• назву соку;
  • назву та повну адресу і номер телефону підприємства-виробника, адресу потужностей (об’єкта) виробництва, а для імпортних харчових продуктів — назву, повну адресу і номер телефону імпортера;
  • знак для товарів і послуг (за наявності);
  • позначення цього стандарту;
  • номінальний об’єм соку (см3, дм3) в одиниці паковання;
  • склад соку у порядку переваги складників, зокрема харчових добавок, використаних під час його виробництва;
  • поживну (харчову) та енергетичну цінність (калорійність) 100 г соку згідно з додатком Г;
  • дату розливу (дату розливу зазначають словами: «Розлито (дата)»;
  • кінцеву дату споживання «Вжити до_»;
  • номер партії (номером партії допустимо вважати дату розливу);
  • написи: «відновлений» або «виготовлено з концентрованого соку та/або концентрованого пюре», «з добавкою Х або з Х, де Х — назва добавки»; «освітлений», «неосвітлений», «з м’якоттю», «пастеризований», «стерилізований»;
  • «газований», якщо продукт містить доданий діоксид вуглецю;
  • напис «Перед вживанням збовтати» (для соку на основі соків та/або пюре цитрусових або тропічних плодів і соку з м’якоттю);
  • умови зберігання;
  • умови та строк зберігання соку після розкриття паковання;
  • напис «Берегти від потрапляння прямих сонячних променів» (для соків, фасованих у прозору споживчу тару);
  • інформацію щодо сертифікації (за наявності);
  • штриховий код згідно з ДСТУ 3147.
    1. Назва соку, виготовленого з одного виду фруктової (овочевої) сировини, має бути така: «N-й сік» або «Сік із N», де N — назва виду плодів, з яких виготовлено продукт.

Якщо сік виготовлено з двох або більше видів фруктової і/або овочевої сировини, то назву виду плодів у назві соку розташовують у порядку зменшення об’ємних часток у продукті.

Якщо для виготовляння соку використано більше двох видів фруктової і/або овочевої сировини, допускають називати такий продукт «Сік із суміші фруктів/овочів» або використовувати іншу, зокрема фантазійну (комерційну) назву (наприклад, мультифрукт тощо), що відображає багатокомпонентний склад продукту.

Фантазійну назву («Мультивітамін», «Мультивітамінний»), яку утворюють від кореневого терміна «вітамін», можна надавати (використовувати) за умови, що кількість доданих вітамінів або вітамінно-мінеральних комплексів у продукті становить не менше ніж 5 % у 100 г продукту від рекомендованої добової норми споживання.

Інформацію для споживача щодо вітамінів у вітамінізованих соках погоджують з органом державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Для купажованих соків на споживчій тарі дозволено зазначати назву продукту за основним компонентом, якщо об’ємна частка суми решти компонентів у продукті становить не більше ніж 50 % від основного компонента. Інші компоненти зазначають в описі складу продукту.

Для соків, виготовлених тільки з концентрованого соку чи пюре одного виду, його склад на етикетці не зазначають.

Для соків, виготовлених із доданням цукрів чи підкислювачів, однойменного натурального соку чи пюре із того самого виду плодів, додані компоненти зазначають у складі у порядку зменшення об’ємних часток згідно з рецептурою.

  1. Не дозволено зазначати на етикетці чи безпосередньо на споживчій тарі зображення фруктів чи овочів, сировину з яких не використовували для виготовляння соку.
    1. Інформацію можна наносити будь-яким способом, і вона повинна бути чітка та легко читатися.

Дозволено розташовувати інформацію в одному або кількох зручних для читання місцях. За необхідності вона може бути дубльована іншою мовою, зазначеною у контракті чи договорі.

  1. Дозволено супроводжувати продукт додатковою інформацією виробника, рекламою тощо, яка характеризує продукт і не суперечить чинному законодавству.
    1. Транспортне маркування тари здійснюють згідно з ДСТУ ISO 780, ГОСТ 13799 і ГОСТ 14192. На транспортну тару з соками у споживчому пакованні, температура зберігання яких відрізняється від звичайної, додатково до зазначеної в ГОСТ 13799 інформації наносять маніпуляційний знак «Обмеження температури».

9 ПАКУВАННЯ

  1. Соки фасують у споживчу тару:
  • скляні банки місткістю не більше ніж 3,0 дм3, з вінчиком горловини типу I і III згідно з ДСТУ ГОСТ 5717.2, ГОСТ 5717 або під ґвинтове закупорювання (типу III) — згідно з чинними нормативними документами;
  • скляні пляшки місткістю не більше ніж 1,0 дм3, типу Х і XI — згідно з ДСТУ ГОСТ 10117.1, ДСТУ ГОСТ 10117.2 або з вінчиком типу III згідно з чинними нормативними документами;
  • банки і пляшки скляні імпортні місткістю не більше ніж 1,0 дм3, дозволені для використання центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я;
  • металеві лаковані банки місткістю не більше ніж 1,0 дм3 — згідно з ГОСТ 5981;
  • алюмінієві туби місткістю не більше ніж 0,2 дм3 — згідно з чинними нормативними документами;
  • пляшки з полімерних матеріалів місткістю не більше ніж 2,0 дм3, дозволених для використання центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я;
  • пакети з комбінованих матеріалів на основі паперу або картону, поліетиленової плівки і алюмінієвої фольги, чи на основі алюмінієвої фольги і полімерної плівки місткістю не більше ніж 2,0 дм3, дозволених для використання центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я;
  • тару типу «Bag-in-Box» (мішок у коробці) місткістю не більше ніж 50,0 дм3, асептичним способом за умовами договору з замовником.

Тара і матеріали повинні бути дозволені для контакту з соками центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

  1. Споживчу тару закупорюють:
  • скляні банки з вінчиком горловини типу I — металевими лакованими кришками промислового застосування згідно з чинними нормативними документами;
  • скляні банки з вінчиком горловини типу III — металевими кришками (для пастеризованої або стерилізованої продукції залежно від режиму стерилізації) згідно з ГОСТ 25749 або іншими чинними нормативними документами;
  • скляні банки і пляшки з вінчиком горловини нового типу (тип III) та імпортні банки—криш

ками типу «Твіст-Офф» згідно з чинними нормативними документами;

  • скляні пляшки типів X і XI — кроненпробками (окрім кроненпробок з корками та гумовими прокладками) згідно з чинними нормативними документами;
  • полімерні пляшки — пробками згідно з чинними нормативними документами;
  • пакети з комбінованих матеріалів — термозапаюванням.
  1. Значення границі допустимого мінусового відхилу кількості фасованої продукції у паковальній одиниці, заповненій за об’ємом, від номінальної кількості повинно бути не більше від границь допустимих мінусових відхилів, зазначених у таблиці 2 Р 50-056 [15]. Відхил об’єму соку в одиниці паковання за верхньою межею не обмежено. Середній об’єм соку у вибірці повинен бути таким, як зазначено на маркованні тари.
  2. Пакують у транспортну тару згідно з ГОСТ 13799.

Дозволено пакувати в іншу транспортну тару, не передбачену ГОСТ 13799,дозволенудля

застосування органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

  1. Споживча і транспортна тара повинні забезпечувати збереження продукції та її відповідність вимогам цього стандарту, зокрема показникам, які використовують під час ідентифікації, протягом усього строку придатності за дотримування умов транспортування та зберігання.
  2. Дозволено використовувати інші види споживчої і транспортної тари, закупорювальні засоби і матеріали як вітчизняного, так і закордонного виробництва, які мають дозвіл центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я для контакту з соком та забезпечують якість, безпечність і збереження продукції під час виготовлення, транспортування, зберігання та реалізації.
  3. Соки, призначені на експортування, пакують згідно з умовами відповідної угоди.
  4. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
    1. Транспортують і зберігають продукцію згідно з ГОСТ 13799, складують згідно з НПАОП 15.3-1.19 [8].

Продукцію зберігають у чистих, сухих, добре вентильованих складських приміщеннях за

температури від 0 оС до 25 оС і відносної вологості повітря не більше ніж 75 %.

Соки, фасовані в прозору споживчу тару, під час зберігання повинні бути захищені від потрапляння прямого сонячного проміння.

  1. Норми укладання в штабелі готової продукції у споживчій тарі, у ящиках, в пакетах на піддонах чи в тарі-устаткованні повинні відповідати вимогам ВНТП 12-91К [16].
    1. Строк придатності до споживання конкретних соків від дати виготовлення встановлює виробник залежно від технології виробництва, застосованих сировини та паковання. Рекомендовані умови і строк зберігання, впродовж яких соки зберігають свою якість, наведені у додатку Д.
    2. Умови зберігання соків після розкриття паковання встановлює виробник залежно від застосованих сировини та паковання і зазначає в рецептурі, узгодженій і затвердженій у встановленому порядку.
  2. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
    1. Відбирають проби згідно з ГОСТ 26313, готують проби для органолептичного і фізико- хімічного контролювання згідно з ДСТУ 7040, мінералізацію для визначання токсичних елементів виконують згідно з ГОСТ 26929.
    2. Якість паковання, марковання визначають згідно з ГОСТ 13799, об’єм соку в одній споживчій паковальній одиниці — згідно з ГОСТ 8756.1, герметичність скляної і металевої тари — згідно з ГОСТ 8756.18.
    3. Органолептичні показники визначають згідно з ГОСТ 8756.1. У разі розбіжностей за візуального оцінювання прозорості освітлених соків аналізують згідно з ГОСТ 8756.11.
    4. Масову частку розчинних сухих речовин визначають згідно з ГОСТ 28562, ДСТУ ISO 2173, ДСТУ EN 12143 або ДСТУ 4945; масову частку титрованих кислот — згідно з ДСТУ EN 12147 або ДСТУ 4957, решту фізико-хімічних показників згідно з чинними нормативними документами, зазначеними у таблиці 2 із 5.1.3.

