Розміщення та орієнтація будинків дитячих дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, установ охорони здоров’я і відпочинку повинні забезпечити безперервну тригодинну тривалість інсоляції у приміщеннях, передбачених Санітарними нормами і правилами забезпечення інсоляції житлових і громадських будинків і територій житлової забудови.

ПРИМІТКА. В умовах забудови будинками у 9 поверхів і більше допускається одноразова переривчастість інсоляції житлових приміщень при умові збільшення сумарної тривалості інсоляції протягом дня на 0.5 год. відповідно до кожної зони.

10.39. У житлових будинках меридіонального типу, де інсолюються усі кімнати квартири, а також при реконструкції житлової забудови, або при розміщенні нового будівництва в особливо складних містобудівних умовах (історично цінне міське середовище, дорога підготовка території, зона загальноміського і районного центру) допускається скорочення тривалості інсоляції приміщень на 0.5 год.

У ІІІ-ІV кліматичних зонах потрібен захист будинків і територій від перегрівання шляхом застосування вільної, яка добре аерується, забудови, озеленення, обводнення, використання сонцезахисних засобів. Потрібно забазпечити зв’язок житлової забудови з прилеглими сприятливими у природному відношенні ландшафтами, рівномірний розподіл забудованих і відкритих озеленено-обводнених територій.

10.40. Заходи щодо регулювання вітрового режиму повинні бути спрямовані на пом’якшення мікроклімату, у першу чергу на ділянках дитячих дошкільних установ і шкіл, у зонах відпочинку і на основних пішохідних шляхах.

Найбільш ефективні прийоми вітрозахисту – багаторазове застосування вітрозахисних екранів по глибині забудови, створення аеродинамічних груп.

 

Санітарна очистка

10.41. Для міст з кількістю населення понад 250тис. чоловік і курортів загальнодержавного значення треба передбачити підприємства промислової переробки побутових відходів – сміттєпереробні підприємства.

Влаштування місць складування, або зберігання виробничого побутового сміття та інших відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря пилом, шкідливими газоподібними речовинами та речовинами з неприємним запахом, або іншого шкідливого впливу допускається з дозволу місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування при додержанні нормативів екологічної безпеки та забезпеченні можливості їх подальшого господарського використання.

Норми накопичення побутових відходів слід приймати в залежності від інженерного обладнання забудови, кліматичних та інших місцевих умов у відповідності з нормативними актами органів місцевого самоуправління.

При відсутності відповідно затверджених норм допускається використання показників за табл. 10.4.

Розміри земельних ділянок і санітарно-захисних зон підприємств і споруд з транспортування, знешкодження і переробки побутових відходів треба приймати за табл.10.5.

 

Таблиця 10.4 (рекомендована)

Побутові відходи

Кількість побутових відходів на 1 люд. в рік

кг

Л

Тверді:

від житлових будинків, обладнаних водопроводом, каналізацією, центральним опаленням і газом

від інших житлових будинків

Загальна кількість по місту з урахуванням громадських будинків

Рідкі з вигребів (при відсутності каналізації)

Сміття з 1 м2 твердого покриття вулиць, площ та парків

 

190-225

 

300-450

280-300

-

5-15

 

900-1000

 

1100-1500

1400-1500

2000-3500

8-20

ПРИМІТКИ:

1.       Більші значення норм накопичення відходів слід приймати для найбільших та великих міст.

  1. Для міст ІІІ та ІV кліматичних районів норму накопичення побутових відходів за рік слід збільшувати на 10%.

Таблиця 10.5

 

 

Підприємства і споруди

Розміри земельних ділянок на 1000т твердих побутових відходів за рік, га

Розміри санітарно-захисних зон,

м

Підприємства промислової переробки побутових відходів потужністю до 100тис. т за рік

0.05

300

Те саме, понад 100 тис. т за рік

0.05

500

Склади свіжого компосту:

 

 

Полігони

0.02-0.05

500

Полігони по знешкодженню й похованню токсичних промислових відходів

-

3000

Поля компостування

0.5-1.0

500

Поля асенізації

2-4

1000

Зливні станції

0.2

300

Сміттєперевантажувальні станції

0.04

100

Поля складування і поховання знешкоджених осадів (по сухій речовині)

0.3

1000

 

ПРИМІТКИ:

1. Розмір земельних ділянок полів асенізації, компостування і полігонів треба приймати з урахуванням гідрологічних, кліматичних і геологічних умов.

