Страница 2: ДСТУ-П 4586:2006. Вироби хлібобулочні соломка (33881)

Добре пропечена, без ознак непромісу

Конкретна характеристика органолептичних показників для кожної назви соломки повинна бути наведена в рецептурі.

1. За фізико-хімічними показниками соломка повинна відповідати вимогам, зазначеним в таблиці 2.

Таблиця 2 —Фізико-хімічні показники соломки

Конкретні значення фізико-хімічних показників для кожної назви соломки повинні бути наведені в рецептурі.

1. Вміст токсичних елементів і мікотоксинів у соломці реглаламентується МБТ 5061 [1] і не повинен перевищувати допустимих рівнів, зазначених у таблиці 3.
2. Вміст радіонуклідів у соломці регламентують згідно з ДР [2], він не повинен перевищувати допустимих рівнів: 137Cs — 20 Бк/кг; 90Sr — 5 Бк/кг.
3. Допустимі рівні пестицидів в соломці регламентовано МБТ 5061 [1].

Таблиця 3 — Допустимі рівні токсичних елементів і мікотоксинів у соломці

Гранично допустимі рівні, мг/кг, не більше ніж

Метод контролювання згідно з

Назва

ГОСТ 26927 ГОСТ 26930 ГОСТ 26931 ГОСТ 26932 ГОСТ 26933 ГОСТ 26934

МР 2273 [3] МУ 3940 [4] МР 2964 [5]

0,02

0,2

10,0

0,5

0,1

30.0

0,005

0,5

1.0

Токсичні елементи:

ртуть миш’як мідь свинець кадмій цинк Мікотоксини: афлатоксин В1 дезоксиніваленол зеараленон

1. У соломці не дозволено сторонні домішки, хруст від мінеральних домішок, ознаки хвороб та плісняви.
2. Пакування
3. Соломку випускають ваговою і фасованою у картонні пачки чи коробки, пакети з полімерних матеріалів, в інші види спожиткової тари з імпортних матеріалів, дозволені до використовування центральним органом виконавчої влади з охорони здоров’я, масою нетто до 0,5 кг включно.
4. Соломку фасують в картонні або паперові коробки згідно з ГОСТ 12301, пачки — згідно з ГОСТ 12303, а також в пакети з поліетиленової плівки згідно з ГОСТ 10354, ГОСТ 25951 або у пакети з іншого матеріалу, дозволеного для використовування центральним органом виконавчої влади з охорони здоров’я для застосовування в контакті з харчовими продуктами і укладають в транспортну тару — ящики або контейнери відкритого чи закритого типу. Паковання повинне забезпечувати зберігання та якість продукції. Допустимі відхили маси фасованої продукції у пакованій одиниці згідно з Р 50-056 [6].

Таблиця 4 — Допустимі відхили маси фасованої продукції в пакованій одиниці

Дозволено використовувати зворотну транспортну тару.

1. Вагову або фасовану в пачки соломку треба укладати в дощаті або фанерні ящики згідно з ГОСТ 10131, ГОСТ 11354, ящики з гофрованого картону згідно з ГОСТ13512, ГОСТ 13511 або в тару з іншого матеріалу, дозволеного для використовування центральним органом виконавчої влади з охорони здоров’я для застосовування в контакті з харчовими продуктами, масою нетто не більше ніж 10 кг.

Перед укладанням вагової соломки кожний ящик всередині з усіх сторін обкладають папером згідно з ГОСТ 8273 або пергаментом згідно з ГОСТ 1341 або підпергаментом згідно з ГОСТ 1760. Після укладання соломки вільні місця в ящику заповнюють подушечками з обгорткового, гофрованого або тисненого паперу.

1. Маркування
2. Марковання на спожиткову тару (коробки, пачки тощо) наносять типографським способом, штампом, наклеюванням ярлика або вкладанням етикетки в тару з прозорих полімерних матеріалів.

