При приготуванні пробних замісів кількість добавки призначається згідно з таблицями 4 і 5 і варіюється в межах (плюс - мінус), %: 0,5-1,0 - для прискорювачів тверднення; 0,05-0,1 - для пластифікуючих добавок II, III, IV груп; 0,1-0,2 - для суперпластифікаторів: 0,005-0,01 - для Повітроутягувальних добавок. При цьому застосовується не менше п'яти дозувань добавок.

4.7 При приготуванні пробних замісів добавки вводяться в бетонну суміш з водою замішування.

Суперпластифікатори можуть уводитися двома способами:

- зі всією водою замішування;

- з частиною води замішування в бетонну суміш, попередньо перемішану з більшою частиною води замішування.

Перемішування бетонної суміші повинно робитися способом, близьким до виробничих умов, що забезпечує рівномірний розподіл добавки в суміші.

При виготовленні бетонних зразків ущільнення суміші в формах повинно проводитися спосо­бом, що є аналогічним до того, що застосовується у виробничих умовах.

4.8 В залежності від виду добавки і мети її застосування при приготуванні пробних замісів робиться коригування складових матеріалів.

4.8.1 При застосуванні добавок з метою підвищення рухливості бетонної суміші коригування складу бетону полягає у визначенні оптимальної кількості добавки, яка забезпечує потрібне роз­рідження бетонної суміші, а при одержанні суміші, яка розшаровується, - в установленні частки піску в суміші заповнювачів або призначенні тонкомелених, стабілізуючих і повітроутягувальних добавок.

Кількість піску збільшується за рахунок зменшення витрати крупного заповнювача. Тонкомелені добавки вводяться в бетон замість частини піску (або піску і крупного заповнювача) у кількості, яка забезпечує зв'язність бетонної суміші без зниження міцності бетону.

4.8.2 При застосуванні добавок з метою підвищення міцності бетону встановлюється оп­тимальна кількість добавки, яка забезпечує найбільший приріст міцності. При застосуванні добавок, які сприяють розрідженню бетонної суміші, кількість води в бетоні (або водоцементне відношення) зменшується на об'єм, який дозволяє одержати задану рухливість бетонної суміші.

4.8.3 При застосуванні добавок з метою економії цементу підбирається оптимальна кількість добавки (при постійній рухливості бетонної суміші, яка досягається за рахунок зменшення ви­трати води), що забезпечує найбільший приріст міцності бетону. З ураху-ванням приросту міцності кількість цементу в бетоні зменшується із розрахунку 0,8-1,0 кг на 0,1 МПа приросту міцності пропарюваного бетону і 1,0 кг на 0,2 МПа приросту міцності бетонів нормального тверднення. Зменшення витрати цементу проводиться без змінювання витрати води. При зменшенні витрати цементу на цю саму кількість збільшується витрата заповнювачів. Частка піску в суміші за­повнювачів залишається постійною.

4.8.4 При підборі складу бетону з повітроутягувальними добавками спочатку встановлюється оптимальна їх кількість, яка забезпечує заданий об'єм утягнутого повітря. Зниження міцності бетону з повітроутягувальними добавками компенсується зменшенням водоцементного відношення бетону за рахунок збільшення рухливості бетонної суміші.

4.8.5 Коригування складу бетонної суміші при застосуванні добавок - прискорювачів тверд­нення для скорочення режиму теплової обробки та часу тверднення бетону полягає в установленні оптимальної кількості добавки, яка дає найбільший показник міцності даного складу без добавки за тих самих умов тверднення. Приріст міцності бетону використовується для скорочення трива­лості теплової обробки.

4.8.6 При застосуванні добавок для підвищення збереженості рухливості бетонної суміші в часі проводять вибір добавки і оптимальну її кількість, яка забезпечує задану рухливість бетонної суміші і міцність бетону у потрібні строки.

4.9 Коригування складу бетону з комплексними добавками рекомендується проводити у по­слідовності компонентів, що входять у них.

5 ПРИГОТУВАННЯ ВОДНИХ РОЗЧИНІВ ДОБАВОК ТА ТЕХНОЛОГІЯ

ПРИГОТУВАННЯ БЕТОННОЇ СУМІШІ І БУДІВЕЛЬНИХ РОЗЧИНІВ

5.1 Технологія приготування бетонів і будівельних розчинів з добавками відрізняється від зви­чайної тим, що в процесі перемішування складових матеріалів бетону (розчину) разом з водою замішування в бетонозмішувач подається водний розчин добавки в кількості, яка встановлена при підборі складу бетону (розчину).

