Допускається проводити випробування одного зразка, якщо повітровід призначений для роботи тільки в умовах надлишкового тиску або розрідження, або коли відомий режим тиску, за яким повітровід має меншу вогнестійкість.

7.1.7Зразки для випробувань на вогнестійкість виготовляє замовник випробувань відповіднодо вимог технічної документації на цей зразок за технологією, яка відповідає такій, що використо-вується для виготовлення реальної конструкції.

Зразки надаються у випробувальну лабораторію з технічною документацією на зразок та оформлюються за "Актом приймання зразка до вогневих випробувань".

Копія поданої до випробувальній лабораторії технічної документації на зразок має бути обов'язковою складовою протоколу випробувань.

7.2 Перевірка зразків на відповідність технічній документації

7.2.1Перевірка зразків на відповідність технічній документації проводиться відповідно доДСТУ Б В.1.1-4.

7.2.2Під час проведення сертифікаційних випробувань зразки відбираються відповідно до вимогсистеми сертифікації.

8 ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

8.1Установлення зразка в печі

  1. До початку випробування встановлюють зразок повітроводу відповідно до технічної доку-ментації на зразок у вертикальну або горизонтальну опорну конструкцію.
  2. Відкритий торець зразка закривають заглушкою з тих же матеріалів, що і повітровід;приєднання заглушки здійснюють таким же способом, яким виконані з'єднання. Кінець зразка увогневій камері печі жорстко закріплюють відносно стін або стелі печі відповідно до вимог технічноїдокументації. Відстані від стінок зразка до стін вогневої камери печі мають бути не менше ніж 500 мм.

Допускається встановлення у печі одночасно двох зразків, якщо забезпечуються умови випробування і відстань між зразками буде не менше ніж 500 мм. При цьому в одному із зразків створюють надлишковий тиск, а в іншому - розрідження. Приклад розташування зразка горизонтального повітроводу у печі наведено на рисунку А.1.

8.1.3До торця зразка, який знаходиться ззовні печі, приєднують за допомогою ущільнювальнихматеріалів пристрій для вимірювання витрати газів з термопарою, прилад для вимірювання тиску узразку та вентилятор (рисунок А1).

8.2Установлення термопар у печі та на зразку

8.2.1 Термопари у печі встановлюють відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-4. Приклад розташування термопар у печі наведено на рисунках А.1 та А.2.

8.2.3 Термопари для вимірювання середньої та максимальної температури зразка встановлюють відповідно до вимог додатка А.

4

ДСТУ Б В.1.1-16:2007

8.3Початок випробування

  1. Не більше ніж за 5 хв до початку випробування необхідно зареєструвати початкові значеннятемператури в печі та на зразку за показаннями всіх термопар.
  2. Температура зразка та температура у печі до початку випробувань має бути згідно зДСТУ Б В. 1.1-4.
  3. Визначення витоку газів за температури навколишнього середовища
  4. При закритому повітроводі регулюють вентилятор так, щоб розрідження (надлишковийтиск) у зразку становило 300 Па ± 15 Па відносно тиску в лабораторії.
  5. Протягом 20 хв або поки не досягнуто сталого стану вимірюють значення витоку газівчерез зразок за допомогою пристрою для вимірювання витрати газів.
  6. Якщо значення витоку газів, віднесене до площі внутрішньої поверхні повітроводу в печіі приведене до температури 20 °С перевищує 15 м3х год-1 х м-2, то повітровід вважається таким, щоне відповідає вимогам і подальші випробування припиняються.

8.3.4Початком випробування вважається час увімкнення пальників у печі.

8.4Вимірювання та спостереження в процесі випробування

8.4.1Вимірюють температуру та надлишковий тиск у печі, температуру на зразку згідно зДСТУ Б В. 1.1-4.

  1. Контролюють та реєструють надлишковий тиск (розрідження) у зразку, який має становити300 Па ± 15 Па, з інтервалом не більше ніж 2 хв.
  2. Контролюють та реєструють витрату газів через зразок з інтервалом не більше ніж 2 хв.
  3. Контролюють цілісність зразка і з'єднання між опорною конструкцією і зразком згідно зДСТУ БВ.1.1-4.
  4. Спостереження за поведінкою зразка - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

8.5Припинення випробування

Припинення випробування - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

9ГРАНИЧНІ СТАНИ З ВОГНЕСТІЙКОСТІ ТА КЛАСИ ВОГНЕСТІЙКОСТІ

Розрізнюють такі основні види граничних станів повітроводів з вогнестійкості:

  • граничний стан за ознакою втрати цілісності (умовне літерне позначення Е);
  • граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності (умовне літерне позначення І).

