Страница 2: ДСТУ IEC 61310-1-2001. Безпечність машин. Позначення, маркування та приведення в дію. Частина 1. Вимоги до візуальних, звукових і тактильних сигналів (62536)

Примітка. Для певних умов огляду та рівнів освітленості ряду зображень джерела певної кольоровості створюють приблизно постійне насичення за винятком випадків, коли яскравість надто висока.

Примітка. Орган керування може мати форму рукоятки, маховика, педалі, натискної кнопки, бігунка, плунжера, мишки, світлового пера, клавіатури, чутливого до дотику екрана тощо.

1. 22. Кодування (coding): Систематизоване представлення спеціальних сигналів або значень у вигляді іншого набору сигналів, які повинні відповідати певним правилам.

   23. Графічний символ (graphical symbol): Візуально сприймана фігура, використовувана для передачі інформації незалежно від мови. Вона може бути виконана у вигляді рисунка, літер чи іншими способами (див. 3.1 ІЕС 60416, ISO 3464-1).

   24. Знак безпеки (safety sign): Символ, який передає повідомлення щодо безпеки загаль­ного характеру, використовуючи комбінацію кольору та геометричної форми, та який за допов­нення його графічним символом або текстом передає конкретне повідомлення щодо безпеки (див. 3.2 ISO 3864).

2. ПРЕДСТАВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО БЕЗПЕКИ

   1. Загальні положення

Для зменшення ризику, на який можуть наражатися люди:

• машина повинна оснащатися сигнальними засобами, які надають відповідну інформацію щодо безпеки;

• користування органами керування повинне бути безпечним, і вони повинні бути чітко іден­тифіковані відповідним маркованням на органі керування чи поруч з ним.

Повинні бути передбачені активні сигнали для попередження про небезпеку та повідомлен­ня про необхідність вибору особливої лінії поведінки.

Повинні бути передбачені пасивні сигнали для попередження про наявність постійного ри­зику та для надання інформації, наприклад, про шляхи евакуації та розміщення органів аварій­ної зупинки.

Примітка 1. Приклади активних і пасивних сигналів наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 — Приклади сигналів

Усі сигнали небезпеки повинні бути спроектовані так, щоб вони були чітко та недвозначно зрозумілі користувачеві. Під час проектування та встановлення машини треба особливо врахо­вувати ергономічні принципи. Застосування сигналів і зв’язаних з ними кодів повинне бути одна­ковим у всьому обладнанні. Вибір обладнання повинен проводитися з урахуванням наслідків ви­ходу цього обладнання з ладу (наприклад, у разі провисання волосини лампи розжарення колір­ної електронної гармати у дисплеї відбувається втрата сигналу).

Примітка 2. Вживання заходів повинне визначатися на підставі оцінення ризику.

Інформація щодо безпеки повинна бути представлена за допомогою засобів, сумісних з по­тенціальними можливостями операторів та/чи людей, які наражаються на небезпеку. Всюди, де можливо, повинні використовуватися візуальні сигнали. Якщо існує ймовірність, що сигнали не­безпеки повинні будуть розрізнятися людьми з дефектами сприймання, наприклад з втратою зору, слуху, дальтоніками, або якщо сприймання знижується через використання засобів індиві­дуального захисту, особливу увагу слід приділити забезпеченню необхідного ефекту за допомо­гою додаткових заходів, таких як:

• використання декількох почуттів (зір, слух, дотик);

• використання складного кодування (див. 5.2.2).

Засоби, що доповнюють візуальні сигнали, повинні обиратися та використовуватися в ситу­аціях, де:

1. надмір візуальної інформації може призвести до того, що сигнал не буде легко сприйнятий;

2. самих лише візуальних сигналів недостатньо, бо:

1. оператору під час керування/пуску необхідно дивитися в інше місце;

2. люди, що наражаються на небезпеку, перебувають поза полем зору оператора;

3. люди, що наражаються на небезпеку, не можуть бачити попереджувальний сигнал.

Візуальні сигнали повинні:

• бути розміщені в полі зору людини;

• мати необхідний контраст яскравості та кольору щодо фону.

Примітка. Постійне освітлення звичайно використовують для індикаторних ламп та освітлення органів керування. Для кращого розпізнавання та інформування, а головним чином за потреби що-небудь особливо виділити, спід використо­вувати миготливе світло.

Щоб візуальні сигнали були добре помітні вони повинні підпорядковуватися таким правилам: а) сигнали і джерела світла повинні бути розміщені таким чином, щоб їх було видно з усіх положень, з яких необхідно провадити спостереження;

2. активні сигнали небезпеки повинні розміщуватися так, щоб їх було видно оператору з ро­бочого місця та людям, що піддаються впливу небезпеки, і спостерігатися під найбільшим з мож­ливих кутом;

3. візуальні засоби відображення інформації з обмеженим кутом спостереження повинні роз­міщуватися відповідним чином;

4. пасивні візуальні сигнали, наприклад символи безпеки, додаткові етикетки та маркован- ня повинні бути розміщені так, щоб усі, кому необхідна інформація, змогли побачити сигнали, не роблячи при цьому рухів, які могли б спричинити ризик для спостерігача або інших осіб.

Примітка 1. На рисунках 2 і 3 наведено рекомендовані та допустимі зони у вертикальному та горизонтальному полі зору.

Примітка 2. Вимоги до висоти, ширини та ширини лінії знаків текстової інформації перебувають на розгляді в ISO/TC 159.

Зона А: рекомендована

Зона В: допустима

Зона C: нерекомендована

Лінія D: природна (медіанна) лінія погляду

Рисунок 2 — Зони вертикального поля зору

Зона А: рекомендована

Зона В: допустима

Зона C: нерекомендована

Лінія D: природна (медіанна) лінія зору

Рисунок 3 — Зони горизонтального поля зору

Яскравість, колір і контрастність оптичних сигналів повинні підпорядковуватися таким пра­вилам:

1. символи безпеки повинні відповідати вимогам до яскравості та кольору, наведеним в ISO 3864;

2. для світловипромінювальних індикаторів співвідношення контрасту яскравості повинне бути не менше ніж 6:1;

3. якість зображення дисплея повинна бути високою як за нормальних, так і за аварійних умов спостереження;

4. усі передбачувані умови спостереження (наприклад, під час аварії) повинні бути забезпе­чені необхідним освітленням невипромінювальних дисплеїв.

Графічні символи повинні бути простими, відмінними від інших символів і логічними, щоб їх можна було легко зрозуміти та недвозначно інтерпретувати. Там, де це можливо, повинні вико­ристовуватися графічні символи за ISO 7000 та ІЕС 60417.

Примітка. Загальні принципи проектування графічних символів для використання на машинах наведено в ІЕС 60416 та ISO 3464-1.

Звуковий сигнал повинен попереджати про небезпеку, що загрожує, та повинен відмічати початок і продовження небезпечної ситуації. В тих випадках, коли оператор контролює ситуацію та може в неї втрутитися, сигнал повинен тривати принаймні до втручання оператора.

Звуковий сигнал повинен:

• мати рівень звукового тиску значно більший, ніж рівень навколишнього шуму, щоб його було чути, і в той же час він не повинен бути занадто гучним та неприємним;

• легко розпізнаватися, зокрема за довжиною імпульсу та інтервалу між імпульсами чи гру­пами імпульсів, та відрізнятися від інших звукових сигналів і навколишнього шуму;

• відповідати вимогам до розпізнавання, чутності, розрізнювання та однозначності, встанов­леним у EN 457.

Інформація, що передається через тактильні почуття, повинна давати можливість розпізна­вання та розрізнювання різних елементів, що приводяться у дію різні функціональні частини ма­шини, за допомогою шорсткості поверхні, контуру поверхні, просторової форми різних елементів та їх відносного розміщення, незалежно від почуттів зору та слуху.

Примітка 1. Передача тактильного сигналу відбувається, коли частина тіла людини, наприклад палець, рука, ступ­ня навмисно дотикається до просторової поверхні органу керування, наприклад до кнопки, рукоятки. За певних умов, на­приклад у разі погіршення видимості, необхідно покладатися лише на тактильні сигнали.

Примітка 2. Розпізнавання та інтерпретація тактильних сигналів припускає, що оператор знає зміст цих сигналів.

5. КОДУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

   1. Загальні положення

Слід використовувати кодування інформації. Вибір кодів повинен проводитися відповідно до ІЕС 60073 на першій стадії проектування машини.

Засоби кодування обираються, але не обов’язково, з переліку таких засобів, застосовуваних окремо або в поєднанні (додаткові засоби):

• відтінки (візуальний);

• контраст (візуальний);

• символи (візуальний);

• частоти (постійний/повторюваний режим) (візуальний, звуковий);

• розміщення (візуальний, тактильний);

• форма (візуальний, тактильний);

• структура (тактильний).

Значення кодів повинне бути роз’яснене у супровідній документації на конкретне обладнання та/чи на машину. У відповідних інструкціях повинно бути достатньо інформації, щоб за необхід­ності люди могли розшифрувати ці коди.

Колір повинен вибиратися у відповідності до інформації, яку необхідно надавати. Кольори індикаторних пристроїв та органів керування повинні відповідати таблиці 2 та ІЕС 60073. Кольори на електрообладнанні повинні відповідати розділу 10 ІЕС 60204-1, а контрастність кольорів — ISO 3864. Для органів аварійної зупинки контрастність кольорів обирають відповідно до 4.4.3 ISO/ІЕС 13850.

Таблиця 2 — Значення кольорів для кодування — Загальні принципи

Кодування кольором інформації щодо безпеки слід доповнювати іншими засобами кодування.

Значення додаткового коду повинне бути зрозуміле для користувача і обиратися відповідно до таблиці 3.

Таблиця 3 — Кодування із використанням додаткових до кольору засобів

У таблиці 4 наведено приклади кодування знаків безпеки кольором та використанням фор­ми як додаткового засобу кодування.

Таблиця 4 — Приклади кодування знаків безпеки кольором та додатковими засобами