---

Апарат повинен працювати належним чином після занурення у воду і відповідати вимогам 6.19.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ. Апарат не призначений для використання під водою.

Випробовування проводять відповідно до 7.3.

Використані матеріали повинні витримувати дію чистильних і дезінфікувальних речовин та процедур, рекомендованих виробником.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Апарат не повинен створювати незручностей під час носіння, які виникають під час експлуа­тації апарата, і якомога менше заважати користувачеві під час роботи у зігнутому положенні або за умов обмеженого простору.

Примітка. Метою цих випробовувань є перевірка пристрою на недоліки, що не можуть бути визначені будь-якими іншими випробовуваннями згідно з цим стандартом.

Там, де експлуатаційні випробовування виявлять недоліки, що відносяться до сприйняття ко­ристувача, випробовувальна лабораторія повинна описати ті випробовування, за допомогою яких виявили ці недоліки. Це дає змогу іншим випробовувальним лабораторіям продублювати випро­бовування і оцінити отримані результати.

Випробування проводять відповідно до 7.4.

Складові частини апарата повинні легко роз’єднуватися для чищення, перевіряння і випро­бовування.

Всі знімні частини повинні легко приєднуватися та закріплюватися по можливості без допо­моги інструментів.

Під час звичайного технічного обслуговування у разі роз’єднання з'єднувальних вузлів або муфт будь-які засоби ущільнення повинні залишатися на призначеному для них місці.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 І 7.4.

Конструкція апарата повинна бути такою, щоб будь-які скручення дихального або повітропо- давального шланга не впливали на посадку чи експлуатаційні властивості апарата і не спричиню­вали їх роз’єднання.

Конструкція з’єднувальних муфт повинна запобігати ненавмисному перекриванню подавання повітря.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.4.

Під час випробовування згідно з 7.5 муфти у з’єднувальному вузлі обладнання і на поясі по­винні витримувати навантаги, вказані в таблиці 2.

Таблиця 2 — Міцність з'єднань дихального шланга

З’єднання між дихальним апаратом та лицевою частиною досягають нерознімним з’єднанням, з’єднанням спеціального типу або нарізевим з’єднанням (включаючи нестандартні нарізеві з'єднання). У випадку застосування нарізевого з’єднання воно повинно відповідати вимогам одного з таких стандартів:

EN 148-1 для дихальних апаратів без надлишкового тиску;

EN 148-2 для регенерувальних дихальних апаратів;

EN 148-3 для дихальних апаратів з надлишковим тиском.

У випадку використання іншого з’єднувача нарізевого типу недопустиме його приєднання до вищевказаних нарізей.

Недопустиме використання нарізі, згідно з EN 148-1, для приєднання дихальних апаратів з надлишковим тиском, регенерувальних дихальних апаратів і підводних апаратів.

Недопустиме використання нарізі, згідно з EN 148-2, для приєднання резервуари их дихальних апаратів і підводних апаратів.

Недопустиме використання нарізі, згідно з EN 148-3, для приєднання дихальних апаратів без надлишкового тиску, регенерувальних дихальних апаратів і підводних апаратів.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.4.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Під час випробовування, відповідно до 7.8, усі зовнішні складові частини апарата, на які може діяти полум’я під час експлуатації, не повинні горіти або продовжувати горіти більше ніж 5 с після вилучання із полум’я.

Вільний кінець повітроподавального шланга споряджають фільтром для грубого очищування, призначеного для затримування крупних часток. Також забезпечують надійне прикріплення вільного кінця шланга і фільтра для грубого очищування.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.4.

Ручні повітродувки повинні бути здатні безперервно працювати від зусиль однієї людини, за­безпечуючи визначений виробником мінімальний об’єм подавання повітря не менше ніж ЗО хв.

В апараті з ручним подаванням повітря рекомендовано використовувати дихальний мішок або подібний пристрій.

Повітродувка роторного типу повинна бути здатна підтримувати надлишковий тиск в напрямку обертання або призначатися для обертання тільки в одному напрямку. Якщо повітродувка здатна працювати в обох напрямках, у випробовуваннях використовують той напрямок, що забезпечує менший об’єм подавання повітря.

Під час випробовування апаратів без примусового подавання повітря, згідно з 7.9, опір диханню не повинен збільшуватися більше ніж на 1 мбар у разі прикладеної навантаги 1000 Н.

Під час випробовування апаратів з примусовим подаванням повітря згідно з 7.9 зниження повітряного потоку не повинно перевищувати 10 % у разі прикладеної навантаги 250 Н для 1-го класу і 1000 Н для 2-го класу.

