Барвники, використані у виробництві виробів декоративної косметики однієї назви і назви різних тонів, можна перерахувати вичерпним списком з використовуванням слів: «можуть містити».
Верх спожиткової тари з порошкоподібними виробами декоративної косметики має бути затягнутий целюлозною, поліетиленовою або паперовою плівкою. Допустимо використовувати замість целюлозної, поліетиленової або паперової плівки полімерний вкладень.
Можна компактувати масу без піддонника у полімерну коробочку.
Не дозволено самовільне випадіння піддонника із пудрениці або коробочки у разі їх перевертання.
Допустимі від’ємні відхили за масою виробів декоративної косметики у спожитковій тарі становлять не більше ніж 5 %, у пакетах масою до 15 г — не більше ніж 1 г.
Маса усередненої сукупної проби для визначення мікробіологічних показників має бути не менше ніж 15 г.
Зовнішній вигляд визначають згідно з ГОСТ 29188.0, розділ 3.
Колір визначають згідно з ГОСТ 29188.0, розділ 3.
Запах визначають згідно з ГОСТ 29188.0, розділ 3.
Метод ґрунтується на висушуванні наважки виробу декоративної косметики у сушильній шафі.
Шафа сушильна із терморегулятором, що підтримує температуру на рівні (105 ± 2) оС. Ваги лабораторні загальної призначеності — згідно з ГОСТ 24104 2 класу точності із границею допустимої абсолютної похибки однократного зважування не більше ніж ± 0,0001 г. Склянка для зважування СН 60/14 — згідно з ГОСТ 25336.
Ексикатор 2-250 — згідно з ГОСТ 25336.
Ступка 2-3 — згідно з ГОСТ 9147.
Пестик 1-2 — згідно з ГОСТ 9147.
Кальцію хлорид зневоднений гранульований (осушувач).
Можна застосовувати інші прилади та посуд з характеристиками не гіршими за вказані.
У попередньо висушену склянку поміщають наважку масою від 1,5 г до 5,0 г випробовуваль- ного виробу декоративної косметики (компактні вироби попередньо подрібнюють до порошкоподібного стану), зважують і результат зваження записуютьдо четвертогодесятковогознака.
Склянку із наважкою і кришку поміщають у сушильну шафу і сушать затемператури (100 ± 2) оС.
Перше зважування проводять після висушення протягом 2 год.
Склянку закривають кришкою, охолоджують у ексикаторі із осушувачем протягом 30 хв і зважують без кришки.
Висушування повторюють доти, поки розбіжність між двома паралельними зважуваннями не буде перевищувати 0,005 г (кожне повторне висушування проводять протягом 30 хв).
Масову частку води та летких речовин X, у відсотках, обчислюють за формулою:
^ = (m1 - m2) • 100
m ’
де m1— маса склянки для зважування із випробовуваного виробу декоративної косметики до висушування, г;
m2— маса склянки для зважування із випробовуваним виробом декоративної безпеки після висушення, г;
m — маса наважки випробовуваного виробу декоративної косметики, г.
Результат записують до другого знака після коми із наступним заокругленням до першого.
За кінцевий результат вимірення беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень.
Межа повторюваності (збіжності) r — абсолютна величина різниці між результатами двох випробовувань, що отримані в умовах збіжності за довірчої ймовірності 95 %, не повинна перевищувати 0,2 %.
Межа відтворюваності R — абсолютна величина різниці між результатами двох випробовувань, що отримані в умовах відтворюваності за довірчої ймовірності 95 %, не повинна перевищувати 0,4 %.
Границі абсолютної похибки методу за довірчої ймовірності 95 % становлять ± 0,3 %.
Водневий показник рН визначають згідно з ГОСТ 29188.2 із такими доповненнями.
Ступка 2-3 — згідно з ГОСТ 9147.
Пестик 1-2 — згідно з ГОСТ 9147.
