8.2. Усі місця проведення робіт у кар’єрах необхідно освітлювати відповідно до норм їх освітленості згідно з додатком 3.
8.3. Для освітлення відвалів і автошляхів поза межами кар’єру у разі живлення від окремих трансформаторних підстанцій дозволяється користуватися мережею із заземленою нейтраллю на напругу 380/220 В.
8.4. На стаціонарних і пересувних опорах контактної мережі постійного струму напругою до 1650 В включно можна виконувати підвіску проводів електричного освітлення та світильників вище контактного проводу на протилежному від нього боці опори. Ізолятори освітлювальної мережі повинні бути на напругу 1650 В.
8.5. Відстань від контактного проводу до проводів освітлення по вертикалі повинна бути не менше ніж 1,5 м. Відстань від контактного проводу до опори при боковій підвісці повинна бути не менше ніж 1 м.
8.6. Заміну ламп і світильників, розташованих на дерев’яних опорах нижче освітлювальних проводів, необхідно проводити при знятій з контактного проводу напрузі. Ремонт освітлювальної мережі (заміну крюків, штирів та ізоляторів, перетяжку проводів) необхідно проводити при знятій напрузі як з контактної, так і з освітлювальної мережі.
8.7. Працівники, яких направляють на роботу в умовах недостатнього освітлення і в нічний час, повинні мати індивідуальні переносні світильники.
9. Нагляд і контроль за електроустаткуванням
9.1. Огляд, технічне обслуговування і ремонт електротехнічного обладнання виконуються за письмовим нарядом на виконання робіт.
9.2. Огляд комплектних трансформаторних підстанцій без відключення від мережі напругою вище 1000 В та пунктів підключення необхідно виконувати:
щозмінно — операторами підключених механізмів і машин або спеціально уповноваженими працівниками, а також після кожного переміщення та проведення вибухових робіт. У разі живлення від трансформаторної підстанції декількох споживачів огляд здійснюється працівниками, призначеними посадовою особою, відповідальною за експлуатацію електрообладнання, в підпорядкуванні якої перебуває ця трансформаторна підстанція;
щомісячно — персоналом під керівництвом посадової особи, відповідальної за енергопостачання дільниці;
комплектних трансформаторних підстанцій (вибірково) — не менше ніж один раз на півроку, а пунктів підключення (вибірково) — щомісячно посадовою особою, на яку покладено зазначені обов’язки.
9.3. Огляд стану пересувних ліній електропостачання необхідно виконувати:
щозмінно та після проведення вибухових робіт — працівниками, які здійснюють керівництво гірничими роботами на дільниці протягом зміни;
кожного тижня — посадовими особами, відповідальними за енергопостачання, і керівниками гірничих робіт дільниці в межах цих дільниць;
щомісячно (вибірково) — посадовою особою, на яку покладено зазначені обов’язки, або її заступником;
позачергово — за розпорядженням посадової особи, на яку покладено зазначені обов’язки, а також під час голольоду, сильного вітру (більше ніж 15 м/с), у разі відключення ліній від дії захисту, після проведення вибухових робіт та після грози.
9.4. Огляд кабелів живлення пересувних електрообладнання і машин необхідно виконувати:
операторами підключених механізмів і машин споживачів із записом результатів огляду в оперативний журнал — щозмінно, а також після кожного переміщення електрообладнання і машин та після проведення вибухових робіт;
електротехнічним персоналом під керівництвом посадової особи, відповідальної за електропостачання дільниці, із записом результатів огляду в оперативний журнал персоналу, який здійснює енергозабезпечення гірничого підприємства,— щомісячно.
9.5. Перевірку апаратури захисту від витоків струму на відповідність паспортним даним і загального часу відключення від мережі необхідно виконувати один раз на півроку на місці встановлення.
9.6. Огляд і контроль мережі захисного заземлення здійснюється:
операторами підключеного електрообладнання і машин — щозмінно, а також після проведення вибухових робіт та переміщення електрообладнання і машин. При цьому перевіряється надійність контактів заземлення корпусів і відсутність пошкодження заземлюючого проводу;
персоналом дільниці, яка обслуговує електротехнічне обладнання,— щомісячно. При цьому проводиться огляд всієї мережі заземлення і вимірюється величина опору заземлення.
Х. Водовідлив і осушення
1. У разі обводнення родовища необхідно розробляти і здійснювати відповідні заходи з осушення, які забезпечують безпеку робіт, а також складати план ліквідації аварій для запобігання затопленню нижніх горизонтів кар’єрів.
