Фундаменти, які обтікаються зсувними масами
4.14 Фундаменти, які обтікаються зсувними масами, - це окремі опори (невелика група опор) глибокого закладання, занурені нижче поверхні ковзання в стійкий грунт. Верхня частина таких фун даментів працює в умовах обтікання їх зсувними масами.
4.15 Фундаменти, які обтікаються зсувними масами, допускається застосовувати для надземних інженерних і транспортних комунікацій у разі неможливості або економічної недоцільності стабілізації чи обходу зсувного схилу. Розрахунки таких фундаментів рекомендується виконувати з урахуванням додатка 6.
Затримуючі протиобвальні споруди та протиобвальні заходи
4.16 Затримуючі протиобвальні споруди та заходи слід передбачати з метою усунення можливого виникнення та розвитку гірськообвальних явищ, для захисту від вивітрювання укосів та укріплення гірських порід на косогорах.
4.17 Затримуючі протиобвальні споруди та протиобвальні заходи застосовуються таких видів:
- облицювальні (ті, що одягають) стіни, торкретні покриття, а також ін'єктування в'яжучими речовинами обвальних мас для збереження грунтів від вивітрювання та руйнування,
- анкерні кріплення та пломби для з'єднання окремих скельних блоків з міцним масивом скельних порід;
- контрфорси для підпирання окремих скельних масивів;
- підтримуючі та підпірні стіни для укріплення навислих скельних карнизів;
- опояски - масивні споруди для підтримання нестійких укосів.
Проектувати затримуючі протиобвальні споруди рекомендується з урахуванням додатка 5.
Уловлюючі протиобвальні споруди та галереї
4.18Уловлюючі споруди та пристрої як протиобвальні захисні споруди включають:
- каменеуловлювачі глибинного типу (полиці, уловлюючі траншеї, рови);
- загороджувальні уловлюючі споруди (сітчасті загородження - уловлювачі, поля з надовбнями, загороджувальні вали, баражні стіни, уловлюючі стіни - протиобвальні та протиосипні);
- живі захисні перепони (штучні лісонасадження на схилах гір).
4.19 Каменеуловлювачі глибинного типу у вигляді траншей слід розміщувати на пологих схилах (укосах) заввишки до 30 м і крутістю до 30°. Уловлюючі полиці та рови - у підошві крутих укосів, при наявності достатньої відстані від підошви схилу (укосу) до об'єкта, що розглядається, для захисту від вивалів окремих уламків грунту об'ємом до 1 м3. 3 низової сторони уловлюючих траншей, які розміщені на схилі, слід улаштовувати вали із місцевого грунту з упорами із кам'яної або бутобетонної кладки.
4.20 Сітчасті загородження-уловлювачі повинні бути обладнані скельно-обвальною сигналізацією та застосовуватись лише на осипних ділянках з можливим падінням невеликих каменів з незначної висоти.
4.21 Поля з надовбнями слід передбачати на затяжних схилах, які покриті делювіальними від кладеннями, заввишки до 60 м і крутістю до 30°, у вигляді окремо стоячих, розміщених в шаховому порядку стовпів у декілька рядів по схилу з улаштуванням уловлюючої споруди в низовій його частині.
4.22 Загороджувальні вали слід застосовувати при економічній доцільності використання при візного матеріалу для спорудження валу.
4.23 Баражні стіни слід улаштовувати в крутопадаючих тальвегах улоговин, як правило, із сухої кладки. Для пропускання стікаючої по тальвегах води в баражних стінах залишають невеликі отвори або укладають водопропускні труби.
4.24 Уловлюючі стіни застосовують як на гірськообвальних, так і на осипних місцях з крутістю схилу до 40°.
4.25 Уловлюючі стіни, які застосовуються в основі осипних укосів, що інтенсивно вивітрюються, доцільно влаштовувати з урахуванням забезпечення достатньої ширини та ємкості уловлюючих пазух за ними.
4.26 В проектах уловлюючих споруд і пристроїв слід передбачати можливість під'їзду транспортних засобів для очищення уловлюючих пазух від накопичення продуктів вивітрювання, осипів та обвалів в умовах експлуатації.
4.27 Габаритні розміри уловлюючих стін, місця їх розташування, глибина та ширина уловлюючих пазух визначаються спеціальними розрахунками на затримку каменів. Крім того уловлюючі стіни слід розраховувати на міцність при повному заповненні уловлюючих пазух осипами з урахуванням дина мічного характеру навантажень при обвалах. Днища уловлюючих пазух повинні мати поздовжній уклон не менше ніж 0,002 у напрямку до кінців споруд.
4.28 При проектуванні уловлюючих стін обов'язковою умовою є укладання поздовжніх застійних дренажів з випуском води через дренажні канали, які залишають у нижній частині стіни.
