— «Класифікація, основні параметри і (або) розміри»;

— «Класифікація й загальні технічні вимоги»;

— «Загальні технічні вимоги та методи випробовування» тощо.

Якщо об'єднаний стандарт містить положення всіх наведених вище груп вимог, йому дають назву «Загальні технічні умови» (для групи однорідної продукції чи послуг) або «Технічні умови» (для однорідної продукції чи послуг).

У стандарті, який об'єднує кілька груп вимог, положення, що стосуються однієї групи, викладають здебільшого в одному розділі.

Номенклатуру структурних елементів, зміст і назву цих елементів конкретного стандарту визначають відповідно до особливостей продукції (послуг) і характеру вимог, які до них ставлять. Деякі групи положень чи вимог, за потреби, дозволено випускати.

Стандарти на продукцію, виготовляння і використовування якої можуть зашкодити здоров'ю, майну громадян чи природному довкіллю, повинні обов'язково мати розділи «Вимоги безпеки» і «Вимоги охорони навколишнього довкілля».

8.2.2 У розділі (стандарті) «Класифікація» установлюють ознаки класифікації, класи, типи, види продукції (послуг), сортамент продукції, її марки моделі тощо.

Якщо продукцію класифікують за основними параметрами і (або) розмірами, то такий розділ (стандарт) має назву «Класифікація, основні параметри і (або) розміри».

Зважаючи на особливості продукції (послуг), у цьому розділі (стандарті) наводять:

— класифікацію продукції за основними експлуатаційними чи спожитковими характеристиками;

— класифікацію продукції за конструктивними параметрами та розмірами;

— класифікацію продукції (послуг) за іншим ознаками класифікації.

За потреби наводять рисунки, якими унаочнюють конструктивні особливості продукції і (або) її основні розміри.

Якщо стандарт поширюється на речовину, матеріал, сировину чи подібну продукцію, то її класифікують за хімічним складом, іншими фізико-хімічними властивостями, за основними спожитковими (експлуатаційними) характеристиками.

У розділі подають умовну познаку продукції й, за потреби, формулюють правила її записування, унаочнюючи їх прикладами.

У розділі можна подавати рекомендації щодо використовування матеріалів, режимів їх обробляння тощо.

8.2.3 Розділ (стандарт) «Загальні технічні вимоги» має такі типові підрозділи (розділи):

— основні показники і (або) характеристики (властивості);

— вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів;

— комплектність.

Розробляючи стандарт «Загальні технічні вимоги», до нього обов'язково долучають розділи «Вимоги безпеки», «Вимоги охорони довкілля», «Маркування та пакування», а також можна додавати й інші розділи, наприклад «Класифікація», «Основні параметри і (або) розміри» тощо.

8.2.3.1 У підрозділі «Основні показники і (або) характеристики (властивості)» визначають здебільшого тільки ті вимоги, які можна перевірити. Тут наводять також вимоги, які можна задовольнити за умови дотримання будь-яких інших вимог (санітарно-гігієнічних вимог до виробничих приміщень і виконавців, використовування певних елементів технологічного процесу, покривання, спеціального технологічного устатковання чи оснастки, тривалого приробляння, витримування готових виробів або матеріалів тощо).

Цей підрозділ має містити такі типові пункти, що встановлюватимуть:

— вимоги призначеності;

— вимоги надійності;

— вимоги радіоелектронного захисту, електромагнітної сумісності та (чи) взаємозамінності;

— вимоги до життєздатності, тривкості та стійкості до зовнішніх чинників і діяння;

— вимоги ергономіки та технічної естетики;

— вимоги ресурсо- та енергоощадності (ощадного витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів тощо);

— вимоги технологічності;

— конструктивні вимоги;

— інші вимоги.

У пункті «Вимоги призначеності» установлюють такі типові вимоги:

— вимоги до продуктивності, точності, швидкості обробляння, калорійності тощо;

— вимоги до складу та структури (хімічного, фракційного, концентрації домішок, до складників), фізико-хімічних, механічних та інших властивостей (міцності, твердості (цупкості), теплотривкості, зношуваності та зносотривкості тощо);

— вимоги до функційної, геометричної, біологічної, електричної, міцнісної, програмної, технологічної, діагностичної, організаційної, інформаційної та до інших видів сумісності.

У пункті «Вимоги надійності» установлюють конкретні значення комплексних показників надійності продукції і (або) одиничних показників її безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності та збе-режності, які характеризують здатність продукції виконувати свої функції з певною ефективністю в заданому проміжку часу, збережність продукції за певних умов технічного обслуговування, ремонту, зберігання, транспортування.

На продукцію, використовування якої через деякий час створює небезпеку для життя, здоров'я людей, довкілля або може спричинити шкоду майну громадян, треба встановлювати строк служби чи використовування.

На продукцію, спожиткові властивості якої можуть згодом погіршуватися (продовольчі продукти парфумно-косметичні товари, ліки, вироби побутової хімії тощо), треба зазначати термін придатності

У пункті «Вимоги радіоелектронного захисту та електромагнітної сумісності» установлюють вимоги до продукції щодо забезпечення завадозахищеності, захисту від електромагнітного та йонізівного випромінення як власного, так і іншого, навмисного електромагнітного випромінення й іншого електромагнітного випромінення природного чи штучного походження, а також вимоги електромагнітної сумісності.

У пункті «Вимоги до життєздатності, тривкості та стійкості до зовнішніх чинників і діяння» встановлюють вимоги, спрямовані на забезпечення придатності продукції під дією і (або) після дії природного довкілля й інших об'єктів:

— вимоги тривкості та стійкості щодо механічного діяння (вібраційного, ударного, скручувального тощо);

— вимоги тривкості щодо кліматичного діяння (змінних температури, вологості й атмосферного тиску, сонячного проміння, атмосферних опадів, солоного (морського) туману, пилу, води тощо);

— вимоги тривкості щодо спеціального діяння (біологічного, радіаційного, хімічного, зокрема агресивних газів, мийних засобів, палива, мастил тощо, електромагнітних полів, засобів дезактивації тощо).

У пункті «Вимоги ергономіки» установлюють вимоги, спрямовані на забезпечення узгодженості технічних характеристик продукції з ергономічними характеристиками та параметрами людини (вимоги до робочого місця обслуги, відповідність виробу та його елементів розмірам тіла людини, естетичний вигляд тощо).

У пункті «Вимоги ресурсо- та енергоощадності» установлюють вимоги щодо ощадного використовування сировини, матеріалів, палива, енергії та трудових ресурсів під час виробляння продукції і щодо обмеженого режиму використовування (застосовування) продукції за її призначеністю. Ресур-со- та енергоощадність можуть характеризувати такі показники; питомі витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, енергоносіїв, коефіцієнт корисної дії, трудомісткість, належить до одиниці спожиткових властивостей тощо).

У пункті «Вимоги технологічності» установлюють вимоги, які визначають придатність продукції до виготовлення, експлуатації й ремонту з мінімальними витратами за певних значень показників якості.

У пункті «Конструктивні вимоги» установлюють вимоги до продукції як конкретні конструктивні рішення, які забезпечують найефективніше виконування продукцією своїх функцій, а також раціональність під час її розробляння, виготовляння й застосовування:

— конструктивне виконання складників, їх кількість, масу, форму, розміри, компоновання:

— гранично допустимі масу й габаритні розміри продукції;

— зовнішню форму (прямолінійність, пропорційність, обтічність тощо);

— застосовування застандартизованих виробів і матеріалів;

— вимоги доступності до окремих складників виробу під час випробовування, технічного обслуговування та ремонту без розбирання;

— вимоги унеможливити неправильне складення та неправильного з'єднання кабелів, шлангів та інших помилок обслуги під час випробовування, технічного обслуговування та ремонту;

— використовування базових конструкцій і базових виробів;

— агрегатування і блоково-модульне будування виробів тощо.

8.2.3.2 У підрозділі «Вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів» установлюють вимоги щодо:

— використовування покупних виробів, рідини, мастил, фарб і матеріалів (продуктів, речовин);

— використовування матеріалів і (або) обмеження щодо їх використовування, порядок обліку;

— використовування вторинної сировини й відходів промислового виробництва.

8.2.3.3 У підрозділі «Комплектність» установлюють деякі складники виробу, запасні частини до нього, інструмент, приладдя, матеріали тощо, що належать до комплекту постачання, а також документацію на вироби.