2. Забороняється розміщення полігонів на території І і ІІ округів зон санітарної охорони вододжерел і мінеральних джерел, усіх трьох округів зон санітарної охорони курортів: на ділянках з виходом на поверхню тріщинуватих порід; у місцях виклинювання водоносних горизонтів; у місцях масового відпочинку населення і оздоровчих дитячих установ, на ділянках з виходами грунтових вод у вигляді джерел і боліт глибиною більше 1 м.

10.42. Земельні ділянки, які відводяться для полігонів твердих побутових відходів (удосконалені звалища) повинні відповідати вимогам:

територія ділянки повинна бути доступною для впливу сонячних променів і вітру;

рівень грунтових вод не повинен бути ближчим як 1 м від основи полігону; при вищому рівні грунтових вод потрібно улаштувати дренаж або водовідвід;

на ділянках, де виявлені глини або важкі суглинки з грунтовими водами на глибині більше 2м, потрібна гідроізоляція для захисту підземних вод від забруднення;

ділянки для полігону не повинні розміщуватися на берегах відкритих водойм і у місцях, що затоплюються паводковими водами;

територія полігону твердих побутових відходів повинна бути захищена від талих і зливових вод шляхом улаштування водовідвідних і водозбірних гідротехнічних споруд.

 

 

11. ОХОРОНА ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА‚ ПАМ`ЯТОК ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ

11.1. В плануванні та забудові міських і сільських поселень, старі частини або окремі споруди яких мають історико-культурну цінність, слід базуватися на чинному законодавстві України про охорону нерухомої культурної спадщини і діючих норм з виявлення, охорони та використання її об’єктів. Особлива увага при цьому повинна приділятись в поселеннях, внесених до Державних списків історичних міст (сіл) України.

Заходи містобудівної охорони об’єктів нерухомої культурної спадщини визначаються їх типами, видами, категоріями та характером зв’язків з оточенням

11.2. Охороні підлягають такі види об'єктів культурної спадщини (табл.11.1)

Таблиця 11.1

Назва об`єктів

Склад об`єктів‚ історичних місць

Містобудівні об’єкти

Історичні центри, площі, вулиці, квартали, архітектурні ансамблі та комплекси, цілісні фрагменти міського середовища, сади, парки, історичне розпланування;

Архітектурні об’єкти

Споруди громадської, житлової, культової, оборонної, промислової та народної архітектури, малі архітектурні форми, інженерні будівлі і споруди;

Мистецькі об’єкти

Монументи, скульптури, надгробки, фонтани та інші окремо розташовані твори монументального чи декоративно-прикладного мистецтва;

Історичні об’єкти та місця

Будинки, споруди, пам’ятні місця, пов’язані з важливими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства та держави, науки й техніки, культури та побуту, з життям визначних політичних, державних і військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури, мистецтва, місця поховань і масових репресій;

Археологічні об’єкти

Городища, залишки давніх поселень, укріплень, будівель, виробництв, каналів, шляхів, кам’яні фігури, наскельні зображення, кургани, некрополі, ділянки історичного культурного шару.

Ландшафтні об’єкти

Пагорби, долини, балки, річки, озера, ставки і масиви зелених насаджень в межах поселення, які є органічними елементами його середовища, та ландшафти, що складають характерне, природне оточення історичного поселення, є невід’ємною частиною його пейзажів чи такі, що мають самостійну пейзажну цінність.

11.3. При плануванні і забудові міських та сільських поселень вимоги щодо охорони поширюються на пам’ятки культури не залежно від їх стану. Ці вимоги однакові для автентичних витворів і відтворених об’єктів, а також руйнованих, фрагментованих, перероблених.

