---

Якщо розрив зразка стався у захваті або на відстані менше 10 мм від нього, то результат випробування не враховують. Після завершення випробувань усіх зразків повинно бути не менше трьох дійсних результатів у кожній групі зразків.

Випробування матеріалу з шаром фольги виконують з такими відмінностями:

• використовують зразок-лопатку типу 1,

• у затискачі розривної машини на шар фольги укладають м’яку прокладку,

• моментом розриву зразка вважають появу на робочій ділянці зразка розривів шару фольги: на поверхневому шарі - візуально, на внутрішньому - за різким зменшенням сили розтягування без суттєвих змін стану шарів покривного складу.

Розривну силу при розтягуванні Р розраховують як середнє арифметичне значення результатів випробувань трьох зразків, у яких розрив відбувся на робочих ділянках. Результат округлюють до 1,0 Н.

Умовну міцність с_м обчислюють за формулою:

Р

® М ~ ’

bh

де: <5_М -умовна міцність, МПа;

Р - розривна сила при розтягуванні, Н;

h - середньоарифметична товщина робочої ділянки зразків, мм;

b - ширина робочої ділянки зразків, мм.

Результат округлюють до 0,1 МПа.

Умовне напруження обчислюють за формулою:

р

_ ^гмакс
^нbh ’

де ст_н - умовне напруження, МПа;

^рмакс ~ найбільша розривна сила при розтягуванні, Н;

h - середньоарифметична товщина робочої ділянки зразків, мм;

b - ширина робочої ділянки зразків, мм.

Результат округлюють до 0,1 МПа.

Відносне подовження матеріалу є' обчислюють за формулами:

• для зразків-стрічок:

_ 100 (7-,,-Z₁₀)
^10

де є' - відносне подовження матеріалу, %;

/₁₀ - відстань між захватами зразка до випробувань, мм;

/_d1 - відстань між захватами зразка у момент розриву, мм.

• для зразків-лопаток:

_g, _ ioo(z₁₂-г₉)

h

де s' - відносне подовження матеріалу, %;

Ід - довжина робочої ділянки зразка до випробувань, мм;

/₁₂ - довжина робочої ділянки зразка у момент розриву, мм.

Р

(28)

(29)

(ЗО)

(30а)

езультат округлюють до 1 %.

Відносне залишкове подовження є'_зал для зразків-лопаток обчислюють за формулою:

_

(31)

100 (ї₁₃-/₉) ^ьзал ,

^І9

де ^єзал - Відносне залишкове подовження, %;

/₉ - довжина робочої ділянки зразків до випробувань, мм;

?₁₃ -довжина робочої ділянки зразка, складеного через 120 с після розриву, мм.

Результат округлюють до 1 %.

12. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІНИ РОЗРИВНОЇ СИЛИ, ВІДНОСНОГО ПОДОВЖЕННЯ ПРИ РОЗТЯГУВАННІ, ГНУЧКОСТІ МАТЕРІАЛУ ПРИ НАСИЧЕННІ ВОДОЮ ТА 5 % РОЗЧИНОМ NaCI

    1. Засоби та допоміжні пристрої:

• лінійка металева з ціною поділки 1 мм згідно з ДСТУ ГОСТ 427;

• електроплитка із закритою спіраллю;

• бітум нафтовий згідно з ДСТУ 4818;

• ваги лабораторні з допустимою похибкою не більше ±0,005 г;

• шафа електрична сушильна, що підтримує температуру не менше 500 К (227 °С) з точністю не більше ±0,5 К;

• термопара з діапазоном вимірювання температури від 280 К до 500 К;

• посудина для води;

• бавовняна тканина;

• фільтрувальний папір;

• 5 % розчин NaCI.

Випробування проводять на шести зразках, три з яких розмірами 280 мм х 230 мм (і більше для матеріалу з розривною силою понад 90 Н при ширині робочої ділянки 50 мм, додаток А), вирізаних випадково вздовж полотна матеріалу, та трьох зразках, вирізаних впоперек полотна.розмірами не менше 140 мм х 170 мм.

Периметри двох поздовжніх та двох поперечних зразків розмірами 280 мм х 230 мм та двох поперечних зразків розмірами 140 мм х 170 мм герметизують зануренням не глибше ніж 5 мм у бітум, розігрітий до температури від 433 К до 453 К (від 160 °С до 180 °С); зразки охолоджують. Інші три зразки висушують, герметизують у поліетиленовому пакунку і залишають в якості контрольних.

По одному поздовжньому та поперечному зразках розмірами 280 мм х 230 мм та один зразок розмірами 140 мм х 170 мм маркують і розмішують у посудину з водою так, щоб шар води над ними був не менше 50 мм, і витримують до водонасичення.

