Як виняток, допускається вузли сповіщувачів закріплювати на металевій основі клеєм типу Еластосіл 11-06.

Виводи контактів геркону з'єднуються зі шлейфом сигналізації багатожильними проводами типу МГШВ у з’єднувальній коробці із подальшою скруткою і пропайкою місць з'єднання припоєм марки ПОС-40 (ПОС-61) або під гвинт, відповідно до вимоги ГОСТ 21931.

Місця запаювання ізолюються полівінілхлоридними трубками відповідно до вимог ГОСТ 19034.

3.5.5 Вузли магнітоконтактних сповіщувачів, що монтуються сховано, встановлюються врізним способом у попередньо підготовлені отвори (для врізних сповіщувачів) або вирізьблені місця (для накладних сповіщувачів). Під час монтажу вузли врізних сповіщувачів повинні встановлюватися співвісно, неспіввісність вузлів не повинна перевищувати параметрів, указаних у технічній документації на конкретний виріб.

З’єднання контактів геркону зі шлейфом сигналізації здійснюється відкритим способом або сховано.

3.5.6 При схованому способі з’єднання проводи прокладаються сховано в штробах (глибина штроб не повинна бути менша двох діаметрів проводу в ізоляції) і з'єднуються з виводами сповіщувачів скруткою із подальшим пропаянням припоєм ПОС-40 (ПОС-61). Місця зпаювання повинні бути ізольовані полівінілхлоридними трубками відповідно до вимог ГОСТ 19034 та сховані у штробу глибиною не менше двох діаметрів ізоляційної полівінілхлоридної трубки.

Сповіщувачі електроконтактні

3.5.7 Електроконтактні сповіщувачі встановлюють, як правило на нерухомій частині елемента будівельної конструкції. Ригель (кнопка) електроконтактного сповіщувача не повинен бути розташований навпроти щілин та просвітів між рухомою та нерухомою частиною будівельної конструкції, щоб виключалась можливість деблокування сповіщувача з боку неохоронюваної зони за допомогою звичайних інструментів (викруток, ножів, металевих пластин тощо).

Для цього використовуються запобіжні засоби (спеціальні накладки, торцеві захисні екрани, що унеможливлюють прямий доступ до ригеля (кнопки).

3.5.8 Електроконтактні сповіщувачі типу кінцевих вимикачів (ВК-200, ВК-1000) використовуються для блокування металевих або великих за розмірами конструкцій (воріт, дверей та люків), а також у тих випадках, коли елемент, що блокується, піддається атмосферному впливу або знаходиться у вологому середовищі.

Кінцеві вимикачі встановлюються з боку підохоронного об‘єкта по одному на один елемент, що блокується.

3.5.9 Точковий електроконтактний сповіщувач ригельного типу кріпиться за допомогою утримуючого гвинта зсередини замкової пластини, що встановлена на дверній коробці. Проводи від мікровимикача потрібно вивести через підготовлений отвір у дверній коробці.

При виборі типу ригельних сповіщувачів слід мати на увазі, що вони можуть виготовлятися в пилонепроникаючих і вологонепроникаючих варіантах для застосування на зовнішніх (вхідних) дверях об'єктів.

Якщо на вхідних дверях об'єкта встановлено два врізних замки, один з них слід обладнати ригельними сповіщувачами з електронними контактами, що дозволить видати сигнал "тривога" вже на першому етапі несанкціонованого відмикання замків дверей (підбір ключів або відмичок).

Ручні та ножні сповіщувачі

3.5.10 Розташування ручних та ножних сповіщувачів повинно забезпечувати вільний доступ до них користувачів системи сигналізації у разі виникнення небезпечної ситуації.

Сповіщувачі повинні бути захищені від випадкових натискань на виконуючий (чутливий) елемент.

Сповіщувачі омічні

3.5.11 Блокування будівельних конструкцій омічними сповіщувачами виконується за двополярною схемою блокування, на розрив та замикання з обов’язковим двополярним входом та виходом відносно елемента, що блокується. Забороняється блокувати будівельні конструкції омічними сповіщувачами за однополярною схемою тільки на розрив одним проводом (однією смугою фольги).

Омічні сповіщувачі типу “фольга”

3.5.12 Для блокування скляних конструкцій використовується омічний поверхневий сповіщувач типу алюмінієва фольга А-1 завтовшки від 0,008 до 0,01 мм, завширшки від 6 до 12 мм. Таким же параметрам повинна відповідати самоклеюча фольга.

Паяння фольги з фольгою або фольги із проводом здійснюється припоєм марки "А".

3.5.13 Блокування засклених поверхонь алюмінієвою фольгою повинно проводитись приклеюванням її на підсушену до необхідного стану "прилипання" олійну фарбу, нанесену на суху, знежирену ацетоном, очищену від бруду і пилу поверхню скла зсередини внутрішньої або зовнішньої рами. Фарба, як правило, повинна бути білого кольору, або підібраною за кольором рами чи фоном оформлення скляної поверхні. Наклеювання фольги на скло здійснюється при плюсовій температурі. Якість приклеювання фольги контролюється шляхом перевірки з другого боку скла по щільності прилягання фольги до пофарбованої поверхні скла без утворення повітряних прошарків та за відсутності “просвічення” фольги, яке утворюється на ділянках, де немає або недостатньо фарби.

