ДНАОП 0.00-1.08-94. Правила будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів (зі змінами та доповненнями)


6.8.5. Подача живильних пристроїв повинна визначатись за номінальною паропродуктивністю котла з врахуванням витрат води на безперервну і періодичну продувку, на пароохолодження, на редукційно-охолоджуючі та охолоджуючі пристрої і на можливі втрати води або пари.

6.8.6. Тип, характеристика, кількість і схема включення живильних пристроїв повинні вибиратись спеціалізованою організацією з проектування котельних з метою забезпечення надійної і безпечної експлуатації котла на всіх режимах, включаючи аварійні зупинки.

6.8.7. На живильному трубопроводі між запірним органом і поршневим насосом, який не має запобіжного клапана і напір, який він створює, перевищує розрахунковий тиск трубопроводу, повинен бути встановлений запобіжний клапан.

7. ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ КОТЛІВ

7.1. Загальні положення

7.1.1. Стаціонарні котли слід встановлювати в будівлях і приміщеннях, що відповідають вимогам СНиП ІІ-35-76 «Котельні установки», СНиП ІІ-58-75 «Електростанції теплові» і даних Правил.

Встановлення котлів поза приміщенням допускається в тому випадку, якщо котел запроектований для роботи в заданих кліматичних умовах.

7.1.2. Улаштування приміщень і горищних перекрить над котлами не допускається. Дана вимога не розповсюджується на котли, які встановлені у виробничих приміщеннях відповідно до статті 7.1.3.

7.1.3. Всередині виробничих приміщень допускається встановлення:

а) прямоточних котлів паропродуктивністю не більше 4 т/год кожний;

б) котлів, які відповідають вимозі (t–100)V ?? 100 (для кожного котла), де t – температура насиченої пари при робочому тиску, °С; V – водяний об’єм котла, м3;

в) водогрійних котлів (теплопродуктивністю кожний не більше 10,5 ГДж/год (2,5 Гкал/год)), які не мають барабанів;

г) котлів-утилізаторів – без обмежень.

7.1.4. Місце встановлення котлів в середині виробничих приміщень повинно бути відокремлено від решти приміщення перегородками, що не згоряють, на всю висоту котла, але не нижче 2 м, з улаштуванням дверей. Місце розташування виходів і напрями відчинення дверей визначаються проектною організацією, виходячи з місцевих умов.

Котли-утилізатори можуть бути відділені від решти виробничого приміщення разом з печами або агрегатами, з якими вони пов’язані технологічним процесом.

7.1.5. В будівлях котельні не дозволяється розміщати побутові і службові приміщення, які не призначені для персоналу котельні, а також майстерні, що не призначені для ремонту котельного устаткування.

7.1.6. Рівень підлоги нижнього поверху котельного приміщення не повинен бути нижче від планувальної відмітки землі, що прилягає до будівлі котельні.

Влаштування приямків в котельних не допускається. В окремих випадках, обумовлених технологічною необхідністю, за рішенням проектної організації (для розміщення устаткування дробоочистки, вузлів вводу і виводу теплотрас та ін.) можуть влаштовуватись приямки.

7.1.7. Вихідні двері з котельного приміщення повинні відчинятись назовні і мати табличку «Стороннім вхід заборонено». Двері із службових, побутових, а також допоміжно-виробничих приміщень повинні відчинятись в бік котельні і обладнуватись пружинами або аналогічними пристроями.

7.2. Освітлення

7.2.1. Приміщення котельні повинні бути забезпечені природнім освітленням, а в нічний час – електричним освітленням.

Місця, які з технічних причин не можна забезпечити природнім освітленням, повинні мати електричне освітлення. Освітленість повинна відповідати СНиП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення».

7.2.2. Крім робочого освітлення в котельних повинно бути аварійне електричне освітлення.

Підлягають обов’язковому обладнанню аварійним освітленням такі місця:

а) фронт котлів, а також проходи між котлами, позаду котлів і над котлами:

б) щити і пульти управління;

в) водовказівні і вимірювальні прилади;

г) зольні приміщення;

д) вентиляторні площадки;

е) димососні площадки;

ж) приміщення для баків і деаераторів;

з) устаткування водопідготовки;

і) площадки і драбини котлів;

к) насосні приміщення.

7.2.3. Робоче і аварійне освітлення, електричне устаткування і його заземлення повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок.

7.3. Розміщення котлів і допоміжного устаткування

7.3.1. Відстань від фронту котлів або виступаючих частин топок до протилежної стіни котельні повинна складати не менше 3 м. При цьому для котлів, які працюють на газоподібному або рідкому паливі, відстань від виступаючих частин пальникових пристроїв повинна бути не менше 1 м, а для котлів, обладнаних механізованими топками, відстань від виступаючих частин топок повинна бути не менше 2 м.

