4.6 За вимогою споживача підприємство (кар'єр)-виготовлювач повідомляє петрографічну характеристику і дані про фізико-механічні властивості вихідної гірської породи, які виявлені при геологічному розвідуванні.
ДСТУ Б В. 2.7-30-95 с.10
5 Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища
5.1 Сумарна питома активність природних радіонуклідів у будівельних матеріалах, що використовуються для усіх видів будівництва без обмежень (1 клас), не повинна перевищувати 370 Бк??кг -1 згідно з РБН 356-91.
Будівельні матеріали, в яких сумарна питома активність природних радіонуклідів вище 370 Бк??кг-1, але нижче або дорівнює 740 Бк??кг-1 (II клас), можуть використовуватись для дорожнього будівництва в межах території населених пунктів.
Будівельні матеріали, в яких сумарна питома активність природних радіонуклідів перевищує 740 Бк??кг-1, але нижче або дорівнює 1350 Бк??кг-1 (III клас), можуть використовуватись в дорожньому будівництві за межами населених пунктів - для основ доріг.
5.2 Щебінь, гравій та готові суміші за ступенем дії на організм людини відносяться до малонебезпечних речовин (4 клас небезпечності згідно з ГОСТ 12.1.007).
5.3 При розробці родовищ і використанні щебеню та готових сумішей головним джерелом негативного впливу на людський організм є кам'яний пил, що містить в собі діоксид кремнію, який згубно діє на органи дихання. Гранична допустима концентрація кам'яного пилу (незалежно від вмісту діоксиду кремнію) у повітрі робочої зони не повинна перевищувати 6 мг/м3 (ГОСТ 12.1.005).
6 Правила приймання
6.1 Поставку та приймання матеріалу здійснюють партіями, що складаються з щебеню (суміші фракцій) або готової суміші, які обумовлені у договорі на поставку. Кількість матеріалу, що одночасно відвантажується одному споживачеві в одному залізничному ешелоні (вагоні) або в одному судні, вважають партією.
При відвантаженні автомобільним транспортом партією вважають кількість матеріалу, що відвантажена одному споживачеві протягом доби.
6.2 Кількість матеріалу, що поставляється, визначають за об'ємом або за масою. Обмір матеріалу роблять у вагонах, суднах, автомобілях. Матеріал, який відвантажується у вагони чи автомобілі, зважують на залізничних або автомобільних вагах. Масу матеріалів, що відвантажують у судно, визначають за осадкою судна.
Перерахунок кількості матеріалу з вагових одиниць в об'ємні виконують за значеннями насипної густини матеріалу, яка визначається у стані природної вологості.
При визначенні об'єму матеріалу в місці доставки об'єм матеріалу, який одержали шляхом обміру у вагоні чи автомобілі, треба помножити на коефіцієнт ущільнення матеріалу при його транспортуванні, який встановлюють за узгодженням сторін залежно від способу навантаження, дальності перевезення та зернового складу. Коефіцієнт ущільнення матеріалу повинен бути не більше 1,10.
6.3 Приймання продукції підприємством-виготовлювачем
Продукція, яка випускається, повинна прийматися відділом технічного контролю підприємства-виготовлювача.
6.4 Для перевірки відповідності якості матеріалу вимогам даного стандарту проводять приймальний контроль.
Приймальний контроль на підприємстві-виготовлювачі виконують шляхом випробування змінних проб, які відбирають з потоку матеріалу на стрічкових конвеєрах згідно з ГОСТ 8269. Випробування включає визначення зернового складу та вміст пиловидних та глинистих частинок, у тому числі глини в грудках. Контроль якості
ДСТУ Б В. 2.7-30-95 с.11
матеріалу за цими показниками виконують щодня. При цьому відбирають і випробовують одну змінну пробу матеріалу з кожної технологічної лінії.
6.5 Періодичний контроль якості включає визначення вмісту у щебені зерен пластинчастої та голчастої форм, міцності, насипної густини, морозостійкості, коефіцієнта фільтрації, водостійкості, пластичності, стійкості структури.
Визначення вмісту зерен пластинчастої та голчастої форм роблять один раз у десять днів; міцності, насипної густини, коефіцієнта фільтрації, водостійкості, пластичності. стійкості структури - один раз на квартал; питомої активності природних радіонуклідів і морозостійкості - один раз на рік.
Визначення міцності, морозостійкості, а також питомої активності природних радіонуклідів виконують і у кожному випадку зміни властивостей породи, яка розроблюється.
