Оббивний матеріал стільців і лав повинен належати до важкозаймистих матеріалів за ДСТУ 4155 “Захист від пожеж. Матеріали текстильні. Метод випробування на займистість” та мати коефіцієнт димоутворення не більше 1000 кв.м/кг за ГОСТ 12.1.044-89.
3.3. Вимоги до евакуаційних шляхів та виходів
3.3.1. Висоту евакуаційних виходів культових споруд необхідно приймати не менше ніж . Допускається зменшувати висоту евакуаційних виходів до у технічних та підвальних поверхах.
3.3.2. Ширину евакуаційного виходу з молитовного залу необхідно визначати за ДБН В.2.2-9-99, але не менше ніж .
Ширину евакуаційних виходів із інших приміщень необхідно приймати не менше ніж .
3.3.3. Ширину евакуаційних виходів із приміщень вівтаря допускається приймати не менше ніж .
3.3.4. Ширина сходових маршів повинна бути не меншою за розрахункову та не меншою за ширину евакуаційного виходу на сходові клітки з поверху, на якому перебуває найбільша кількість людей. При цьому ширина сходового маршу евакуаційних сходових кліток (сходів) у культових спорудах не повинна бути меншою від значень, встановлених у ДБН В.2.2-9-99. Ширину проходів у підземних печерах необхідно приймати як ширину маршів надземних евакуаційних сходових кліток.
3.3.5. Сходи, що ведуть на дзвіниці та мінарети, можуть мати ширину не менше ніж , якщо вони призначені лише для однієї людини. В інших випадках їх ширину необхідно приймати відповідно до підпункту 3.3.4 цих Правил.
3.3.6. Кількість евакуаційних виходів з молитовних залів культових споруд повинна відповідати результатам відповідних розрахунків, але не менше двох. Евакуаційні виходи повинні бути розосередженими по периметру молитовного залу. В молитовному залі, в якому кількість віруючих та відвідувачів не перевищує 50 осіб, може бути передбачено один евакуаційний вихід.
3.3.7. Кількість евакуаційних виходів із хорів та антресольних поверхів повинна бути не менше двох. Допускається влаштування одного евакуаційного виходу під час одночасного перебування на таких хорах та антресольних поверхах не більше 25 осіб.
3.3.8. Максимальну відстань від будь-якої точки молитовного залу до найближчого евакуаційного виходу необхідно приймати за таблицею 3.
Таблиця 3. Максимальна відстань до найближчого евакуаційного виходу у молитовних залах
------------------------------------------------------------------
| | Ступінь | Відстань, м, у залах об'ємом, |
| |вогнестійкості | тис.куб.м |
|молитовні | будівлі |-------------------------------------|
|зали | |до 5 включно| від 5 до 10 |понад 10|
| | | | включно | |
| |---------------+------------+---------------+--------|
| | I, II | 30 | 45 | 55 |
| |III, IIIа, IIIб| 20 | 30 | - |
| | IV, IVа, V | 15 | - | - |
------------------------------------------------------------------
3.3.9. Евакуація віруючих та відвідувачів із надземних поверхів, хорів та антресольних поверхів культових споруд повинна передбачатися евакуаційними сходовими клітками за ДБН В.1.1-7-2002. Допускається евакуація віруючих та відвідувачів із хорів та антресольних поверхів відкритими сходами, що ведуть до молитовного залу.
3.3.10. Виходи з підвальних приміщень культових споруд необхідно передбачати безпосередньо назовні. Для функціонального сполучення підвальних приміщень із молитовними залами допускається влаштовувати сходові клітки, вхід до яких із підвальних приміщень необхідно передбачати через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу. Такі виходи не враховуються під час розрахунку шляхів евакуації.
4. Вимоги до пристроїв культового призначення,
у яких використовують відкритий вогонь
4.1. Підсвічники та інші пристрої, у яких використовується відкритий вогонь, необхідно встановлювати на негорючу поверхню, яка виступає за їх габарити (проекція габаритів на підлогу, стіни) не менше ніж на . Конструкції підсвічників, лампад, світильників тощо повинні виключати можливість самовипадання свічок.
4.2. Стаціонарні підсвічники та інші пристрої, у яких використовується відкритий вогонь, повинні бути надійно закріплені до підлоги, стіни або стелі, а переносні не повинні встановлюватися на шляхах евакуації.
4.3. Підсвічники та інші пристрої, у яких використовується відкритий вогонь, необхідно розташовувати від горючих конструкцій та від горючих оздоблювальних матеріалів на відстані не менше ніж таким чином, щоб виключалася можливість потрапляння відкритого вогню на будівельні конструкції або інші оздоблювальні матеріали та крапання горючої рідини на підлогу.
