4.14. Наземну частину заземлювальних пристроїв слід фарбувати масляною фарбою в чорний колір з червоними поперечними смугами. Контактні поверхні не фарбують.

4.15. На корпусі кожного резервуара повинен бути нанесений незмивною фарбою номер у відповідності до технологічної схеми.

4.16. Оперативний персонал резервуарного парку повинен знати схеми його комунікацій. Схеми та ПЛАС повинні зберігатися на робочому місці оператора. Номер заглибленого резервуара необхідно вказати на встановленій табличці.

4.17. Резервуари повинні оснащуватися сигналізаторами граничних рівнів продукту, аварійною сигналізацією та іншими засобами автоматизації технологічних процесів згідно нормативно-технічних документів.

4.18. Не допускається експлуатація резервуарів за наявності в них сторонніх предметів, що сприяють накопиченню зарядів статичної електрики.

4.19. Відкривати і закривати засувки резервуара слід плавно, без застосування важелів. Засувки з електроприводом обладнуються покажчиками положення запірного пристрою.

4.20. Діючий резервуар виводиться з роботи лише після повного відкриття засувок резервуара, що вводиться в роботу. Одночасні операції з засувками під час перекачування нафти забороняються.

За наявності автоматизованих засувок у резервуарному парку, трубопроводи повинні мати захист від перевищення тиску.

4.21. Не дозволяється залишати відкритими засувки біля непрацюючих резервуарів.

4.22. Допускається заміряти рівні і відбирати проби нафти вручну в резервуарах з надлишковим тиском газового простору до 2 кПа (200 мм вод. ст.) включно.

4.23. Кільце замірного люка і лот мірної стрічки виготовляються з іскробезпечного матеріалу.

4.24. Проби дозволяється відбирати через замірний люк не раніше ніж за дві години після закінчення закачування.

Не дозволяється відбирати проби нафти з резервуарів під час закачування (відкачування) нафти, а також заміряти вручну рівень нафти під час грози і силі вітру, що перевищує встановлену для даного району.

4.25. При відборі проб і вимірюванні рівня нафти в резервуарі обслуговуючий персонал повинен стояти боком до вітру, а запірна засувка на газовій обв'язці газовирівнювальної системи повинна бути закрита. Не дозволяється заглядати у відкритий люк та низько нахилятися до горловини.

4.26. При вимірюванні рівня нафти в резервуарі сталеву стрічку з лотом слід спускати і піднімати плавно. Обтирати стрічку рулетки слід бавовняним тампоном. Не дозволяється використовувати з цією метою вовняний чи синтетичний тампон.

4.27. Замірний люк повинен мати герметичну кришку з педаллю для відкривання. Кришка повинна ущільнюватися прокладкою, що виключає утворення іскор. Отвір люка повинен мати внутрішнє кільце чи спеціальну колодку з матеріалу, що не дає іскор під час руху мірної стрічки.

4.28. Кришка люка після відбору проби і вимірювання рівня нафти повинна бути закрита. Закривати кришку слід обережно, не допускаючи падіння й удару її об горловину люка.

4.29. Сиру нафту в резервуарах підігрівають водяною парою, що подається у змійовик. Рівень нафти над ним необхідно підтримувати не менше 0,5 м.

Перед пуском пари необхідно звільнити змійовик від конденсату.

Відкривати засувки під час пуску пари слід поступово. Герметичність підігрівачів контролюють за забрудненням нафтою конденсату, що спускається.

4.30. Температура підігріву нафти повинна бути нижчою за температуру початку її кипіння. Температуру підігрівання необхідно систематично контролювати і записувати у вахтовому журналі. При заповненні резервуара нафтою, що підлягає підігріву чи тривалому зберіганню, рівень її не повинен перевищувати 95 % робочої висоти місткості.

4.31. У разі переливу нафти необхідно негайно підключити під налив інший резервуар, а розлиту нафту відкачати.

4.32. Видаляти підтоварну воду з резервуарів слід засобами, передбаченими проектом. Під час видалення підтоварної води необхідно стежити за стоком, не допускаючи витікання нафти з водою. Під час спуску відстійної води і бруду з резервуара необхідно стояти з навітряного боку.

4.33. Діючий резервуар повинен бути негайно виведений з експлуатації і звільнений від нафти у разі появи течі в резервуарі чи нафти в дренажних колодязях або в контрольній трубі камери керування.

4.34. За потреби виведення з експлуатації резервуара, уключеного в газовирівнювальну систему, слід відключити його від газової обв'язки, закрити засувки на газопроводі й установити заглушки. Про установку і зняття заглушок необхідно зробити запис у журналі.

4.35. При порушенні герметичності резервуара, підключеного до газовирівнювальної системи, слід негайно відключити резервуар від газової обв'язки й усунути пошкодження.

4.36. У резервуарах з газовирівнювальною системою заміряти рівні і відбирати проби нафти необхідно автоматично або вручну з дотриманням вимог пунктів 4.25 - 4.26 глави 4 розділу V цих Правил.