5.2 Бетонозмішувальний вузол повинен бути оснащений необхідним технологічним облад­нанням для приготування, подавання та дозування розчинів добавок: місткості для приготування розчинів, витратні місткості, трубопроводи, насоси, дозатори, автоматизована система керування та контролю подавання і дозування добавок.

Принципіальні схеми приготування і подавання водних розчинів однокомпонентних і комп­лексних добавок наведені в рекомендованому додатку 4.

5.3 Для забезпечення необхідної точності дозування добавок доцільно застосовувати їх розчини пониженої робочої концентрації. Дозування водних розчинів добавок рекомендується робити за масою.

Баки для приготування розчинів добавок повинні мати місткість, яка забезпечує безперервну роботу бетонозмішувального вузла протягом не менше однієї зміни.

Для установки з приготування і подавання розчинів добавок повинно передбачатися ефективне промивання внутрішніх порожнин, місткостей, яке виключає попадання розчинів у каналізацію.

Рідина після промивання лінії може використовуватися при приготуванні бетону.

У приготівельних і витратних місткостях за необхідності повинні бути передбачені пристрої для відділення і видалення грязьових і нерозчинних осадів.

5.4 Приготування водних розчинів добавок повинно виконуватися у спеціалізованому опалюва­ному приміщенні, що розміщене поблизу бетонозмішувального вузла.

Водні розчини добавок робочої концентрації приготовляються в місткості шляхом розчинення і наступного розведення твердих, порошкоподібних, пастоподібних і рідких розчинів, які отриму­ються підприємствами від заводу-виробника. Для підвищення швидкості розчинення хімічних про­дуктів воду рекомендують підігрівати до температури 50 °С і розчини перемішувати лопатевими мішалками або стиснутим повітрям. Тверді продукти за необхідності рекомендується дробити. Після повного розчинення продукту в воді густина одержаного розчину перевіряється ареометром. Основні показники водних розчинів добавок наведені в обов'язковому додатку 2. Якщо показники густини розчинів добавок відрізняються від потрібних, то задана концентрація розчину досягається розведенням водою або введенням додаткової кількості добавки.

5.5 Концентрація робочого розчину добавок установлюється у залежності від ступеня роз­чинності їх у воді. умов виробництва і повинна бути у таких межах, %: суперпласти-фікатори - 0,3-1,5; пластифікатори II, III, IV груп і пластифікатори II, III, IV груп з дода-тковим повітроутягуванням, ущільнюючі, уповільнювачі тужавлення, прискорювачі тверд-нення і інгібітори корозії сталі - 5-10;протиморозні - 10-20; повітроутягувальні добавки - 3-5.

5.6 Концентровані вихідні водні розчини добавок подають у місткості для приготування*, у яких їх розводять до одержання розчинів робочої концентрації.


______________________________________

* Технологічне обладнання для приготування та введення добавок у змішувач рекомендується виготовляти з хімічно стійких матеріалів.


При застосуванні водних розчинів добавок робочої концентрації їх витрата, л на 1 м3 (або на заміс) бетонної чи розчинової сумішей визначається за формулою

(1)

де С - доза добавки, % від маси цементу;

К- величина робочої концентрації застосовуваного водного розчину добавки, %;

Ц - витрата цементу на 1 м3 або заміс бетонної чи розчинової суміші, кг;

Пр - густина застосовуваного водного розчину робочої концентрації, г/см3.

Кількість води замішування повинна бути зменшена на об'єм води, що міститься у розчині добавки робочої концентрації Вк.

Водний розчин добавки робочої концентрації використовується замість води замішування бе­тонної чи розчинової сумішей і його витрату Вз визначають за формулою

Вз = Ц(В/Ц), (2)

де В/Ц- водоцементне відношення.

5.7 При приготуванні водного розчину робочої концентрації з сухого продукту необхідна кількість продукту Р (кг) і води В (кг) для завантаження місткостей для приготування обчислюється за формулами:

(3)

(4)

де Q - об'єм водного розчину добавки, який готується, л;

- вміст безводної добавки в 1 л розчину, який готується, кг;

П - густина розчину добавки, кг/л.

Кількість добавки із концентрованого рідкого продукту (л) і води В (л) обчислюється за формулами:

(5)

(6)

де - вміст безводної добавки в 1 л концентрованого рідкого продукту, кг.

5.8 Потрібня кількість добавки , за масою робочого розчину і додаткова кількість води замішування повинні обчислюватися за формулами:

(7)

(8)

де Д - кількість хімічної добавки, %. від маси цементу (у перерахунку на суху речовину), яка встановлена підбором складу бетону;

- необхідна кількість води замішування на 1 м3 бетону (або на заміс), яка установлена при підборі складу бетону, кг.

