 Відповідальність за пожежну безпеку АЗС несуть їхні власники. До роботи на АЗС допускаються лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають відповідне посвідчення.

10.5.3 Протипожежні розриви від АЗС до прилеглих будівель, споруд, відкритих майданчиків, лісових масивів, а також між будівлями та устаткуванням на території станцій повинні відповідати вимогам будівельних норм.

10.5.4 Територія АЗС повинна бути спланована таким чином, щоб унеможливити попадання розлитих нафтопродуктів (у тому числі у разі аварії) за її межі і утримуватися з урахуванням вимог, викладених у розділі 10.1 цих Правил.