Марковання повинно містити таку інформацію:

• назву соломки;
• масу нетто;
• перелік інгредієнтів, використаних для виготовлення соломки, а також харчові добавки;
• вміст основних харчових речовин (білки, жири, вуглеводи, вітаміни В1, В2, РР) та енергетичну цінність 100 г соломки;
• номер зміни або номер чи прізвище укладальника;
• кінцеву дату споживання «Вжити до» (або дату вироблення та термін придатності до споживання);
• умови зберігання;
• позначення цього стандарту;
• назву, адресу, телефон виробника і місце виготовлення;
• штрих-код згідно з ДСТУ 3145 (за наявності);
• знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (за наявності);
• товарний знак підприємства-виробника (за наявності).

1. Маркування транспортної тари — згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків «Крихке. Обережно», «Оберігати від вологи». Знак «Штабелювання обмежене» використовують у разі необхідності.

На кожну одиницю транспортної тари (ящик, контейнер) штампом або наклеюванням ярлика наносять марковання, яке містить:

• назву соломки;
• масу брутто;
• масу нетто (для вагової соломки);
• кількість паковальних одиниць (для фасованої соломки);
• перелік інгредієнтів, використаних для виготовлення соломки, а також харчові добавки (для вагової соломки);
• вміст основних харчових речовин (білки, жири, вуглеводи, вітаміни В1, В2, РР) та енергетичну цінність 100 г соломки (для вагової соломки);
• номер зміни або номер чи прізвище укладальника;
• кінцеву дату споживання «Вжити до» (або дату вироблення та термін придатності до споживання);
• умови зберігання;
• позначення цього стандарту;
• назву, адресу, телефон виробника і місце виготовлення;
• штрих-код згідно з ДСТУ 3145 (за наявності);
• знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (за наявності);
• товарний знак підприємства-виробника (за наявності).

1. У разі необхідності, дозволено застосовування марковання, що містить попереднє позначення нормативного документа та штрих-коду продукції, до повного використовування пакувальних матеріалів, за умови, що загалом марковання відповідає вимогам чинного нормативного документа.
2. Соломку, яка призначена для експорту, упаковують і маркують згідно з вимогами зовнішньоекономічних організацій.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
4. 1. Під час виробляння соломки необхідно дотримуватись вимог безпеки, які встановлені ПТБ 7-224 [7] і СП 823 [8].
   2. Технологічне устатковання повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.
   3. Технологічний процес повинен здійснюватися згідно з ГОСТ 12.3.002
5. ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
6. 1. Стічні води під час виробництва соломки повинні підлягати очищенню та відповідати СанПиН 4630 [9].
   2. Контроль за викидами шкідливих речовин в атмосферу здійснюється згідно з ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201 [10].
   3. Охорона ґрунту від забруднення побутовими та виробничими відходами проводиться згідно з вимогами СанПиН 42-128-4690 [11].
7. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
8. 1. Соломку приймають партіями.

Партією вважають:

у виробника — соломку однієї назви, вироблену однією бригадою на одній печі за одну зміну;

в торговельній мережі — соломку однієї назви, вироблену одним підприємством і оформлену однією товарно-транспортною накладною.

У товарно-транспортній накладній проставляють штамп на відповідність партії продукції вимогам цього стандарту і дату виготовлення соломки.

У разі комп’ютерної системи оформлення у товарно-транспортній накладній зазначають у спеціально відведеному місці (рамці) таку інформацію:

«Штамп про якість. Продукція відповідає вимогам нормативних документів. Контролер, прізвище або номер контролера.»

1. Зовнішній вигляд соломки (форму, розміри, поверхню, колір), масу нетто в спожитковій тарі, а також якість паковання і марковання контролюють на 2—3 лотках від кожної вагонетки, контейнера або стелажа; на 10 % ящиків від кожної полки.

Результати контролювання розповсюджуються на вагонетку, контейнер, стелаж, полицю, від яких відбирають продукцію.

1. Для контролювання органолептичних (крім форми, розмірів, поверхні, кольору) та фізи- ко-хімічних показників складають представницьку вибірку способом «розсип» згідно з ГОСТ 18321.
2. 1. Об’єм представницької вибірки визначають так: у разі маси партії до 0,4 т включно — 5 ящиків, 10 коробок або пачок; у разі маси партії більше ніж 0,4 т — 10 ящиків, коробок або пачок.
   2. У разі отримання незадовільних результатів аналізування хоча б за одним із показників, проводять додаткове аналізування на подвоєній вибірці від тієї самої партії.

