В.1 Прилади контролю та допоміжне обладнання:

  • ваги лабораторні 4 класу за ГОСТ 24104;
  • стакани хімічні термостійкі за ГОСТ 23932 місткістю 1000 см3, діаметром 10 см;
  • скло накривне до стакану,
  • термометр хімічний ртутний скляний за ГОСТ 400 з градуюванням від 100 °С до 200 °С та похибкою не більш 1 °С;
  • шафа сушильна, що підтримує температуру з абсолютною похибкою плюс, мінус 3 °С.

В.2 Підготовка до випробувань

Приготовлену пробу ЩМАС розігрівають до максимальної температури у відповідності з таблицею 3 та ретельно перемішують.

Сушильну шафу також розігрівають до вказаної температури, яку підтримують в період випробування з допустимою абсолютною похибкою плюс, мінус 2 °С.

В.3 Порядок проведення випробування

Зважують порожній стакан та ставлять його в сушильну шафу для нагрівання на 10 хвилин (не менше). Потім стакан встановлюють на ваги, швидко насипають (1000 ± 100) г ЩМАС, накривають чашкою або накривним склом і розміщують на (60 ± 1) хв в сушильну шафу. Потім стакан виймають із шафи, знімають накривне скло та видаляють ЩМАС з стакану, перевертаючи його, не струшуючи, догори дном на (10 ± 1) с. Після цього стакан охолоджують протягом не менше 10 хвилин, а потім зважують (разом з залишками в'яжучого і ЩМАС на його внутрішній поверхні).

В.4 Обробка результатів випробування

Стікання в'яжучого, % за масою, визначають за формулою:

(1)

де g1, g2, g3 – стакану відповідно порожнього, з ЩМАС та після її видалення, г.

За результат приймають, з точністю до другого десяткового знаку, середнє арифметичне значення двох паралельних визначень. Розбіжність між результатами не повинна перевищувати плюс, мінус 0,02 %. У випадку, якщо розбіжність перевищує 0,02 %, знову повторюють визначення стікання в'яжучого із ЩМАС і для розрахунку середнього арифметичного беруть дані з чотирьох випробувань.

ЩМАС вважають такою, що витримала випробування, якщо показник стікання в'яжучого не перевищує 0,2 %.

ДОДАТОК Г (обов'язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ І ТЕРМОСТІЙКОСТІ ВОЛОКОН

Суть методу полягає у визначенні втрати маси волокна при заданих температурі і часі випробування.

Г.1 Засоби контролю і допоміжне устаткування Листи металеві прямокутні розміром 20 см х 10 см х 2 см. Шафа сушильна з терморегулятором, що підтримує температуру з абсолютною похибкою плюс, мінус 3 °С.

Термометр ртутний скляний з ціною поділки шкали 1°С. Ексикатор за ГОСТ 23932 з безводним хлористим кальцієм. Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4 класу точності.

Г.2 Підготовка до випробування

Перед випробуванням пробу волокна кладуть на лист паперу і розпушують ручним способом, усуваючи грудочки, якщо вони є в пробі.

Ретельно вимиті металеві листи ставлять не менше, ніж на 30 хв у сушильну шафу за температури (105±3) °С, потім охолоджують в ексикаторі до кімнатної температури.

Г.3 Проведення випробування

При випробуванні волокон зважування проводять з відносною похибкою плюс, мінус 0,1 %. Масу визначають у грамах з точністю до другого десяткового знака.

Випробування проводять на двох листах. Кожний лист, підготовлений згідно з пунктом Г.2, зважують. З проби волокна, підготовленої згідно з пунктом Г.2, беруть дві наважки по (5±1) г і висипають їх на листи, розподіляючи їх рівномірно без ущільнення. Листи з волокном зважують і поміщають у сушильну шафу, яка має температуру (105±3) °С, для сушіння волокон.

Через 30 хв листи з волокнами виймають із сушильної шафи, встановлюють в ексикатор, охолоджують до температури приміщення, зважують і знову розміщують в ексикатор.

Листи з волокнами, висушеними в сушильній шафі за температури (105±3) °С і охолоджені в ексикаторі до температури приміщення, ставлять у сушильну шафу, попередньо нагрітій до (220±3) °С.

Температуру контролюють термометром, ртутний резервуар якого знаходиться на висоті листів.

Так як при встановленні холодних листів температура сушильної шафи знижується, то й час перебування листів з волокнами в сушильній шафі відраховують від моменту досягнення заданої температури.

Листи з волокнами витримують у сушильній шафі за температури (220±3) °С протягом 5 хв.

По досягненню цього часу витримування листи з волокнами виймають із сушильної шафи, встановлюють в ексикатор, охолоджують до кімнатної температури і зважують.

Г.4 Обробка результатів

Вологість волокон W , % за масою, визначають за формулою:

(2)

де g1 – маса листа, г;

g2 – маса листа з волокнами, г;

g3 – маса листа з волокнами після сушіння в сушильній шафі, г. Термостійкість волокон ТВ, % за масою, визначають за формулою:

(3)

де g4 – маса листа з волокнами після витримування в сушильній шафі за температури (220 ± 3) °С, г.

Розбіжність між результатами двох паралельних визначень не повинна бути більше 0,5 % (за абсолютною величиною). За результат приймають округлене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень.

ДОДАТОК Д(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

  1. ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198-2002 Бітуми, модифіковані полімерами
  2. ВБН В.2.7-218-176-2003 Будівельні матеріали. Застосування поверхнево-активних речовин в дорожніх технологіях з використанням бітумів

3ВБН Г.1-218-050-2001 Організаційно-методичні, економічні і технічні нормативи. Міжремонтні строки експлуатації дорожніх одягів та покриттів на автомобільних дорогах загального користування

Код УКНД 93.080.20