6.6 Підприємство-виготовлювач зобов'язане супроводжувати кожну партію матеріалу документом про якість установленої форми, в якому зазначають :
- найменування підприємства (кар'єра)-виготовлювача і його адресу;
- номер і дату видачі документа:
- найменування та адресу споживача;
- номер партії і кількість матеріалу;
- найменування матеріалу;
- зерновий склад матеріалу (крім сумішей для додаткових шарів основ):
- вміст зерен пластинчастої та голчастої форм (тільки у щебені та щебені із гравію
- марку за міцністю щебеню, щебеню із гравію та гравію;
- марку за морозостійкістю щебеню, щебеню із гравію та гравію;
- марку за водостійкістю щебеню, щебеню із гравію та гравію;
- марку за пластичністю (крім сумішей для додаткових шарів основ);
- вміст подрібнених зерен у щебені із гравію;
- насипну густину;
- коефіцієнт фільтрації (тільки для сумішей додаткових шарів основ);
- сумарну питому активність природних радіонуклідів;
- номер даного стандарту.
Крім того, за вимогою споживача у документі вказуються петрографічні характеристики гірських порід, з яких виробляється матеріал. Показники якості вносять у зазначений документ відповідно до 6.4 і 6.5 за результатами випробувань:
- при відвантаженні матеріалу зі складу - за середніми даними випробування проб;
- при відвантаженні матеріалу без завозу на склад - за середніми даними випробування змінних проб, що відібрані на стрічкових конвеєрах, які подають щебінь за останні дві доби перед їх відвантаженням.
6.7 Приймання продукції споживачем
Споживач при контрольній перевірці відповідності матеріалу вимогам даного стандарту повинен використовувати наведений у 6.8-6.9 порядок відбору проб.
6.8 Кількість точкових проб , що відбираються для контрольної перевірки якості матеріалу в кожній партії, повинна бути не менше:
Обсяг партії, м3 Кількість точкових проб
- до 350 вкл. 10
- понад 350 до 700 вкл. 15
- понад 700 20
З точкових проб утворюють середню пробу, яка характеризує партію, що контролюється. Усереднення, скорочення та підготовку проби до випробувань виконують
ДСТУ Б В. 2.7-30-95 с.12
згідно з ГОСТ 8269.
6.9 При перевезенні матеріалу залізничним транспортом точкові проби відбирають при розвантажуванні вагонів з потоку матеріалу на стрічкових конвеєрах, що використовуються для транспортування його на склад споживача. При розвантажуванні кожного вагону відбирають через рівні інтервали часу п'ять точкових проб.
Кількість вагонів, які контролюються, приймають таким чином, щоб одержати необхідну кількість точкових проб за 6.8. Вагони вибирають за вказівкою споживача. Якщо партія складається з одного вагону, під час його розвантажування відбирають п'ять точкових проб, з яких утворюють середню пробу.
Якщо безперервний транспорт під час розвантажування вагонів не використовують. точкові проби відбирають безпосередньо з вагонів. Для цього поверхню матеріалу у вагоні вирівнюють і у точках відбору проб виривають ямки завглибшки (0,2-0,4) м. Точки відбору приймають у центрі і в чотирьох кутках вагону, при цьому відстань від бортів вагону до точок відбору повинна бути не менше . З ямок проби матеріалу відбирають совком. який переміщують знизу вгору вздовж стінки ямки.
6.10 При перевезенні матеріалу водним транспортом точкові проби відбирають при розвантаженні суден. Якщо під час розвантажування використовується безперервний транспорт, точкові проби відбирають через рівні інтервали часу з потоку матеріалу на стрічкових конвеєрах. При використанні грейферних кранів точкові проби відбирають совком через рівні інтервали часу по мірі розвантажування з новоутвореної поверхні матеріалу без утворення ямок.
6.11 При перевезенні матеріалу автомобільним транспортом точкові проби відбирають при розвантажуванні автомобілів.
При використанні під час розвантажування матеріалу безперервного транспорту точкові проби відбирають з потоку матеріалу на стрічкових конвеєрах. При розвантажуванні кожного автомобіля, який контролюється, відбирають одну точкову пробу. Кількість таких автомобілів приймають з урахуванням вимог 6.10. Автомобілі вибирають за вказівкою споживача.
Якщо партія менше ніж десять автомобілів, необхідно розвантажувати їх окремо і брати середню пробу після розвантажування автотранспорту. Якщо безперервний транспорт під час розвантажування автомобілів не використовується, точкові проби відбирають безпосередньо з автомобілів.
7 Методи контролю
7.1 Випробування щебеню, щебеню із гравію, гравію і щебеневих компонентів готових сумішей проводять згідно з ГОСТ 8269.
7.2 Визначення зернового складу готової суміші проводять згідно з ГОСТ 8269 шляхом розсіву на ситах висушеної до постійної маси проби, включаючи у стандартний набір сита з круглими отворами діаметром і з сітками № 063 і № 016.