Результати додаткового аналізування поширюються на всю партію.

1. Фізико-хімічні показники визначають періодично і за вимогою одержувача-споживача. Періодичність контролювання встановлює підприємство-виробник.
2. 1. Періодичність контролювання за вмістом токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів здійснюють згідно з МР 4.4.4.108 [12].

Порядок встановлює виробник продукції за погодженням із органами санітарного нагляду.

1. Вміст пестицидів у готовій продукції контролюють за вимогою одержувача-споживача.
2. 1. Вимоги безпеки розділів 6 і 7 контролюють в процесі готування і освоєння виробництва і в порядку, встановленому органами Держнагляду.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Відбирання проб
2. Відбирання проб для визначання якості соломки проводять від представницької вибірки методом «наосліп» згідно з ГОСТ 18321 не раніше ніж через 6 год після виймання соломки з печі.

Із кожного ящика, коробки або пачки відбирають точкові проби відповідно до 8.2 для одержання об’єднаної проби масою не менше ніж 0,5 кг.

1. Правила готування та пакування лабораторних зразків для відправлення в лабораторію для аналізування — згідно з ГОСТ 5667.
2. Контролювання органолептичних показників соломки, маси нетто в спожитковій тарі, якості паковання і марковання
3. Якість паковання і марковання, а також форму, колір, поверхню та розміри соломки контролюють візуально, переглядаючи соломку, відібрану в кількості відповідно до 8.2.

Масу нетто визначають зважуючи на вагах згідно з ГОСТ 29329, не менше ніж 10 коробок і пачок, відібраних від тієї самої кількості.

Товщину соломки визначають штангенциркулем згідно з ГОСТ 166, вимірюванням діаметра поперечного перерізу виробу.

1. За об’єднаною пробою визначають внутрішній стан, крихкість, смак та запах виробів, наявність ознак хвороб, плісняви, сторонніх домішок та хрусту від мінеральної домішки.
2. Визначення масової частки крихти та лому
3. Прилади

Ваги лабораторні загальної призначеності з допустимою похибкою зважування ± 0,05 г згідно з ГОСТ 24104.

1. Аналізування

Соломку перекладають з ящиків, коробок та пачок на стіл і відбирають крихту та лом.

1. Обробляння результатів

Масову частку крихти (лому) К у відсотках визначають за формулою:

К =

■100

m

де m — загальна маса соломки, лому і крихти в ящиках, коробках, пачках, кг; m1 — маса крихти (лому) в ящиках, коробках, пачках, кг.

1. Контролювання фізико-хімічних показників
2. Готування об’єднаної проби для фізико-хімічного аналізування

Соломку, відібрану відповідно до 9.1.1 готують до випробовування так: видаляють домішки та оздоблення поверхні (крім виробів з маком, горіхом, кмином ), подрібнюють в крихту, яку ретельно перемішують. З цієї кількості виділяють аналітичну пробу масою від 50г до60 г,ретельно розтирають у ступці на порошок так, щоб він повністю просіювався через дротяну сітку№08.

Для визначання масової частки цукру та жиру аналітичну пробу готують масою 300 г.

Від аналітичної проби беруть наважки для визначення вологості і кислотності.

1. Визначання вологості — згідно з ГОСТ 8494.
2. Визначання кислотності — згідно з ГОСТ 5670.
3. Визначання цукру — згідно з ГОСТ 5672.
4. Визначання жиру — згідно з ГОСТ 5668.
5. Контролювання показників безпеки
6. Визначання токсичних елементів
7. Готування проб для визначання токсичних елементів згідно з ГОСТ 26929.
8. Визначання токсичних елементів:

• ртуті — згідно з ГОСТ 26927,
• миш’яку — згідно з ГОСТ 26930,
• міді — згідно з ГОСТ 26931,
• свинцю — згідно з ГОСТ 26932,
• кадмію — згідно з ГОСТ 26933,
• цинку — згідно з ГОСТ 26934.

1. Визначання мікотоксинів: