9.21 Будівництво трубопроводів і споруд в сейсмічних районах слід здійснювати такими способами і методами, як і в звичайних умовах будівництва, але з виконанням передбачених проектом заходів щодо забезпечення їх сейсмостійкості.
9.22 Стики сталевих трубопроводів і фасонних частин слід зварювати тільки електродуговими методами і перевіряти якість їх зварювання фізичними методами контролю в повному обсязі.
9.23 Всі роботи щодо забезпечення сейсмостійкості трубопроводів, виконані в процесі будівництва, слід відображати у журналі робіт та актах огляду прихованих робіт.
Випробування трубопроводів
9.24 Напірні трубопроводи підлягають випробуванню на міцність і герметичність, як правило, гідравлічним способом у відповідності з вимогами СНіП 3.05.04 і цього підрозділу, якщо інше не передбачено проектом.
9.25 Залежно від кліматичних умов у районі будівництва і у разі відсутності води дозволяється застосовувати пневматичний спосіб випробування для трубопроводів з внутрішнім розрахунковим тиском Рр не більше:
• підземні сталеві — 1,6 МПа (16 кгс/см2);
• надземні сталеві - 0,3 МПа (3 кгс/см2);
• підземні залізобетонні, азбестоцементні та чавунні - 0,5 МПа (5 кгс/см2).
Можливість застосування пневматичного способу випробування підземних трубопроводів зрошувальних систем повинна бути обумовлена у проекті (робочому проекті).
9.26 Випробування напірних трубопроводів усіх категорій повинно здійснюватись будівельно-монтажною організацією, як правило, двома етапами:
• перший - попереднє випробування на міцність і герметичність, яке здійснюється після засипання пазух з підбивкою грунту на половину вертикального діаметра та присипання труб, стикові з'єднання для проведення огляду залишаються відкритими; попередні випробування трубопроводів допускається виконувати без участі представників замовника і експлуатаційної організації із складанням акту, що затверджується головним інженером будівельної організації;
• другий - приймальне (остаточне) випробування на міцність і герметичність слід виконувати після повного засипання трубопроводу за участю представників замовника і експлуатаційної організації зі складанням актів про результати випробування за формами З, 4, 5 додатка К.
Обидва етапи випробування повинні виконуватись до встановлення гідрантів, вантузів, запобіжних клапанів, замість яких на період випробування слід установити фланцеві заглушки.
9.27 Трубопроводи, що прокладаються на переходах через залізниці й автомобільні дороги 1 і 2 категорій, піддягають попередньому випробуванню після укладання робочого трубопроводу у футлярі (кожусі) до заповнення міжтрубного простору порожнини футляра і до засипання робочого і приймального котлованів переходу.
9.28 Випробування трубопроводів із сталевих, чавунних, залізобетонних і азбестоцементних труб, незалежно від способу випробування, слід провадити при довжині менше 1 км - за один прийом; при більшій довжині - ділянками не більше 1 км. Довжина випробувальних ділянок сталевих трубопроводів при гідравлічному способі випробування може перевищувати 1 км.
9.29 Величини внутрішнього робочого тиску Рр та випробувального тиску Рв для проведення попереднього і приймального випробувань напірного трубопроводу на міцність повинні бути визначені проектом у відповідності з вимогами СНіП 2.04.02 і наводитись у робочій документації.
9.30 У разі відсутності в проекті вказівок про величину гідравлічного випробувального тиску Рв для виконання попереднього випробування напірних трубопроводів на міцність вона приймається у відповідності з таблицею 9.1.
9.31 Величина випробувального тиску на герметичність РГ для проведення як попереднього, так і приймального випробувань напірного трубопроводу повинна бути рівною величині внутрішнього робочого тиску РР плюс величина ΔР, що приймається відповідно до таблиці 9.2 залежно від верхньої межі вимірювання тиску, класу точності та ціни поділки шкали манометра. При цьому величина РГ не повинна перевищувати величину приймального випробувального тиску трубопроводу на міцність РВ.
Таблиця 9.1 - Величина випробувального тиску
Характеристика трубопроводу | Величина випробувального тиску при по- передньому випробуванні,МПа (кгс/см2) |
1 Сталевий 1 клласу зі зварними стиковими з’єднаннями ( в тому числі укладений під водою) з внутрішнім розрахунковим тиском РР до 0,75 МПа ( 7,5 кгс/см2 ) | 1,5 (15) |
2 Те саме, від 0,75 до 2,5 МПа (від 7,5 до 25 кгс/см2) | Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 2, але не більше заводського випробувального тиску труб |
3 Те саме, понад 2,5 МПа (25 кгс/см2) | Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 1,5, але не більше заводського випробувального тиску труб. |
4 Сталевий, складений з окремих секцій, з'єднаних на фланцях, з внутрішнім розрахунковим тиском Рр до 0,5 МПа (5 кгс/см2) | 0,6(6) |
5 Сталевий 2 і 3 класів зі стиковими з'єднаннями на фланцях, з внутрішнім роз- рахунковим тиском РР до 0,75 МПа (7,5 кгс/см2) | 1,0 (10) |
6 Те саме, від 0,75 до 2,5 МПа ( від 7,5 до 25 кгс/м2) | Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 1,5, але не більше заводського випробувального тиску труб. |
7 Те саме, понад 2,5 МПа (25 кгс/см2) | Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 1,25, але не більше заводського випробувального тиску труб. |
8 Чавунний зі стиковими з’єднаннями під за- чеканку (згідно з ГОСТ 9583 для труб усіх класів) з внутрішнім розрахунковим тиском до 1 МПа (10 кгс/см2) | Внутрішній розрахунковий тиск плюс 0,5 (5), але не менше 1(10) |
9 Те саме, зі стиковими з’єднаннями на гумо- вих манжетах (згідно з ТУ 14-3-1247 для труб усіх класів) | Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 1,5, але не менеше 1,5(15) |
10 Залізобетонний | Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 1,3, але не більше заводського випробувального тиску на водонепроникність |
11 Асбестоцементний | Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 1,3, але не більше 0,6 заводського випробувального тиску на водонепроникність |
Величину випробувального тиску при випробуванні трубопроводів пневматичним способом на міцність та герметичність у разі відсутності у проекті даних слід приймати:
а) для сталевих трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском Рр до 0,5 МПа
(5 кгс/см2) включно - 0,6 МПа (6 кгс/см2) при попередньому і приймальному випробуваннях трубопроводів;
б) для сталевих трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском Рр від 0,5 до 1,6 МПа (від 5 до 16 кгс/см2) - 1,15 Рр під час проведення попереднього та приймального випробувань трубопроводів;
Таблиця 9.2 - Величина тисків РР і ΔР для визначення випробувального тиску на герметичність РГ
у МПа (кгс/см2)
Величина внутрішнього розрахункового тиску в трубопроводі РР | ΔР для різних величин внутрішнього розрахункового тиску РР у трубопроводі і характеристик застосованих технічних манометрів | |||||||||||
верхня межа вимірювання тиску | ціна поділки | ΔР | верхня межа вимірювання тиску | ціна поділки | ΔР | верхня межа вимірювання тиску | ціна поділки | ΔР | верхня межа вимірювання тиску | ціна поділки | ΔР | |
Класи точності технічних манометрів | ||||||||||||
0,4 | 0,6 | 1 | 1,5 | |||||||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
до 0,4 | 0,6 | 0,002 | 0,02 | 0,6 | 0,005 | 0,03 | 0,6 | 0,005 | 0,05 | 0,6 | 0,01 | 0,07 |
(до 4,0) | (6,0) | (0,020) | (0,02) | (6,0) | (0,050) | (0,30) | (6,0) | (0,050) | (0,50) | (6,0) | (0,10) | (0,70) |
від 0,4 Ідо 0,75 | 1,0 | 0,005 | 0,04 | 1,6 | 0,010 | 0,07 | 1,6 | 0,010 | 0,10 | 1,6 | 0,02 | 0,14 |
(від 4,1 до 7.5) | (10) | (0,050) | (0,40) | (16,0) | (0,100) | (0,70) | (16,0) | (0,100) | (1,00) | (16,0) | (0,20) | (1,40) |
від 0,76 до 1,2 | 1,6 | 0,005 | 0,05 | 1,6 | 0,010 | 0,09 | 2,5 | 0,020 | 0,14 | 2,5 | 0,05 | 0,25 |
(від 7,6 до 12) | (16) | (0,050) | (0,50) | (16,0) | (0,100) | (0,90) | (25,0) | (0,200) | (1,40) | (25,0) | (0,50) | (2,50) |
від 1,2 до 2,0 | 2,5 | 0,010 | 0,10 | 2,5 | 0,020 | 0,14 | 4,0 | 0,050 | 0,250 | 4,0 | 0,10 | 0,50 |
(від 12 до 20) | (25) | (0,100) | (1,0) | (25,0) | (0,200) | (1,40) | (40,0) | (0,500) | (2,50) | (40,0) | (1,0) | (5,00) |
від 2,01 до 2,5 | 4,0 | 0,020 | 0,14 | 4,0 | 0,050 | 0,25 | 4,0 | 0,050 | 0.30 | 6,0 | 0,10 | 0,50 |
(від 20,1 до 25) | (40) | (0,200) | (1,4) | (40,0) | (0,500) | (2,50) | (40,0) | (0,500) | (3,00) | (60,0) | (1,0) | (5,00) |
в) для чавунних, залізобетонних і азбестоцементних трубопроводів незалежно від величини розрахункового внутрішнього тиску:
1) при попередньому випробуванні - 0,15 МПа (1,5 кгс/см2);
2) при приймальному випробуванні - 0,6 МПа (6 кгс/см2).