Паличка скляна — згідно з ГОСТ 111.
Фільтр паперовий «синя стрічка».
Спирт етиловий ректифікований — згідно з ДСТУ 4221.
4,00 г випробувального виробу декоративної косметики зважують у склянці (компактні вироби попередньо подрібнюють до порошкоподібного стану), додають у неї 10 см3 здистильованої води. Усе ретельно перемішують, дають відстоятися за кімнатної температури протягом 20 хв, фільтруванням відділяють водно-спиртовий шар і вимірюють у ньому рН за температури (20 ± 2) оС.
Метод ґрунтується на титруванні спиртовим розчином гідроксиду калію об’єднаного нейтрального толуольного (ксилольного) екстракту, отриманого після екстракції толуолом (або ксилолом) наважки виробу декоративної косметики із розчином соляної кислоти.
Колба КН 1(2)-250-29/32 ТХС — згідно з ГОСТ 25336.
Ваги лабораторні 2 класу точності з найбільшою границею зважування 200 г — згідно з ГОСТ 24104 або аналогічного типу — згідно з чинним нормативним документом.
Термометр лабораторний — згідно з ГОСТ 28498.
Лійка ВД-1-250(500) ХС — згідно з ГОСТ 25336.
Циліндр 1(3)-50(100)-2 — згідно з ГОСТ 1770.
Бюретка 1-3-1-50-0,1 — згідно з ГОСТ 29251.
Плитка електрична закритого типу — згідно з ГОСТ 14919.
Калію гідроксид — згідно з ГОСТ 24363, спиртовий розчин концентрацією с (КОН) = 0,5 моль/дм3 (0,5 н.).
Метиловий оранжевий (індикатор), розчин з масовою часткою індикатору 0,1 %, готують згідно з ГОСТ 4919.1.
Фенолфталеїн (індикатор), спиртовий розчин з масовою часткою фенолфталеїну 1 %, готують згідно з ГОСТ 4919.1.
Тимолфталеін (індикатор), спиртовий розчин з масовою часткою індикатору 0,1 %, готують згідно з ГОСТ 4919.1.
Толуол — згідно з ГОСТ 5789 або ксилол кам’яновугільний — згідно з ГОСТ 9949.
Спирт етиловий ректифікований — згідно з ДСтУ 4221.
Кислота сірчана — згідно з ГОСТ 4204, розчин з масовою часткою 20 %.
Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.
Готування титрованих розчинів та визначання їх концентрації — згідно з ГОСТ 25794.3.
Можна застосовувати іншу апаратуру, реактиви, допоміжні матеріали тощо з характеристиками не гіршими ніж вказані.
У конічну колбу зважують 2 г маси виробів декоративної косметики. Результат зваження, у грамах, записують з точністю до другого десяткового знака, доливають 30 см3 розчину сірчаної кислоти і кип’ятять реакційну масу на плитці протягом від 3 хв до 4 хв. До розчину за температури близько 80 оС доливають 20 см3 толуолу (або ксилолу). Колбу добре струшують та переносять реакційну масу в ділильну лійку, в яку додають 10 см3 етилового спирту, струшують та дають добре відстоятися.
Водний шар зливають у колбу та повторюють екстракцію толуолом (або ксилолом) з етиловим спиртом у разі нагрівання ще двічі, збираючи толуольний (або ксилольний шар) у другу ділильну лійку. Об’єднаний толуольний (ксилольний) екстракт промивають водою до нейтральної реакції (індикатор метиловий оранжевий), переносять у колбу і титрують спиртовим розчином гідроксиду калію по фенолфталеїну до стійкого малинового забарвлення.
Під час випробовування інтенсивно забарвлених виробів декоративної косметики титрування проводять за індикатором — тимолфталеїном — до стійкого синього забарвлення.