Категорія охорони пам’ятки (світового, національного, місцевого значення) не впливає на вимоги щодо її охорони та врахування містоформуючої ролі.

ПРИМІТКА. Знесення, переміщення, перебудова чи інші зміни стану пам’ятки заборонені. Щодо пам’яток національного значення вони здійснюються у виключних випадках за дозволом Кабінету Міністрів України після попереднього погодження з державними органами та громадськими організаціями з охорони пам’яток, а щодо пам’яток місцевого значення ¾ з органами охорони місцевого органу влади.

Ці вимоги стосуються і нововиявлених пам’яток, віднесених до тимчасових списків до вирішення питання про їх державну реєстрацію.

11.5. Збереженню підлягають‚ як і об’єкти нерухомої культурної спадщини, естетичні цінності історичних міст і сіл: архітектурно-просторова композиція історичних частин, характерні особливості історичного середовища (стильове, масштабне, кольорове вирішення забудови та ін.); пейзажі (силуети, панорами, види), що містять пам’ятки і визначають своєрідність історичних поселень.

Збереженню підлягають також оглядові точки, архітектурно-планувальні осі, фронти та зони, з яких розкриваються цінні пейзажі історичного поселення, а також основні внутрішньоміські простори і траси, з яких сприймаються особливості його історичного середовища та архітектурно-просторова композиція.

11.6. Регулювання планування та забудови в містах і селах в зонах розташування і впливу об’єктів культурної спадщини здійснюється на основі використання матеріалів історико-архітектурного опорного плану і врахування загальних принципів і вимог охорони об’єктів спадщини – визначення допустимих перетворень історичного середовища і виділення відповідних режимних територій, а саме заповідників, заповідних територій, зон охорони нерухомих пам’яток культури.

11.7. Історико-культурні заповідники (історико-архітектурні, історико-археологічні, історико-меморіальні, історико-культурні, палацово-паркові, історико-етнографічні, музеї-заповідники) всіх категорій (національні, регіональні, міського підпорядкування), в яких виключно збережене історичне середовище, насичене пам’ятками культури, своєрідна архітектурно-просторова композиція, мають розглядатись як єдині системні об’єкти найсуворішої містобудівної охорони. Функціонування, регенерація і реконструкція заповідників здійснюються на основі особливих Положень, що розробляються і затверджуються у встановленому порядку для кожного з них.

11.8. Історико-архітектурні заповідні території ¾ історичні центри, райони або їх частини з численними пам’ятками і добре збереженим середовищем, що мають високу історичну, архітектурну, археологічну та містобудівну цінність і підлягають суворій охороні. Охорона і використання заповідних територій здійснюється на основі Положень, що розробляються і затверджуються для кожної з них.

11.9. В межах заповідних територій і заповідників здійснюється збереження та регенерація історичного міського та природного середовища і передбачаються лише відновлювально-реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи, пов’язані з використанням пам’яток, історичної забудови і впорядженням території. Будь-які роботи в них можуть здійснюватись лише за науково обгрунтованими та погодженими з державними органами охорони пам’яток проектами.

З заповідних територій і заповідників необхідно виносити промислові підприємства, майстерні, склади та інші технічні споруди, що здійснюють на них негативний фізичний чи естетичний вплив. В них забороняється прокладання інженерних мереж міського значення, повітряних електричних ліній, трас транзитного транспорту й розміщення реклами та інших об’єктів, що порушують історичне середовище.

11.10. Зони охорони пам’яток культури встановлюють навколо всіх пам’яток, включених до Державного реєстру культурного надбання. До їх складу входять: охоронна зона пам’ятки, зона регулювання забудови, зона збереження ландшафту, зона історичного культурного шару. Зони охорони встановлюються також навколо історико-культурних заповідників.

В зонах охорони пам’яток забороняються земляні, будівельні та інші роботи, а також господарська діяльність без дозволу відповідних державних органів охорони пам’яток. З зон охорони пам’яток слід виводити підприємства, що негативно впливають на пам’ятки та значні об’єкти спадщини і дисгармонійні історичному середовищу чи призводять до виникнення великих вантажопотоків, забруднення грунту, повітря та водоймищ.