Страница 13: ДБН В.2.5-74:2013. Водопостачання зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32623)

Vp- розрахункова швидкість висхідного потоку, мм/с, рекомендується приймати за відсут

ності даних технологічних вишукувань не більше ніж зазначені у таблиці 18 величини швидкостей осідання пластівців осаду з урахуванням 10.7.6;

Np- кількість робочих відстійників.

При кількості відстійників менше шести потрібно передбачати один резервний.

1. При встановленні в зоні осідання тонкошарових або трубчастих блоків (з кутом нахилу 60°, висотою блока від 1000 мм до 1500 мм включно, відстань в поперечному перерізі між поверхнями тонкошарових/трубчастих елементів від 30 мм до 50 мм) площа зони осідання визначається з урахуванням питомих навантажень, віднесених до площі дзеркала води, зайнятої тонкошаровими блоками:

• для малокаламутних і забарвлених вод, оброблених коагулянтом, від 3 м3/(год• м2) до

1. м3/(год • м2) включно;

• для вод середньої каламутності від 3,6 м3/(год • м2) до 4,5 м3/(год • м2), включно;

-для каламутних вод від 4,6 м3/(год • м2) до 5,5 м3/(год • м2) включно.

Зазначені питомі навантаження рекомендується уточнювати на підставі результатів технологічних досліджень на реальній воді джерела водопостачання.

Форма пластин тонкошарових блоків повинна виключати накопичення на них осаду і може бути будь-якої конфігурації.

Висоту захисної зони (від максимального рівня осаду до нижньої кромки тонкошарових блоків) рекомендується приймати не менше ніж 1,5 м, а висоту зони збору освітленої води (від верхньої кромки тонкошарових блоків до поверхні води у відстійнику) - не менше ніж 0,4 м - 0,5 м.

1. Зону накопичення та ущільнення осаду у вертикальних відстійниках потрібно передбачати з похилими стінками, кут яких слід приймати від 70° до 80° включно.

Скид осаду слід передбачати без виключення відстійника. Період роботи Тр , год, між скидами осаду слід визначати за формулою:

Tp = Woc • Np_ 5 „ ' ,(9)

q • (сзв - косв)

3

де WQ0 - обсяг зони накопичення та ущільнення осаду, м

5-середня по всій висоті осадової частини концентрація твердої фази в осаді, мг/дм3

(приймається за даними таблиці 19 в залежності від каламутності води та тривалості інтервалів між скидами осаду);

Таблиця 19 - Середня концентрація твердої фази в осаді відстійників

Примітка. При спільному застосуванні коагулянтів та флокулянтів середню концентрацію твердої фази в осаді приймають більшою для вод:

- малокаламутних забарвлених - на 25 %,

- середньокаламутних- на 15 %.

Косв - каламутність води, мг/дм3, що виходить з відстійника (рекомендується приймати від

с

де К Д к

Кк

3.

заб

Ва

8 мг/дм3 до 15 мг/дм3);

• концентрація зважених речовин у воді, мг/дм3, що надходять у відстійник, визначається за формулою:

Сзв = К + Кк • Дк + 0,25• 3заб + Вв,(10)

• розрахункова кількість зважених речовин у вихідній воді, мг/дм3;

-доза коагулянту, мг/дм3, у перерахунку на безводну речовину (згідно з 10.4.2);

• перерахунковий коефіцієнт, який дорівнює: для очищеного сірчанокислого алюмінію - 0,5; для неочищеного сірчанокислого алюмінію - 1,2; для хлорного заліза - 0,7;
• забарвленість вихідної води, град.
• кількість нерозчинних речовин, мг/дм3, що вводяться у воду разом з вапном, визначається за формулою:

Вв = Д л/ К л - Д л,(11)

де Кп- дольова частина СаО у вапні,

Дл - доза вапна за СаО, мг/дм3, рекомендується визначати за формулою (6).

Видалення осаду з відстійників потрібно передбачати без відключення. Період між видаленням осаду з відстійника повинен бути не менше ніж 6 год.

10.8.5 Збір освітленої води у вертикальних відстійниках рекомендується передбачати периферійними та радіальними жолобами із затопленими дірчастими отворами або з трикутними водозливами.

