Страница 11: ДСТУ 4219-2003. Трубопроводи сталеві магістральні загальні вимоги до захисту від корозії (34129)

Е.3.2.3 Зразками для контролю є труби або дослідні зразки-свідки (сталеві пластини розміром х х ) із захисними покриттями з термореактивних полімерів.

Е.3.3 Підготовка до контролю

Е.З.3.1 Контроль адгезії на трубі проводять в трьох точках, що розташовані одна від одної на відстані не менше ніж або на трьох зразках. Після склеювання покриття обрізають навколо приклеєного грибка за допомогою спеціального ножа-насадки. Сила відриву покриття від основи фіксується індикатором на шкалі пристрою.

Е.З.3.2 Підготовлюють поверхню грибка і зразка, відшліфувавши грубим, абразивним папером, потім очищують розчинником, ацетоном або спиртом, щоб знежирити обидві поверхні.

Е.3.3.3 Змішують малі порції адгезиву і прикладають до покриття основою грибка.

ДСТУ 4219-2003

Адгезиметр

1 – рукоятка адгезиметра; 2 – напрямний підшипник осьового стиску; 3 – циліндр;

4 – шпіндель; 5 – пружина адгезиметра; 6 – нульовий компенсатор; 7 – корпус адгезиметра;

8 – демпфер; 9 – захват; 10 – грибок; 11 – шарнірні опори; 12 – обмежувальне кільце;

13 – стержень; 14 – напрямний штифт; 15 – корегувальний клин; 16 – індикаторна котушка зі шкалою в кгс та шкалою в МПа; 17 – «0» шкали; 18 – захисне кільце; 19 – досліджуване покриття;

20 – сталевий зразок; 21 – місце склеювання грибка.

Рисунок Е.З – Пристрій для контролю адгезії захисних покриттів

Е.3.3.4 Встановлюють грибок на підготовлену випробувальну поверхню і притискають до неї. Витримують встановлений час, поки не відбудеться склеювання.

Е.3.3.5 Старанно прорізають спеціальним стальним трубчастим ножем покриття навколо основи грибка до металу.

Е.З.3.6 Над грибком розміщують захисне кільце, що гарантує його плоске положення.

Е.3.3.7 Повертаючи ручку адгезиметра, досягають відриву грибка від покриття і знімають показники на шкалі адгезиметра.

Е.З.3.8 Ослаблюють пружину адгезиметра поворотом ручки адгезиметра у зворотному напрямку і встановлюють індикатор показників на нуль.

Е.З.3.9 Вимірювання проводять в інтервалі температури нанесення захисного покриття.

Е.3.4 Обробка результатів вимірювання

Е.3.4.1 За значення адгезії захисного покриття приймають середнє арифметичне трьох вимірювань з похибкою не більше ніж 0,5 Н/мм2.

Е.3.4.2 Запис результатів вимірювання проводять за формою Е.1.

ДСТУ 4219-2003

Форма Е.1

Всі графи обов'зкові для заповнення

___________________________________

назва приймальної організації

АКТ

визначання адгезії захисного покриття

Тип і конструкція захисного покриття ___________________________________________________

Діаметр труби (трубопроводу), мм_______________________________________________________

Адгезія захисного покриття партії труб (ділянки трубопроводу) ______________________________

_____________________________________________________________________________________

(відповідає, не відповідає необхідному значенню)

_______________________________ ____________________ _____________________

(посади осіб, що проводили контроль) (особистий підпис) (розшифровка підпису)

__________________

(дата)

ДСТУ 4219-2003

ДОДАТОК Ж

(довідковий)

ВИЗНАЧАННЯ ЕЛАСТИЧНОСТІ ЕПОКСИДНИХ

ТА ПОЛІУРЕТАНОВИХ ПОКРИТТІВ

Ж.1 Випробування полягає у вимірюванні зміни залишкової деформації зразка з покриттям після його деформації в умовах заданих температури і навантаження. Методика призначена для випробування еластичності епоксидних та поліуретанових покриттів трубопроводів і дозволяє встановити їх відповідність вимогам НД.

Ж.1.2 Суть методу полягає у визначанні опору ізоляційного матеріалу або покриттів деформації. Зразки з нанесеними покриттями згинаються за температури (20 ± 2) °С.

Ж.2 Зразки для випробування

Ж.2.1 Зразки для випробування виготовляють зі сталевих листів гарячої прокатки розміром х х х , на які за однакових експлуатаційних умов згідно з технічними умовами на матеріали наносять покриття, використовуване для ізоляції трубопроводу.

