Відбір щіткою для одягу. Використовувати можна щітки з різною довжиною щетини (натуральної чи синтетичної). Перед використанням щітку потрібно ретельно очистити та злегка зволожити. Щіткою ретельно обробляють поверхні постільних речей та білизни, особливу увагу потрібно приділяти швам. Порох збирають на аркуш паперу, а потім аркуш зі зразком пилу згортають як для порошків в аптеці. Кожний лист паперу обов'язково підписують і складають в банку з поліетиленовою кришкою для подальшого транспортування. Після використання щітку треба ретельно очистити, вимити та висушити.
3.4. Виявлення та відбір кліщів зі зразків побутового пилу
При розборі зразків побутового пилу необхідно суворо дотримуватися особистої безпеки і профілактики зараження, забезпечення захисту дихальних шляхів та шкірних покривів (ватно-марлеві пов'язки, респіратор, рукавички тощо).
Збір кліщів з побутового пилу здійснюється методами:
1) безпосереднього дослідження зразків пилу за допомогою стереоскопічної бінокулярної лупи (типу МБС-1),
2) флотації проби,
3) інкубації проби,
4) експрес-методом мацерації зразків пилу в розчині лугу.
Найчастіше використовується метод безпосереднього дослідження свіжезібраного пилу під бінокулярною лупою. Зібрані зразки побутового пилу бажано дослідити протягом 1 - 2 тижнів, але, по можливості, як найскоріше. Зберігати зразки потрібно при кімнатній температурі та достатній вологості повітря в тарі, в якій вони були доставлені.
Зразок, який підлягає дослідженню, спочатку зважують на терезах, потім висипають до чашки Петрі і залишають на 5 хв. За цей час кліщі, які були потривожені під час пересипання в чашку Петрі, заспокоюються і починають активно рухатись, що дозволяє добре їх роздивитись під бінокулярною лупою.
Виявлених кліщів кінчиком ентомологічної голки, змоченим в спирті, обережно переносять на предметне скло в рідину Фора-Берлезе для приготування постійних препаратів, або в скляний флакончик з 60 - 70 % етиловим спиртом для фіксації. З фіксованих кліщів пізніше готують постійні препарати або тимчасові в 40 % молочній кислоті для визначення їх видової належності. Із зразка необхідно вибирати всіх кліщів для подальшого підраховування індексу чисельності (середнє число кліщів на пилу).
Якщо в зразку побутового пилу кліщі не виявляються, необхідно продивлятися його по 15 - 20 хв. декілька разів, бажано через 2 - 3 дні (при умові, що зразок свіже відібраний).
Метод флотації більш складний, вимагає більше уваги і часу для дослідження, але дозволяє виявити дрібні та нерухомі об'єкти. Частину побутового пилу, звільнену від волокнистої субстанції просіюванням, заливають у високому хімічному циліндрі 20 частинами насиченого розчину хлористого натрію. Суміш енергійно перемішують без утворення піни, додають 5 - 10 крапель 10 % розчину прального порошку (типу "лотос") і відстоюють протягом 10 - 15 хвилин. Верхній шар рідини, що відстоялася, зливають до чашки Петрі і досліджують під бінокулярною лупою. Кліщі і частинки пилу під впливом розчину натрію хлориду можуть злипатися і тому для виготовлення препаратів з кліщів їх варто відмити водою.
Метод інкубації є засобом збагачення проби за рахунок культивації кліщів у пробі в умовах сприятливих для їх розвитку. Частину побутового пилу, біля , вносять у скляний циліндр і витримують в термостаті за температури 25° С та 75 % відносної вологості протягом 3-х тижнів. Живі кліщі, що відроджуються з яєць, легко виявляються при дослідженні пилу (перенесеного до чашки Петрі) за допомогою бінокулярної лупи.
Експрес-метод розрахований на виявлення в пробі алергенних елементів, в тому числі кліщів. Метод відносно швидкої діагностики, вважається не досконалим і мало придатним. Він передбачає виявлення кліщів, в першу чергу, на внутрішній поверхні пошивки, що використовувалася для спання. Зіскрібок з внутрішньої поверхні пошивки вкладають до пробірки, заливають подвійним об'ємом 10 % їдкого лугу (калійного або натрієвого) і кип'ятять на спиртівці протягом 2 - 3 хвилин. Мацерат центрифугують і з осаду готують мікроскопічний препарат. Хітинові частини кліщів, оболонки яєць чітко видні серед гомогенної мацерованої маси.