4.4. Горючі рідини (для лампад, світильників тощо) та кадильне вугілля необхідно зберігати в металевих шафах. В одній шафі повинно зберігатися не більше горючої рідини. Забороняється розташовувати зазначені шафи на шляхах евакуації у приміщеннях з масовим перебуванням людей (у молитовних залах, підвальних приміщеннях тощо). Зберігання горючих рідин повинно здійснюватися у закритій металевій тарі.
4.5. Розливання горючої рідини в пристроях, у яких використовується відкритий вогонь, необхідно здійснювати при відсутності відкритого полум’я на відстані не менше ніж від увімкнених приладів опалення до початку служби. Розливання горючих рідин необхідно робити над металевою посудиною.
4.6. Після проведення богослужінь відповідальна за дотримання протипожежного режиму особа в культовій споруді або призначена нею інша особа з числа служителів культової споруди повинна перевірити, щоб усі свічки та пристрої культового призначення, у яких використовується відкритий вогонь, були погашеними.
4.7. Відповідальною за дотримання протипожежного режиму особою повинна бути призначена особа з числа служителів культової споруди, відповідальна за протипожежний режим місць використання відкритого вогню у період проведення богослужінь та масових святкових заходів.
5. Вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання
5.1. Системи протипожежного водопостачання
5.1.1. Системи внутрішнього та зовнішнього протипожежного водопостачання повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84 “Водоснабжение. Наружные сети и сооружения” та СНиП 2.04.01-85 “Внутренний водопровод и канализация зданий”.
5.1.2. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння в культових спорудах необхідно приймати за таблицею 6 СНиП 2.04.02-84, як для громадських будинків, залежно від об’єму культової споруди.
5.1.3. У населених пунктах, де відсутні водопровідні мережі та природні водойми, необхідно передбачати пожежні резервуари чи водойми із запасом води, що забезпечує гасіння пожежі протягом 3 годин, з улаштуванням під’їзду до них для пожежних автомобілів. Пожежні резервуари та їх обладнання, що використовуються для пожежогасіння, повинні бути захищені від замерзання води. Природні водойми, що використовують для пожежогасіння, повинні бути обладнані під’їздами для пожежних автомобілів. Такі водойми повинні мати ополонки, які утеплені в зимовий період згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні.
5.1.4. Необхідність улаштування у культових спорудах систем внутрішнього протипожежного водопроводу визначається завданням на проектування.
Витрати води та кількість струменів для внутрішнього протипожежного водопроводу необхідно приймати відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85 за позицією 4 таблиці 1, як для громадських будинків, залежно від об’єму культової споруди.
5.1.5. Під час реконструкції культових споруд, що є пам’ятками архітектури, історії та культури, в яких вода може призвести до руйнування фундаментів, необхідно передбачати улаштування дренажних систем для збору води, що була використана з метою пожежогасіння.
5.1.6. Вільний напір у пожежних кран-комплектах повинен забезпечувати отримання компактних пожежних струменів, що необхідні для гасіння пожежі в найвіддаленіших точках культової споруди. Мінімальну висоту і радіус дії компактної частини пожежного струменя необхідно приймати за СНиП 2.04.01-85.
5.1.7. Пожежні кран-комплекти необхідно влаштовувати біля виходів із культових споруд та в місцях масового перебування віруючих та відвідувачів. Пожежні кран-комплекти мають бути розміщені на висоті не менше ніж від рівня підлоги. Пожежні кран-комплекти повинні бути укомплектовані згідно з вимогами СНиП 2.04.01-85. Шафи для пожежних кран-комплектів, що влаштовуються на входах до культових споруд, не повинні зменшувати нормовану ширину евакуаційного виходу.
5.1.8. Пожежні шафи (пожежні кран-комплекти) повинні відповідати ДСТУ 4401-1:2005 “Пожежна техніка. Кран-комплекти пожежні. Частина 1. Кран-комплекти пожежні з напівжорсткими рукавами. Загальні вимоги”, ДСТУ 4401-2:2005 “Пожежна техніка. Кран-комплекти пожежні. Частина 2. Кран-комплекти пожежні з плоскоскладаними рукавами. Загальні вимоги”.
Пожежні шафи повинні мати отвори для провітрювання, пристрої для пломбування та візуального огляду без розкривання шафи. У пожежних шафах повинна бути передбачена можливість розташування двох ручних вогнегасників. Кожна шафа повинна бути оснащена рукавом однакового діаметра з пожежним кран-комплектом та пожежним стволом. У культовій споруді діаметри пожежних рукавів та насадок пожежних стволів, а також довжина пожежних рукавів повинні бути однаковими.
