---

1. Сервітут припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої

встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;

2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений

сервітут;

3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;

4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення

сервітуту;

5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий

сервітут.

2. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу

власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

3. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення

сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної

ділянки за її цільовим призначенням.

4. Сервітут може бути припинений в інших випадках,

встановлених законом.

Глава 33

ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПОТРЕБ

Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою

земельною ділянкою для сільськогосподарських

потреб

1. Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється

договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила

бажання користуватися цією земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

2. Право користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і

передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених

частиною третьою цієї статті.

( Частина друга статті 407 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 )

3. Право користування земельною ділянкою державної або

комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може

бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до

статутного фонду, передано у заставу.

( Статтю 407 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 509-VI

( 509-17 ) від 16.09.2008 )

Стаття 408. Строк договору про надання права користування

чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб

1. Строк договору про надання права користування чужою

земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється

договором і для земельних ділянок державної або комунальної

власності не може перевищувати 50 років.

( Частина перша статті 408 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 )

2. Якщо договір про надання права користування чужою

земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на

невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору,

попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один

рік.

Стаття 409. Права та обов'язки власника земельної ділянки,

наданої у користування для сільськогосподарських

потреб

1. Власник земельної ділянки має право вимагати від

землекористувача використання її за призначенням, встановленим у

договорі.

2. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за

користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки

її виплати встановлюються договором.

3. Власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати

землекористувачеві у здійсненні його прав.

Стаття 410. Права та обов'язки землекористувача

1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою

в повному обсязі, відповідно до договору.

2. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування

земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

3. Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати

земельну ділянку відповідно до її цільового призначення,

підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології

виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до

погіршення екологічної ситуації.

Стаття 411. Право землекористувача на відчуження права

користування земельною ділянкою

1. Землекористувач має право на відчуження права користування

земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не

встановлено законом.

2. У разі продажу права користування земельною ділянкою

власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами

право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на

інших рівних умовах.

3. Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника

земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом

одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право

користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі.

4. У разі порушення права переважної купівлі настають

наслідки, передбачені статтею 362 цього Кодексу.

5. У разі продажу землекористувачем права користування

земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі

власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від

ціни продажу (вартості права), встановлених договором.

Стаття 412. Припинення права користування земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб

1. Право користування земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та

землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною

необхідністю.

2. Право користування земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду

в інших випадках, встановлених законом.

Глава 34

ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ

ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ

Стаття 413. Підстави виникнення права користування чужою

земельною ділянкою для забудови

1. Власник земельної ділянки має право надати її в

користування іншій особі для будівництва промислових, побутових,

соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель

(суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або

заповіту.

2. Право користування земельною ділянкою, наданою для

забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у

порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою

цієї статті.

3. Право користування земельною ділянкою державної або

комунальної власності для забудови не може бути відчужено її

землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права

власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній

ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

4. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови

може бути встановлено на визначений або на невизначений строк,

крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.

5. Строк користування земельною ділянкою державної чи

комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.

( Текст статті 413 в редакції Закону N 509-VI ( 509-17 ) від

16.09.2008 )

Стаття 414. Права та обов'язки власника земельної ділянки,

наданої для забудови

1. Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право

на одержання плати за користування нею.

Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти,

договором може бути передбачено право власника земельної ділянки

на одержання частки від доходу землекористувача.

2. Власник земельної ділянки має право володіти,

користуватися нею в обсязі, встановленому договором із

землекористувачем.

Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не

впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо

користування земельною ділянкою.

Стаття 415. Права та обов'язки землекористувача

1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою

в обсязі, встановленому договором.

2. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди),

споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

3. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі

(споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же

умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі

(споруди).

4. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування

земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші

платежі, встановлені законом.

5. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну

ділянку відповідно до її цільового призначення.

Стаття 416. Припинення права користування земельною ділянкою

для забудови

1. Право користування земельною ділянкою для забудови

припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та

землекористувача;

2) спливу строку права користування;

3) відмови землекористувача від права користування;

4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом

трьох років підряд.

2. Право користування земельною ділянкою для забудови може

бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених

законом.

Стаття 417. Правові наслідки припинення права користування

земельною ділянкою

1. У разі припинення права користування земельною ділянкою,

на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної

ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові

наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної

ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її

знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона

була до надання її у користування.

2. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній

ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної

спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням

вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки,

суд може з урахуванням підстав припинення права користування

земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі

(споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп

власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови

користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на

новий строк.

( Частина друга статті 417 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 )

КНИГА ЧЕТВЕРТА

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 35

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності - це право особи на

результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт

права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим

законом.

2. Право інтелектуальної власності становлять особисті

немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права

інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права

інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим

законом.

3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не

може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений

у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та

права власності

1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ

не залежать одне від одного.

2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не

означає переходу права власності на річ.

3. Перехід права власності на річ не означає переходу права

на об'єкт права інтелектуальної власності.

Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

1. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема,

належать:

літературні та художні твори;

комп'ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

виконання;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій

мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

раціоналізаторські пропозиції;

сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки

для товарів і послуг), географічні зазначення;

комерційні таємниці.

Стаття 421. Суб'єкти права інтелектуальної власності

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець

(творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор,

виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті

немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності

відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права

інтелектуальної власності