Страница 24: ДБН В.2.5-75:2013. Каналізація зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32611)

При визначенні заходів стосовно захисту необхідно приймати максимальні значення очікуваних деформацій.

1. Вибір типу труб необхідно робити з урахуванням забруднень стічних вод і гірничо-геологічних умов будівельного майданчика або траси трубопроводу. Для безнапірної каналізації можна застосовувати керамічні, залізобетонні, азбестоцементні та пластмасові труби, а також залізобетонні лотки або канали. Усі комунікації, що піддаються корозії, повинні бути захищені корозійно-абразивностійкими матеріалами. Труби залізобетонні напірні та безнапірні повинні застосовуватися з обов’язковою умовою їх випробувань на міцність, жорсткість та тріщиностійкість при сполученні основних і додаткових навантажень, викликаних підробкою.

На території шахтних полів рекомендується проектувати труби лоткового типу з висотою стінок, збільшеною з урахуванням очікуваного осідання земної поверхні. Конструкція лотків повинна бути пристосована для додаткового нарощування висоти.

1. Для збереження безнапірного режиму в трубопроводі при виконанні повздовжнього профілю уклони ділянок необхідно призначати з урахуванням розрахункових нерівномірних осідань (нахилів) земної поверхні за умови, що

де ip - необхідний для збереження безнапірного режиму роботи будівельний уклон трубопроводу; ip . - найменший допустимий уклон трубопроводу при розрахунковому наповненні;

igr - розрахункові нахили земної поверхні на ділянці трубопроводу, прийняті згідно з 20.3.2.1.

1. За неможливості забезпечити необхідний уклон безнапірного трубопроводу (наприклад, за умовами рельєфу місцевості або заданої різниці відміток початкової і кінцевої точок трубопроводу, що проектується, а також біля меж шахтних полів, охоронних ціликів і тектонічних порушень) рекомендується:

• трасу трубопроводу прокладати в напрямку більших уклонів або в зоні менших очікуваних нахилів земної поверхні;
• збільшити діаметр трубопроводу;
• зменшити розрахункове наповнення трубопроводу;
• передбачати станції для перекачування стічних вод у той же або інший трубопровід за межами зони несприятливих нахилів земної поверхні.

Станції перекачування стічних вод рекомендується споруджувати при будівництві трубопроводу, якщо гірничі роботи намічено на найближчі 5 років, і безпосередньо перед гірничими роботами при більш пізніх строках їх виконання.

1. Для забезпечення герметичності стиків секційні самопливні трубопроводи слід проектувати з використанням труб із подовженими розтрубами. Стикові з’єднання труб потрібно передбачати податливими, працюючими як компенсатори (за рахунок застосування різних типів еластичних ущільнювачів, для пластмасових труб - з застосуванням гумових ущільнювачів). Ущільнювачі повинні зберігати еластичність протягом повного періоду експлуатації трубопроводів. Згідно з ДБН В.1.1-5 (Частина І) довжину розтрубу слід призначати не меншу подвійного приросту горизонтальних зсувів грунту в межах розрахункової довжини ділянок труб.

Умова, за якої зберігається герметичність стикових з’єднань безнапірного трубопроводу, визначається за формулою:

де Лцт - допустима (нормативна) осьова компенсаційна здатність податливого стикового з’єднання труб,

см;

Лk - необхідна осьова компенсаційна здатність стику, см, обумовлена розрахунком залежно від очікуваних деформацій земної поверхні та геометричних розмірів прийнятих труб;

Л5 - величина зазору, см, між кінцями труб у стику, що залишається при будівництві, яка приймається не менше ніж 1 см.

1. Несуча здатність поперечного перерізу труби при розтягу Рр, 10кН (т), повинна задовольняти умові

де Рє - максимальне повздовжнє зусилля в окремій секції труби, викликане горизонтальними

деформаціями ґрунту, 10кН (т);

Рі - максимальне повздовжнє зусилля в окремій секції труби, викликане появою уступу на земній поверхні, 10кН (т).

При недотриманні умов (23) або (24) рекомендується:

• застосовувати труби меншої довжини або іншого типу;
• змінити трасу трубопроводу (перенести її в зону менших очікуваних деформацій земної поверхні);
• підвищити несучу здатність трубопроводу влаштуванням у його основі залізобетонної постелі (ложа) з розрізанням на секції податливими швами.

1. Відстань між каналізаційними колодязями на прямолінійних ділянках каналізаційних трубопроводів в умовах підроблюваних територій необхідно приймати не більше ніж 50 м.

Стикові з’єднання секційних трубопроводів та колодязів слід проектувати за умови забезпечення герметичності та компенсаційної здатності згідно з 20.3.2.5.

1. За необхідності перетину каналізаційним трубопроводом територій, де можливе утворення локальних тріщин з уступами або провалів, рекомендується передбачати напірні ділянки і надземне прокладання.