5.1.9. Для внутрішнього гасіння куполів, що виконані із горючих матеріалів, необхідно влаштовувати сухотруби з дренчерними зрошувачами.
Сухотруби повинні закінчуватися виведеними назовні патрубками із з’єднувальними голівками діаметром для підключення насосів пожежних автомобілів із встановленням зворотного клапана і засувки.
З’єднувальні головки патрубків сухотрубів мають бути розміщені в зручному для під’їзду пожежних автомашин місці.
5.1.10. Місця розташування пожежних гідрантів, водойм та з’єднувальних головок патрубків сухотрубів необхідно позначати світловими або світловідбивними покажчиками (піктограмами), що відповідають вимогам ГОСТ 12.4.026-76 “ССБТ. Цвета сигнальные. Знаки безопасности”. При кількості куполів, що обладнані сухотрубами, два та більше покажчики місця розташування з’єднувальних головок повинні містити інформацію, до якого купола належить сухотруб.
5.1.11. Покажчики пожежних гідрантів та пожежних водойм повинні відповідати ГОСТ 12.4.026-76 та містити таку інформацію:
для пожежного гідранта — літерний індекс ПГ, цифрове значення відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішній діаметр трубопроводу в міліметрах, зазначення виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);
для пожежної водойми — літерний індекс ПВ, цифрове значення запасу води в кубічних метрах та кількість пожежних автомобілів, які можуть одночасно розміщуватися на майданчику біля водойми.
5.1.12. Вододжерела, які знаходяться на території культових споруд та використовуються з метою пожежогасіння, у тому числі пожежні гідранти та пожежні кран-комплекти, не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність із реєстрацією результатів перевірки у журналі обліку технічного обслуговування.
5.2. Системи протидимного захисту та вентиляції
5.2.1. Необхідність обладнання приміщень культових споруд системами протидимного захисту та вентиляції необхідно визначати, як для громадських приміщень, за СНиП 2.04.05-91 “Отопление, вентиляция и кондиционирование”.
5.2.2. У культових спорудах як систему протидимного захисту використовують системи димовидалення з механічним або природним спонуканням.
5.2.3. Культові споруди повинні бути обладнані природною системою вентиляції. Необхідність улаштування примусової системи вентиляції визначається замовником у завданні на проектування культової споруди.
5.2.4. Викид диму від системи димовидалення з природним спонуканням необхідно передбачати в верхній частині культової споруди.
5.2.5. У разі використання вентиляційних пристроїв вони повинні відкриватися як в автоматичному, дистанційному, так і в ручному режимі. Необхідно проводити перевірку робочого стану вентиляційних пристроїв із записом результатів перевірки у відповідний журнал. Періодичність проведення зазначених перевірок визначається відповідно до регламенту, погодженого з органами державного пожежного нагляду, з урахуванням рекомендацій виробника. У зимовий час необхідно проводити очищення вентиляційних пристроїв від снігу та замерзання.
5.2.6. У підвальних поверхах, частинах підвальних поверхів, відокремлених між собою протипожежними стінами або перегородками, з приміщеннями, у яких знаходяться горючі речовини та матеріали, необхідно передбачати не менше двох вікон з приямками, що відповідають вимогам ДБН В.1.1-7-2002. При неможливості влаштування зазначених вікон та приямків зазначені поверхи (частини поверхів) повинні обладнуватися системами димовидалення з механічним спонуканням.
5.3. Системи пожежної сигналізації та пожежогасіння
5.3.1. Необхідність обладнання культових споруд системами пожежної сигналізації та пожежогасіння потрібно визначати з урахуванням вимог Переліку однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом МНС від 22.08.2005 N 161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270.
5.3.2. Проектування систем пожежної сигналізації та пожежогасіння необхідно здійснювати за ДБН В.2.5-13-98* “Пожежна автоматика будинків і споруд”.
5.3.3. За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів автоматичних систем пожежної сигналізації (пожежогасіння) необхідно виводити на пульт централізованого спостереження пожежної охорони. У культових спорудах, які є пам’ятками історії і культури, виведення сигналу від приймально-контрольних приладів автоматичних систем пожежної сигналізації (пожежогасіння) на пульт централізованого спостереження пожежної охорони є обов’язковим.
Приймально-контрольні прилади повинні забезпечувати можливість виведення сигналів “Пожежа” та “Несправність”.
5.3.4. Технічне обслуговування систем пожежної сигналізації та пожежогасіння повинні здійснювати організації, які мають відповідну ліцензію на виконання таких робіт.