Ж.2.2 Зразки повинні мати гладку рівну поверхню без здуття, відколів, тріщин, раковин та інших дефектів.

Ж.З Прилади та обладнання

- товщиномір типу В-12 з точністю вимірювання ±10 %.

- машина розривна типу АИМА 5-1.

- термометр за ГОСТ 112.

- лінійка вимірювальна металева за ГОСТ 427.

- мікроскоп вимірювальний типу МБС-9.

Ж.4 Проведення випробування

Ж.4.1 Зразки випробовують не раніше ніж через 24 год після виготовлення покриття.

Ж.4.2 Випробування проводять на п'яти зразках.

Для порівняння видовження викривлених зразків потрібно вимірювати розтяг у самому зовнішньому шарі покриття. Для цього перед згинанням зразка праворуч і зліва від осьової лінії на відстані роблять вимірювальні мітки. Кінцева відстань становить таким чином /0 = .

Вимірювальні мітки не повинні ушкоджувати покриття. На зразок встановлюють напівкруглий пуансон. Зразки згинаються безперервно зі швидкістю просування 1 мм/с, аж до оптично сприйнятливого руйнування покриття на згин.

Ж. 5 Обробка результатів випробування

Ж.5.1 Розтягнення покриття до руйнування є визначають у відсотках з рівняння:

ε = [(l-l0)/l0]*100% , (Ж.1)

де l означає відстань між обома вимірювальними мітками на момент руйнування покриття.

Ж.5.2 За значення еластичності епоксидних та поліуретанових покриттів приймають середнє арифметичне п'ятьох вимірювань. Еластичність покриття оцінюють як задовільну, якщо вона відповідає вимогам таблиці 2 даного стандарту.

Ж.6 Оформлення результатів випробування

Результати випробування оформлюють протоколом, в якому зазначають:

- марку матеріалу і номер партії;

- еластичність покриття;

- прізвище, ім'я, по батькові, підпис і посаду осіб, що проводили випробування;

- дату випробування.

ДСТУ 4219-2003

ДОДАТОК К

(довідковий)

ВИПРОБУВАННЯ ПОКРИТТІВ НА СТІЙКІСТЬ

ДО УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

К.1 Загальні відомості

Випробувальний метод полягає у визначанні властивостей зразків покриття після їх ультрафіолетового випромінювання. Зразки, вирізані з досліджуваного покриття, піддають безперервному опроміненню ксеноновою лампою у встановлених умовах температури та вологості. Стійкість до ультрафіолетового випромінювання оцінюють за зміною міцності під час розтягування, відносного видовження матеріалу покриття та за зміною адгезії.

К.2 Обладнання для випробування

- камера опромінювання з ксеноновою лампою потужністю 400 Вт типу ИП 1-13.

- машина розривна типу АИМА 5-1;

- товщиномір типу В-12 з точністю вимірювання ± 10 %.

- термометр за ГОСТ 112;

- лінійка вимірювальна металева за ГОСТ 427.

К.З Метод випробування

Зразок, що вирізають, мусить бути таких розмірів, щоб з нього можна було вирізати п'ять зразків у формі гантелей типу 1 або 2 (ГОСТ 11262 або ГОСТ 14236).

Зразки мають знаходитися в таких умовах:

- зовнішня поверхня покриття має перебувати під безперервним освітленням;

- температура в камері опромінення має становити (65 ± 3) °С;

- відносна вологість мусить становити (65 ± 5) %.

Видовження п'яти опромінених зразків вимірюють за швидкості розходження затискачів 100 мм/хв.

К.4 Процедура випробування

К.4.1 Готують зразки досліджуваного матеріалу відповідно до інструкції виробника, достатні, щоб виготовити із кожного щонайменше п'ять випробувальних зразків згідно з ГОСТ 11262 або ГОСТ 14236.

К.4.2 Після опромінення протягом 500 год з кожного зразка матеріалу виготовляють щонайменше п'ять випробувальних зразків і випробовують всі зразки. Визначають міцність під час розтягування, відносне видовження під час розриву за однакових умов згідно з ГОСТ 11262 або ГОСТ 14236 та адгезію покриття відповідно до додатка Е. Випробовування проводять за температури (20 ± 2) °С.

К.5 Оформлення результатів

К.5.1 Для матеріалів підраховують зміну значень показників міцності під час розтягування експонованого покриття відносно неекспонованого: S500/S0,

де S0 – міцність під час розтягування без опромінення (середнє арифметичне п'яти результатів),

Н/мм2;

S500 – міцність під час розтягування після опромінення (середнє арифметичне п'яти результатів),

Н/мм2.