10.9 Горизонтальні відстійники

10.9.1 Горизонтальні відстійники слід проектувати з розосередженим по площі збором води. Розрахунок відстійників потрібно здійснювати для двох періодів згідно з 10.8.2.

Площу горизонтальних відстійників у плані Рг в. , м2, потрібно визначати за формулою:

(12)

q

об

^г.в.а

3,6 uo

де а об q

и

• коефіцієнт об’ємного використання відстійників, який приймається 1,3;
• розрахункова витрата води, м3/год, для періодів максимального та мінімального добового водоспоживання;
• швидкість осідання пластівців осаду у відстійниках, мм/с, яка приймається відповідно до таблиці 18.

При обладнанні горизонтальних відстійників тонкошаровими блоками потрібно:

• блоки, а також жолоби для збору освітленої води передбачати на всій довжині відстійника;
• площу осідання, а також конструктивні розміри тонкошарових або трубчастих елементів слід приймати згідно з 10.8.3, окрім висоти захисної зони (від максимального рівня осаду до нижньої кромки тонкошарових блоків), яку рекомендується приймати не менше ніж 1,0 м.

1. Довжину відстійників L , м, потрібно визначати за формулою:

L _ Hcep VC6p(13)

и

o

cep

cep

• середня висота зони осідання, м, яка призначається від 3,0 м до 3,5 м включно в залежності від висотної схеми станції;
• розрахункова швидкість горизонтального руху води на початку відстійника, яка призначається в межах від 6 мм/с до 8 мм/с; від 7 мм/с до 10 мм/с та від 9 мм/с до 12 мм/с відповідно для вод: малокаламутних, середньокаламутних та каламутних.

Відстійники потрібно розділяти поздовжніми перегородками на незалежні самостійно працюючі секції з шириною коридору не більше ніж 6 м. При кількості секцій менше шести потрібно передбачати одну резервну.

1. Горизонтальні відстійники потрібно проектувати з механічним або гідравлічним видаленням осаду (без відключення подачі води у відстійник) або передбачати в них гідравлічну систему змиву осаду з періодичним відключенням подачі води у відстійник (у випадку освітлення каламутних вод з утворенням малорухомих осадів).

Для змиву осаду зі стін і днища горизонтальних відстійників слід передбачати трубопровід, обладнаний вентилями/кранами з цапковими муфтами для приєднання до них переносних шлангів.

1. Для горизонтальних відстійників з видаленням осаду скребковими механізмами об’єм зони накопичення та ущільнення осаду слід призначати з урахуванням розміру скребків, що згрібають його у приямок.

При гідравлічному самопливному видаленні або напірному змиванні осаду об’єм зони накопичення та ущільнення слід визначати виходячи із тривалості роботи відстійника між чищеннями не менше ніж 12 год.

Середню концентрацію ущільненого осаду потрібно визначати згідно з таблицею 19.

1. При влаштуванні відстійників із рециркуляцією осаду їх слід проектувати з урахуванням вимог на підставі результатів технологічних досліджень.
2. Для гідравлічного видалення осаду потрібно передбачати збірну систему з дірчастих труб, яка забезпечує видалення його протягом від 20 хв до 30 хв включно.
3. Для важких осадів, що утворюються при освітленні каламутних і висококаламутних вод та складно видаляються, слід проектувати напірні гідравлічні системи змиву осаду, які включають телескопічні дірчасті труби з насадками, насосну установку, резервуар промивної води та ємкості для збору та ущільнення осаду перед подачею його на споруди зневоднення.
4. Висоту відстійників слід визначати, як суму висот зон: осідання, захисної та накопичення осаду. Висота стінок відстійників повинна перевищувати розрахунковий рівень води не менше ніж на 0,3 м.
5. Кількість води, що скидається з відстійника разом з осадом, потрібно визначати з урахуванням коефіцієнта розбавлення, який дорівнює:

• при гідравлічному видаленні осаду - 1,5;
• при механічному видаленні осаду - 1,2;
• при напірному змиві осаду від - від 2 до 3.

