6.5.13. Для виключення припливу повітря в приміщенні без виділення шкідливих речовин і пилу із сусідніх приміщень із виділеннями шкідливих речовин і пилу (акумуляторної; очистки і миття деталей і фільтрів, фарбувальних і зварювальних робіт; готування розчинів спецрідин, епоксидних клеїв і герметиків; зарядки бортових вогнегасників; перевірки і ремонту розходомерів і приладів контролю роботи авіадвигунів і ін.) розрахунок загально-обмінної вентиляції необхідно проводити так, щоб об'єм видаляємого повітря, із приміщень із виділенням шкідливих речовин і пилу, перевищував об'єм подаваного повітря на 20%.


6.5.14. Приміщення фарбувальних цехів, фарбозаготівельних відділень, лакофарбових лабораторій, кладовищ повинні обладнатися самостійною механічною припливно-витяжною вентиляцією і місцевими відсмоктувачами від фарбувальних камер, постів фарбування розпиленням, сушильних камер, дільниць знежирювання поверхонь, відповідно до Вимог безпеки при роботі з лакофарбувальними матеріалами (розділ 2, п. 28 цих Правил).


6.5.15. Повітря, відсмоктуване із постів фарбування розпиленням, підлягає очистці від фарбового аерозолю "мокрим" засобом у гідрофільтрах. Для цієї мети допускається також застосування сухих фільтрів.


6.5.16. Приміщення АК повинно бути обладнане окремою стаціонарною припливно-витяжною вентиляцією, окремо для кислотних і лужних акумуляторних приміщень.


6.5.17. Системи витяжної вентиляції в приміщеннях дільниць фарбування, зарядки акумуляторних батарей, ремонту паливної апаратури не допускається об'єднувати між собою і із системами витяжної вентиляції інших приміщень.


6.5.18. Приміщення для ацетиленового генератора повинно мати механічну припливну вентиляцію у вибухозахисному виконанні і природну витяжну вентиляцію.

6.5.19. У приміщеннях для ацетиленового генератора потужністю до 20 м3/г газоподібного ацетилену допускається устаткування природної припливно-витяжної вентиляції.


6.5.20. Забороняється :


а) працювати у виробничих приміщеннях, де виділяються шкідливі речовини при несправній або відключеній вентиляції;


б) рециркуляція повітря у виробничих приміщеннях, де виділяються пари, гази або може мати місце різке збільшення концентрації шкідливих і вибухонебезпечних речовин, газу.


6.5.21. Перед пуском в експлуатацію заново змонтованих вентиляційних установок, а також після їх реконструкції і ремонту, вони повинні пройти наладку і випробування.


6.6. Освітлення


6.6.1. Природне освітлення


6.6.1.1. Природне освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях АТБ повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79 (розділ 2 п. 48 цих Правил).


6.6.1.2. У ангарах (ангарних секціях) слід передбачати природне освітлення. Площа світлових прорізів повинна складати не менше 25% площі ангара, при цьому світлові прорізи слід розташовувати у верхній частині стін.


6.6.1.3. Складські приміщення, а також інші приміщення АТБ без постійного перебування працюючих, можуть бути без природного освітлення.


6.6.1.4. Коефіцієнт природної освітленості для виробничих приміщень АТБ треба приймати : при боковому освітленні - в середньому 1,0; при верхньому або верхньому і боковому освітленні - в середньому 3,0.


6.6.1.5. Вікна, розташовані з сонячної сторони, повинні бути оснащені пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих сонячних променів.


Забороняється захаращувати вікна й інші світлові прорізи стелажами, матеріалами, обладнанням.


6.6.1.6. Світлові прорізи верхніх ліхтарів повинні бути засклені армованим склом. Якщо замість армованого скла застосовується звичайне, то під ліхтарями повинна бути підвішена металева сітка, для захисту працюючих від можливого випадання скла.


6.6.1.7. Очищати віконні стекла і ліхтарі необхідно залежно від ступеня забруднення, але не рідше 2 разів на рік.


6.6.1.8. Для забезпечення безпеки при очищення вікон, ліхтарів слід використовувати спеціальні пристрої (драбини, стрем’янки, підмости і т.д.).


6.6.2. Штучне освітлення


6.6.2.1. Приміщення і робочі місця АТБ повинні забезпечуватися штучним освітленням, достатнім для безпечного виконання робіт, перебування і пересування авіаційного персоналу, відповідно до СНиП II-4-79 і СаНПіН № 5059-89 (розділ 2, пп. 48, 56 цих Правил).