Для матеріалів без армування обчислюють співвідношення відносного видовження під час розриву: ε500/ε0

де ε0 – відносне видовження без опромінення (середнє арифметичне п'яти результатів), %;

ε500 – відносне видовження після опромінення (середнє арифметичне п'яти результатів), %.

Для поліуретанів та епоксидів обчислюють співвідношення адгезії: А500/А0,

деА0 – адгезія покриття без опромінення (середнє арифметичне п'яти результатів), Н/мм2;

А500 – адгезія покриття після опромінення (середнє арифметичне п'яти результатів), Н/мм2.

К.5.2 Стійкість захисного покриття до ультрафіолетового випромінювання оцінюють як задовільну, якщо вона відповідає вимогам таблиці 3 цього стандарту.

ДСТУ 4219-2003

К.5.3 Результати випробування оформлюють протоколом, в якому зазначають:

- марку матеріалу і номер партії;

- результат випробування покриття на стійкість до ультрафіолетового випромінювання;

- прізвище, ім'я, по батькові, підпис і посаду осіб, що проводили випробування;

- дату випробування.

ДОДАТОК Л

(довідковий)

ВИЗНАЧАННЯ ОПОРУ ПОКРИТТІВ ТЕПЛОВОМУ СТАРІННЮ

Л.1 Визначання опору тепловому старінню за зміною міцності під час удару, відносного видовження та міцності під час розриву

Л.1.1 Загальні положення

Л.1.1.1 Випробувальний метод полягає у визначанні властивостей зразків покриття після їх витримки протягом певного часу за умови постійно підвищеної температури у повітрі.

Л.1.1.2 Ефект старіння покриття оцінюють за зміною міцності під час удару, відносного видовження під час розриву та міцності під час розриву.

Л.1.2 Обладнання для випробування

Електрошафа сушильна лабораторного типу СНОЛ 3,5.3,5.3,5/3,5-ИЗ або аналогічна з точністю регулювання температури ± 2 °С. Електрошафа мусить бути достатнього розміру, щоб дозволити підвішувати випробувальні зразки вертикально без контакту зі стінками електрошафи.

Л.1.3 Приготування випробувальних зразків

Готують два зразки досліджуваного матеріалу відповідно до інструкції виробника, достатні, щоб виготовити із кожного щонайменше п'ять випробувальних зразків згідно з ГОСТ 11262. Зразки кондиціонують згідно з ГОСТ 12423.

Позначають кожну групу зразків як «а» та «б».

Л.1.4 Процедура випробування

Температура старіння: (Тmах + 20) °С.

а) Контрольний зразок-свідок «а» витримують в темному місці за кімнатної температури протягом 1000 год.

б) Зразок «б» витримують в електрошафі за температури старіння протягом 1000 год. Необхідна умова: контрольний зразок-свідок «а» перед випробуванням витримують протягом однієї години за температури старіння.

Після періоду старіння з кожного зразка матеріалу виготовляють щонайменше по п'ять випробувальних зразків для одного методу. Випробовування проводять за температури (20 ± 2) °С. Згідно з додатком А визначають зміну значень показників міцності під час удару зразків груп «а» та «б». Випробовують всі зразки груп «а» та «б» протягом 8 год на відносне видовження та міцність під час розриву за однакових умов відповідно до ГОСТ 11262 або ГОСТ 18299.

Л.1.5 Оформлення результатів

Л.1.5.1 Для покриттів підраховують зміну значень показників міцності під час удару експонованого покриття відносно неекспонованого: U1000/U0 ,

де U0 – міцність під час удару без старіння (середнє арифметичне п'яти результатів), Дж;

U1000 – міцність під час розриву після старіння протягом 1000 год (середнє арифметичне п'яти

результатів), Дж.

Л.1.5.2 Для матеріалів з армуванням і без нього підраховують співвідношення міцності під час розриву: B1000/B0 ,

деВ0 – міцність під час розриву без старіння (середнє арифметичне п'яти результатів), Н/мм2;

В1000 – міцність під час розриву після старіння протягом 1000 год (середнє арифметичне п'яти

результатів), Н/мм2.

ДСТУ 4219-2003

Для матеріалів без армування обчислюють співвідношення видовження під час розриву: ε1000/ ε0 , деε0 – відносне видовження без теплового старіння (середнє арифметичне п'яти резуль- татів), %;

ε1000 – відносне видовження після старіння протягом 1000 год (середнє арифметичне п'яти

результатів), %.

Л.1.5.3 Опір захисних покриттів тепловому старінню оцінюють як задовільний, якщо він відповідає вимогам таблиці 2 даного стандарту.