Основи і покриття з грунтів, укріплених в'яжучими матеріалами
15.12 Будівництво основ і покриттів з грунтів, оброблених в'яжучими матеріалами, здійснюють відповідно до вимог ВБН В.2.3-218-002.
Щебеневі, гравійні, шлакові основи і покриття
15.13 Щебеневі, гравійні, шлакові основи і покриття влаштовують одно- та багато- шаровими залежно від потрібної товщини, виду матеріалу, наявності засобів ущільнення.
15.14 Максимальна товщина шару при ущільненні залежить від ущільнюючих засобів.
ДБН В.2.3-4-2000 c.76
15.15 Щебеневі матеріали за міцністю та здатністю до ущільнення поділяються на три групи.
До першої групи відноситься фракційний щебінь, що важко ущільнюється, з ви-вержених та метаморфічних порід марки за міцністю 1200 - 1400, дрібнозернистої структури (базальта, андезити, граніти, магнетити, діорити, порфірити, безрудні кварцити, міцні амфіболіти та інші, що вміщують породи ГЗК України); з осадкових некарбонатних порід марок за міцністю 1000 - 1200 (дрібнозернисті пісковики з кременистим цементом).
До другої групи відноситься фракційний щебінь, що задовільно і добре ущільнює-ться: з вивержених та метаморфічних порід марок за міцністю 800-1000, крупно- або середньозернистої структури (граніти, грано-діорити, габро, гнейси, магматити, амфіболіти, плагіограніти); з осадових карбонатних порід марок 800-1200 (вапняки, доломіти та пісковики з вапняковим або доломітовим цементом тощо).
До третьої групи відноситься фракційний щебінь, що легко ущільнюється: з осад-кових порід марок 200-400, вивержених та метаморфічних порід марки 600, щебеневі, гравійні, щебенево-гравійні, щебенево-піщані, грунтощебеневі суміші, шлаки.
15.16 Щебеневі, гравійні, шлакові та грунтощебеневі основи слід влаштовувати ширшими за покриття на 0,5 м з кожного боку для цементобетонних покриттів і не меньше, ніж на 0,3 м з кожного боку для інших типів покриттів. Якщо проектом передбачено влаштування укріпленої смуги, основу влаштовують на ширину покриття та укріпленої смуги.
15.17 Верхню частину земляного полотна завтовшки 5-10 см під щебеневу основу або покриття рекомендується влаштовувати з грунтів, укріплених стабілізуючими добавками. При використанні звичайних грунтів на поверхні земляного полотна слід влаштовувати протизамулюючий прошарок завтовшки 5-10 см у щільному тілі. Протизамулюючий прошарок влаштовується на всю ширину земляного полотна шляхом розсипу слабофільтруючих матеріалів (кам'яний відсів, дрібний топковий шлак тощо) та їх укочення.
Захисним прошарком може служити шар грунту, який оброблено в'яжучим, завтовшки 5-8 см або синтетичний нетканий матеріал.
При влаштуванні щебеневих шарів на одномірних пісках для забезпечення необхідних умов під час транспортування, розподілу та ущільнення щебеню верхню частину підстильного шару завтовшки 5-10 см слід влаштовувати з щебенево-піщаної суміші оптимального складу.
15.18 Об'єм кам'яного матеріалу у насипному стані визначається з урахуванням ко-ефіцієнта запасу на ущільнення. Для щебеневих, піщано-щебеневих, піщано-гравійних сумішей оптимального складу та щебеню фракцій 40-80 (70) мм та 80 (70) -120 мм марок за міцністю 800 та більше коефіцієнт запасу на ущільнення слід призначати орієнтовно 1,25-1,3; для щебеню марок 600-300 - 1,3-1,5. Для шлаків коефіцієнт запасу на ущільнення залежно від їх міцності та щільності орієнтовно слід призначати в межах 1,3-1,5. Остаточно величина коефіцієнта запасу на ущільнення встановлюється пробним ущільненням.
Об'єм грунту для влаштування грунто-щебеневих шарів визначається з урахуванням коефіцієнта відносного ущільнення грунтів в межах 1,05 - 1,10.
ДБН В.2.3-4-2000 c.77
Коефіцієнт запасу на ущільнення грунто-щебеневого шару орієнтовно призначається в межах 1,25-1,35 (менша величина при використанні щебеню марок 800 та вище, більша - для щебеню марок 600 та нижче).
15.19 Дозволяється вивозити кам'яні матеріали та укладати їх у штабель на земляному полотні або проміжному складі для подальшого використання при влаштуванні дорожнього одягу.
Кам'яні матеріали, призначені для будівництва основ та покриттів, необхідно зберігати за окремими фракціями у штабелях на відкритих, рівних майданчиках з твер- дим покриттям з метою запобігання забрудненню матеріалу та змішуванню фракцій.
15.20 Влаштування шарів дозволяється тільки після прийняття готового земляного полотна на ділянці завдовжки не менше 500 м.
15.21 Будівництво шарів слід вести способом "від себе" з використанням готових ділянок основ та покриттів, на яких дозволено відкривати рух транспортних засобів. Рух транспортних засобів регулюється по ширині проїзної частини.
15.22 Щебеневі, гравійні, шлакові та грунто-щебеневі шари доцільно влаштовувати при плюсових температурах повітря. Роботи при мінусових температурах можуть вестися з урахуванням таких особливостей технології та організації:
- при температурі повітря від 0° С до мінус 5° С тривалість робіт по розподілу, профілюванню та ущільненню матеріалу з вологістю до 3 % не повинна перевищувати 4 години, а при нижчій температурі - 2 години; при вологості матеріалу понад 3 % його слід обробляти розчинами хлористих солей кальцію та натрію в кількості (0,3-0,5) % за масою;
- ущільнення кам'яних матеріалів при мінусовій температурі слід проводити без додаткового зволоження;
- рух транспортних засобів по конструктивному шару дозволяється відкривати тільки після повного його ущільнення;
- в період відлиг, а також перед весняним відтаюванням шари слід очистити від снігу, льоду та забезпечити відведення води;
- досипання матеріалу та виправлення деформацій шару слід проводити тільки після просихання земляного полотна та щебеневого шару.
15.23 Для влаштування щебеневого шару методом заклинки необхідно виконати такі роботи:
- розподіл крупного щебеню (щебеню основної фракції) по поверхні основи;
- укочення щебеневого шару без поливання водою для виявлення можливих нерівностей та подальшого їх виправлення;
- ущільнення крупного щебеню з одночасним (в разі необхідності) поливанням водою.
При будівництві покриттів допускається використання щебеню двох-трьох розклинювальних фракцій; при будівництві основ - однієї-двох.
15.23.1 Щебінь ущільнюють котками за три етапи:
- на першому етапі ущільнюється розсип крупного щебеню до досягнення стійкого положення окремих щебінок;
- на другому етапі утворюється необхідна жорсткість щебеневого шару за рахунок взаємної заклинки щебеню;
ДБН В.2.3-4-2000 c.78
- на третьому етапі утворюється щільна щебенева кора за рахунок послідовної заклинки шару з крупного щебеню дрібним щебенем, клинцем, кам'яним дріб'язком та висівками.
Кількість проходів встановлюється пробним ущільненням. Розлив води на першому етапі ущільнення передбачається тільки для щебеню третьої групи, на другому та третьому етапах ущільнення розлив води передбачається для щебеню всіх груп. Норма розливу води залежить від погодних умов в період будівництва, здатності щебеню до ущільнення, ступеню його забруднення та уточнюється в процесі виконання робіт.
15.23.2 Ущільнення щебеню котками слід починати від крайок з наступним наближенням місця проходу котка до середини та перекриттям попереднього сліду проходу на 1/3 ширини смуги ущільнення. Ознаками закінчення ущільнення на першому етапі є відсутність хвилі перед котком масою 3-6 т та відсутність помітного осідання щебеню. Ознаками закінчення ущільнення на другому та третьому етапах є відсутність рухомості щебеню, припинення утворення хвилі перед котком, відсутність сліду від проходу котка Масою 8-13 т, стабілізація режиму роботи двигуна котка при максимальній швидкості руку та рівномірній подачі пального.
При роботі котків з гладкими вальцями ущільнення можна вважати завершеним, якщо щебінка, покладена на поверхню щебеневого шару, розщеплюється під вальцем котка.
15.23.3 При використанні щебеню першої групи шар щебеню перед розподілом розклинювального матеріалу слід обробити органічним в'яжучим з розрахунку (2-3) л/м2.
15.23.4 Витрати розклинювального матеріалу призначаються залежно від крупності і міцності щебеню основної фракції та типу конструктивного шару відповідно до таблиці 15.1.
15.23.5 Після закінчення ущільнення шару з шлакового щебеню активних та висо-коактивних шлаків в тому випадку, коли відразу не влаштовується верхній шар, необхідно поливати шлаковий щебінь водою протягом 10-12 днів, кількість води на добу повинна становити (2-2,5) л/м2 .
Таблиця 15.1 - Витрати розклинювального матеріалу
|
Тип шару
|
Розмір основної фракції щебеню,
|
Міцність щебеню
|
Витрата розклинювальної фракції, м3, на 1000 м2 при її розмірі, мм |
|||
|
|
мм
|
|
20-40
|
10-20
|
5-10
|
0-5
|
|
Основа |
40-80 (70)
|
800 та більше
|
-
|
25/15
|
15/10
|
-
|
|
Основа |
40-80 (70)
|
600 та менше
|
-
|
15
|
10
|
-
|
|
Основа |
80 (70)-120 (150)
|
600 та більше
|
10(20)
|
-
|
10
|
10
|
|
Основа |
80 (70)-120 (150)
|
400 та менше
|
10(20)
|
-
|
-
|
-
|
|
Покриття |
20 - 80 (70)
|
800 та більше
|
-
|
20/15
|
15/10
|
15/10
|
|
Покриття
|
20 - 80(70)
|
600
|
-
|
15
|
10
|
10
|
ДБН В.2.3-4-2000 c.79
Закінчення таблиці 15.1
|
Примітка 1. В чисельнику наведені витрати розклинювального матеріалу з вивержених, метаморфічних та осадкових некарбонатних порід; в знаменнику - з осадкових карбонатних порід. Примітка 2. При будівництві щебеневих основ щебінь фракцій 5-10 мм та відсів 0-5 мм використовуються при можливості руху транспорту по основі. Примітка 3. При будівництві основи з щебеню фракції 40-70 мм допускається одноразове розклинювання з використанням суміші щебеневих та щебенево-піщаних фракцій 5-20, 0-20, 0-10 мм, а при використанні щебеню 70-120 (150) мм – фракцій 5-40 мм. |
15.24 Оптимальну за зерновим складом щебеневу, щебенево-піщану, гравійну гравійно-піщану суміш (згідно з ДСТУ 58.2.7.30) виготовляють на притрасових складах матеріалів або безпосередньо на дорозі змішувальними машинами, фрезами або авто- грейдерами.
15.24.1 Готову суміш розподіляють з забезпеченням необхідної рівності шару.
Суміш при недостатній її вологості слід за 20-30 хвилин до ущільнення полити водою з розрахунку 6-12 л/м2.
15.24.2 Шар суміші слід ущільнювати відповідно до вимог 15.23.1.
15.25 Для влаштування грунто-щебеневого шару необхідно виконати такі роботи:
- підготовка поверхні земляного полотна;
- доставка грунту з притрасових резервів або кар'єрів на підготовлене земляне полотно;
- підготовка валика розрахункової кількості грунту за допомогою автогрейдера;
- доставка щебеню (щебенево-піщаної суміші) на підготовлене земляне полотно;
- підготовка валика розрахункової кількості щебеню;
- перемішування щебеню з грунтом;
- розподіл грунто-щебеневої суміші по ширині проїзної частини;
- зволоження грунто-щебеню до оптимальної вологості;
- ущільнення грунто-щебеневого шару.
15.25.1 Перемішування грунту з щебенем виконується при вологості грунту в межах 0,8-0,95 від оптимальної.
15.25.2 Грунто-щебеневі шари ущільнюються котками на пневматичних шинах. На заключному етапі ущільнення доцільно використовувати котки з гладкими вальцями.
15.26 При будівництві щебеневих, гравійних, шлакових основ і покриттів слід, додатково до 15.5 контролювати не рідше одного разу за зміну зерновий склад щебеню, вміст пилуватих і глинистих часток, в тому числі глини у грудках, вміст зерен слабкіх порід, вміст піщаних зерен та постійно візуально - якість ущільнення, додержання режиму догляду.
15.26.1 Якість ущільнення щебеневих, гравійних, шлакових основ та покриттів перевіряють шляхом контрольного проходу котка масою 8-13 т по всій довжині змінної ділянки, яка підлягає контролю.
ДБН В.2.3-4-2000 c.80
Основи і покриття з щебеневих, гравійних і піщаних матеріалів, оброблених неорганічними в'яжучими
15.27 Організацію і технологію виконання робіт з влаштування покриттів і основ з кам'яних матеріалів і промислових відходів, укріплених неорганічними в'яжучими, контроль якості сумішей, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища призначають згідно з ВБН В.2.3-218-0.02.
Основи і покриття з щебеневих, гравійних і піщаних матеріалів, оброблених органічними в'яжучими
15.28 Оброблення щебеневих та гравійних матеріалів органічними в'яжучими можна здійснювати:
- змішуванням безпосередньо на дорозі за допомогою однопрохідних або багатопрохідних змішувальних машин, дорожніх фрез і автогрейдерів;
- змішуванням в стаціонарних або пересувних змішувальних установках;
- способом просочування та напівпросочування.
15.28.1 Перед початком виконання робіт потрібно перевіряти якість вихідних орга-нічних в'яжучих, зокрема міцність їх прилипання до поверхні щебеню або гравію. При незадовільному прилипанні необхідно використовувати відповідні поверхнево-активні речовини (ПАР) або активатори поверхні кам'яних матеріалів (вапно, цемент, молотий гранульований доменний шлак).