6.6.2.2. Для робочих поверхонь, при штучному освітленні в приміщеннях АТБ залежно від виробничих процесів, нормуються значення освітленості, які слід приймати відповідно до норм (додаток 10).


6.6.2.3. Середня горизонтальна освітленість робочих зон на території (місця стоянок ПС, площадки спеціального призначення) повинна бути не менше : на місцях стоянок ПС - 5лк; на площадках спеціального призначення - 10 лк.


6.6.2.4. Крім загального освітлення, для технічного обслуговування на місцях стоянок ПС, повинна бути передбачена можливість підключення пересувних джерел світла напругою 220 В 50 Гц, потужністю до 2 кВт і переносних світильників напругою 27 В.


6.6.2.5. Для виключення прямого виблискування, світильники місцевого освітлення повинні мати відбивачі, які не просвічуються, і захисний кут не менше 30°. З цією метою доцільно знижувати висоту підвішування світильників, якщо це не порушує технологічний процес, а поверхні стін, стелі і деталей інтер'єра виробничого приміщення необхідно виконувати з дифузійним відбиттям.


6.6.2.6. Конструкція світильників місцевого освітлення повинна передбачати можливість зміни напрямку світла на робочу поверхню.


6.6.2.7. Для безпечного пересування працюючих і спецтранспорту, під час припинення технологічних процесів на місцях стоянок ПС і площадках спеціального призначення, а також для продовження безпечного ведення роботи на них, при виникненні аварії в мережі робочого освітлення, треба передбачати чергове (аварійне) освітлення з мінімальною освітленістю 1 лк.


6.6.2.8. Аварійне освітлення виробничих приміщень АТБ слід передбачати, якщо відключення робочого освітлення може призвести до виникнення вибуху або пожежі, при цьому освітленість робочих поверхонь повинна складати 5% нормованої при системі загального освітлення, але не менше 2 лк.


6.6.2.9. Евакуаційне освітлення слід передбачати в проходах, на східцях і в приміщеннях, де продовжує працювати виробниче устаткування, при цьому освітленість на підлозі і на ступенях східців повинна складати 5 лк.


6.7. Електробезпека


6.7.1. Електроустановки, що застосовуються при ТОіР АТ повинні відповідати вимогам Правил будови електроустановок (розділ 2, п. 53 цих Правил).


При експлуатації електроустановок необхідно виконувати вимоги Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів і ОСТ 54 30030-84 (розділ 2, пп. 6, 7, 27 цих Правил).


6.7.2. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних відносно ураження авіаційного персоналу електрострумом, при установці світильників напругою 220 В загального освітлення з лампами розжарювання і газорозрядними ламп на висоті менше 2,5 м, необхідно застосовувати світильники, конструкція яких виключає доступ до ламп без застосування інструмента. Електропроводка, що підводиться до світильників, повинна бути в металевих трубах, металорукавах або захисних оболонках.


6.7.3. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватися напруга : в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних - не вище 42 В.


6.7.4. У вибухонебезпечних приміщеннях електроустановки повинні бути у вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних - мати ступінь захисту, що відповідає класу пожежної небезпеки.


На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати й обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту.


6.7.5. При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електрострумом посилюється тіснотою, незручністю, зіткненням із заземленими поверхнями (робота в кессон-баках, ємкостях тощо), для живлення переносних світильників використовується напруга не вище 12 В.


6.7.6. Світильники приміщень акумуляторної, для виконання фарбувальних робіт, повинні бути у вибухозахисному виконанні. Вимикачі, штепсельні розетки і запобіжники повинні бути встановлені поза цими приміщеннями.


6.7.7. Стаціонарні джерела електроенергії на стоянках ПС повинні мати світлову сигналізацію про наявність напруги і блокування, що відключає джерела електроенергії при відкриванні дверей розподільної шафи.


6.7.8. Корпуса аеродромних стаціонарних і пересувних джерел електроенергії, застосовуємих при ТОіР АТ, необхідно заземлювати :


а) при номінальній напрузі 380 В і вище перемінного струму, 440 В і вище постійного струму - в усіх випадках;

б) при номінальній напрузі від 42 В до 380 В перемінного струму, від 110 В до 440 В постійного струму - при роботах в умовах особою небезпеки (сніг, туман, дощ, приморозь).


Величина опору струму стаціонарного захисного заземлюючого пристрою повинна бути не більш 4 Ом.


6.7.9. При об'єднанні заземлюючих пристроїв, для захисту від статичної електрики, поразки електричним струмом і вторинними проявами блискавки, величина опору заземлювача повинні бути не більш тієї, що потрібно для захисту від цих явищ.


6.7.10. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних не каліброваних плавких вставок забороняється.


6.7.11. Забороняється :


а) встановлювати або замінювати лампи у світильниках, що знаходяться під напругою;


б) навішувати на електропроводку й інше електроустаткування будь-які предмети, обгортати електролампи папером або тканиною;


в) влаштовувати у виробничих та інших приміщеннях тимчасову електропроводку, за винятком випадків ремонту приміщень і реконструкції електромережі. Тимчасова електропроводка повинна монтуватися згідно з діючими правилами і нормами;


г) включати освітлення і будь-які інші електротехнічні установки за допомогою з'єднання оголених кінців проводів.


6.7.12. Додаткові вимоги електробезпеки викладені у відповідних розділах цих Правил щодо виконання конкретних видів робіт.


7. Вимоги безпеки до виробничого устаткування, пристроїв, інструменту


7.1. Загальні вимоги


7.1.1. Виробниче устаткування, пристрої та інструмент повинні протягом усього періоду експлуатації відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 (розділ 2, п. 35 цих Правил), нормативно-технічної документації і цих Правил.


7.1.2. Пересувне устаткування, яке застосовується при ТОіР АТ, повинно встановлюватись в місцях і на відстані, що забезпечують безпеку авіаційного персоналу.


7.1.3. Все устаткування повинно бути справним, мати бирки або трафарети з вказівкою інвентарних номерів, термінів огляду, випробування; воно повинно бути занесене в інвентарну книгу. Зберігати несправне устаткування разом із справним не дозволяється.


7.1.4. Засоби колективного захисту повинні виконувати своє призначення безперервно в процесі функціонування устаткування або при виникненні небезпечної ситуації.


Дія засобів колективного захисту не повинно припинятися раніш, ніж закінчиться дія відповідного небезпечного або шкідливого виробничого фактора.


7.1.5. Конструкція устаткування і його окремих частин повинна виключати можливість їхній падіння, опускання, перекидання і довільного зсуву, при всіх передбачених умовах експлуатації.


7.1.6. Поверхні пристроїв і елементів виробничого устаткування, що можуть служити джерелом небезпеки для працюючих, повинні фарбуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76 (розділ 2, п. 42 цих Правил) і галузевими нормативними документами


7.1.7. Устаткування, що є джерелом шуму, ультразвуку, вібрації повинно бути виконане так, щоб воно в передбачених умовах і режимах експлуатації не перевищувало норм, установлених ГОСТ 12.1.001-89, ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.012-90 (розділ 2, пп. 31, 32, 34 цих Правил).

7.1.8. На несправне устаткування керівник дільниці вивішує табличку, на якій зазначено, що працювати на даному устаткуванні не дозволяється. Таке устаткування повинно бути відключене (знеструмлене, виключений привід тощо).


7.2. Підйомники, домкрати


7.2.1. Підйомники, домкрати призначені для технічного обслуговування ПС, повинні відповідати вимогам керівництва з експлуатації і технічного обслуговування даного типу повітряного судна.


7.2.2. Гідравлічні і пневматичні підйомники повинні забезпечувати поступове і плавне опускання штока під навантаженням.


Зворотні клапани гідравлічних підйомників, домкратів повинні забезпечувати припинення миттєвого аварійного опускання вантажу у разі розриву трубопроводів, зниження тиску в них (припиненню роботи насосної станції).


7.2.3. Гідравлічні і пневматичні підйомники повинні обладнатися пристроями, що запобігають падінню ПС або вивішених його частин, при ушкодженні підйомників або приєднаних до них живильних трубопроводів.


7.2.4. Підйомники з електричним приводом повинні обладнуватися автоматичними обмежувальними вимикачами на верхній і нижній межах робочого ходу.

7.2.5. Підйомники та домкрати повинні один раз на рік, після виконання регламентних робіт, піддаватися статичному випробуванню навантаженням, яке наведено в технічній документації (паспорті) на це обладнання, при знаходженні штоків в крайньому верхньому положенні протягом 10 хвилин.


Незалежно від строку попередніх випробувань статичні випробування на міцність підйомників і домкратів проводяться після виконання ремонтних та зварювальних робіт на силових елементах їх конструкції.


7.3. Спеціалізоване устаткування, пристрої


7.3.1. Роботи з ТОіР високо розташованих частин ПС (розміщення робочого місця або зони поблизу від неогороджених перепадів по висоті на 1,3 м і більше) повинні виконуватися відповідно до Вимог безпеки при роботі на висоті (розділ 2, п. 30 цих Правил).