3.5.14 Наклеєна на скло фольга зафарбовується двічі, причому другий прошарок фарби наносять після висихання першого. Смуги фарби повинні виходити за край фольги не менше ніж на 2 мм.

3.5.15 Наклеювання фольги може також здійснюватись цинковими білилами, епоксидними емалями ЕП та аналогічними не агресивними до алюмінієвої фольги фарбами і емалями.

Для надання пофарбованому місцю рівної лінії, попередньо на обраній відстані від обв'язки рами до скла слід наклеїти своєрідний “трафарет” - рівно обрізану смужку паперу, стрічку від касового апарату, скоч, ізолюючу стрічку тощо, після чого фольгу наклеюють у проміжок, що утворився, за вищевказаною технологією.

3.5.16 КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ застосовувати фарби на штучній оліфі (Оксолі), у зв'язку з тим, що вона руйнує алюмінієву фольгу.

3.5.17 Фольга приклеюється на відстані:

а) від 5 мм до 15 мм від бічної сторони дерев'яної рами, за умов що рама друга і внутрішня;

б) від 20 мм до 35 мм від бічної сторони металевої або дерев'яної зовнішньої рами;

в) від 150 мм до 200 мм від нижньої сторони рами у вологих місцях та на вітринах;

г) від 50 мм до 100 мм від бічної сторони рами у вологих місцях та на вітринах.

3.5.18 З’єднання фольги з проводом шлейфа сигналізації необхідно виконувати за допомогою :

а) алюмінієвого затискача;

б) пайки.

3.5.19 З’єднання фольги з проводом шлейфа сигналізації за допомогою алюмінієвого затискача здійснюється у такі етапи:

а) на скло клеїться затискач фольги за допомогою клеїв типу БМК, Еластосіл, іншими водотривкими клеями або густою олійною фарбою;

б) перед затискачем залишається вільна смужка фольги довжиною від 80 до 100 мм;

в) з проводу шлейфа сигналізації знімається ізоляція, при цьому довжина зачищеного проводу повинна бути такою, щоб можна було зробити “вісімку”, обігнувши провід на двох гвинтових кріпленнях основи затискача фольги;

г) вільна смужка фольги складається у “гармошку”, а зачищений провід “вісімкою” закладається на двох гвинтових кріпленнях основи затискача фольги і з’єднується з фольгою, причому з’єднання “фольга-провід” здійснюється між складками фольги;

д) з’єднання “фольга-провід”, здійснюється за допомогою затискної пластини та гайок. При такому з´єднанні ізоляція повода не повинна потрапити між затискною пластиною та основою затискача фольги;

е) провід шлейфа сигналізації прикріплюється до рами скобою, під яку в місцях кріплення підкладається нерозрізана полівінілхлоридна трубка.

3.5.20 З’єднання фольги з проводом шлейфа сигналізації за допомогою пайки здійснюється на рамі вікна у такі етапи:

а) через перехід “скло-рама ” до рами прокладається та приклеюється фольга, при цьому залишається вільна смужка фольги довжиною від 80 до 100 мм. При прокладанні фольги на переході “скло-рама” фольга не повинна натягуватись, для цього робиться запас по довжині з метою виключення можливості обриву фольги у разі люфту скла відносно рами;

б) у місцях пайки фольга складається “гармошкою” і прикріплюється до рами за допомогою шурупа або гвіздка, при цьому необхідно відокремити від складеної фольги останню складку, до якої у подальшому припаюється провід;

в) паяння проводу з фольгою виконується припоєм марки “А”. Перед цим провід залужується, а після припаювання закріплюється скобою, під яку, в місцях кріплення, підкладається нерозрізана полівінілхлоридна трубка.

3.5.21 З метою унеможливлення виймання та розвороту скла на проводах для скляних конструкцій, де скло кріпиться ззовні, з’єднання “фольга-провід” здійснюється щонайменше у трьох місцях наведеними нижче способами:

а) по діагоналі з додатковим розривом фольги через мідний провід у третьому куті, або на одній із сторін;

б) у верхній та нижній частинах вікна з одного боку з додатковим розривом фольги через мідний провід, на звороті.

Для розриву фольги використовується мідний одножильний провід діаметром від 0,18мм до 0,25мм, що кріпиться до рами скобою, під яку в місцях кріплення підкладається нерозрізана полівінілхлоридна трубка. Допускається в розрив фольги підключати геркон магнітоконтактного сповіщувача.