Масову частку вітамінів у соках, збагачених вітамінними комплексами, контролюють за фактичною масою внесеного в сік вітамінного комплексу згідно з рецептурою. У спірних випадках і на вимогу контролювальних органів визначають не менше двох вітамінів, які входять до складу вітамінного комплексу.

  1. Токсичні елементи визначають згідно з ГОСТ 26927, ДСТУ ISO 6637, ГОСТ 26930, ДСТУ ISO 6634, ГОСТ 26931, ДСТУ ISO 7952, ГОСТ 26932, ДСТУ ISO 6633, ГОСТ 26933, ДСТУ ISO 6561, ГОСТ 26934, ДСТУ ISO 6636-2, ГОСТ 26935, ДСТУ ISO 2447, ГОСТ 30178, мікотоксин патулін — згідно з ДСТУ 4947.

Радіонукліди визначають згідно з МУ 5778 [17], МУ 5779 [18] та іншими чинними нормативними документами та рекомендаціями, погодженими центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Ідентифікацію соку для встановлення відповідності соку зазначеній на етикетці назві чи виявлення фальсифікації соків проводять згідно з 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4. Для соків, наведених у 5.1.5, можуть бути використані, як додаткові до основних показників, рекомендовані показники, наведені у «Зводі правил...» [2], але за умови згоди зацікавлених сторін.

  1. Проби для мікробіологічного аналізування відбирають згідно з ГОСТ 26668, готують проби згідно з ГОСТ 26669, методи культивування мікроорганізмів — згідно з ГОСТ 26670, поживні середовища, реактиви готують згідно з ДСТУ 5093.
    1. Аналізування на відповідність вимогам промислової стерильності консервів проводять відповідно до визначеної групи консервів згідно з ГОСТ 30425, ГОСТ 10444.11, ГОСТ 10444.12, ГОСТ 10444.15.
    2. Аналізування на виявлення збудників псування виконують за необхідності підтвердження мікробіологічного псування згідно з ГОСТ 30425, ГОСТ 10444.11, ГОСТ 10444.12, ГОСТ 10444.15, ГОСТ 28805.
    3. Аналізування на наявність патогенних мікроорганізмів виконують санітарно-епідеміологічні станції за затвердженими методиками відповідно до порядку державного санітарного нагляду.
    4. Дозволено застосовувати інші методики, характеристики яких не нижче зазначених, які атестовані та затверджені в установленому порядку.

12 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

  1. Правила приймання — згідно з ГОСТ 26313.
  2. Об’єм соку в одній споживчій паковальній одиниці, якість марковання, паковання, органолептичні, фізико-хімічні показники (окрім масової частки етилового спирту, оксиметилфурфуролу, вітаміну С та мінеральних домішок), визначають у кожній партії соку.
  3. Масову частку етилового спирту, оксиметилфурфуролу, вітаміну С та мінеральних домішок визначають, а ідентифікацію соку чи виявляння його фальсифікації проводять у разі виникнення розбіжностей сторін в оцінюванні якості продукції.
  4. Періодичність визначання вмісту токсичних елементів, мікотоксину патуліну — згідно з МР 4.4.4-108 [19].

Радіонукліди регламентують у сировині, вибірково в готовій продукції.

  1. Періодичність контролювання соку за мікробіологічними показниками — згідно з МР 4.4.4-108 [19] та I 4.4.4.077 [5].
  2. Кожну партію соку супроводжують документом, що підтверджує якість і безпечність продукції на відповідність вимогам цього стандарту. Реквізити документа про якість повинні відповідати вимогам I 4.4.4.077 [5].

13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

  1. Виробник гарантує відповідність соку вимогам цього стандарту за дотримування умов зберігання і транспортування.
  2. Строк придатності до споживання соків — згідно з 10.3 цього стандарту.

ДОДАТОК А (обов’язковий)

МІНІМАЛЬНІ МАСОВІ ЧАСТКИ РОЗЧИННИХ СУХИХ РЕЧОВИН І ТИТРОВАНИХ КИСЛОТ У СОКАХ

Таблиця А.1 —Мінімальні масові частки розчинних сухих речовин («число Брікс») і титрованих кислот для відновлених соків і пюре

Назва соку

Мінімальна масова частка розчинних сухих речовин («число Брікс»), %, не менше ніж

Мінімальна масова частка титрованих кислот (у перерахунку на лимонну кислоту),

%, не менше ніж

Абрикосовий

11,2

0,3

Аґрусовий

7,0

0,8

Айвовий

11,2

0,3

Аличевий

12,0

0,6

Ананасовий

12,8

0,2

Апельсиновий

11,2

0,3

Ацероловий

6,5

Не нормують

Банановий

21,0

0,2

Барбарисовий

12,0

1,5

Із брусниці

10,0

1,6

Із бузини

10,0

0,6

Виноградний освітлений

14,5

0,15

Вишневий

13,5

0,4

Із голубики

8,5

0,5

Із горобини

11,0

0,7

Із горобини чорноплідної

13,5

0,6

Г ранатовий

12,0

0,7

Г рейпфрутовий

10,0

0,5

Г рушевий

11,9

0,2