Для котлів паропродуктивністю 2,5 т/год і менше відстань від фронту котлів або виступаючих частин топок до стіни котельні може бути зменшена до 2 м у таких випадках:

а) якщо топка з ручним завантаженням твердого палива обслуговується з фронту і має довжину не більше 1 м;

б) при відсутності необхідності обслуговування топки з фронту;

в) якщо котли працюють на газоподібному або рідкому паливі (при збереженні відстані від пальникових пристроїв до стіни котельні не менше 1 м).

7.3.2. Відстань між фронтом котлів і виступаючими частинами топок, розміщених одна проти одної, повинна становити:

а) для котлів, обладнаних механізованими топками, не менше 4 м;

б) для котлів, які працюють на газоподібному або рідкому паливі, не менше 4 м, при цьому відстань між пальниковими пристроями повинна бути не менше 2 м;

в) для котлів з ручним завантаженням твердого палива – не менше 5 м.

7.3.3. Перед фронтом котлів допускається встановлення котельного допоміжного устаткування і щитів управління, при цьому ширина вільних проходів вздовж фронту повинна бути не менше 1,5 м і встановлене устаткування не повинно перешкоджати обслуговуванню котлів.

7.3.4. При встановленні котлів, для яких вимагається бокове обслуговування топки або котла (шурування, обдування, очищення газоходів, барабанів і колекторів, виймання пакетів економайзера і пароперегрівача, виймання труб, обслуговування пальникових пристроїв, реперів, елементів топки, обслуговування періодичної продувки), ширина бокового проходу повинна бути достатньою для обслуговування і ремонту, але не менше 1,5 м – для котлів паропродуктивністю до 4 т/год і не менше 2 м – для котлів паропродуктивністю 4 т/год і більше.

7.3.5. У тих випадках, коли не вимагається бокове обслуговування топок і котлів, обов’язкове влаштування проходів між крайніми котлами і стінами котельні. Ширина цих проходів, а також ширина проходу між котлами і задньою стінкою котельного приміщення повинна складати не менше 1 м.

Ширина проходу між окремими виступаючими із обмуровки частинами котлів (каркасами, трубами, сепараторами та ін.), а також між цими частинами і виступаючими частинами будівлі (кронштейнами, колонами, драбинами, робочими площадками та ін.) повинна складати не менше 0,7 м.

7.3.6. Проходи в котельні повинні мати вільну висоту не менше 2 м.

При відсутності необхідності переходу через барабан, сухопарник або економайзер відстань від них до нижніх конструктивних частин перекриття котельні повинна бути не менше 0,7 м.

7.3.7. Забороняється встановлення в одному приміщенні з котлами і економайзерами устаткування, що не має прямого відношення до обслуговування і ремонту котлів або до технології отримання пари і (або) гарячої води.

Котли і турбоагрегати електростанцій можуть встановлюватись в загальному приміщенні або в сусідніх приміщеннях без спорудження роздільних стін між котельною і машинним залом.

7.3.8. Розміщення котлів і допоміжного устаткування в пересувних блок-контейнерах, транспортабельних установках і в енергопоїздах повинно здійснюватись відповідно до проекту, виконаного спеціалізованою проектною організацією. Типовий проект повинен бути погоджений з Держнаглядохоронпраці України.

7.4. Площадки і сходи

7.4.1. Для зручного і безпечного обслуговування котлів, пароперегрівачів і економайзерів повинні бути встановлені постійні площадки і сходи з перилами висотою не менше 0,9 м з суцільною обшивкою низом не менше 100 мм.

Перехідні площадки і сходи повинні мати перила з обох боків. Площадки довжиною більше 5 м повинні мати не менше двох сходів, розміщених у протилежних кінцях.

7.4.2. Площадки і сходинки можуть бути виготовлені:

а) із просічно-витяжного листа;

б) із рифленої листової сталі або з листа з негладкою поверхнею, одержаною наплавкою чи іншим методом;

в) із сотової або стрічкової (на ребро) сталі з площею отвору вічка не більше 12 см2.

Використання гладких площадок і сходинок сходів, а також виготовлення їх із пруткової (круглої) сталі забороняється.

Площадки і сходинки сходів в котельні напіввідкритого і відкритого типів повинні бути виконані із просічно -витяжного листа, сотової або стрічкової сталі.

7.4.3. Сходи повинні мати ширину не менше 600 мм, висоту між сходинками не більше 200 мм, ширину сходинок не менше 80 мм. Сходи великої висоти повинні мати проміжні площадки. Відстань між площадками повинна бути не більше 4 м.

Сходи висотою більше 1,5 м повинні мати кут нахилу до горизонту не більше 50°.