Під час випробовування апаратів без примусового подавання повітря, згідно з 7.10, опір дихан­ню не повинен збільшитися більше ніж на 1 мбар у разі прикладеної навантаги 250 Н.

Під час випробовування апаратів з примусовим подаванням повітря, згідно з 7.10, зниження повітряного потоку не повинно перевищувати 10 % у разі прикладеної навантаги 125 Н для 1-го класу і 250 Н для 2-го класу.

Під час випробовування, згідно з 7.11, дихальний шланг, муфти і регулювальний клапан (за наявності) не повинні відокремлюватись.

Повітроподавальний шланг повинен бути здатний накручуватися на бухту діаметром 500 мм.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Повітроподавальний шланг, що вважається стійким до пошкоджень під час контакту з нагрітими поверхнями і киплячою водою, випробовують відповідно до 7.12. Шланг не повинен мати ознак пошкодження і не повинен здійснювати помітний вплив на якість повітря.

Приєднані до муфт повітроподавальні шланги, що вважаються антистатичними, під час випро­бовування, відповідно до EN 28031, повинні мати виміряний між муфтами електричний опір від 10³ до 10⁸ Ом.

Дихальні шланги повинні бути гнучкі і стійкі до перегинання. Дихальні шланги повинні давати змогу вільно рухати головою і не повинен обмежувати або перекривати подавання повітря за ра­хунок тиску передпліччя чи підборіддя, що визначається під час проведення експлуатаційного ви­пробовування.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.4.

У разі використання у з’єднувальному вузлі стандартної нарізкі (EN 148-1) і у разі ручного або моторизованого подавання повітря необхідно застосовувати надлишковий клапан. Клапан повинен бути захищений або стійкий до пилу і механічних пошкоджень.

Надлишковий клапан повинен продовжувати працювати після проходження через нього по­стійного потоку повітря 300 дм³/хв протягом 1 хв і після дії негативного тиску 80 мбар протягом 1 хв. Під час випробовування, відповідно до 7.13, надлишковий клапан повинен бути герметичний.

Регулювальний вентиль (за наявності) повинен легко регулюватися користувачем так, щоб забезпечити подавання необхідної кількості повітря. Для повністю укомплектованого апарата, за умов мінімального потоку повітря і закритого надлишкового клапана (за наявності), регулюваль­ний вентиль повинен пропускати не менше ніж 120 дм³/хв в положенні мінімального потоку і не менше ніж 300 дм³/хв в положенні максимального потоку, виміряних на виході дихального шланга. Якщо конструкція вентиля дає змогу повністю перекривати потік, не допустиме ненавмисне зниження потоку нижче за 120 дм³/хв.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.4.

Усі вузли, що потребують регулювання користувачем, повинні бути легкодосяжні і відрізня­тися один від одного на дотик. Конструкція усіх регулювальних вузлів і контрольних засобів повинна забезпечувати відсутність можливості ненавмисного змінювання регулювання під час експлуатації. Для вузлів, не призначених для регулювання користувачем, для регулювання необхідне застосу­вання спеціальних інструментів.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.4.

Маски, півмаски і мундштучні пристрої повинні відповідати вимогам EN 136, EN 140 або EN 142 відповідно.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.4.

Якщо маска або півмаска укомплектована з’єднанням, що не відповідає EN 148-1, укомплек­тований апарат випробовують відповідно до 5.4 EN 136 і коефіцієнт підсосу повинен відповідати вимогам 4.7 EN 136 для масок і 4.6 EN 140 для півмасок.

Для апаратів з примусовим подаванням повітря випробовування проводять під час встанов­леного виробником мінімального потоку повітря.

Усі комплектні апарати, що не містять стандартної нарізі, повинні бути забезпечені вдихаль­ним клапаном і одним чи більшою кількістю видихальних клапанів. Конструкція клапанів повинна забезпечувати легке проведення їх технічного обслуговування і правильного замінювання.

Не допустиме приєднання вдихального клапана до видихального контура.

Видихальні клапани, для яких не визначено коефіцієнт підсосу в процесі випробовування згідно з EN 136, EN 140 або EN 142 відповідно, випробовують відповідно до 7.15. Коефіцієнт підсосу таких клапанів не повинен перевищувати 0,01 %.

Випробовування проводять відповідно до 7.15.

Після зберігання за температури, визначеної в 7.7.1, і після наступного випробовування з ди­хальною машиною, відповідно до 7.14, опір диханню не повинен перевищувати границь, вказаних у таблиці 3.

Під час випробовування, відповідно до 7.14.2, опір на вдиху не повинен перевищувати 10 мбар.

Таблиця 3 — Опір диханню