Приєднують муляж голови до помпи через вентиль і повітряний витратомір (див. рисунок 6).
Вимірюють падання тиску (ДР) на фільтрі в діапазоні швидкостей повітряного потоку від 0 л/хв до 180 л/хв (наприклад, 20 л/хв, ЗО л/хв, 50 л/хв, 70 л/хв, 95 л/хв, 120 л/хв, 150 л/хв, 180 л/хв).
За значеннями падання тиску (ДР) і швидкості потоку (Q) розраховують за рівнянням (2) значення а і Ь.
Для вимірювання середньої інтерактивної швидкості потоку розміщують пристрій герметично (за допомогою ущільнювальних засобів) на Шеффілдівському муляжі голови і з’єднують муляж голови з дихальною машиною, встановленою на ЗО л/хв (20 циклів/хв, 1,5 л/хід) (див. рисунок 6Ь)).
Вмикають дихальну машину і пристрій.
Заносять до звіту відхил у різниці статичного тиску між фільтром і атмосферним тиском.
Беручи до уваги тільки значення ДР зі знаком, який відповідає повітряному потоку до фільтра (для пристрою на рисунку 6Ь) це відповідає ДР 0) розраховують середнє значення
|ДР|Ь, яке є (|ДР|Ь).
Середнє значення інтерактивної швидкості потоку С?А отримують з рівняння:
ОА = а(|АЯ|ьЛ (3)
Для вимірювання пікової інтерактивної швидкості потоку з пристроєм, розміщеним на Шеффілдівському муляжі голови, як це зазначено в 7.12.3.2, і ввімкненим нагнітальним пристроєм зчитують максимальне миттєве падання тиску (ДРРЕАк) з дихальною машиною в максимальній точці вдихування дихального циклу.
Розраховують максимум інтерактивної швидкості потоку (С?р) із рівняння:
Qp = а-|ДРРЕАК|Ь.
Потім замінюють дихальну машину помпою, яка відбирає повітря зі сталою швидкістю потоку 95 л/хв (див. рисунок 6с)). Вимірюють різницю тиску як значення ДРРЕАКІ розраховують Qp з рівняння (4).
Рекомендовано використовувати для вимірювання ДР систему комп’ютерного накопичення та обробляння інформації для ведення розрахунків у реальному часі.
Механічна міцність фільтрів
Випробовувальне устаткованих
Установка, що схематично показана на рисунку 7, складається зі сталевого ящика (К), який закріплено на поршні (S), здатному підніматися на 20 мм за рахунок обертання кулачка (N) і опускатися на сталеву плиту (Р) за рахунок власної маси під час обертання кулачка. Маса сталевого ящика повинна перевищувати 10 кг. Маса сталевої плити, на яку падає сталевий ящик, повинна бути не менше ніж у 10 разів більшою маси ящика, або устатковання прикріплюють болтами до підлоги.
Випробовування
Фільтри випробовують у тому стані, в якому їх доставлено, звільнені від пакования, але в герметичній оболонці.
Випробовувальна установка повинна забезпечувати швидкість близько 100 хв'1 протягом 20 хв і 2000 обертів загалом.
Фільтри укладають на бік в ящик (К) так, щоб їх герметичні упаковки не торкалися одна одної протягом випробовувань і була забезпечена можливість переміщення по горизонталі на 6 мм та вільного переміщення по вертикалі. Після випробування та перед випробовуванням експлуатаційних параметрів з фільтрів необхідно видалити будь-який матеріал, що висипався.
Фільтри
Загальні положення
Якщо фільтр, який є складовою частиною комплекту фільтрів, випробовують окремо, визначений для випробовування повітряний потік повинен бути пропорційно поділений. Швидкість повітряного потоку, визначена для протиаерозольних фільтрів, є піковою інтерактивною швидкістю потоку, як це визначено в 7.12.3.3, а для протигазових фільтрів — середньою інтерактивною швидкістю потоку, як це визначено в 7.12.3.2. Однак, якщо існує можливість використовування такого фільтра окремо від комплекту фільтрів, у випробовуваннях повинен застосовуватись повний повітряний потік. Така швидкість потоку є відповідною швидкістю потоку для випробовування.
Для кожного випробовувального аерозолю або газу випробовують два фільтри після кондиціювання відповідно до 7.13 І два — після кондиціювання, визначеного в 6.2, з залишеним пакованиям або герметичною упаковкою і після цього відповідно до 7.13.