Масову частку стеариновокислого цинку або магнію X1, у відсотках, обчислюють за формулою:
,
12•n
де V — об’єм 0,5 моль/дм3 спиртового розчину гідроксиду калію, використаний для титрування, см3;
m1 — маса стеариновокислого цинку (m1 = 31,5) або стеариновокислого магнію 1-водного (m1 = 30,5), що відповідає 1 см3 спиртового розчину гідроксиду калію концентрації точно 0,5 моль/дм3, мг;
m — маса наважки виробу, г.
За остаточний результат беруть середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,2 % за довірчої ймовірності 95 %; за більшого значення розбіжності проводять два нових паралельних визначання.
Сито — згідно з чинною нормативною документацією із дротяної сітки № 0071 — згідно з ГОСТ 6613.
Ексикатор 2-250 — згідно з ГОСТ 25336.
Шафа сушильна лабораторна, яка забезпечує температуру нагрівання від 105 оС до 110 оС — згідно з чинною нормативною документацією.
Ваги лабораторні загальної призначеності 2 класу точності — згідно з ГОСТ 24104 з найбільшою межею зважування 500 г чи аналогічного типу.
Чашка для випарювання 5 — згідно з ГОСТ 9147.
Шпатель — згідно з ГОСТ 10778.
Щітка волосяна тверда та щітка волосяна м’яка — згідно з чинною нормативною документацією.
Спирт етиловий ректифікований — згідно з ДСТУ 4221.
Циліндр 1(3)-50(100)-2 — згідно з ГОСТ 1770.
Можна застосовувати іншу апаратуру, реактиви, допоміжні матеріали тощо з характеристиками не гіршими за вказані.
50 г маси виробів у фарфоровій чашці зважують на вагах, результат зваження, в грамах, записують з точністю до другого десяткового знака. Наважку заливають 50 см3 етилового спирту для змочування часток. Після 20 хв відстоювання масу розтирають у чашці чистою жорсткою щіткою чи шпателем, додають ще 150 см3 етилового спирту. Замутнену суспензію зливають у чашки на чисте попередньо висушене та зважене сито.
Для полегшення проходження суспензії крізь сито її переносять у другу фарфорову чашку чи скляний кристалізатор. Поверхню сита із суспензією обережно протирають м’якою волосяною щіткою. Залишок наважки на стінках чашки змивають обережно 50 см3 етилового спирту. Суспензію виливають на поверхню сита. Останнє відмивання залишку маси на ситі виконують промиванням тонким струменем води з одночасним протиранням волосяною щіткою чи шпателем поверхні сита. Залишок на ситі висушують за температури від 105 оС до 110 оС до постійної маси.
Залишок на ситі X2, у відсотках, визначають за формулою:
X = (m2 - m^) • 100
2m’
де m — маса наважки виробів, г;
m1 — маса сита, г;
m2 — маса сита із залишком, г.
За остаточний результат беруть середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,1 % за довірчої ймовірності 95 %; за більшого значення розбіжності проводять два нових паралельних визначання.
Лінолеум — згідно з ГОСТ 18108;
Лінійка вимірювальна — згідно з чинною нормативною документацією.
Піддонник із компактними виробом кидають днищем тричі з висоти 20 см на тверду поверхню стола, вкриту шаром лінолеуму.
Компактні вироби не повинні розтріскуватися. Випробовування проводять на трьох зразках.
Методи полягають у висіванні розведення наважок відібраної проби виробів декоративної косметики у живильні середовища з подальшим культивуванням посівів в умовах, сприятливих для росту мікроорганізмів.
Ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104 4 класу точності з найбільшою межею зважування 200 г і границею допустимої похибки не більше ніж 15 мг.
Машина для виготовлення ватяних пробок.
Вата медична гігроскопічна — згідно з ГОСТ 5556.
Марля медична — згідно з ГОСТ 9412.
Пінцети медичні — згідно з ГОСТ 21241.
Спиртівка СЛ-1 або СЛ-2 — згідно з ГОСТ 25336.