9.1Граничний стан за ознакою втрати цілісності

Граничним станом за ознакою втрати цілісності є стан, коли виконується одна з умов щодо порушення цілісності згідно з ДСТУ Б В.1.1-4, а також значення витоку газів крізь повітровід, віднесене до площі внутрішньої поверхні повітроводу в печі і приведене до температури 20 °С, становить більше ніж 15 м3 х год-1 х м-2.

9.2Граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності

Граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності - згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4.

9.3Класи вогнестійкості повітроводів

Повітроводи залежно від нормованих граничних станів з вогнестійкості і межі вогнестійкості поділяються на класи вогнестійкості відповідно до ДСТУ Б В.1.1-4.

10ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

10.1За результат випробування беруть значення межі вогнестійкості повітроводу tfr у хвилинах,що визначається за формулою:

(1)

де tmes - найменше значення часу від початку випробування до досягнення одного з граничних

станів з вогнестійкості, що визначене за результатами випробувань зразків, хв; - похибка випробування, яку визначають згідно з ДСТУ Б В.1.1 -4, хв.

10.2Клас вогнестійкості повітроводу встановлюють за результатами випробувань відповідно доДСТУ БВ.1.1-4.

5

ДСТУ Б В.1.1-16:2007

  1. Результати випробування є дійсними для повітроводів такого самого типу, якщо довжина тависота (діаметр) перерізу відрізняються не більше ніж на 25 %.
  2. Результати випробувань зразків з максимальним та мінімальним прохідним перерізом ізтипового ряду повітроводів поширюють на весь типовий ряд.
  3. Результати випробування не можуть переноситися на конструкції, в яких як заміна буливикористані інші матеріали, а також на конструкції, в які було внесено конструктивні зміни або булазмінена технологія їх виготовлення.

11ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

Результати випробування оформлюють протоколом або звітом. Протокол випробування (звіт про випробування) має містити відомості про зразки, що були випробувані, умови та результати випробування, а саме:

  • назву та адресу лабораторії, що проводила випробування;
  • дату випробування;
  • найменування та тип повітроводу, зразки якого були випробувані;
  • назву та адресу замовника, а також назву виготовлювача зразків;
  • перелік матеріалів, що були використані для виготовлення зразків, з посиланням на нормативнідокументи та назвами їх виготовлювачів; якщо виготовлювач матеріалу або виробу невідомий, то цеслід вказати;
  • назву, тип або марку вогнезахисного покриття, якщо таке є у складі конструкції повітроводу, ззазначенням його товщини та густини; посилання на нормативні документи, відповідно до яких вонивиготовлені, та назву виготовлювача;
  • фотографії, технічні рисунки та технічний опис зразків;
  • характеристику опорної конструкції та ущільнювального матеріалу;
  • позначення стандарту, за яким проводилося випробування на вогнестійкість;
  • опис розташування термопар у печі та на зразках;
  • умови кріплення зразків у печі;
  • результати вимірювання температури та вологості навколишнього середовища в приміщенні,де знаходиться піч;
  • результати вимірювання температури та надлишкового тиску в печі;
  • результати вимірювання температури на зразках;
  • результати вимірювання надлишкового тиску (розрідження) всередині зразка;
  • результати вимірювання витрати газів;
  • опис поведінки зразків у процесі випробування;
  • оцінку результатів випробування;
  • зазначення виду граничного стану, межі вогнестійкості та клас вогнестійкості конструкції;
  • фотографії зразків після випробування.

Як обов'язковий додаток до протоколу випробувань має бути надана копія технічної документації на зразок, що подана замовником випробувань.

12ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

Під час проведення випробування необхідно забезпечувати вимоги безпеки згідно з

ДСТУ Б В. 1.1-4.

6

ДСТУ Б В.1.1-16:2007

ДОДАТОК А (обов'язковий)

ВИМОГИ ЩОДО РОЗТАШУВАННЯ ТЕРМОПАР НА ЗРАЗКУ

А.1 Вимоги до термопар і способів їх кріплення на зразку

Для вимірювання температури на необігрівній поверхні зразка використовують термопари з діаметром дроту від 0,5 мм до 0,75 мм типу ТХК або термопари інших типів за ДСТУ 2837 (ГОСТ 3044), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 °С до 300 °С.