7.3 Стійкість структури проти розпаду щебеню з гірських порід, що попутно видобуваються, і відходів гірничорудних та металургійних підприємств визначають згідно з ГОСТ 3344.
7.4 Число пластичності зерен крупністю менших за визначають згідно з додатком А.
7.5 Визначення водостійкості виконують згідно з додатком Б.
7.6 Коефіцієнт фільтрації піщаних сумішей визначають згідно з ГОСТ 25584 на піску, що максимально ущільнений згідно з ГОСТ 22733. Коефіцієнт фільтрації сумішей, які вміщують частинки більші ніж , визначають відповідно до додатка В.
ДСТУ Б В.2.7-30-95 с.13
8 Транспортування і зберігання
Щебінь, щебінь із гравію і пісок, готові суміші транспортують у відкритих залізничних вагонах і суднах, а також у автомобілях за затвердженими в установленому порядку правилами перевезення вантажів відповідним видом транспорту і зберігають в умовах, які запобігають змішуванню та забрудненню окремо за фракціями: щебінь, гравій. пісок, готові суміші - за номерами.
При перевезенні залізничним транспортом необхідно забезпечити виконання технічних вимог щодо навантаження.
При транспортуванні готових сумішей на об'єкт будівництва проміжні вантажно-розвантажувальні операції проводити заборонено.
9 Гарантії виробника
Підприємство-виробник повинно гарантувати відповідність щебеневого матеріалу вимогам цього стандарту.
ДСТУ Б В.2.7-30-95 с.14
Додаток А
(обов'язковий)
Визначення пластичності
A.1 Пластичність характеризується числом пластичності, що визначається як різниця між показниками межі текучості та межі розкочування.
Число пластичності встановлюють на зернах розміром менше ніж . які одержують шляхом випробування щебеню, щебеню із гравію і гравію на дробильність, стирання або спеціально відсіяних із сумішей. Розсів сумішей слід робити з двома запобіжними ситами з розмірами отворів і .
А.2 Відбір проб, визначення межі текучості і межі розкочування проводять згідно з ГОСТ 5180 на зернах розміром менше за .
Марку за пластичністю встановлюють за 4.2.7 цього стандарту.
ДСТУ Б В.2.7-30-95 с.15
Додаток Б
(обов'язковий)
Визначення водостійкості
Б.1 Водостійкість матеріалу визначають на зернах розміром більше .
Б.2 Апаратура
Настільні гирьові або циферблатні ваги за ГОСТ 24104.
Сушильна шафа.
Посудина для насичення водою.
Б.3 Підготовка до випробувань
Відбирають по дві наважки з матеріалу, що випробовують, відповідно до таблиці
Б1.
Таблиця Б1
В грамах
|
Найбільший номінальний розмір зерен матеріалу, мм
|
Маса, не менше
|
|
70, 120, 150
|
5000
|
|
40
|
2000
|
|
20
|
1000
|
|
10
|
500
|
Зерна матеріалу промивають і висушують до постійної маси.
Б.4 Проведення випробування
Кожну наважку (m1) зважують і вміщують у посудину з водою, температура якої (20± 2) °С. Рівень води у посудині має бути на вище за поверхню зерен.
Наважки витримують у воді 48 годин, після чого зерна промивають на ситі з розмірами отворів , висушують до постійної маси і зважують (m2).
Б.5 Оброблення результатів
Водостійкість матеріалів (mв) у відсотках за масою обчислюють за формулою
mв = (m1-m2) /m1 ?? 100.
Б.6 Марку за водостійкістю встановлюють за 4.2.8 цього стандарту.
ДСТУ Б В.2.7-30-95 с.16
Додаток В
(обов'язковий)
Визначення коефіцієнта фільтрації
В.1 Коефіцієнт фільтрації готової суміші визначають у такому порядку.
З проби готової суміші за встановленим ГОСТ 8269 порядком відсівають піщану фракцію, розмір частинок якої менший за , і визначають вміст піску у готовій суміші у відсотках за масою (Мп).
8.2 Якщо вміст піску у готовій суміші не перевищує 10 % за масою, то готова суміш явно придатна для застосування у додаткових шарах.
8.3 Якщо у готовій суміші вміст піску перевищує 10 % за масою, визначають зерновий склад піску згідно з ГОСТ 8735. Результати ситового аналізу піску зображують графічно у вигляді кривої просіювання, що зображена у напівлогарифмічному масштабі.
8.4 Ефективний розмір частинок піску (Деф) визначають графічно згідно з кривою просіювання як такий розмір отворів сита, якому відповідає повний залишок, що дорівнює 90 %.
8.5 Ефективний розмір частинок готової суміші (Дес) визначають графічно згідно з кривою просіювання як такий розмір отворів сита, якому відповідає повний залишок, що дорівнює 100??(Мп-10)/Мп відсоткам.