У місцях, де скляна конструкція відчиняється, з’єднання фольги зі шлейфом сигналізації здійснюється за допомогою гнучкого з’єднувача. Гнучкий з’єднувач виконується з багатожильних проводів (МГШВ-0,35 та аналогічних), які протягнуті через полівінілхлоридну (ПХВ) трубку або гнучку металеву трубку (металорукав), діаметр яких повинен дозволяти вільно проходити через них багатожильним проводам. Під’єднання проводів гнучкого з’єднувача до шлейфа сигналізації та до сповіщувачів здійснюється за допомогою з’єднувальних коробок. Краї гнучкого з’єднувача, при вході у з´єднувальну коробку, кріпляться до рами та обв’язки за допомогою металевих скоб.

При блокуванні конструкцій із склоблоків фольгу необхідно приклеювати через середину кожного склоблоку, із відстанню між двома стрічками не більше 200 мм. На шви, у місцях їх перетину із фольгою, наноситься ізоляційний прошарок масляною фарбою, білилом, лаком, смолою тощо у зв’язку з властивістю цементу агресивно діяти на фольгу та електричну ізоляцію шлейфа сигналізації.

При блокуванні вітрин з’єднання “фольга-провід” виконується на протилежних сторонах вітрини. За наявності декількох вітрин, відділених одна від одної металевою або дерев’яною рамою, перехід між вітринами виконується через гнучкий з’єднувач, який прокладається між з´єднувальними коробками (затискувачами фольги).

Омічні сповіщувачі типу мідні одножильні проводи в ізоляції

3.5.22 Блокування будівельних конструкцій на пролом (дверей, люків, воріт, некапітальних стін, перегородок, стель тощо) виконують мідним проводом типу НВ, ЕП, НВМ, ПЭЛ, ПЭВ або аналогічним діаметром від 0,18 мм до 0,25 мм схованим або відкритим способом.

3.5.23 Провід потрібно прокладати зсередини будівельних конструкцій, що блокуються по всій площі, паралельно контурним лініям, і закріплюватися скобами з кроком не більше 200 мм. Під скобу в місцях кріплення підкладається нерозрізана полівінілхлоридна трубка, відповідно до вимог ГОСТ 19034, довжиною не менше 10 мм.

Відстань між проводами, що блокують, не повинна перевищувати 200 мм.

3.5.24 У разі відкритого прокладання провід кріпиться безпосередньо до поверхні елементів будівельних конструкцій із подальшим захистом його від випадкових ушкоджень фанерою, оргалітом та іншими ізоляційними матеріалами.

3.5.25 При схованому прокладанні провід кріпиться в штробах із подальшою клейовою шпаклівкою і зафарбовуванням. Глибина штроби повинна бути не менше 2-х діаметрів проводу.

3.5.26 При блокуванні будівельних конструкцій на пролом повинна передбачатися установка розподільної коробки на кожні 5 м2 поверхні, що блокується.

3.5.27 Блокування внутрішніх загратованих прорізів повинно проводитися обвиванням горизонтальних і вертикальних прутів подвійним проводом НВМ із кроком витка від 30 мм до 70 мм та відстанями між вузлами від 150 до 200 мм. Перед початком блокування грати необхідно пофарбувати двома прошарками фарби та просушити.

3.5.28 Перехід блокувального проводу з одного прута грат на інший слід проводити по рамі (обв’язці) схованим способом у штробі, у якій провід закріплюється скобами з подальшою шпаклівкою. У місцях кріплення на провід повинна бути надіта нерозрізана полівінілхлоридна трубка довжиною не менше 10 мм.

3.5.29 Після закінчення монтажних робіт грати, проводи і рами слід пофарбувати одним кольором.

П’єзоелектричні сповіщувачі руйнування скла

3.5.30 П’єзоелектричні сповіщувачі встановлюються на скляній поверхні конструкції, що блокується, зсередини підохоронного об’єкта.

Розміщення та кількість п’єзоелектричних сповіщувачів на одній скляній поверхні визначається його тактико-технічними характеристиками з урахуванням рекомендацій виробника. Під час монтажу сповіщувачів використовують клейовий шаблон, а сповіщувачі приклеюються клеєм на епоксидній основі.

3.5.31 Блоки обробки сигналів (БОС) встановлюються на нерухомій конструкції рами або на стіні. Допускається кріплення блоків обробки сигналів до скла за допомогою клею на епоксидній основі.

3.5.32 Під час монтажу сповіщувачів необхідно дотримуватися полярності і порядку вмикання виводів у шлейф сигналізації. З’єднання сповіщувача зі шлейфом сигналізації слід проводити паянням або під гвинт.

Примітка. Забороняється застосовувати п’єзоелектричні сповіщувачі для блокування віконних прорізів (скляних конструкцій), якщо скло кріпиться ззовні.

Акустичні сповіщувачі руйнування скла

3.5.33 Залежно від тактики застосування і технічних даних акустичні сповіщувачі можуть встановлюватися у верхній частині вікон і вітрин, на стінах, протилежних заскленим поверхням, а також на стелі приміщення напроти засклених поверхонь. Висота встановлення акустичного звукового сповіщувача та кут його нахилу у бік засклених поверхней визначається його тактико-технічними характеристиками.