2. Кожний кар’єр, що не має природного стоку поверхневої і ґрунтової води, повинен бути обладнаний водовідливом.
Осушення родовищ корисних копалин під час відкритої розробки необхідно проводити за спеціальними проектами. Не дозволяється вести роботи з будь-якими відхиленнями від проекту без попереднього узгодження їх з відповідною проектною організацією.
Устя стволів дренажних шахт, штолень, шурфів, бурових свердловин та інших виробок необхідно надійно захищати від проникнення через них в гірничі виробки поверхневої води.
За наявності на території кар’єру зсувів поверхні масиву або територій, здатних до зсуву, їх необхідно огородити нагірними канавами або запобіжними валами, які захищають масив від проникнення в нього поверхневої і талої води, снігу, грязьових потоків. У таких випадках на кар’єрі щорічно повинні розроблятися заходи із забезпечення безпеки виконання робіт у кар’єрі.
3. Гірничі роботи поблизу старих затоплених виробок або інших водоймищ (річок, ставків, озер) необхідно проводити відповідно до проектів, якими передбачено залишення спеціальних ціликів, що запобігають прориву води, та встановлено межі безпечного ведення робіт.
Керівник маркшейдерської служби у разі наближення гірничих робіт до запобіжних ціликів на відстань 100, 50, 20 м та контуру цілика повинен письмово попереджувати про це посадову особу, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
4. Живлення підстанцій дренажних шахт необхідно проводити двома ЛЕП, кожна з яких здатна забезпечити максимальне навантаження шахти.
5. Автоматизація водовідливних установок у кар’єрах і дренажних шахтах повинна забезпечити автоматичне включення резервного насоса, можливість дистанційного керування насосами і контроль за роботою установки з передачею сигналів на пульт керування.
6. Під час будівництва дренажних шахт необхідно передбачати засоби, які у разі прориву води забезпечують безпечний вивід працівників і збереження устаткування.
7. Під час проведення підземних дренажних виробок у породах будь-якої міцності під водоносними горизонтами, що розташовані вище, необхідно бурити випереджаючі свердловини, довжина яких зазначена в проекті на проведення виробки залежно від гірничо-геологічних умов, але в усіх випадках вона повинна бути не менше ніж 5 м.
8. У кожній виробці, яку проходять, повинен бути запас матеріалів для спорудження в необхідних випадках тимчасової фільтруючої перемички.
9. Обсадні труби свердловини, яка підробляється кар’єром, необхідно своєчасно зрізувати, а свердловину надійно перекривати і тампонувати на всю глибину.
10. Провали і тріщини, які виникають у процесі осушення родовища, а також місця можливих провалів на поверхні необхідно надійно огороджувати від випадкового потрапляння в ці зони працівників, тварин, а також засобів транспорту.
11. Підлога камери головного водовідливу дренажних шахт повинна бути розташована на 0,5 м вище рівня головки рейок відкотних колій у пристовбурових виробках. Допускається влаштування камер головного водовідливу заглибленого типу (нижче рівня пристовбурового двору) за умови вживання заходів, які забезпечують безперебійність роботи водовідливу та повну безпеку.
12. При головній водовідливній установці повинен бути влаштований водозбірник. У дренажних шахтах водозбірник повинен мати два відділення. Місткість водозбірника при відкритому водовідливі повинна бути розрахована не менше ніж на тригодинний, а при підземному — на чотиригодинний нормальний приплив.
13. Сумарна продуктивність робочих насосів головної водовідливної установки повинна забезпечити відкачування максимально очікуваного добового припливу води протягом 20 годин. Водовідливна установка повинна мати резервний насос із сумарною продуктивністю, що дорівнює 25 % продуктивності робочих насосів. Насоси головної водовідливної установки повинні мати однаковий тиск.
14. Воду, яку видаляють з кар’єру, необхідно скидати в найближчий водозлив або в місце, яке виключає можливість її зворотного проникнення через тріщини, провали або водопроникні породи у виробки та заболочення прилеглих територій. Скид кар’єрної і підземної води, отриманої в результаті осушення родовища корисних копалин, необхідно проводити тільки після її освітлення, а в необхідних випадках — після очищення від шкідливих домішок.
15. Насосна камера головного водовідливу повинна бути з’єднана із стовбуром шахти похилим хідником, який виводиться в ствол на висоті не нижче ніж 7 м від рівня підлоги насосної станції, а з пристовбуровим двором — не менше ніж одним хідником, який необхідно герметично закривати.