Водонасичені зразки виймають з води, висушують бавовняною тканиною або фільтрувальним папером і розрізують на п’ять поздовжніх та поперечних зразків. Не більше ніж за 20 хв проводять випробування згідно з 12. Визначають розривні сили сухих контрольних зразків Р і водонасичених - Р_вн та відносні подовження сухих s' та водонасичених зразків г'_вн.

Визначення температури гнучкості Т_гвн проводять на шести контрольних та водонасичених зразках.

По одному поздовжньому та поперечному зразках розмірами 280 мм х 230 мм та один зразок розмірами 140 мм х 170 мм маркують і розміщують у посудині з 5 % розчином NaCI так, щоб шар розчину над зразками був не менше 50 мм, і витримують до насичення розчином 5 % NaCI.

Насичені стрічки виймають з посудини, обсушують бавовняною тканиною або фільтрувальним папером і вирізують п’ять поздовжніх та п’ять поперечних зразків, маркують і впродовж 20 хв визначають розривну силу Р і відносне подовження і-'_сн кожного зразка згідно з 11.

Визначають розривні сили зразків контрольних Р, водонасичених Р_вн та водосоленасичених - р ' сн-

Зміну розривної сили водонасиченого матеріалу ЛР_вн обчислюють за формулою: де АР_ен - зміна розривної сили матеріалу після водонасичення, %;

Р - розривна сила контрольних зразків, Н;

Р_вн - розривна сила водонасичених зразків, Н.

Результати округлюють до 1 %.

Зміну розривної сили водосоленасиченого матеріалу АР_есн обчислюють за формулою: де АР_всн - зміна розривної сили матеріалу після водосоленасичення, %;

Р - розривна сила контрольних зразків, Н;

Р_всн - розривна сила водосоленасичених зразків, Н.

Результати округлюють до 1 %.

Зміну відносного подовження водонасиченого матеріалу Ае'_єн обчислюють за формулою:

Д^£вн “

100 (Е'-Єд„)

(34)

де Аєд_Н - зміна відносного подовження водонасиченого матеріалу, %;

є' - відносне подовження матеріалу згідно з 11, %;

Єд_Н - відносне подовження водонасиченого матеріалу, %.

Результати округлюють до 1 %.

Зміну відносного подовження водосоленасиченого матеріалу А£д_СН обчислюють за формулою:

Д

(35)

,,' _ 100 (є Єд_СН

^АЬвСН ^—f

є

де АЄд_СН - зміна відносного подовження водосоленасиченого матеріалу, %;

є' - відносне подовження матеріалу згідно з 11, %;

^евсн “ відносне подовження водосоленасиченого матеріалу, %.

Результати округлюють до 1 %.

Зміну температури гнучкості водонасиченого матеріалу АТ_зен обчислюють за формулою:

АТ_гвн=Т_г-Т_гвн, (36)

де АТ_гвн- зміна температури гнучкості водонасиченого матеріалу, К;

Т_г - температура гнучкості матеріалу згідно з 18;

Т_зен - температура гнучкості водонасиченого матеріалу, К.

Зміну температури гнучкості водосоленасиченого матеріалу АТ_гвсн обчислюють за формулою:

^~1~_гвсн ⁼Т_г~~Т_гвсн, (37)

де ДТ_звсн -зміна температури гнучкості водосоленасиченого матеріалу, К;

Т_г - температура гнучкості матеріалу згідно з 18, К;

Т_гвсн- температура гнучкості водосоленасиченого матеріалу, К.

12. ВИЗНАЧЕННЯ ОПОРУ СТАТИЧНОМУ ПРОДАВЛЮВАННЮ

    1. Засоби та допоміжні пристрої:

• навантажувальний пристрій із принциповою схемою згідно з додатком Б або подібний;

• напрямна штанга, яка утримує навантажувальний стрижень в вертикальному положенні і обмежує вертикальне переміщення продавлюючого пристрою від поверхні зразка вниз на (40 ±2) мм;

• навантажувальний стрижень, у нижній частині якого знаходиться продавлюючий пристрій, в середній - підставка для навантажувальних дисків;

• навантажувальні диски (комплект таких дисків складається з одного диску масою 3 кг і трьох дисків масою по 5 кг);

• сталева кулька діаметром (10,0 ±0,1) мм;

• підкладки з бетону марки 200 або пінополістиролу густиною 25 кг/м³, розмірами (150 ± 1) мм х х(150 ± 1) мм х (20 ± 1) мм;

• сталева кондукторна шайба товщиною 5 мм, розмірами 70 мм х 70 мм з центральним отвором діаметром 5 мм та трьома симетричними отворами діаметром 10 мм на радіусі 35 мм.

Випробування проводять на трьох зразках розмірами (150 ± 1) мм х (150 ± 1) мм.

На підіймальний стіл встановлюють підкладку, що вказана у нормативному документі на матеріал конкретного виду, поверх неї лицьовою стороною догори - зразок, у центрі якого роз­мішують кульку. Перемішують підіймальний стіл так, щоб кулька торкнулась торця навантажу­вального пристрою, момент торкання визначають за відліковим пристроєм.

Навантаження, вказане у нормативному документі на матеріал конкретного виду, плавно прикладають до зразків і витримують у такому положенні впродовж (24,0 ± 0,2) год. Потім знімають навантаження і видаляють кульку, а зразки випробовують на водонепроникність згідно з 23.

Якщо межа навантаження пристрою дозволяє трикратне перевищення навантаження згідно з нормативним документом на матеріал конкретного виду, то для підвищення об’єктивності випро­бування на кожному зразку навантаження виконують одночасно у трьох місцях. Для цього:

• на всіх зразках за допомогою кондукторної шайби по її отворах фарбою маркують чотири місця,

• зразки встановлюють на підкладку, накладають кондукторну шайбу по маркерах, у її отвори вкладають сталеві кульки діаметром 10 мм,

• опускають індентор пристрою на центральну кульку та виконують статичне продавлювання навантаженням, потроєним проти нормованого.

Матеріал витримав випробування на статичне продавлювання, якщо після нього не пору­шується водонепроникність.

12. ВИЗНАЧЕННЯ ОПОРУ ДИНАМІЧНОМУ ПРОДАВЛЮВАННЮ

    1. Засоби та допоміжні пристрої:

• пристрій із принциповою схемою згідно з додатком В або інший пристрій, що забезпечує удар з енергією (9,0 ±0,1) Дж, при масі падаючої частини пристрою (2,00 ±0,02) кг висота падіння бойка повинна становити (45,9 ±0,5) см; радіус закруглення робочого торця бойка (індентора) повинен становити 25,0^+0,3 мм;

• підкладка з бетону класу за міцністю В 15 або пінополістиролу густиною 25 кг/м³, розмірами (150 ±1) мм х (150 ±1) мм х (20 ±1) мм;

• сталевий шаблон розмірами 100 мм х 100 мм х 2 мм з п’ятьма отворами діаметром 3 мм (центральним та чотирма на діагоналях на радіусі 40 мм).

Випробування проводять на трьох зразках розмірами (150 ± 1) мм х (150 ± 1) мм.

Підкладку, що вказана для матеріалу конкретного виду, укладають на столі горизонтально, зверху кладуть зразок лицьовою стороною догори так, щоб торець бойка був по центру зразка; плавно торкають поверхні зразка індентором та регулюють висоту його підйому.

Бойок вручну піднімають на (45,9 ±0,5) см і відпускають. Видаляють пристрій і знімають зразок.

Після навантаження зразка визначають його водонепроникність згідно з 23.

Для підвищення об’єктивності випробувань динамічне продавлювання виконують у п’яти міс­цях на кожному зразку. Для цього:

• на всіх зразках по отворах шаблону фарбою маркують п’ять місць;

• зразок встановлюють на підкладку;

• виконують динамічне продавлювання в усіх маркованих місцях.

Вважають, що матеріал витримав випробування на динамічне продавлювання, якщо після нього збережена водонепроникність.

12. ВИЗНАЧЕННЯ ОПОРУ РОЗДИРАННЮ ЦВЯХОМ

    1. Засоби та допоміжні пристрої:

- розривна машина, оснащена сталевим тримачем шириною не менше 100 мм з наскрізними отворами по його осі для цвяхів діаметрами 2,0 мм; 2,5 мм; від 3,0 мм до 4,5 мм та шириною пазу камертона (1,2S)__{0 2}. Діаметр цвяха для випробування вказують у нормативному документі на матеріал конкретного виду.

Випробування матеріалу товщиною S проводять щонайменше на п’яти зразках розмірами 200 мм х 100 мм, вирізаних поперек полотна матеріалу.

Протикають цвяхом отвори тримача та зразків по поздовжній осі на відстані (50 ±5) мм від торця та бокових кромок зразків.

Тримач із зразком та цвяхом встановлюють в нижньому рухомому затискачі розривної машини, потім закріплюють вільний кінець зразків у верхньому затискачі так, щоб відстань між цвяхом і торцем верхнього затискача становила (100 ±10) мм.

Встановлюють швидкість руху рухомого затискача 50 мм/хв.