При гідравлічному видаленні осаду поздовжній уклон дна відстійника потрібно приймати не менше ніж 5 %о (0,005).

1. Збір освітленої води потрібно передбачати системою горизонтально розташованих дірчастих труб або жолобів із затопленими отворами чи трикутними водозливами, розташованими на ділянці 2/3 довжини відстійника, розраховуючи від задньої торцевої стінки, або на всю довжину відстійника при оснащенні його тонкошаровими блоками.

Швидкість руху освітленої води на кінці жолобів і труб потрібно приймати 0,6 м/с - 0,8 м/с, в отворах - 1 м/с.

Верх жолоба з затопленими отворами повинен бути на 100 мм вище максимального рівня води у відстійнику, заглиблення труби під рівень води необхідно визначати гідравлічним розрахунком.

Отвори слід розташовувати:

• в жолобах - на відстані від 50 мм до 80 мм вище дна жолоба;
• в трубах - горизонтально, по їх осі.

Діаметр отворів повинен бути не менше ніж 25 мм.

Злив води з жолобів і труб у збірний канал повинен бути вільним (незатопленим).

Відстань між осями жолобів або труб повинна бути не менше ніж 3 м.

1. У перекритті відстійників слід передбачати люки для спуску до відстійників, отвори для відбору проб на відстані не більше ніж 10 м одна від одної та вентиляційні труби згідно з 9.1.4.6.
2. Освітлювачі зі зваженим осадом
3. Розрахунок освітлювачів потрібно робити з урахуванням річних коливань якості оброблюваної води та коливання її температури.

За відсутності даних технологічних досліджень швидкість висхідного потоку в зоні освітлення уосв та коефіцієнт розподілу води між зоною освітлення та зоною відділення осаду Кр.в. слід приймати за даними таблиці 20 з урахуванням приміток до таблиці 18.

1. Для зон освітлення та відділення осаду слід приймати найбільші значення площ, які отримані при розрахунку для двох періодів року згідно з 10.8.2.

При встановленні в зонах осідання та відділення осаду тонкошарових блоків площу зон, зайнятих блоками, потрібно визначати згідно з 10.8.2.

Площу зони освітлення Росв , м2, слід визначати за формулою:

^осв = 9Кр.в.3,6Уосв ,(14)

де Крв - коефіцієнт розподілу води між зонами освітлення та відділення осаду (осадоущільню- вачем), який приймається за таблицею 20;

уосв - швидкість висхідного потоку в зоні освітлення, мм/с, за таблицею 20.

Площу зони відділення осаду Fвід , м2, слід визначати за формулою:

^від = q (1 - Крв.)/3,6 W(15)

Таблиця 20 - Коефіцієнт розподілу води між зоною освітлення та зоною відділення осаду

1. Висоту шару зваженого осаду слід приймати від 2 м до 2,5 м включно. Низ вікон для приймання осаду або кромку труб, що відводять осад, потрібно розташовувати від 1,0 м до 1,5 м вище переходу похилих стінок зони зваженого осаду освітлювача у вертикальні.

Кут між похилими стінками нижньої частини зони зваженого осаду рекомендується приймати від 60° до 70° включно, а висоту зони освітлення - від 2 м до 2,5 м включно.

Відстань між збірними лотками або трубами в зоні освітлення слід приймати не більше ніж 3 м.

Висота стінок освітлювачів повинна перевищувати не менше ніж на 0,3 м розрахунковий рівень води в них.

1. Час ущільнення осаду слід приймати не менше ніж 6 год за відсутності на станції окремих згущувачів, а за наявності згущувачів і автоматизації випускання осаду - від 2 год до 3 год включно.
2. Видалення осаду з ущільнювача слід передбачати періодично по дірчастих трубах. Кількість води, яка відводиться разом з осадом, потрібно визначати згідно з таблицею 19 з урахуванням коефіцієнта розбавлення, що дорівнює 1,5.
3. Для освітлювачів коридорного типу воду по площі зони освітлення слід подавати дірчастими розподільними трубами. Відстань (в осях) між сусідніми трубами повинна бути не більше ніж 3 м.