4.37. Затвори спрямовувальних стійок і кільцевого зазору між дахом, що плаває, і стінкою резервуара повинні бути в справному стані, необхідно також запобігати можливості тертя сталі об сталь у цих вузлах.

4.38. Періодичні огляди понтонів і дахів, що плавають, усунення дефектів під час перебування працівників у резервуарі, а також огляди через світлові люки необхідно проводити з дотриманням вимог пунктів 7.5 - 7.7 глави 7 розділу IV цих Правил.

4.39. Підземні залізобетонні резервуари повинні відповідати таким вимогам:

4.39.1. Усі люки на перекритті підземного резервуара повинні бути закриті кришками на прокладках. Відкривати їх слід лише для провітрювання під час ремонту чи очищення резервуара.

4.39.2. Запірний (донний) клапан і приймально-роздавальний пристрій повинні мати вибухозахищений електропривідний піднімальний механізм. Конструкція донного клапана повинна забезпечувати повне закриття приймально-роздавального патрубка всередині резервуара.

4.39.3. Керування арматурою, розташованою у камерах-шахтах підземних резервуарів, повинне бути дистанційним. Резервуари повинні обладнуватися стаціонарними металевими маршовими сходами із шатровим огородженням.

4.39.4. Камери (шахти) повинні обладнуватися примусовою чи природною вентиляцією з дефлектором. Висота витяжної труби повинна бути не менше 4 м від рівня землі до дефлектора.

4.39.5. Світильники, що застосовуються в заглиблених шахтах та насосних, повинні бути вибухозахищеними.

4.39.6. При появі плям нафти на поверхні залізобетонного резервуара, на прилеглій до нього території чи в камері керування та при падінні рівня нафти в резервуарі необхідно його спорожнити та усунути несправності.

4.39.7. Спуск людей у підземний резервуар дозволяється після відповідної його підготовки (зачищення, пропарювання) та за відсутності небезпечних концентрацій токсичних парів (газів). Спуск слід проводити по стаціонарних сходах із шатровим огородженням. Сходи повинні досягати дна резервуара. Резервуари місткістю 5000 м3 і більше повинні оснащуватися двома сходами, установленими навпроти.

4.39.8. При появі тріщин у тілі чи швах резервуара його слід спорожнити і підготувати до ремонту.

4.39.9. Стан поручнів, сходів та огороджень резервуарів повинен постійно контролюватися. Не допускається захаращувати сходи і площадку на даху резервуара демонтованим обладнанням та сторонніми предметами.

4.40. Вимоги до газовирівнювальної системи

4.40.1. Газовирівнювальна система повинна об'єднувати резервуари з нафтою, яка близька за фізико-хімічними властивостями (пружності пари, умісту сірководню).

4.40.2. Установлені на газовирівнювальній обв'язці резервуарів вогнеперегороджувачі, запірну засувку, компенсатори слід підтримувати в справному стані. Осі касет вогнеперегороджувачів слід розташовувати горизонтально.

4.40.3. При плюсовій температурі повітря засувки з ручним приводом на газовирівнювальній обв'язці слід перевіряти не рідше двох разів на місяць, при мінусовій - не рідше одного разу на тиждень.

4.40.4. Тиск у газовирівнювальній системі заміряється один раз на місяць.

4.40.5. Конденсат із трубопроводів газової обв'язки слід систематично видаляти.

4.40.6. На зиму дренажний пристрій слід утеплювати.

4.41. Вимоги безпеки під час ремонту резервуарів

4.41.1. Підготовка резервуарів до ремонтних робіт, ремонт (у тому числі поточний), контроль якості ремонтних робіт та приймання резервуарів в експлуатацію після ремонту повинні проводитись відповідно до вимог РД 39-0147103-385-87 та інших нормативно-технічних документів.

Капітальний ремонт резервуарів здійснюється згідно з проектами, розробленими спеціалізованими організаціями.

4.41.2. Перед виконанням ремонту розробляються проект виконання робіт, заходи щодо безпечного їх виконання та ремонтна карта.

4.41.3. В'їзд на територію резервуарного парку автотранспорту, задіяного при виконанні ремонтних робіт, допускається з дозволу керівника підприємства після перевірки загазованості території, узгодження з пожежною охороною та за наявності іскрогасника.

4.41.4. Порушене обвалування резервуарного парку після закінчення ремонтних робіт повинне бути відновлено, а територія в межах каре парку - спланована.

4.41.5. Не дозволяється ведення ремонтних робіт під час зливно-наливних операцій.

4.41.6. Перед установленням заглушок резервуар або технологічний трубопровід повинен бути звільнений від нафти. Заглушки слід установлювати на прокладках з двох боків. Установлення і зняття заглушок реєструється в журналі.

4.41.7. Товщину заглушок визначають з розрахунку на максимальний тиск, але не менше ніж 3 мм.