4. Морфологія та визначення видового складу
Кліщі побутового пилу - дрібні, іноді мікроскопічні (0,15 - ) павукоподібні, різностатеві з вираженим статевим диморфізмом. Тулуб суцільний і не поділений на сегменти. На тілі розрізняють гнатосому - відділ, який несе ротовий апарат, та ідіосому, по боках якої розташовані чотири пари ніг. У деяких кліщів (Tarsonemidae) задній відділ тулуба може бути сегментований. Тіло вкрите еластичною кутикулою, гладенькою чи з різним структурним орнаментом, або з поперечними паралельними складками. Забарвлення тіла живих кліщів білувате, напівпрозоре з скляним відблиском. Шкірні покрови можуть бути частково склератизовані. При цьому на тулубі утворюються різної форми щити та щитки. У деяких склеротизовані покриви тіла вкриті буграми, порами, сіткою або панциром. Шкірні покрови несуть чисельні органи - різні щетинки, залози, ліровидні органи тощо. Форма, розмір, місце їх розташування мають таксономічне значення. Кількість і розташування щетинок тіла (хетом) у більшості видів постійні. Форма щетинок різноманітна. Вони можуть бути звичайними щетинковими, голчастими, шипуватими, гачкуватими, листоподібними, булавоподібними тощо. Серед звичайних щетинок виділяють спеціалізовані рецепторні щетинки складної структури (хеморецептори) - соленідії, що мають вигляд тонких пористих рурок.
Ротовий апарат (гнатосома) утворено двома парами видозмінених передніх кінцівок - хеліцерами і педипальпами. Хеліцери в найпростішому стані мають вигляд ножиць, верхнє лезо яких становить нерухомий палець, а нижнє - рухоме. В більш спеціалізованих випадках один з пальців хеліцери може бути редукованим, а інший (або обидва) перетворюється в колючий або колюче-сисний орган. Друга пара кінцівок - педипальпи змінена менше і звичайно є тактильним органом. Рідше вони виконують і інші функції, наприклад орган захвату. Базальні членики педипальп (гнатококси) часто зростаються по між собою і їхній передній виступ утворює гіпостом - вентральну основу ротового апарату.
Дорослі кліщі та німфи мають по 4 пари ходильних кінцівок, а у фазі личинки - 3 пари. Кожна кінцівка складається з тазика (кокси) та 5 - 6 вільних члеників: вертлюга, стегна, коліна, гомілки, лапки. Тазики прилучені до тулуба або рухомо (як у багатьох мезостігмат), або повністю зрощені з покровами тіла так, що на вентральній поверхні тулуба лишаються лише дужкоподібні частини кокс-склерити, утворюючі своєрідний коксо-стернальний скелет, з них передні склерити - епімери, а задні - епімерити. Вільна нога закінчується лапкою, на вершині якої є передлапка, що несе апарат фіксації, і будова якого має діагностичне значення. Він звичайно складається з парних, або одного непарного емподіальних кігтиків, або різної форми присосок (амбулакральний апарат), що можуть зазнавати різноманітної модифікації чи редукції і мають таксономічне значення.
Статевий та анальний отвори знаходяться на вентральній поверхні задньої частини тулуба (опістосоми) звичайно вони віддалені одне від одного. Кожний з них може бути прикритий парним чи непарним клапаном.
Анальний отвір у вигляді подовженої щілини розташований вентральне біля заднього краю тіла або дещо відступивши від краю.
Статевий апарат самця складає копулятивний орган, що знаходиться в генітальній щілині - заглибленні, частково вкритому складками шкіри. Місце генітальної щілини, форма і будова копулятивного органу дуже різняться. В середині генітальної щілини є 2 пари генітальних присосок різної форми, що можуть виступати з генітальної щілини. З копулятивним апаратом самця у багатьох кліщів функціонально пов'язані органи фіксації (анальні та тарзальні на лапках IV) копулятивні присоски.
Статевий апарат самки ззовні має генітальний (яйцевивідний) та копулятивний отвори. Перший у вигляді подовженої щілини знаходиться звичайно в ділянці поміж епімерами III - IV ніг. У більшості кліщів генітальний отвір прикритий парою генітальних клапанів; у деяких є щє й третій непарний клапан, що прикриває отвір ззаду. Під цими клапанами залягають 2 пари генітальних присосок. У багатьох кліщів передній край генітального отвору має також серповидної форми склерит (епігіній). Копулятивний отвір займає на тілі термінальне положення і у окремих видів кліщів дуже різниться формою, що має діагностичне значення.
Спина вкрита щетинками рівномірно або групами, які можуть бути зібрані у комплекси. У кліщів родин Pyroglyphidae та Acaridae виділяють деякі з них: I - щетинки переднього краю тіла, зазвичай їх 4 пари, інколи на значній відстані від краю; II - внутрішні та зовнішні лопаткові щетинки, розташовані по центру тулубного відділу в один ряд приблизно на рівні другої пари ніг, ці пари щетинок рівні або різні за довжиною; III - бічні щетинки: плечові - розташовані спереду від основи третьої пари ніг, бічні - розташовані посередині між основами третьої і четвертої пар ніг; IV - щетинки заднього краю тіла можуть бути також розташовані на черевній стороні, але разом утворюють начебто подовження тіла.
Цикл розвитку. Життєвий цикл кліщів, у загальних рисах, складається з послідовних фаз розвитку: яйця, шестиногої личинки, німфи, імаго (статевозрілих самців і самок). Цей примітивний життєвий цикл у багатьох родин кліщів зазнає значних змін та ускладнень і може бути дуже різноманітним, а для деяких груп ще зовсім нез'ясований.
Личинки більшості кліщів ззовні відрізняються від дорослих відсутністю останньої - IV пари ніг, статевого апарату і статевого органу. Личинки деяких простігмат цілком відрізняються від імаго і перетворення їх в німфу відбувається шляхом справжнього метаморфозу.
Німфи звичайно схожі на дорослих кліщів, але мають недорозвинутий статевий апарат.
Визначення видового складу кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу об'єктів нагляду держсанепідслужби України, здійснюється за ознаками, наведеними у довідкових додатках 1 і 2.
5. Методи боротьби з кліщами побутового пилу
Для вирішення проблеми алергічних захворювань, що пов'язані з побутовим порохом, недостатньо лише знищення кліщів, які побутового пилу в приміщенні, потрібно також видалити всі алергени.
Боротьба з "алергенними" кліщами передбачає використання фізичних, екологічних та хімічних методів. Для досягнення найбільшої ефективності необхідно використовувати інтегрований підхід.
Фізичні засоби боротьби.
Під час звільнення жилих приміщень від кліщів бажано використовувати вакуумні пилососи для вологого прибирання з розчинами детергентів або сурфактантів.
Живі кліщі, пил та алергени можуть бути видалені з постільної білизни та подушок завдяки обробці у звичайній пральній машині за температури не нижче 55° C або у хімчистці. Значно знизити кількість кліщів у матраці можна за допомогою електричної ковдри, в яку завертають матрац та залишають на 7 годин. Зниження вологості повітря за рахунок роботи кондиціонеру також призводить до зниження чисельності кліщів.
Хімічні засоби боротьби.
Для знищення кліщів в побутовому пилу та хімічної денатурації алергенів обробляють: матраци, килими, доріжки, штори тощо, особливо в спальних кімнатах. До нанесення акарицидів усі місця, що підлягають обробці, повинні бути ретельно оброблені пилососом, а через 2 - 3 години після обробки, коли акарицид підсохне на поверхні, обробку пилососом необхідно повторити.
Для обробки килимових покриттів використовують дуст бензилбензоата (5 %) в концентрації 60 мг/м2. Порошком рівномірно посипають поверхні і залишають на 12 - 24 години, після чого чистять пилососом. Для матраців і меблів використовують препарати у формі рідини; ефект їх дії після одноразової обробки зберігається більше року. Для знищення кліщів та денатурації алергенів використовують спиртовий розчин бензилтанната в концентраціях, рекомендованих виробником. Обробку проводять за допомогою ручних розпилювачів (балончиків).
Для обробки матраців, штор, килимів та м'якої меблі можна використовувати д-фенотин (0,4 %), який також наносять за допомогою ручного розпилювача (20 натисків на балончик з аерозолем при обробці ). Пиримифосметил в концентрації 2 г/м2 використовують у складі шампунів для килимових покриттів або у вигляді аерозолів для обприскування м'якої меблі. Він знижує рівень їх зараження кліщами та кількість алергенів у два рази порівняно з вихідним рівнем і зберігає ефект дії більш, ніж два місяці.
Розпилений 3 % розчин дубильної кислоти не вбиває кліщів, проте на 1 - 2 місяці знижує кількість алергенів у пилу.
В деяких країнах використовують бавовняні простирадла, оброблені спеціальною формою бензилбензоата. Якщо таке простирадло покласти на матрац під постільну білизну, то воно значно зменшує кількість кліщів протягом 12 місяців.
Заходи безпеки. Не можна під час обробки вдихати дезінфектант, що розпилюється, або пил. Необхідно на час обробки закрити всі харчові продукти, не можна обробляти поверхні, на яких готують їжу. Бензилбензоат токсичний для котів, якщо він попаде в їх їжу.
6. Профілактичні заходи
При наявності в приміщенні людей сенсибілізованих до побутового пилу, бажано дотримуватись наступних рекомендацій:
- зменшити до мінімуму наявність у приміщенні таких пилонакопичувачів, як килими, м'які меблі (бажані меблі з гладенькими поверхнями, що легко миються), масивні штори (краще бавовняні і як можна частіше прати), кімнатні квіти, м'які іграшки;
- не зберігати речі під ліжком (всі поверхні повинні бути легко доступні для прибирання);
- книжні полиці не повинні бути відкритого типу;
- не розкидати по кімнаті речі (особливо з вовни). Тримати їх у щільно закритих пакетах;
- щоденно проводити вологе прибирання і частіше провітрювати помешкання: прибирання здійснювати у побутовому респіраторі; використовувати лише пилосос для вологого прибирання;