Напірні каналізаційні трубопроводи слід проектувати згідно з ДБН В.2.5-74.

Проекти повинні містити вимоги щодо гідростатичного випробування стиків напірних трубопроводів при повздовжніх посуваннях та кутових переміщеннях не менше максимального кута нахилу земної поверхні на ділянці підробки.

1. При проектуванні дюкерів різницю відміток вхідної і вихідної камер дюкера слід призначати з урахуванням нерівномірних осідань земної поверхні, викликаних проведенням гірничих виробок.
2. Протяжні підземні споруди (тунелі, канали, переходи тощо) слід проектувати згідно з ДБН В.1.1- 5 (Частина І).
3. Очисні споруди
4. Каналізаційні очисні споруди слід проектувати, як правило, за жорсткими і комбінованими конструктивними схемами. Розміри в плані жорстких блоків, відсіків повинні визначатися розрахунком залежно від величин деформацій земної поверхні та можливості практичного здійснення конструктивних заходів захисту, у тому числі деформаційних швів необхідної компенсаційної здатності.

Відкриті заглиблені споруди, які не мають стаціонарного обладнання, слід проектувати:

• прямокутними в плані - за жорсткою конструктивною схемою;
• круглими - за жорсткою конструктивною схемою за наявності підземних вод і за комбінованою - з днищем, відсіченим від стін деформаційним швом, за відсутності підземних вод.

Споруди каналізації, що мають стаціонарне устаткування, слід проектувати за жорсткими конструктивними схемами.

Важке устаткування насосних і повітродувних станцій рекомендується розташовувати на окремих фундаментах, не зв’язаних з конструкціями будівель.

1. Зблоковані будівлі та споруди каналізації різного функціонального призначення повинні бути розділені між собою деформаційними швами. Потрібно забезпечувати доступ до відповідальних елементів та вузлів сполучення.
2. Комунікаційні системи не повинні мати жорсткого зв’язку зі спорудами.

Уклони лотків і каналів слід призначати з урахуванням розрахункових деформацій земної поверхні.

1. Для вилучення крупнодисперсних домішок та сміття зі стічних вод рекомендується застосовувати решітки з регульованим кутом нахилу.
2. Як зрошувачі біофільтрів рекомендується застосовувати розбризкувачі (спринклери) і зрошувачі, що рухаються. При застосуванні реактивних зрошувачів фундаменти-стояки необхідно відокремлювати від споруд водонепроникним деформаційним швом.
3. На підроблюваних територіях не допускається розміщення полів фільтрації.

ДОДАТОК А (довідковий)

ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ДОЩОВОЇ КАНАЛІЗАЦІЇ

А.1 При проектуванні дощової або виробничо-дощової системи каналізації витрату дощових вод qr, л/с, можна визначати за методом граничних інтенсивностей за формулою:

де zmid - середнє значення коефіцієнта покриву, що характеризує поверхню басейну стоку, визначається

згідно з А.7;

A, n - параметри, що визначаються згідно з А.2;

F - розрахункова площа стоку, га, яка визначається згідно з А.4;

tr - розрахункова тривалість дощу, що дорівнює тривалості протікання поверхневих вод по поверхні,

лотках та трубах до розрахункової ділянки, хв, визначається згідно з А.5;

П - коефіцієнт, що враховує нерівномірність випадання дощу на площі стоку, визначається згідно з А.4; т - коефіцієнт, що враховує тривалість дощу, приймається при тривалості дощу більше 10 хв таким, що дорівнює одиниці, при тривалості від 2 хв до 10 хв визначається за формулою:

Рекомендується враховувати збільшення пропускної здатності ділянок колекторів дощової каналізації, які працюють з підйомом рівня води в колодязях, а розрахункову витрату дощових вод для гідравлічного розрахунку мереж круглого перерізу q , л/с, визначати за формулою:

де в - коефіцієнт, що враховує заповнення вільної ємкості мережі в момент виникнення напірного режиму, який приймається згідно з А9.

А.2 Параметри A і n та інші розрахункові дані слід визначати за результатами обробки багаторічних

записів самописних дощомірів, зареєстрованих у даному конкретному пункті.

За відсутності оброблених даних допускається параметр А визначити за формулою:

де q20 - інтенсивність дощу, л/с на 1 га, тривалістю 20 хв даної місцевості при Р = 1 рік, яку допускається приймати згідно з таблицею А. 1;

n - показник ступеня, який допускається приймати згідно з таблицею А. 1;

mr - середня кількість дощів за рік, яку допускається приймати згідно з таблицею А. 1;

P - період одноразового перевищення розрахункової інтенсивності дощу, який приймається згідно з А.3; у - показник ступеня, який допускається приймати згідно з таблицею А.1.

Таблиця А.1 - Значення параметрів у, q20, mr і n для населених пунктів України (nj для Р > 3,5; П2 для 3,5 > Р > 1,4; n3 для 1,4 > Р > 0,7; n4 для Р < 0,7)