7.4.4. Ширина вільного проходу площадок повинна бути не менше 600 мм, а для обслуговування арматури, контрольно-вимірювальних приладів та іншого устаткування – не менше 800 мм.

Вільна висота над підлогою площадок і сходинками сходів у котельні повинна бути не менше 2 м.

7.4.5. Відстань по вертикалі від площадки для обслуговування водовказівних приладів до середини водовказівного скла повинна бути не менше 1 і не більше 1,5 м.

7.4.6. В тих випадках, коли відстань від нульової відмітки котельні до верхньої площадки котлів перевищує 20 м, повинні встановлюватись вантажопасажирські ліфти. Кількість ліфтів, що встановлюються в котельному приміщенні, повинна відповідати нормам технологічного проектування теплових електростанцій.

7.5. Паливоподача і шлакозоловидалення

7.5.1. Для котлів паропродуктивністю 2,5 т/год і більше, які працюють на твердому паливі, подача палива в котельню і в топку котла повинна бути механізована, а для котельних з загальним виходом шлаку і золи від усіх котлів в кількості 150 кг/год і більше (незалежно від продуктивності котлів) повинно бути механізовано видалення золи і шлаку.

7.5.2. При ручному золовидаленні шлакові і зольні бункери повинні бути обладнані пристроями для заливки водою золи і шлаку в бункерах або вагонетках. В останньому випадку під бункером влаштовуються ізольовані камери для встановлення вагонеток перед спуском в них золи і шлаку. Камери повинні мати двері, які щільно зачиняються, із заскленими вічками і повинні бути обладнані вентиляцією і освітленням.

Управління затвором бункера і заливкою шлаку повинно бути винесено за межі камери в безпечне для обслуговування місце.

На всьому шляху переміщення вагонетки висота вільного проходу повинна бути не менше 2 м, а ширина бокових проходів – не менше 0,7 м.

7.5.3. Якщо зола і шлак вигрібаються із топки безпосередньо на робочу площадку, то в котельні над місцем вигрібання і заливки вогневих залишків повинна бути обладнана витяжна вентиляція.

7.5.4. При шахтних топках з ручним завантаженням для деревинного палива, торфу та інших горючих дрібних виробничих відходів повинні бути обладнані завантажувальні бункери з кришкою і відкидним дном.

7.5.5. При спалюванні рідкого палива під форсунками необхідно встановлювати піддони з піском для запобігання попаданню палива на підлогу котельні.

8. ВОДНО-ХІМІЧНИЙ РЕЖИМ КОТЛІВ

8.1. Загальні вимоги

8.1.1. Водно-хімічний режим повинен забезпечувати роботу котла і живильного тракту без пошкоджень їх елементів внаслідок відкладення накипу і шламу, підвищення відносної лужності котлової води до небезпечних границь або в результаті корозії металу.

Всі парові котли з природною і багатократною примусовою циркуляцією паропродуктивністю 0,7 т/год і більше, всі парові прямоточні котли незалежно від паропродуктивності, а також всі водогрійні котли повинні бути обладнані установками для докотлової обробки води. Допускається також застосування інших ефективних способів обробки води, що гарантують виконання вимог даного розділу.

8.1.2. Вибір способу обробки води для живлення котлів повинен проводитись спеціалізованою проектною (налагоджувальною) організацією.

8.1.3. У котлів паропродуктивністю менше 0,7 т/год період між чистками повинен бути таким, щоб товщина відкладень на найбільш теплонапружених ділянках поверхні нагріву котла до моменту його зупинки на чистку не перевищувала 0,5 мм.

8.1.4. Підживлювання сирою водою котлів, обладнаних пристроями для докотлової обробки води, не допускається.

В тих випадках, коли проектом передбачається в аварійних ситуаціях підживлення котла сирою водою, на лініях сирої води, приєднаних до ліній зм’якшеної додаткової води або конденсату, а також до живильних баків, повинні встановлюватись по два запірні органи і контрольний кран між ними. Під час нормальної експлуатації запірні органи повинні знаходитись в закритому стані і бути опломбовані, а контрольний кран – відкритий.

Кожний випадок підживлення котлів сирою водою повинен фіксуватись в журналі з водопідготовки (водно-хімічного режиму) з зазначенням тривалості підживлення і якості живильної води в цей період.

8.1.5. Для парових і водогрійних котлів з врахуванням вимог даних Правил, Інструкцій підприємств-виготовлювачів, типових інструкцій та інших відомчих нормативно-технічних документів спеціалізованою організацією повинні бути розроблені інструкції з ведення водно-хімічного режиму та інструкції з експлуатації установки (установок) для докотлової обробки води з режимними картами, в яких, зокрема, повинні бути вказані:

а) призначення інструкції і перелік посад персоналу, для яких знання інструкції є обов’язковим;