4.41.8. Керівник ремонтних робіт зобов'язаний проінформувати працівників, які виконують ці роботи, про місця встановлення заглушок. Після закінчення очисних і ремонтних робіт заглушки слід демонтувати. Демонтаж заглушок контролює особисто керівник ремонтних робіт і начальник ділянки (цеху).

4.41.9. Внутрішній огляд й очищення резервуарів і цистерн слід проводити з урахуванням вимог пунктів 7.5 - 7.7 глави 7 розділу IV цих Правил.

4.41.10. Очищення резервуарів повинно бути максимально механізоване із застосуванням стаціонарних розмивних пристроїв або переносних гідромоніторів і гідроелеваторів. Для забезпечення підйому і переміщення гідромонітора і гідроелеватора необхідно використовувати електрокар, тельфер чи інші пристрої.

4.41.11. При підготовці резервуара до ремонту його слід звільнити від нафти, відключити від діючих трубопроводів засувками з установленням заглушок з хвостовиками.

При встановленні заглушок необхідно дотримувати вимоги підпунктів 4.41.6 - 4.41.8 пункту 4.41 глави 4 розділу V цих Правил.

4.41.12. Якщо встановлення заглушок неможливе, засувки на трубопроводах повинні бути щільно закриті, автомати кіл керування відключені і закриті або зняті запобіжники кіл керування, а на маховиках, ключах керування, відключених автоматах і на місці знятих запобіжників вивішуються плакати "Не вмикати - працюють люди!".

4.41.13. Після спорожнення і встановлення заглушок резервуар необхідно пропарити, провітрити природною (до 30° C) або примусовою вентиляцією з 15 - 20-кратним повітрообміном, промити водою протягом часу, визначеного планом проведення робіт.

4.41.14. Резервуари слід пропарювати при відкритих верхніх люках.

Під час пропарювання в резервуарі слід підтримувати температуру 60 - 70° C.

При подачі пари в резервуар металеву частину паропроводу, з'єднаного зі шлангом, і наконечник з кольорового металу необхідно заземлити.

4.41.15. Верхню (над понтоном) і нижню (під понтоном) частину резервуара з металевим понтоном слід пропарювати окремо. Резервуари з понтоном із синтетичних матеріалів не підлягають пропарюванню.

4.41.16. Якщо пропарювання неможливе, то витіснення з резервуарів токсичних парів і газів здійснюється заповненням їх до верху водою.

4.41.17. Виконання робіт у резервуарах допускається за умови, що концентрація токсичних парів (газів) і температура не перевищують установлені санітарні норми.

4.41.18. Очищати резервуари слід щітками, виготовленими з іскробезпечного матеріалу, дерев'яними лопатами з одночасним змочуванням поверхні, що очищається, водою. Застосовування сталевих щіток та скребків не дозволяється.

4.41.19. Бруд і відкладення, вилучені при очищенні резервуарів, тимчасово складуються поза межами резервуарного парку в місці, погодженому з місцевими органами санітарного та пожежного нагляду.

4.41.20. Поряд з резервуаром, що очищається, повинен бути запас питної води в герметичному посуді та медична аптечка.

4.41.21. Очищення і промивання внутрішніх стінок резервуара виконується працівниками з застосуванням ЗІЗ ОД, спецодягу і спецвзуття без сталевих накладок і цвяхів.

Поверх спецодягу слід надягти рятувальний пояс, кінець сигнальної мотузки якого повинен виходити назовні через найближчий нижній люк.

Біля люка резервуара повинно перебувати не менше двох осіб, що страхують працівника в резервуарі. Вони також повинні бути в спецодязі та спецвзутті і мати при собі ЗІЗ ОД.

При цьому слід контролювати, щоб шланг протигазу не мав вигинів і забір повітря здійснювався з зони чистого повітря.

4.41.22. Тривалість перебування у шланговому протигазі не повинна перевищувати 30 хв., а наступний відпочинок на чистому повітрі повинен бути не менше 15 хв.

4.41.23. При очищенні і ремонті резервуара відповідальному, перед використанням ЗІЗ ОД, необхідно перевірити маски, шланги та з'єднання.

У разі виявлення тріщин на масці або шлангу, незначних нещільностей у з'єднаннях використовувати їх не дозволяється.

4.41.24. Перед допуском людей у резервуар відповідальний зобов'язаний особисто впевнитись у надійності відключення трубопроводів, перевірити наявність заглушок і дотримання всіх заходів безпеки.

4.41.25. У резервуарі допускається перебування тільки одного працівника. Якщо необхідно, щоб роботу виконували одночасно дві особи і більше, слід розробити додаткові заходи безпеки і записати їх у наряді-допуску.

4.41.26. Під час роботи всередині резервуара двох осіб і більше повітрозабірні шланги і рятувальні мотузки повинні розташовуватись у діаметрально протилежних люках. При цьому необхідно виключити взаємне перехрещування і перегинання шлангів як ззовні, так і всередині ємності.