Ефективність фільтрації протиаерозольного фільтра
Фільтри, призначені для захисту від твердих і рідких аерозолів, випробовують із використовуванням хлориду натрію І парафінового масла.
Фільтри, придатні лише для захисту від твердих аерозолів і аерозолів на водній основі, випробовують лише з використовуванням хлориду натрію.
Фільтри випробовують із використовуванням випробовувального методу, визначеного в prEN 143 після відповідного кондиціювання відповідно до 7.14.1, і випробовувань за відповідною випробовувальною швидкістю потоку, визначеною в 7.14.1. Концентрація аерозолю для випробовування фільтра з використовуванням парафінового масла повинна становити (20 ± 10) мг/м3.
Поглинальна здатність протигазових фільтрів, спеціальних фільтрів, фільтрів типу АХ, фільтрів типу SX і скомбінованих фільтрів
Загальні положення
Усі випробовування треба проводити так, щоб випробовувальний газ або повітря проходили через фільтр у горизонтальному напрямку.
Якщо протигазовий фільтр скомбінований з протиаерозольним фільтром, такий скомбінований фільтр додатково підлягає випробовуванням із визначання коефіцієнта проникання протиаерозольного фільтра, як зазначено в 7.14.2, додатково до випробовувань, наведених у 7.14.3.2, 7.14.3.3, 7.14.3.4 і 7.14.3.5 відповідно.
Поглинальну здатність (мінімальний час захисної дії) вимірюють за відповідної випробову- вальної об’ємної швидкості потоку, визначеної в 7.14.1, відносної вологості (70 ± 2) % і температури (20 ± 1) °С за умов, поданих у таблицях 7, 8 або 9 або 7.14.3.5.
Поглинальна здатність фільтрів А, В, Е, І К
Для отримання визначеної вхідної концентрації та для вимірювання вихідної концентрації можливе застосовування будь-якого експериментального методу, який забезпечує дотримання таких граничних відхилів:
вхідна концентрація: в межах ± 10 % від визначеного значення;
вихідна концентрація: в межах ± 20 % від визначеного значення.
За необхідності зареєстрований час захисної дії приводять у відповідність до визначеної вхідної концентрації складанням простої пропорції.
Таблиця 8 — Умови випробовувань для фільтрів А, В, Е, К
|
Тип і клас фільтра |
Випробовувальний газ |
Концентрація випробовувальної речовини у повітрі |
Проскокова концентрація мл/м3 |
|
|
% (об’ємна частка) |
мг/л |
|||
|
А1 |
Циклогексан (СєНіг) |
0,05 |
1.8 |
10 |
|
В1 |
Хлор (Ch) |
0,05 |
1,5 |
0,5 |
|
|
Сірководень (H2S) |
0,05 |
0,7 |
10 |
|
|
Ціанід водню (HCN) |
0,05 |
0,6 |
10 п |
|
Е1 |
Діоксид сірки (SO2) |
0,05 |
1.3 |
5 |
|
К1 |
Аміак (NH3) |
0,05 |
0.4 |
25 |
|
А2 |
Циклогексан (СеНіг) |
0,1 |
3,5 |
10 |
|
В2 |
Хлор (СІ2) |
0,1 |
3,0 |
0,5 |
|
|
Сірководень (H2S) |
0,1 |
1,4 |
10 |
|
|
Ціанід водню (HCN) |
0,1 |
1,1 |
ю” |
|
Е2 |
Діоксид сірки (SO2) |
0,1 |
2,7 |
5 |
|
К2 |
Аміак (NH3) |
0,1 |
0,7 |
25 |
|
АЗ |
Циклогексан (СеНіг) |
0,5 |
17,5 |
10 |
|
ВЗ |
Хлор (СІ2) |
0,5 |
15,0 |
0,5 |
|
|
Сірководень (H2S) |
0,5 |
7,1 |
10 |
|
|
Ціанід водню (HCN) |
0,5 |
5,6 |
10 1 |
|
ЕЗ |
Діоксид сірки (SO2) |
0,5 |
13,3 |
5 |
|
КЗ |
Аміак (NH3) |
0,5 |
3,5 |
25 |
Поглинальна здатність спеціальних фільтрів Спеціальні фільтри випробовують за умов, поданих у таблиці 9.