16. Водовідливні установки на поверхні, а також трубопроводи в районах з мінусовою температурою повітря необхідно утеплювати перед зимовим періодом і захищати від можливих пошкоджень під час проведення вибухових робіт.
17. Трубопроводи, які прокладено на поверхні, повинні мати пристрої, які забезпечують повне звільнення їх від води.
18. Не дозволяється поблизу устя свердловин дренажних шахт розводити вогнища, розморожувати устя відкритим полум’ям, а також влаштовувати стоянку машин з працюючими двигунами внутрішнього згоряння.
19. Устя дренажно-вентиляційних свердловин необхідно обсаджувати перфорованими трубами, що виступають над підошвою уступу на висоту 1 м, пофарбованими в яскравий колір, з написаними на них номерами свердловин, а устя труб необхідно закривати привареною металевою сіткою.
20. Контроль за станом осушення родовищ корисних копалин повинна здійснювати геологічна служба гірничого підприємства.
ХІ. Провітрювання кар’єрів
1. Повітря на робочих місцях гірничого підприємства повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».
2. Кар’єри, глибина яких перевищує 150 м, та окремі кар’єри з особливо тяжким пилогазовим режимом повинні мати пиловентиляційну службу, забезпечену апаратурою і приладами згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
3. На робочих місцях кар’єрів необхідно проводити відбір проб повітря для їх аналізу на вміст шкідливих газів. Місця відбору проб та їх періодичність визначаються посадовою особою, відповідальною за пиловентиляційну службу підприємства. В усіх випадках, коли вміст шкідливих газів або запиленість повітря в кар’єрі більші за встановлені норми, необхідно вживати заходів щодо забезпечення безпечних умов праці.
4. Допуск працівників і технічного персоналу в кар’єр після проведення масових вибухів дозволяється тільки після перевірки гірничорятувальниками вмісту шкідливих газів та зниження їх вмісту в атмосфері до санітарних норм, але не раніше ніж через 30 хв. після вибуху, розсіювання пилової хмари до повного відновлення видимості та огляду місць роботи посадовою особою, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
5. У погано провітрюваних і застійних зонах кар’єру необхідно організовувати штучну вентиляцію за допомогою вентиляційних установок або інших засобів провітрювання.
6. У кар’єрах, на відвалах та складах необхідно застосовувати засоби придушення пилу, нейтралізації або уловлення шкідливих газів і агресивної води безпосередньо в місцях їх виділення, а кабіни гірничого обладнання ізолювати та забезпечити подачу в них очищеного повітря.
7. Для зменшення пилоутворення під час екскавації гірничої маси в теплу пору року необхідно проводити систематичне зрошення підірваної гірничої маси водою або пило-, газопридушуючим розчином.
Під час проведення масових вибухів у кар’єрах необхідно використовувати внутрішню, розміщену в свердловинах, тверду зволожену пило-, газопридушуючим розчином забивку або гідрозабивку в рукавах, а також розміщені між свердловинами екрани у вигляді шару подрібнених зволожених порід або рукавів, наповнених пило-, газопридушуючим розчином.
Для зменшення пилоутворення на поверхні кар’єрних автодоріг необхідно періодично проводити їх зволоження. Не дозволяється надмірний полив поверхні кар’єрних автодоріг.
8. На дробильно-сортувальних установках, а також на ділянках перевантаження гірничої маси з конвеєра на конвеєр місця утворення пилу необхідно ізолювати від навколишньої атмосфери за допомогою кожухів і укриттів з відсмоктуванням запиленого повітря з-під них і його наступною очисткою.
9. Застосування в кар’єрах автомобілів, бульдозерів, тракторів та інших машин з двигунами внутрішнього згоряння допускається тільки за умови, що вміст забруднюючих речовин у їх вихлопних газах не перевищує рівнів, встановлених санітарними нормами.
На гірничих підприємствах повинен бути організований систематичний контроль за вмістом шкідливих речовин у вихлопних газах машин і механізмів з двигунами внутрішнього згорання.
10. Під час виділення шкідливих газів з води, що дренує у кар’єр, необхідно здійснювати заходи, які зменшують або повністю усувають фільтрацію води через укоси уступів кар’єру.
11. Оглядові колодязі і свердловини насосних станцій з відкачування промислової стічної води необхідно надійно закривати.
12. Спуск працівників у колодязі для проведення ремонтних робіт дозволяється після випуску води, ретельного провітрювання і попереднього заміру вмісту шкідливих газів та під наглядом працівника, в обов’язки якого покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