4.29 Протиобвальні галереї необхідно розміщувати на обвальних ділянках лінійних об'єктів, які розташовані безпосередньо біля підніжжя крутих гірських схилів (укосів), коли розміри уловлюючих стін настільки значні, що їх вартість наближається до вартості протиобвальних галерей.
Конструкції та розрахунки галерей повинні бути виконані із урахуванням додатків 5 та 6.
Галереї можуть використовуватись для захисту об'єктів від гірськообвальних явищ усіх видів, за винятком великих обвалів. Улаштування галерей біля підніжжя крутих косогорів за можливості обрушення великих обвальних мас на їх покрівлі не допускається.
4.30 На покрівлях галерей необхідно улаштовувати амортизаційні грунтові відсипки, які знижують динамічні дії обвалів, запобігають пошкодженню конструкцій та забезпечують скочування уламків через галереї.
4.31 Під відсипкою на покрівлях галерей необхідно укладати гідроізоляцію, а також передбачати відведення з покрівель галерей поверхневих вод. Для відведення підземних вод, які надходять до галерей з верхової сторони, повинні бути влаштовані поздовжні застійні дренажі.
4.32 Розміри поперечних перерізів галерей повинні задовольняти вимоги габаритів наближення будов лінійних споруд, які захищаються.
4.33 Проектування протиобвальних галерей повинно виконуватись в наступній послідовності:
- визначається розрахункова швидкість падаючих уламків в зоні розміщення споруди;
- установлюється розрахункова крупність падаючих уламків;
- проводяться розрахунки конструкцій з урахуванням динамічної дії уламків;
- розроблюються робочі креслення конструкцій і проект організації будівництва.
Берегозахисні споруди
4.34 Берегозахисні споруди у складі протизсувних і протиобвальних заходів застосовують на ді лянках, де основи схилів розміщені на контактах з водними дзеркалами морів, озер, водосховищ або річок, для захисту корінних берегів або стабілізації зсувних схилів, розширення або збереження існуючих пляжів.
4.35 Типи берегозахисних споруд установлюються на підставі врахування функціональних і кон структивно обумовлених особливостей їх роботи.
4.36 У залежності від функціональних і конструктивно обумовлених особливостей роботи бере гозахисні споруди слід підрозділяти на:
- берегозахисні, огороджувальні, протизсувні та спеціальні - в залежності від цільового призна чення;
- земляні, бетонні, залізо- та асфальтобетонні, кам'яні, дерев'яні, сталеві, із штучних матеріалів і комбіновані - в залежності від матеріалу кріплення;
- активні або наносорегулювальні (буни, затоплені хвилеломи, переривчасті кріплення берега, штучні пляжі та пологі укоси водопідпірних споруд, примиви, мол-коси, полегшена гравійно-галькова та грунто-цементна одежа) та пасивні або хвилезахисні, наприклад, берегові стінки та одежа, хвилеломи, що не затоплюються, банкети із гірської маси, контрбанкети, облицювання та опояски - в залежності від характеру впливу споруди на водні маси та наноси хвильового поля, що рухаються;
- напірні та безнапірні - в залежності від висоти рівня поверхні води відносно відміток берегів, які захищаються;
- гравітаційні, пальові, пневматичні, гідравлічні - в залежності від характеру сил опору зовнішнім навантаженням;
- вертикальні, укісні та змішані - в залежності від форми поперечних перерізів тіл споруд;
- поперечні та поздовжні - в залежності від розміщення осей споруд відносно ліній захисту.
4.37 За ступенем проникності тіл споруд водяними масами виділяють наступні типи берегозахисних споруд: непроникні, частково проникні та наскрізні; за формою шорсткості укосів - гладкі, шорсткі та дуже шорсткі; за способом дії - насипні, намивні, збірні, монолітні.
4.38 Типи берегозахисних споруд слід приймати в залежності від їх призначення, місцевих при родних умов, вимог замовника, ступеня відповідальності та забезпечення нормальних умов експлуатації. Прийняті типи споруд повинні викликати мінімальні порушення позитивних берегових процесів, що склалися.
4.39 В залежності від інтенсивності дії факторів динаміки водних потоків на кріплення останні підрозділяють за висотою укосів або фронтом захисту на основні та допоміжні. Допоміжні кріплення укосів споруд із ґрунтових матеріалів відокремлюють від основних кріплень упорами або виконують меншої товщини.
4.40 Береги, які захищаються та вздовж яких формуються неоднакові гідрометеорологічні та ін женерно-геологічні умови, слід розділяти на ділянки кріплень, різних за типами та капітальністю.
4.41 При виборі типів кріплень перевагу слід віддавати спорудам, що забезпечують стійкість ділянок, які захищаються, мінімальні будівельно-експлуатаційні витрати та створюють можливість викорис тання місцевих грунтів, а також задовольняють санітарно-гігієнічні вимоги та естетичні норми.
4.42 Для закріплення зсувних мас та запобігання зрушенням, завалам, обвалам і вивалам грунту застосовують протиобвальні затримуючі берегозахисні споруди у вигляді підпірних стін вертикального профілю або напівукісного типу, берегозахисних опоясків із фасонних блоків або кам'яних накидів, контрфорсів і контрбанкетів.
4.43 У разі необхідності до складу комплексу берегозахисних протизсувних споруд повинні вклю чатися споруди, що регулюють стік річок або берегові процеси з метою зміни балансів наносів на територіях, які захищаються.
4.44 Розрахунок берегоукріплювальних споруд слід виконувати на навантаження та дії, які вста новлені СНІП 2.06.01-86.
При розрахунку берегозахисних споруд як основних протизсувних споруд, на ділянках зсувних схилів слід додатково враховувати зсувний тиск.
Регулювання поверхневого стоку вод
4.45Заходи щодо організації поверхневого стоку повинні включати планування схилів і прилеглих до них ділянок, з яких вода може потрапляти на схили, улаштування системи відкритих водостоків і підземних колекторів.
4.46 Прокладання водонесучих комунікацій на зсувних та зсувонебезпечних територіях не до пускається. У виняткових випадках та за відповідним техніко-економічним обгрунтуванням допустиме розміщення водонесучих комунікацій па поверхні землі в прохідних або напівпрохідних каналах, які повинні виходити за межі зсувних та зсувонебезпечних територій .
4.47Днища та стінки відкритих водостоків слід улаштовувати водонепроникними.
Поверхню землі навколо колодязів з водонесучими трубами слід планувати з уклоном не менше ніж 0,03 на відстані, що перевищує на 0,3 м пазухи котлованів.
4.48На ділянках, прилеглих до схилів, поверхневий стік слід регулювати за допомогою водо відвідних каналів, лотків, а також огороджувальних валів, які забезпечують перехват поверхневих вод.
4.49Всі водонесучі комунікації повинні бути нанесені на зведений план. Регулювання рівня підземних вод
4.50 Регулювання рівня підземних вод повинно виконуватися з метою зниження або усунення гідростатичного та фільтраційного тиску па грунти, ослаблення або ліквідації знещільнюючої та зне- міцнюючої дії на них підземних вод.
При регулюванні положення підземних вод слід передбачати:
- перехват та зниження рівнів вод для виключення виклинювання на зсувних або зсувонебезпечних схилах;
- каптаж виходів вод на схилах;
- осушення тіл зсувів;
- стабілізацію або зниження рівнів вод на контакті із затримуючими фундаментами або спорудами.
4.51 Водопониження проектується із застосуванням дренажних систем та з урахуванням рекомен дованого додатка 7.
Типи, види та конструкції дренажів слід вибирати в залежності від інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов па основі водобалансових, фільтраційних і гідравлічних розрахунків, а також техніко-екопомічного порівняння варіантів.
4.52Основні дренажі необхідно, як правило, розташовувати в стійких зонах та застосовувати тільки па основі детального вивчення гідрогеологічних умов і при витриманих горизонтах підземних вод.
В зсувних масах, що зрушуються, допускається улаштовувати прорізи, які розташовують за напрямком їх руху.
4.53Розміщення водопонижувальних систем повинно бути ув'язане з загальними рішеннями Ін женерної підготовки та захисту територій з урахуванням можливих змін меж зсувних деформацій.
4.54 Виведення дренажних вод з територій повинно бути, як правило, самопливним. У разі не можливості такого виведення слід улаштовувати насосні станції.
4.55 Прохідні канали та тунелі спільної прокладки водонесучих комунікацій повинні мати во донепроникні еластичні стики та поздовжній уклон для стоку аварійних вод не менше ніж 0,02.
4.56 Протифільтраційні завіси слід, як правило, сполучати з дренажами та влаштовувати за межами зсувних масивів таким чином, щоб вони не спричиняли підняттю рівня підземних вод на зсувних та зсувонебезпечних територіях.
Зміна рельєфів схилів
4.57Для попередження зсувів та обвалів, зниження тиску від ґрунтових мас, які можуть зміститися, і стабілізації схилів можливо змінити рельєф шляхом:
- зменшення крутості схилів:
- загального вертикального планування схилів, включаючи терасування та влаштування банкетів;
- заміни слабких грунтів біля підніжжя схилів:
- переміщення поверхневого шару грунту із зони активного тиску в зону пасивного опору.
