Примітки:
1. У чисельнику — витрати часу, хв.; у знаменнику — відстані, км.
2. Зони містобудівної якості: 1— ядро загальноміського центру (для найкрупніших міст); ІІ — центральна зона; ІІІ — центральна зона для міст із населенням до 250 тис. жителів; перша середня зона для найкрупніших і крупних міст; IV — середня зона; V і VI — перша і друга периферійні зони; VII — зона агломераційного розселення.
3. Для досягнення високого соціально-економічного ефекту формування функціонально-планувальної структури міста необхідно прагнути до компактного розвитку його плану, що досягається підвищенням інтенсивності використання території під основні функції. При цьому необхідно враховувати неоднорідність функціонально-планувальних якостей міських територій, які значною мірою визначаються різною інтенсивністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортної доступності.
Містобудівну цінність ділянок міської території треба визначати за оцінками її доступності відносно місць розселення, прикладення праці, установ обслуговування загальноміського значення, місць масового відпочинку з урахуванням їх розміщення у зонах різної містобудівної якості (додат.2.1б), а також історико-культурного й композиційного значення, якостей природно-ландшафтного середовища.
Таблиця 2
Орієнтовні коефіцієнти містобудівної цінності територій
в міських поселеннях із різною кількістю населення
|
Групи міських поселень, тис.чол. |
Зони містобудівної якості |
||||||
|
|
І |
ІІ |
ІІІ |
IV |
V |
VI |
VII |
|
Найкрупніші, понад 1000 |
2,2 |
1,75 |
1,25 |
0,87 |
0,62 |
0,37 |
0,2 |
|
Крупні, від 500 до 1000 |
- |
1,75 |
1,25 |
0,87 |
0,62 |
0,37 |
- |
|
Великі, від 250 до 500 |
- |
1,75 |
1,25 |
0,87 |
0,62 |
- |
- |
|
Великі, від 100 до 250 |
- |
- |
1,25 |
0,87 |
0,62 |
- |
- |
|
Середні, від 50 до 100 |
- |
- |
1,25 |
0,87 |
0,62 |
- |
- |
|
Малі, до 50 |
- |
- |
1,25 |
- |
0,62 |
- |
- |
І, ІІ — ядро загальноміського центру для найкрупніших і крупних міст,
І-ІІІ — центральна зона (усі міста),
III-IV — серединна зона для найкрупніших і крупних міст,
ІІІ-IV — серединна зона для великих міст,
V-VII — периферійна зона для найкрупніших і крупних міст,
ІV-V — периферійна зона для великих, середніх і малих міст.
Примітка: Величини коефіцієнтів показують співвідношення містобудівної цінності території у межах одного міста. Наведені коефіцієнти можуть бути збільшені або зменшені експертним шляхом з урахуванням функціонального призначення, історико-культурної, середовищної й містоформуючої (композиційної) цінності ділянок у 0,5-2 раза. Під час здійснення грошової оцінки земель також треба враховувати споживчу цінність території та вартість її освоєння (для забудованих територій).
Додаток 2.2
(рекомендований)
Таблиця 1
Демографічна ємність значних за площею структурно-планувальних одиниць у найкрупніших, крупних та великих містах
|
Тис.чол. |
Планувальні райони |
Планувальні зони |
|
Кількість населення, тис.чол. |
100-300 |
200-600 |
|
Кількість працюючих у містоутворюючому комплексі міста, тис.чол. |
30-100 |
60-300 |
Примітки:
1. У міських поселеннях, які характеризуються значним розчленуванням планувальної структури, особливо у містах гірничодобувної промисловості, які формуються на базі окремих територіально закріплених виробництв і розселення при них — шахт, копалень тощо, населення планувального району слід установлювати від 50 до 120 тис. чол.
2. З метою забезпечення необхідних функціональних зв’язків місць розселення з місцями прикладення праці, відпочинку, закладами культурно-побутового обслуговування, а також із метою зниження витрат часу на пересування населення в найкрупніших, крупніших та великих містах із розчленованою планувальною структурою слід формувати відносно стійкий трудовий баланс на рівні не менш як 45-60% працюючих від кількості населення, — в межах основних структурно-планувальних елементів міста — планувальних районів, зон.
3. Функціональну організацію, межі основних структурно-планувальних елементів міського поселення треба визначати, виходячи з місцеположення й концентрації основних функцій. У середніх і малих містах, селищах міського типу з компактною планувальною структурою працезбалансованості слід досягати в масштабі усього поселення.
Формування планувальних зон у найкрупніших містах, понад 1 млн. жителів, треба здійснювати шляхом поєднання груп близьких за функцією планувальних районів, у т.ч. зі створенням сельбищно-виробничих районів із високим ступенем працезбалансованості та з організацією багатофункціональних зон прикладання праці і громадського обслуговування.
Додаток 2.3
(рекомендований)
Питома вага території загальноміського центру і
його складових частин (%)
|
Найменування головних елементів загальноміського центру |
Питома вага територій (залежно від групи міста за кількістю населення), % |
|
Загальноміський центр у цілому від площі міста, |
3, 5 -5,0 — найкрупніші й крупні міста‚ 6‚0 - 8,0 — інші групи міст |
|
у т.ч. поліфункціональне центральне ядро від площі загальноміського центру, |
30-35 — усі категорії міст |
|
у т.ч. громадські території від площі поліфункціонального центрального ядра загальноміського центру |
70 і більше — усі категорії міст |
Додаток 2.4
(рекомендований)
Інтенсивність освоєння території загальноміського центру
|
Територія за переважним функціональним використанням |
Щільність населення (чол./га) в загальноміських центрах міських поселень різних груп за кількістю населення |
|||||
|
|
понад 1000 тис.чол. |
від 500 до 1000 тис.чол. |
від 250 до 500 тис.чол. |
від 100 до 250 тис.чол. |
від 50 до 100 тис.чол. |
менше 50 тис.чол. |
|
Сельбищна , в т.ч. |
130-170 |
115-145 |
110-125 |
100-115 |
70-90 |
55-65 |
|
а) житлова |
400-600 |
350-450 |
300-350 |
250-350 |
150-200 |
100-125 |
|
б) виробнича |
150-300 |
100-250 |
90-180 |
70-145 |
65-130 |
55-80 |
|
в) громадських установ |
150-300 |
100-250 |
90-180 |
70-145 |
65-130 |
55-80 |
ПРИМІТКА. Інтенсивність освоєння території ждається для зони змішаної багатофункціональної забудови на ділянках із визначеною переважною функцією в міських поселеннях різних груп за кількістю населення з врахуванням того, що до сельбищної території входять значні за площею території садів, парків, площ та інших громадських просторів цієї зони.
3. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ
3.1. Архiтектурно-планувальну організацію сельбищної території слід здійснювати відповідно до її площі i структури поселень, пов'язуючи з іншими видами території – виробничою i ландшафтно-рекреацiйною. У межах сельбищної території треба передбачати формування взаємозв'язаних зон громадських центрів, житлової забудови, озеленених територій загального користування, нешкідливих місць прикладення праці, а також вулично-дорожної мережі.
3.2. Розміщення нового житлового будівництва у населених пунктах повинно передбачатися як на вільних територiях, так i в районах реконструкцiї. Архiтектурно-планувальну органiзацiю житлових районів і житлових кварталів треба здійснювати з урахуванням мiстобудiвних умов: вiдповiдно до їх мiсцеположення вiдносно центру мiста‚ основних архiтектурно-планувальних осей i вузлiв (iснуючих або тих, що проектуються); пам'яток історії та культури, заповiдних зон; навколишньої забудови з урахуванням її характеру, поверховостi‚ природного оточення.
Примiтка : У складних геологiчних умовах нове житлове будiвництво треба розмiщувати переважно на найбiльш придатних для забудови територiях з урахуванням мiстобудiвних умов.
3.3. У межах сельбищної територiї формуються основнi структурнi елементи
до 20га – з повним або неповним комплексом установ i підприємств обслуговування місцевого значення;
20 – 50га (збільшений квартал, мiкрорайон) – з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (див. розд. 6).
Примiтки :
1. Квартали з неповним комплексом установ i пiдприємств обслуговування, як правило, формуються у малих мiстах, селищах, а також в умовах складного рельєфу, при реконструкцiї забудови, яка склалася.
2. При садибнiй забудовi площа кварталiв з неповним комплексом установ i пiдприємств обслуговування мiсцевого значення може бути збiльшена.
3. У випадку, коли дитячi дошкiльнi установи i школи розмiщенi в сусiднiх кварталах, безпеку пiшохiдного руху треба забезпечити через магiстральнi вулицi.
Житлові райони, що входять до складу сельбищної зони (складовi), повиннi формуватися у взаємопов'язуваннi з його плануванням i забудовою.
Примiтки :
1. Розмір i тип основних структурних елементів визначається містобудівними умовами поселень.
2. У значних i найзначніших містах планувальну структуру сельбищної території формують як сельбищнi райони, так i житлові, які не входять до складу сельбищних.
3.4. На сельбішній території міст залежно від їх чисельності населення‚ природних умов‚ існуючої планувальної структури тощо слід виділяти зони: житлової багатоквартирної‚ садибної‚ змішаної багатофункціональної‚ громадської спецілізованої‚ дачної та садівницької забудови.
Ефективність забудови території різних зон визначається максимально допустимими величинами коефіцієнтів: забудови (Кзаб) та щільності (Кщ)‚ наведеними в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
|
№№ п.п. |
Основні функціональні зони і підзони забудови сельбищної території |
Коефіцієнт забудови (Кзаб) |
Коефіцієнт щільності забудови (Кщ) |
|
1 |
Зона житлової багатоквартирної забудови: -квартали нової багатоповерхової житлової забудови; -квартали існуючої багатоповерхової житлової забудови, які належать реконструкції; |
0,4 0,6 |
1,2 1,6 |
|
2 |
Зона садибної забудови: -квартали садибної забудови; -квартали дачної забудови. |
0,2 0,2 |
0,4 0,2 |
|
3 |
Зона змішаної багатофункціональної забудови: - квартали забудови центрального району міста; - квартали виробничо-житлової забудови. |
1,0 0,6 |
3,0 1,6 |
|
4 |
Зона громадської спеціалізованої забудови |
0,8 |
2,4 |
Примітки:
1. Коефіцієнт забудови (Кзаб)‚ відсоток забудови земельної ділянки‚ встановлює максимально допустиму величину забудови на 1 кв. м площі земельної ділянки.
Коефіцієнт щільності забудови (Кщ) регламентує максимально допустиму щільність поверхової площі (суму площі поверхів) , яку допускається розміщувати на 1 кв. м земельної ділянки.
2. Для зон житлової забудови коефіцієнт забудови та коефіцієнт щільності забудови наведено для території кварталу (брутто) з врахуванням необхідних з розрахунку установ та підприємств обслуговування, гаражів, стоянок для автомобілів, зелених насаджень, майданчиків та інших об`єктів благоустрою.
