Страница 2: ДСТУ ENV 28041-2001. Чутливість людини до вібрації. Вимірювальні прилади (61786)

Один чи більше повних циклів синусоїдального сигналу; згідно з цим стандартом, імпульс сиг­налу починається і закінчується у нульових точках перетину кривої сигналу.

Відношення між тривалістю імпульсу і періодом повторення сигналу для послідовності сиг­нальних імпульсів

Визначений діапазон індикатора вібровимірювальних приладів, для якого контрольно-вимі­рювальні відліки перебувають у межах допусків відхилів лінійності чутливості, як визначено у 6.7.

Визначення, яке вказує на те, що відліки вібровимірювальних приладів є пропорційні абсо­лютній величині початкового сигналу в межах заявлених відхилів.

Частота, яка технічно визначена виробником, що її використовують для калібрування чутли­вості вібровимірювальних приладів. Надають перевагу частотам калібрування, вказаним у таб­лиці 2.

Таблиця 2 — Переважні частоти еталонного калібрування

Віброприскорення, яке технічно визначено виробником, що використовують для калібрування чутливості вібровимірювальних приладів.

Примітка. Надають перевагу еталонному рівню віброприскорення 1 м/с² на частотах 8 Гц, 80 Гц або 160 Гц. На 0,4 Гц надають перевагу калібрувальному віброприскоренню 0,1 м/с ²

3. ХАРАКТЕРИСТИКИ

Прилади для вимірювання вібрації, взагалі, є комбінацією віброперетворювача, підсилювача зі специфічним частотним зважуванням і детектор-індикаторного усереднювального пристрою з контрольованими характеристиками. У розділах 5 і 6 надано технічні вимоги до цієї частини вібровимірювального обладнання і допуски для двох класів вібровимірювальних приладів. Будь- які додаткові елементи (такі як з’єднувачі, кабелі і попередні підсилювачі) розглядають як інтег­ральні частини вібровимірювальних приладів. Виробник визначає з’єднувальний кабель, для якого потрібно калібрування. Щодо інструкцій відносно кріплення і калібрування віброперетворювачів, див. ISO 5348 і ISO 5347-0, відповідно.

Примітка. Цей стандарт не надає переваги будь-яким аналоговим або цифровим оброблянням сигналу. Обидва методи сумісні з цим стандартом такою мірою, якою вони задовольняють ці вимоги.

Технічні характеристики вимірювальних приладів, що їх розглядають у цьому стандарті, є такі: а) частотно-зважувальні характеристики;

2. обмежування смуг;

3. зважування у часі, характеристики детектора та індикатора;

4. чутливість до різних навколишніх середовищ.

твкнїчнс визначаються у ньому стандарті, можна також використовувати для спек­трального аналізування. У цьому випадку характеристики фільтру повинні погоджуватись з вимогами ІЕС 225.

Технічні вимоги, які надають для класу 1 і класу 2 вібровимірювальних приладів, мають ті самі номінальні значення і розрізняються головним чином у допусках дозволених відхилів. Допуски відхилів взагалі жорсткіші для класу 1, ніж для приладів класу 2, і розрізняються для двох класів на ступінь, який значно впливає на ціну виробу.

Прилади класу 1 спеціально призначено для використовування там, де вібраційне середо­вище може бути точно визначене та/або контрольоване, і де певні технічні параметри повинні бути оцінені або додержані. Можлива точність вимірювання з такими приладами, взагалі не буде дося­гатися за звичайних умов. Для звичайного застосовування підходять прилади класу 2.

Вібровимірювальні прилади з урахуванням чутливості людини повинні мати одну або більше частотно-зважувальних характеристик, що визначені як такі (для пояснення абревіатур див. табли­цю 1): 0,1 — 1 Гц (W.B.S.D. z ); 1—80 Гц (W.B. х—у і W.B. z ); 1—80 Гц (W.B. комбінована ); 8— 1000 Гц (Н.-А.). Можуть бути вміщені інші окремі зважувальні характеристики.

Якщо таку відповідну зважувальну характеристику розроблено «плоскою», її частотний відклик відносно вхідного сигналу для віброприскорення або віброшвидкості буде постійний, але залеж­ний від прийнятих характеристик обмеження смуги. Плоска характеристика дає можливість при­ладам функціювати як попередній підсилювач для допоміжного обладнання, або вимірювати не- зважений (нескоригований) сигнал.

Зважування і мережі підсилювача повинні відповідати вимогам 5.1. Коли забезпечують плоский відклик, виробник повинен визначити його частотний діапазон і допуски відхилів. Допуски відхилів не повинні бути більше тих, що для частотно-зважувальних характеристик (таблиці 4—8).

Вібровимірювальні прилади з урахуванням чутливості людини повинні мати щонайменше:

1. 1 с постійну часу експоненціального усереднення;

2. лінійне інтегроване середньоквадратичне значення за 60 с або більше.

Якщо вміщено додаткові часові характеристики, вони, переважно, повинні бути 1/8 с або 8 с.

Якщо передбачено, пікова характеристика дає змогу вібровимірювальним приладам показу­вати максимум піка вібраційного сигналу, незалежно від того чи позитивний він чи негативний.

Лінійно-інтегроване середньоквадратичне значення може також бути оцінено, із задовільним наближенням, від експоненціального усередненого сигналу. В цьому випадку виробник повинен визначити часові константи, які використовують.

Примітка. Визначені інтервали інтегрування не потрібно брати за необхідно показові часу інтегрування для тіла людини.

Відліки приладів, що вимірюють вібрацію, за еталонних умов, які визначено у 3.8, 3.9, 7,3 і 7.4 повинні бути в межах 8 % ( ± 0,7 дБ ) і t]i%( ±1,0 дБ ) для класу 1 і класу 2 приладів, відпо­відно, після періоду розігрівання, який технічно визначено виробником. Повинні бути залучені засоби перевіряння і підтримування калібрування на еталонній частоті. Це можна забезпечити за допомогою відповідних рекомендацій, які надано виробником в інструкції щодо користування.

Якщо прилади для вимірювання вібрації працюють автономно, відповідні засоби повинні за­безпечувати перевіряння того, що напруга батарей (акумуляторів) і стабільність є достатні для роботи обладнання за його призначеністю.

Після періоду розігрівання, який встановлює виробник, але тривалістю не менше ніж 10 хв, відліки не повинні змінюватись за 1 годину тривалої роботи за умови постійного випробовування більше ніж значення, що вказані у таблиці 3.

Таблиця 3 — Максимальні зміни відліків за 1 годину роботи

Виробник повинен технічно визначити головну вісь чутливості і поперечну чутливість. Додатко­во, потрібно надавати інформацію відносно кількості допустимих одночасних поперечних вібрацій, щоб утримувати визначену головну вісь чутливості на встановленому значенні ± 6 % (± 0,5 дБ).

5. ЧАСТОТНЕ ЗВАЖУВАННЯ І ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІДСИЛЮВАЧА

   1. Загальні положення

Зібраний прилад, що охоплює віброперетворювач, підсилювач, мережу зважування і детек- тор-індикатор повинен мати одну або більше характеристик і допусків відхилів, що надано у таб­лицях 4 — 8 (відповідні графи і аналітичні формули надані у додатку В і додатку С, відповідно). Може бути вміщене положення щодо приєднання зовнішніх фільтрів.

Коли впроваджують контролювання чутливості або динамічного діапазону, він не повинен вносити похибки більш ніж ± 3,5 % (± 0,3 дБ ) для класу 1 і ± 6 % (± 0,5 дБ ) для приладів класу 2 для всіх режимів і частот у робочому діапазоні, відносно діапазону роботи, який визначає вироб­ник. Еталонний діапазон повинен містити калібрування вібрації, яке визначено у 3.9., і вказані вище допуски відхилів, які повинні бути перевірені на підставі цього рівня.

Коли впроваджують ручне контролювання чутливості або динамічного діапазону у вібровимірю- вальних приладах, головний діапазон показів повинен перекриватися Щонайменше з коефіцієнтом 0,6 (5 дБ), якщо крок контролювання діапазону є 10 дБ і щонайменше з коефіцієнтом 0,3 (10 дБ), якщо крок контролювання діапазону є більший.

Підсилювач повинен мати пропускні пікові характеристики, що відповідають вимогам 6.2.

Якщо використовують систему автоматичного контролювання діапазону, потрібно визначити тривалість її установлювання.

Детектори перевантаження повинні бути, коли необхідно, поміщені у ланцюг підсилювача і повинні вказувати, коли пропускні пікові характеристики будуть перевищуватися. Якщо переван­таження може спричинити помилкові зчитування (відліки), то це потрібно відмічати.

Для можливості лінійного інтегрування приладів потрібно забезпечити запірний індикатор перевантаження.

Максимальний рівень внутрішнього шуму за будь-якого діапазону вимірювання має бути щонайменше в 1,8 (5 дБ) раз менше визначеного мінімуму вібрації, що може бути виміряна у цьому діапазоні. Випробовування для перевіряння відношення сигнал—шум надано у 8.6.

У випадку, коли контролювання форми сигналу забезпечує вихідний термінал, прилад не повинен вносити більше ніж 2 % викривлення, коли тестовий сигнал не більше ніж з коефіцієн­том 0,3 (10 дБ) нижче верхньої межі еквівалентного скоригованого значення вібрації, яку призна­чено вимірювати приладом.

На верхній межі вібрації, яку встановлює виробник, загальне гармонічне викривлення, що гене­рується між вібраційним входом і виходом сигналу, де обробляють останній, повинно бути менше ніж 10 % для будь-якої частоти цього діапазону.

Для всіх частотних зважувань на верхній межі кожного головного діапазону індикатора, вироб­ник повинен вказати частотний діапазон, для якого похибка, що походить з нелінійного викрив­лення, який генерується між вібраційним входом і виходом сигналу, є менша ніж 1^%(± 1 дБ).

5. ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕТЕКТОРА ТА ІНДИКАТОРА

   1. Покази приладів

Покази вібровимірювальних приладів з будь-якими детектор-індикаторними характеристиками під час роботи повинні бути середи ьоквадратич ни ми і, коли потрібно, визначають пікову величину сигналу, постійну часу або тривалість інтегрування.

Таблиця 4 — Частотне зважування: все тіло, жорсткий дискомфорт, z-вісь, 0,1 — 1 Гц (хвороба руху), на підставі ISO 2631-3