8.2.4 У розділі (стандарті) «Вимоги безпеки» установлюють вимоги, норми, засоби захисту та контролю (або посилання на НД, в яких їх викладено) стосовно того, як забезпечити життєдіяльність, запобігти нещасним випадкам, захистити життя та здоров'я обслуги, споживачів і населення, а також майно в процесі виготовляння, випробовування, монтування, налагоджування, транспортування, зберігання, експлуатування, ремонту, консервування, утилізування, ізолювання та ліквідування продукції, а саме:

— вимоги до систем та органів керування, регулювання, енергозабезпечування, вимоги до припинення роботи виробу, зокрема аварійного зупинення;

— вимоги безпечності елементів конструкції і засобів захисту, долучених до конструкції;

— вимоги електробезпеки;

— вимоги пожежобезпеки;

— вимоги вибухобезпеки;

— вимоги радіаційної безпеки;

— вимоги щодо запобігання техногенним аваріям і катастрофам;

— вимоги до освітлювання робочих місць;

— вимоги до захисту від механічного ризику, пов'язаного з огороджуванням рухомих частин, кріпленням виробів, задирками, гострими краями тощо;

— вимоги до захисту від підвищених рівнів шуму, інфразвуку та ультразвуку;

— вимоги до захисту від підвищених рівнів вібрації — загальної та місцевої;

— вимоги до захисту від підвищеної запиленості та загазованості повітряного середовища робочих зон особливо токсичними, канцерогенними та іншими шкідливими речовинами;

— вимоги до захисту від електромагнітного випромінення промислової, низької, високої, ультрависокої та надвисокої частот, а також радіозавад;

— вимоги до захисту від випромінення оптичного діапазону;

— вимоги до захисту від високих і низьких температур поверхонь виробу (продукції);

— вимоги щодо захисту від підвищених чи знижених показників мікроклімату повітряного середовища;

— вимоги щодо розміщення виробу або організації робочого місця на значній висоті;

— вимоги до засобів контролювання, сигналізації, застерігальних написів, знаків безпеки та сигнальних кольорів;

— вимоги до облаштовання робочого місця в кабінах виробів, у кабінах дистанційного керування устаткованням щодо умов праці та ергономіки;

— вимоги до захисту від перевантаг фізичних (статичних та динамічних) і нервово-психологічних (розумових, емоційних, монотонності праці тощо);

— вимоги до захисту від біологічних чинників (бактерій, вірусів, продуктів життєдіяльності тощо);

— вимоги до застосовування засобів індивідуального захисту працівниками і споживачами;

— вимоги до матеріалів і (або) сировини, використовуваних під час виробляння продукції (зокрема щодо дозволу органів санітарно-епідеміологічного, пожежного нагляду тощо), а також до технологічного виготовляння продукції, якщо вид і властивості матеріалів та технологічний процес впливають на її безпечність;

— специфічні вимоги безпечності конкретної продукції чи послуги (знижений чи підвищений барометричний тиск або його різке змінення, знижена чи підвищена йонізація повітря, невагомість, плинність тощо);

— вимоги щодо захисту від хімічної небезпеки, пов'язаної зі шкідливим впливом будь-яких хімічних речовин на здоров'я людей чи довкілля тощо.

У стандартах на конкретний вид продукції треба зазначати повний перелік нормативних вимог, які убезпечують життя і здоров'я громадян на всіх стадіях її виготовляння та використовування.

8.2.5 У розділі (стандарті) «Вимоги охорони довкілля» визначають строки (терміни), режим використовування й охорони природних ресурсів, методи контролювання за станом довкілля, вимоги щодо запобігання забрудненню довкілля, інші питання, пов'язані з охороною довкілля та використовуванням природних ресурсів.

У розділі подають показники і норми, що визначають;

— вимоги до допустимих (за рівнем і часом) хімічних, механічних, радіаційних, електромагнітних, термічних і біологічних чинників впливу на довкілля;

— вимоги до тривкості забруднювальних отруйних речовин і об'єктів довкілля (водне середовище, атмосферне повітря, ґрунт, надра, флора, ионосфера тощо);

— вимоги до утилізації та місць захоронення небезпечної продукції, відходів тощо.

8.2.6 У розділі (стандарті) «Маркування» викладають вимоги до спожиткового і транспортного маркування продукції (посилаючись на відповідні стандарти):

— місце маркування (безпосередньо на продукції, ярликах, етикетках, тарі тощо);

— спосіб нанесення знаків маркування (карбування, гравірування, травлення тощо);

— перелік знаків маркування;

— якщо мова маркування відрізняється від державної, має бути зазначено мову маркування Маркування звичайно має містити:

— назву продукції;

— назву країни-виробника;

— назву підприємства-виробника;

— основну призначеність продукції;

— за потреби: умови безпечного зберігання, транспортування, використовування, ремонту відновлювання, утилізування, захоронения, знищення;