Таблиця 9 — Умови випробовувань для спеціальних фільтрів
|
Тип фільтра |
Випробовувальна речовина — газ |
Концентрація випробовувального газу в повітрі |
Проскокова концентрація |
|
|
% (об'ємна частка) |
мг/л |
|||
|
NOP |
Оксид азоту (N0)^ Діоксид азоту (МОг)1) |
0,25 0,25 |
3,1 4,8 |
5 мл/м3 г) 5 мл/мзг> |
|
НдР |
Пари ртуті (Нд) |
1,6 мл/м3 (13±1)мг/м3 |
0,1 мг/м3 |
|
|
11 Випробовувальний газ повинен мати чистоту не нижче ніж 95 %. Це може бути найкращим чином досягнуто використовуванням стисненого газу в балонах. 2) У повітрі, що надходить, можуть іноді бути присутні N0 та NO2. Загальна концентрація (NO+NO2) не повинна перевищувати 5 мл/м3. |
||||
Поглинальна здатність фільтрів типу АХ
Фільтри типу АХ випробовують за умов, поданих у таблиці 10.
Таблиця 10 —Умови випробовування для фільтрів типу АХ
|
Випробовувальна речовина |
Концентрація випробовувального газу в повітрі % (об’ємна частка), мг/л |
Проскокова концентрація, мл/м3 |
|
|
Діметиловий ефір (СНз-О-СНз) Ізобутан (СдНіо) |
0,05 0,25 |
0,95 6,0 |
5 5 |
Поглинальна здатність фільтрів типу SX
Поглинальну здатність (сорбцію і десорбцію) фільтрів типу SX оцінюють з використовуванням таких процедур:
Сорбція
Використовують як випробовувальні такі гази, від яких фільтр забезпечує захист.
Концентрація випробовувального газу складає 0,5 % (об’ємна частка).
Проскокова концентрація повинна складати 5 мл/м3.
Десорбція
Впливають на фільтри випробовувальним газом протягом 10 хв за тих самих умов, які визначено для випробовування сорбції.
Після дозування фільтри герметично упаковують і витримують приблизно за 20 °С протягом (З ± 1) днів.
Після зберігання пропускають через фільтр чисте повітря з відповідною випробовувальною швидкістю потоку, визначеною в 7.14.1, за температури (20 ± 1) °С і відносної вологості (70 ± 2) % протягом 2 год. Визначають вихідну концентрацію випробовувального газу протягом випробовування десорбції.
Стійкість до займання
Принцип
Лицеву частину або Інші компоненти пристрою розміщують на муляжі голови (лицева частина) або відповідним чином на рухомому кронштейні, проводять через полум'я і спостерігають впливання полум’я на пристрій.
Устаткування
Муляж голови, закріплений на опорі, яка здатна обертатися й описувати коло в горизонтальній площині (див. рисунок 8). Засоби, які забезпечують кріплення будь-якої частини пристрою до рухомої опори.
Обладдя для подавання газу, яке складається з пропанового балона з регулювальним вентилем і манометром, полум’ягасника і пропанового пальника. Висоту пальника треба регулювати.
Можна використовувати пальник «TEKLU» або пальник, зазначений в EN ISO 6941:19951
ізольована мінеральним матеріалом термопара діаметром 1,5 мм.
Процедура
Лицева частина
Розміщують пристрій на муляжі голови і забезпечують швидкість обертання (60 ± 6) мм/с.
Інші складові частини
Прикріплюють складову частину до рухомого кронштейна з радіусом обертання, який забезпечує швидкість обертання (60 ± 6) мм/с.
Повертають муляж голови і пристрій або складову частину так, щоб розмістити їх над пальником. Положення пальника відрегульовують так, щоб відстань між вершиною пальника і нижньою частиною пристрою, яка повинна пройти над полум'ям, становила (20 ± 2) мм. Муляж голови повертають у бік від пальника.
Запалюють газ у пальнику. Упевнюються, що повітряний отвір пальника повністю закритий, І за допомогою регулювального вентиля встановлюють висоту полум’я над вершиною пальника (40 ± 4) мм. Ці параметри регулюють, щоб отримати температуру полум’я (800 ±50) °С в точці (20 ± 2) мм над вершиною пальника.
Проводять пристрій або складову частину один раз через полум’я зі швидкістю (60 ± 6) мм/с.
Випробовування повторюють для оцінювання усіх матеріалів зовнішньої поверхні пристрою. Будь-яка складова частина повинна проходити через полум’я лише один раз.
Оцінювання І звіт за результатами