Вимірювальний спай термопари заглиблюють на половину його товщини до поверхневого шару матеріалу. Вимірювальний спай термопари накривають металевим диском діаметром 12 мм ± 1 мм (або квадратом розмірами 12 мм ± 1 мм х 12 мм ± 1 мм) завтовшки 0,2 мм ± 0,1 мм і квадратною накладкою з базальтового картону розмірами 30 мм ± 1 мм х 30 мм ± 1 мм завтовшки 2 мм ± 0,1 мм та притискають металевою скобою або іншими можливими способами. Дроти термопар розташовують вздовж поверхні ущільнювального матеріалу або поверхні повітроводу на відстані 30 мм + 1 мм від вимірювального спаю термопар.

Допускається вимірювати температуру на необігрівній поверхні зразка термопарами, що встановлюються іншими способами, які засновані за принципом забезпечення щільного притиснення вимірювального спаю і дротів термопари до поверхневого шару матеріалу, і їх теплоізоляції накладкою розміром 30 мм ± 1 мм х 30 мм ± 1 мм.

Для вимірювання температури з необігрівного боку зразка додатково допускається використовувати переносну термопару згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

А.2 Розташування термопар для вимірювання температури на зразку

А.2.1 Для вимірювання температури на необігрівній поверхні зразка встановлюють термопари у таких місцях:

  • на поверхні ущільнювального матеріалу або на поверхні опорної конструкції на відстані25 мм ± 5 мм від місця виходу зразка з опорної конструкції у кількості не менше ніж 4 термопари, якірозташовують рівномірно вздовж периметру повітроводу (рисунок А.1, термопари Т1);
  • на поверхні ущільнювального матеріалу вздовж повітроводу на відстані 25 мм ± 5 мм відопорної конструкції (рисунок А.1, термопари Т2);
  • на зовнішній поверхні повітроводу на відстані 25 мм і 5 мм від межі ущільнювальногоматеріалу (або від опорної конструкції) у кількості не менше ніж 4 термопари, які розташовуютьрівномірно вздовж периметру повітроводу (рисунок А.1, термопари ТЗ);
  • на зовнішній поверхні повітроводу на відстані 300 мм ± 5 мм від місць розташування термопар ТЗ у кількості не менше ніж 4 термопари, які розташовують рівномірно вздовж периметруповітроводу (рисунок А.1, термопари Т4).

У разі, якщо повітровід призначено для видалення горючих сумішей, додатково термопари встановлюють безпосередньо на внутрішній поверхні повітроводу посередині частини зразка, яка знаходиться у вогневій камері печі, в кількості не менше ніж 4 термопари на кожній стороні повітроводу, які розташовують рівномірно вздовж периметру повітроводу (рисунок А.1, термопари Т5).

А.2.2 Для визначення середньої температури з необігрівного боку зразка використовують показання термопар, які розташовані на зовнішній поверхні повітроводу на відстані 300 мм ± 5 від термопар ТЗ (рисунок А.1, термопари Т4).

Для визначення максимальної температури використовують показання всіх термопар (Т1; Т2; ТЗ; Т4; Т5), а також показання переносної термопари у разі її застосування.

7

10

1 - зразок повітроводу з вогнезахисним облицюванням; 2 - вогнева камера печі; 3 - опорна конструкція; 4 - з'єднання у зразку; 5 - підтримуюча конструкція; 6 - ущільнення між опорною конструкцією і зразком; 7 - диференційний манометр; 8 - пристрій вимірювання величини витрати газів; 9 - з'єднувальний трубопровід; 10- вентилятор з регулюючими заслінками; 11 -заглушка; 12-термопара для вимірювання температури гарячих газів; 13-стінка печі; Тп-термопари в печі; Т1-Т4-термопари на необігрівній поверхні зразка; Т5 - термопари на внутрішній поверхні частини зразка, що знаходиться у печі; розрізи А-А, Б-Б, В-В див. на рисунку

Рисунок А.1 - Приклад розташування зразка горизонтального повітроводу в печі

8

Тп - термопари у печі; 1 - повітровід

Рисунок А.2 - Приклад розташування термопар у печі

9ДСТУ Б В. 1.1 -16:2007

ДСТУ Б В. 1.1-16:2007

Код УКНД 13.220.50

Ключові слова: вогнестійкість, межа вогнестійкості, повітровід, метод випробування, цілісність, теплоізолювальна здатність.