9.32 Випробування напірних трубопроводів зрошувальних систем з термопластів провадиться у порядку, встановленому згідно з 9.24-9.33 даного розділу для сталевих, чавунних, залізобетонних та азбестоцементних трубопроводів.
9.33 Величина випробувального тиску під час гідравлічних випробувань трубопроводів повинна прийматись рівною робочому тискові з коефіцієнтами:
• для труб з ПВХ, які з'єднуються склеюванням, і поліетиленових труб - 1,5;
• для труб з ПВХ розтрубних - 1,3.
9.34 Вважається, що напірний трубопровід витримав попередні гідравлічні випробування, якщо під дією випробувального тиску не виявлено розривів труб або стиків та фасонних деталей, а під дією робочого тиску не виявлено видимого витікання води.
Захист підземних трубопроводів зрошувальних систем від ґрунтової корозії та корозії від блукаючих струмів
9.35 Активний захист підземних сталевих і залізобетонних трубопроводів від ґрунтової корозії і корозії від блукаючих струмів повинен здійснюватись за спеціальними проектами, розробленими на стадії проекту (робочих креслень) зрошувальної системи на підставі інженерно-геофізичних вишукувань для визначення корозійності грунтів.
9.36 Монтаж технічних засобів електрохімічного захисту (ЕХЗ) трубопроводів повинен провадитись спеціальною монтажною організацією після остаточного випробування трубопроводу.
10 БУДІВНИЦТВО ДРЕНАЖУ
10.1 Будівництво дренажу з метою осушення заболочених та перезволожених сла-бопріоникних грунтів та. дренажу на зрошуваних землях слід здійснювати у відповідності з затвердженими проектами організації будівництва та проектами виконання робіт.
Під час будівництва дренажу слід дотримуватися вимог ДБН А.3.1-5, СНіП 3.05.04 та цього розділу.
10.2 До початку будівництва дренажу повинні бути виконані підготовчі роботи: винесення проекту на місцевість, підготовка місць для складування матеріалів, зберігання і обслуговування будівельних машин та механізмів, створення на об'єкті гарантованого запасу основних будівельних матеріалів, мастил та пального; перебазування техніки.
10.3 Винесення на місцевість осей дрен та їх закріплення на місцевості геодезичними знаками виконує замовник або проектно-розвідувальні організації за договорами, складеними із замовниками.
10.4 У проектах виконання робіт і технологічних картах на будівництво горизонтального трубчастого дренажу слід передбачати комплексно-механізований спосіб будівництва із застосуванням землерийних та дреноукладальних машин безперервної дії та дрен, виготовлених на заводі.
10.5 В умовах високого стояння рівня ґрунтових вод (РГВ) будівництво дренажу повинно здійснюватись після попереднього осушення із зниженням РГВ нижче проектного дна дрени на 15-20 см, не допускаючи зменшення щільності грунту основи.
10.6 Забороняється укладка дренажних труб у воду або на розріджений грунт.
10.7 Для влаштування горизонтального закритого дренажу можна використовувати такі труби: керамічні (гончарні), із термопластів (поліетиленові, поліхлорвінілові) і бетонні (для колекторів). Бетонні труби повинні виготовлятись із застосуванням сульфатостійкого цементу.