5.9 При використанні заповнювачів з природною вологістю додаткова кількість води замі­шування повинна обчислюватися за формулою

(9)

де - кількість води, шо міститься відповідно у вологому піску і щебені, кг.

Кількість води в піску і щебені належить визначати за формулами:

(10)

(11)

де і - витрата на 1 м бетону (або один заміс) відповідно піску або щебеню у вологому стані, кг;

- вологість відповідно піску і щебеню, % за масою.

5.10 При застосуванні комплексних добавок, які готуються безпосередньо на робочому місці, належить використовувати роздільні установки для приготування і дозування водних розчинів кожного з компонентів. Змішування компонентів комплексної добавки може проводитись у дозаторі води безпосередньо перед надходженням у бетонозмішувач.

5.11 Дозування матеріалів, призначених для приготування бетонної суміші, повинно прово­дитись з такою точністю, %:

цемент за масою ±2,0;

заповнювачі за масою або об'ємом ±2,5;

розчин добавки, вода за масою ±2,0.

Вода повинна дозуватися автоматичним дозатором типу АВДЖ, а водні розчини добавок - дозаторами, що забезпечують необхідну точність.

5.12 Складові матеріали бетону повинні завантажуватися в бетонозмішувач у такій послідов­ності: дрібний заповнювач, цемент, крупний заповнювач, вода з водним розчином добавки. При застосуванні суперпластифікаторів їх водний розчин може вводитися в попередньо перемішану з більшою частиною води бетонну суміш.

5.13 Тривалість перемішування бетонної суміші у змішувачі (рахуючи від кінця заванта-ження матеріалів) повинна встановлюватися дослідним шляхом у залежності від типу і міст-кості змішувача, рухливості бетонної суміші і крупності заповнювача і бути не менше 3 хви-лин.

5.14 Бетонні і розчинові суміші повинні відповідати вимогам ГОСТ 7473-85*, СН 290-74 від­повідно.

6 ТЕПЛОВОЛОГІСНА ОБРОБКА БЕТОНУ

6.1 Параметри режимів тепловологісної обробки бетонів з добавками не повинні перевищувати параметрів, які встановлені для бетонів без добавок. Доцільність їх збільшення (при застосуванні Повітроутягувальних добавок, зниженні температури ізотермічного прогрівання та ін.) повинна обґрунтовуватися відповідними техніко- економічними розрахунками.

6.2 Тепловологісна обробка бетонів з добавками може здійснюватися в теплових агрегатах як періодичної, так і безперервної дії.

6.3 Для теплового впливу на бетон можуть використовуватися різні теплоносії (водяна пара, гаряче повітря і вода, продукти згорання природного газу та ін.). Обов'язковою умовою теплового впливу на бетон є забезпечення температурно-вологісних умов тверднення бетону.

6.4 Тривалість тепловологісної обробки бетону із застосуванням добавок прискорювачів тверднення та комплексних добавок на їх основі, які забезпечують зниження водоцементного від­ношення, може бути зменшена (за рахунок тривалості ізотермічного прогрівання) у процентному відношенні на показник перевищення міцності бетону, досягнутої за рахунок застосування добавки. Орієнтовно такий режим може призначатися за графіками, наведеними на рисунках 1 і 2.

6.5 При застосуванні пластифікаторів П, III. IV груп (крім добавок типу ПДК) тривалість попередньої витримки бетону повинна бути збільшена до 3-4 год, а швидкість підвищення темпера­тури не повинна перевищувати 15 °С за годину.

Якщо такі заходи не призводять до одержання потрібних міцнісних або інших властивостей бетону, можливе застосування в комплексі прискорювачів тверднення.

6.6 Застосування добавок ПДК, ПДКО, Р, ПЛКП не потребує збільшення попередньої витримки бетону і зменшення швидкості підвищення температури. Можливе скорочення режиму теплово­логісної обробки бетону на 1-3 год за рахунок скорочення тривалості изотермічного прогрівання.

6.7 При тепловологісній обробці бетонів із суперпластифікаторами, добавленими з метою зни­ження водовмісту (водоредуційний ефект), режим тепловологісної обробки скорочується у процент­ному відношенні на показник перевищення міцності.

6.8 При тепловологісній обробці бетонів із суперпластифікаторами, добавленими з метою одер­жання максимального разріджуючого ефекту, при можливих зниженнях міцності режим тепло­вологісної обробки, що призначається для бетону без добавки, необхідно змінювати за одним із таких варіантів: