Страница 3: НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою (32980)

7.3.2. Розрахункову масу пилу, що знаходиться у стані аерозолю в об’ємі приміщення в результаті аварійної ситуації, m, кг, визначають за формулою:

т = тзв + тав, (16)

де тзв - розрахункова маса частини відкладеного у приміщенні пилу, що перейшла у стан аерозолю, кг;

тав - розрахункова маса пилу, що надійшла до приміщення в результаті аварійної ситуації з апаратів та технологічного обладнання, кг.

7.3.3. Розрахункову масу пилу, що перейшов у стан аерозолю, тзв визначають за формулою:

, (17)

де Кзв - частка пилу, що відклався у приміщенні, яка здатна перейти у стан аерозолю результаті аварійної ситуації. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення Кзв, допускається приймати Кзв = 0,9;

тп - маса пилу, що відклалась у приміщенні до моменту аварії, кг.

7.3.4. Розрахункову масу пилу, що потрапила до приміщення з апарата або технологічного обладнання в результаті аварійної ситуації, тав, визначають за формулою:

тав = (тап + q∙τ)∙Кп, (18)

де тап - маса горючого пилу, що викидається до приміщення з апарата, кг;

q - витрата, з якою продовжують надходити пилоподібні речовини до аварійного апарата по трубопроводах до моменту їх перекривання, кгс-1;

τ - час перекривання, який визначається за пунктом 7.1.2 в), с;

Кп - коефіцієнт пилення, що представляє собою відношення маси пилу у стані аерозолю до усієї маси пилу, який надійшов з апарата до приміщення. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення Кп, допускається приймати:

для пилу з дисперсністю не менше ніж 350 мкм Кп = 0,5;

для пилу з дисперсністю менше ніж 350 мкм Кп = 1,0.

Значення тап приймають відповідно до пунктів 7.1.1 та 7.1.3.

7.3.5. Масу пилу, що відклався у приміщенні до моменту аварії, визначають за формулою:

(19)

де Кг - частка горючого пилу в загальній масі відкладень пилу;

т1 - маса пилу, що осідає на важкодоступних для прибирання поверхнях у приміщенні за період часу між генеральними прибираннями, кг;

т2 - маса пилу, що осідає на доступних для прибирання поверхнях у приміщенні за період часу між поточними прибираннями, кг;

Кпр - коефіцієнт ефективності прибирання пилу, який приймається у разі прибирання пилу вручну:

у разі сухого прибирання - 0,6;

у разі вологого прибирання - 0,7.

У разі застосування автоматичних засобів прибирання пилу коефіцієнт ефективності прибирання пилу складає:

для рівної підлоги - 0,9;

для підлоги з вибоїнами (до 5 % площі) - 0,7.

Під важкодоступними для прибирання площами розуміють поверхні у виробничих приміщеннях, очищення яких здійснюють тільки під час генеральних прибирань пилу. Під доступними для прибирання площами розуміють поверхні у виробничих приміщеннях, пил з яких видаляють у процесі поточних прибирань (кожної зміни, щодоби тощо).

7.3.6. Маса пилу mi (i = 1 (важкодоступні місця); і= 2 (доступні місця)), що осідає на різних поверхнях у приміщенні за період між прибираннями, визначають за формулою:

mi = Мi∙(1 - )i, (i = 1,2) (20)

де - маса пилу, що потрапляє до об’єму приміщення за період часу між генеральними прибираннями пилу, кг;

М1j - маса пилу, що виділяється одиницею обладнання, яке пилить, за вказаний період, кг;

М2 = - маса пилу, що потрапляє до об’єму приміщення за період часу між поточними прибираннями пилу, кг;

М2j - маса пилу, що виділяється одиницею обладнання, за вказаний період, кг;

 - частка пилу, що потрапляє до об’єму приміщення і який видаляється витяжними вентиляційними системами. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення , приймають  = 0;

1, 2 - частки пилу, який потрапляє до об’єму приміщення та осідає відповідно на важкодоступних і доступних для прибирання поверхнях приміщення (1+ 2 = 1).

У разі відсутності даних щодо значень коефіцієнтів 1 та 2, допускається приймати 1 = 1, 2=0.

7.3.7. Значення Мi (i = 1,2) може бути також визначено експериментально (або за аналогією з діючими зразками виробництв) у період максимального завантаження обладнання за формулою:

Мi = , (i = 1,2)(21)

де G1j, G2j - інтенсивність відкладення пилу відповідно на важкодоступних F1j (м2) і доступних F2j (м2) площах, кгм-2с-1;

1, 2 - проміжки часу відповідно між генеральними і поточними прибираннями пилу, с.

7.3.8. За умови відсутності даних про масу горючого пилу і волокон, що виділяється в об’ємі приміщення між прибираннями, про масу пилу, що осідає на важкодоступних для прибирання місцях, і, як наслідок, неможливість виконання розрахунків, приймати категорію приміщення – Б.

7.4. Визначення надлишкового тиску вибуху для речовин і матеріалів, які здатні вибухати та горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним

7.4.1. Розрахунковий надлишковий тиск вибуху ∆Р для речовин і матеріалів, які здатні вибухати та горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, визначають за формулою (4), приймаючи, що Z = 1 і НТ – це енергія, яка виділяється під час взаємодії вищевказаних речовин (з урахуванням того, що вищевказаний процес взаємодії проходить до кінця, тобто до утворення кінцевих продуктів), або експериментально під час натурних випробувань. У випадку, якщо визначити величину Р неможливо, слід приймати її більшою за 5 кПа.

7.5. Визначення надлишкового тиску вибуху для вибухонебезпечних сумішей, які містять ГГ, пари і пил

7.5.1. Розрахунковий надлишковий тиск вибуху Р для складних вибухонебезпечних сумішей, які містять ГГ (пари) і пил, визначають за формулою:

Р = Р1 + Р2, (22)

де Р1 - тиск вибуху, обчислений для ГГ (парів) відповідно до пунктів 7.2.1. та 7.2.2.;

Р2 - тиск вибуху, що обчислений для горючого пилу відповідно до пункту 7.3.1.

7.6. Розрахунок категорії приміщень за пожежною небезпекою

7.6.1. До пожежонебезпечної категорії В відносяться приміщення, які не відносяться до категорій А і Б, і питома пожежна навантага для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2 кожна перевищує 180 МДж/м2.

7.6.2. Під час розрахунку категорії приміщення за пожежною небезпекою вибирають варіант, коли за технологічним процесом у приміщенні знаходиться (обертається) найбільша кількість горючих речовин і матеріалів, якому відповідає найбільша пожежна навантага.

7.6.3. Величина пожежної навантаги, до матеріалів якої входять різні речовини (суміші) горючих, важкогорючих рідин, твердих горючих і важкогорючих речовин та матеріалів у межах пожежонебезпечної ділянки, визначають за формулою:

(23)

де Gi - кількість i-го матеріалу з пожежної навантаги, кг;

Qpi - нижня теплота згоряння i-го матеріалу з пожежної навантаги, МДж/кг.

7.6.4. Питому пожежну навантагу g, МДж/м2, визначають із співвідношення

g = , (24)

де Q – пожежна навантага, МДж;

S - площа розміщення матеріалів пожежної навантаги, м2 (не менш ніж 10 м2).

У приміщеннях категорії В відстань між ділянками з твердими горючими і важкогорючими матеріалами пожежної навантаги повинна бути не менше значень, що наведені у таблиці 4.

7.6.5. У таблиці 4 наведено граничні значення відстаней, lгр1, залежно від величини критичної густини падаючих променистих потоків qкр, кВтм-2 для твердих горючих і важкогорючих матеріалів пожежної навантаги. Значення lгр1 , що наведені у таблиці 4, приймаються за умови, якщо Н > 11 м; якщо Н < 11 м, то граничну відстань визначають як lгр. = lгр1 + (11 - Н), де lгр1 визначають з таблиці 4, Н - мінімальна відстань від поверхні матеріалів пожежної навантаги до нижнього пояса ферм перекриття (покриття), м. Критична поверхнева густина променистого потоку - мінімальне значення густини теплового потоку, при якому виникає стійке полум’яне горіння, qкр, кВтм-2.

Таблиця 4. Значення відстаней, lгр1, залежно від величини критичної густини падаючих променистих потоків qкр

7.6.6 Значення qкр для деяких матеріалів пожежної навантаги наведені у табл. 5.

Таблиця 5. Значення qкр для деяких матеріалів пожежної навантаги

7.6.7. Якщо матеріали пожежної навантаги складаються з різних матеріалів, то значення qкр визначають по матеріалу з мінімальним значенням qкр.

Для матеріалів пожежної навантаги з невідомими значеннями qкр значення відстаней приймають lгр  12 м.

7.6.8. У разі якщо матеріали пожежної навантаги складаються з ЛЗР або ГР, відстань lгр між сусідніми ділянками розміщення (розливу) матеріалу пожежної навантаги визначають за формулами:

lгр  15 мпри Н  11, (25)

lгр  26 - H при Н < 11. (26)

8. Категорії будинків та окремих протипожежних відсіків за вибухопожежною та пожежною небезпекою

8.1 В окремих випадках за вибухопожежною і пожежною небезпекою категоруються не весь будинок, а його протипожежні відсіки, які є частинами будинку та відокремлені один від одного протипожежною стіною по всій висоті та ширині (або довжині) будинку. При цьому такі протипожежні стіни повинні спиратися на фундаменти або фундаментні балки і перетинати всі конструкції та поверхи будинку.

8.2. Будинок (протипожежний відсік) відноситься до категорії А, якщо в ньому сумарний об’єм приміщень категорії А перевищує 5% загального об’єму будинку (протипожежного відсіку).

8.3. Будинок або протипожежний відсік відносять до категорії Б, якщо одночасно виконуються дві умови:

будинок або протипожежний відсік не відносять до категорії А;

сумарний об’єм приміщень категорій А і Б перевищує 5 % об’єму будинку або протипожежного відсіку.

8.4. Будинок або протипожежний відсік відноситься до категорії В, якщо одночасно виконуються дві умови:

будинок або протипожежний відсік не відносять до категорій А або Б;

сумарний об’єм приміщень категорій А, Б і В перевищує 5 % (10%, якщо в будинку відсутні приміщення категорій А і Б) об’єму будинку або протипожежного відсіку.

8.5. Будинок або протипожежний відсік відносять до категорії Г, якщо одночасно виконуються дві умови:

будинок або протипожежний відсік не відносять до категорій А, Б або В;

сумарний об’єм приміщень категорій А, Б, В і Г перевищує 5 % об’єму будинку або протипожежного відсіку.

8.6. Будинок або протипожежний відсік відносять до категорії Д, якщо він не відноситься до категорій А, Б, В або Г.

9. Категорії зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

9.1. Категорії зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою приймають відповідно до таблиці 6.

9.2. Визначення категорій зовнішніх установок слід здійснювати шляхом послідовної перевірки їхньої належності до категорій, які наведені у таблиці 6, від вищої (Аз) до нижчої (Дз). У таблиці 6 одними з критеріїв, за якими зовнішня установка відноситься до певної категорії, є горизонтальний розмір зони (відстань від апарата (установки) до межі зони), що обмежує газопароповітряні суміші із концентрацією горючої речовини вище нижньої концентраційної межі поширення полум'я (СНКМП), розрахунковий надлишковий тиск у разі загоряння газо-, паро- або пилоповітряної суміші та інтенсивність теплового випромінювання від осередку пожежі.

Таблиця 6. Категорії зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою